Ухвала

від 26.07.2012 по справі 2а-16332/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16332/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" липня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Желтобрюх І.Л. та Мамчура Я.С.,

при секретарі - Зозулі Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0000631704 від 12 серпня 2011 року.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2012 року в задоволенні вказаного адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що податковим органом було невірно визначено базу оподаткування.

Під час судового засідання представники позивача підтримали свою апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування -відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 -залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2012 року -без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку правильності обчислення, повноти та своєчасності сплати ОСОБА_2 податку з доходів фізичних осіб, про що складено акт № 36/1704-1757508357 від 30 червня 2011 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000631704 від 12 серпня 2011 року, яким ОСОБА_2 було нараховано податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2274202 грн. 22 коп.

Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про його скасування.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що на позивача покладено обов'язок щодо декларування та сплати податку з доходів фізичних осіб від операцій з продажу корпоративних прав на загальну суму 15161348 грн. 10 коп.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що 22 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Агро Капітал Центр»були укладені договори купівлі-продажу прав засновника ПП «УНІКОМ», ПП «КАРОЛАНТ»та 10 % статутного капіталу ТОВ «Уніком Грейт»на загальну суму 15161348 грн. 10 коп.

Проте ОСОБА_2 не здійснив декларування отриманого у 2008 році доходу та не сплатив відповідні кошти до бюджету.

Позивач вважає, що податковим агентом щодо доходів, отриманих ним від продажу корпоративних прав, виступає покупець таких прав.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», норми якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Якщо згідно з нормами цього Закону окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Особливості нарахування та сплати податкових зобов'язань з інвестиційного прибутку визначені у п. 9.6. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно пп. 9.6.6. п. 9.6 ст. 9 вказаного Закону до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного року. Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року. Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, то його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.

Аналіз вказаної норми права дає підстави вважати, що інвестиційний прибуток оподатковується не при його нарахуванні чи виплаті, а за результатами діяльності протягом року.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що декларування інвестиційного прибутку, згідно пп. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8 вищевказаного Закону, здійснюється платником податку самостійно шляхом включення до складу загального річного оподатковуваного доходу та подачі річної декларації з податку на доходи фізичних осіб.

Крім того, у пп. 9.6.1 п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»міститься пряма вказівка на те, що облік фінансових результатів операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обов'язок щодо декларування інвестиційного прибутку, отриманого від продажу прав засновника ПП «УНІКОМ», ПП «КАРОЛАНТ»та 10 % статутного капіталу ТОВ «Уніком Грейт»на загальну суму 15161348 грн. 10 коп. покладається саме на ОСОБА_2, а не підприємство-покупця.

Представники позивача як на підставу для скасування податкового повідомлення-рішення № 0000631704 від 12 серпня 2011 року також посилаються на те, що податковим органом було невірно визначено базу оподаткування податком з доходів фізичних осіб. Зокрема, представники апелянта вказують на те, що за договорами купівлі-продажу прав засновника ПП «УНІКОМ»та ПП «КАРОЛАНТ»позивачем було відчужено не лише корпоративні права, які є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб, а й основні фонди вказаних підприємств, дохід від продажу яких необхідно оподатковувати за правилами, встановленими Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Дослідивши умови договорів купівлі-продажу прав засновника ПП «УНІКОМ»та ПП «КАРОЛАНТ»від 22 травня 2008 року колегія суддів встановила, що п. 1 вказаних договорів в якості предмету договору визначено права засновника юридичної особи разом з усіма активами та пасивами, зобов'язаннями.

У зв'язку з цим представники позивача стверджують, що вказаними договорами було передбачено відчуження як корпоративних прав, так і майна, а тому ДПІ у Печерському районі м. Києва при визначенні бази оподаткування було обґрунтовано віднесено всю суму за цими договорами до інвестиційного прибутку ОСОБА_2

Колегія суддів вважає вказані висновки представників позивача помилковими, адже договори купівлі-продажу прав засновника ПП «УНІКОМ»та ПП «КАРОЛАНТ»були укладені ОСОБА_2 як фізичною особою.

Зміст корпоративних прав визначений у ст. 167 ГК України, згідно якої це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Таким чином, ОСОБА_2, як фізична особа, яка володіла корпоративними правами ПП «УНІКОМ»та ПП «КАРОЛАНТ», був наділений можливістю розпоряджатися своїми правами, зокрема, на активи у разі ліквідації останніх відповідно до закону.

Натомість, повноваженнями на відчуження активів та пасивів ПП «УНІКОМ»і ПП «КАРОЛАНТ», як майна юридичних осіб, ОСОБА_4 не наділений. Вказана обставина не заперечується представникам позивача.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що представниками позивача було невірно визначено предмети договорів купівлі-продажу прав засновника ПП «УНІКОМ»та ПП «КАРОЛАНТ» від 22 травня 2008 року, в наслідок чого зроблено невірний висновок про те, що за вказаними договорами позивачем було відчужено й майно вищезазначених юридичних осіб.

Крім того, ціна договорів була визначена сторонами у п. 5.1 відповідних договорів. Вказаними положеннями договорів передбачено, що вартість прав на ПП «УНІКОМ»і ПП «КАРОЛАНТ», а також пов'язаних з цим прав, складає по 10000000 грн. 00 коп. Вартість майна, яке, на думку представників позивача, також було відчужене за вказаними договорами, у п. 5.1 -не визначена.

На думку колегії суддів зазначена обставина додатково вказує на те, що за вищевказаними договорами були відчужені лише корпоративні права на ПП «УНІКОМ»та ПП «КАРОЛАНТ»(в тому числі право на їх активи у разі ліквідації), а не їхнє майно.

Як на підставу для задоволення своїх вимог позивач також послався на те, що передумовою визначення суми податкового зобов'язання є подача декларації. З огляду на те, що річна декларація про майновий стан і доходи за 2008 рік ним не подавалася, ОСОБА_4 вважає, що у податкового органу були відсутні підстави для нарахування податкових зобов'язань. Зазначені доводи апелянт обґрунтував з посиланням на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 02 серпня 2011 року у справі № К-21516/09.

Однак, у вказаному судовому рішенні надано правову оцінку діям податкового органу щодо звернення до суду з позовом про зобов'язання платника податків подати декларацію та сплатити податкові зобов'язання.

Натомість предметом даного спору є скасування податкового повідомлення-рішення.

Крім того, обов'язок податкового органу самостійно визначити податкові зобов'язання у разі неподання податкової звітності у встановлені строки, прямо передбачений у пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 25 січня 2012 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 -залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2012 року -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 25 січня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Горяйнов А.М.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Мамчур Я.С