Постанова

від 02.08.2012 по справі 2а-1670/4220/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4220/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Костенко Г.В.,

при секретарі - Чухліб Г.О.,

за участю: представника позивача -Кузьменко С.В.,

представника відповідача -Василевської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - сервісне підприємство "Гірмашсервіс " до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

27 червня 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо - сервісне підприємство "Гірмашсервіс" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування вимог позивач посилався на безпідставність донарахування відповідачем грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість з підстав здійснення позивачем господарської операції із Товариством з обмеженою відповідальністю "Крамп", адже в позивача наявні всі документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують фактичне здійснення і виконання господарської операції з придбання товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамп".

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність винесення податкових повідомлень - рішень у зв'язку з відсутністю доказів фактичного виконання операції з продажу товарів від Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамп" до позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши інші докази у їх сукупності, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" (далі по тексту - ТОВ " Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс") (код ЄДРПОУ 34739054) зареєстровано 18.04.2007 року Виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 1211 позивач має право на здійснення видів діяльності за КВЕД: 50.20.0 технічне обслуговування та ремонт автомобілів; 13.10.0 добування залізних руд; 60.24.0 діяльність автомобільного вантажного транспорту; 50.10.0 оптова торгівля автомобілями; 50.30.1 оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям; 31.10.2 ремонт та технічне обслуговування електродвигунів, генераторів і трансформаторів (а.с.11).

Як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) ТОВ "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" знаходиться на обліку Кременчуцькій об'єднаній державній інспекції Полтавської області (Комсомольське відділення) (далі по тексту -Кременчуцька ОДПІ).

В період 28.02.2012 року по 03.03.2012 року Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Крамп" (код ЄДРПОУ 36442702) за період березень 2011 року у зв'язку із ненаданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 20.05.2011 року №742/10/15-309.

За результатами перевірки був складений акт № 166/23-209/34739075 від 13.03.2012 року (по тексту - акт перевірки) (а.с.18-29) у якому відображено порушення ТОВ "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс":

- пп.4.1.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4.ю п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 679662 грн., в т.ч. за І квартал 2011 рок у- 679622 грн.;

- п.198.2, 198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-IV від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2011 року в сумі 247150 грн.;

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється

За висновками акту перевірки податковим органом 05.04.2012 року прийняті:

податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000682301/360 яким ТОВ "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 247150 грн. (а.с.13);

податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000642301/359 яким ТОВ "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 679662 грн. (а.с.15).

Відповідно до вимог ст. 56 Податкового кодексу України позивач оскаржив вказані рішення в адміністративному порядку. Рішенням ДПС у Полтавській області № 1577/10/10-215 від 12.06.2012 року у задоволенні скарги позивача було відмовлено, а податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Позивач не погодився із зазначеними податковими повідомленнями -рішеннями у зв'язку із чим оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням - рішенням Кременчуцької ОДПІ суд виходить з наступного.

Із акту перевірки слідує, що висновок про порушення позивачем вимог пп.4.1.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4.ю п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 679662 грн., в т.ч. за І квартал 2011 рок у- 679622 грн. у зв'язку із безоплатно отриманим товаром, оскільки фактичний продавець придбаного згідно первинних документів товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамп" не встановлений.

На час виникнення спірних правовідносин платника податку на прибуток, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, оподаткування операцій особливого виду, порядок нарахування, обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.п.2.1.1. п.2.1 Закону № 334 платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону. Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1. Закону № 334).

При цьому, згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (п.п.5.2.1. п.5.2. Закону № 334).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9., п.5.3. Закону № 334).

Необхідно зазначити, що Правила ведення податкового обліку та Закон № 334 не передбачає жодних вимог до форми та вигляду документів, які мають відношення до цілей податкового обліку. У відповідності до п.п.11.2.1. п.11.2.ст.11 Закону № 334 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в азі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, за своїм змістом норми Закону № 334 передбачають в якості підстави для не включення у валові витрати тільки випадок відсутності розрахункових, платіжних або інших документів, які підтверджують здійснення господарської операції.

Крім того, як слідує із акту перевірки, висновок про порушення позивачем вимог п.198.2, 198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-IV від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2011 року в сумі 247150 грн., що пов'язані з придбанням товарів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамп" в березні 2011 року.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Як встановлено в ході судового розгляду справи, що між ТОВ "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Крамп" (постачальник) укладені договір купівлі-продажу запасних частин бортового редуктору автомобіля HD-1200 № 6248-10 від 13.12.2010 року (а.с.51-54) та договір купівлі-продажу запасних частин бортового редуктору автомобіля HD-1200 № 1713 від 01.03.2011 року (а.с.61-64).

Предметом вказаних Договорів стало, те, що Постачальник приймає на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність Покупця запасні частини бортового редуктору автомобіля HD-1200 (Товар) згідно накладної, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар у порядку і на умовах, передбачених цим Договором (п. 1.1, п.1.2. Договорів). Ціна на товару зазначається у п.1.1 Договорів (пункт 2.1. Договорів).

На виконання досягнутої домовленості, позивачем в перевіряємий період придбано у ТОВ "Крамп" товар: запасні частини бортового редуктору автомобіля HD-1200 на загальну суму 1482898,80 грн., в т.ч. ПДВ -247149,80 грн.

На підтвердження факту здійснення вказаної господарської операції позивачем надано первинні документи:

- рахунки № 001 від 01.03.2011 року, № 770 від 29.03.2011 року (а.с.56,65);

- накладні № 001 від 01.03.2011 року, № 770 від 29.03.2011 року( а.с.57,66);

- податкові накладні № 001 від 01.03.2011 року, № 770 від 29.03.2011 року(а.с.55, 67).

Накладні відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме: містить адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру, обсяг, ціну продажу послуг. До того ж, будь-яких порушень щодо оформлення податкової накладної не встановлено і під час перевірки, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 184.1. статті 184 цього ж Кодексу реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Податкові накладні № 001 від 01.03.2011 року, № 770 від 29.03.2011року (а.с.55,67) підписані та скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю "Крамп", яке на момент їх виписування було зареєстроване як юридична особа та мало статус платника ПДВ, анульовано реєстрацію платника ПДВ -ТОВ "Крамп", за ініціативою податкової тільки 16.09.2011 року, тобто після здійснення спірної господарської операції.

При цьому, суд зауважує, що подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ не робить виписані ним первинні документи та податкові накладні недійсними та не позбавляють позивача права на формування на їх підставі податкового кредиту.

На підставі рахунків № 001 від 01.03.2011 року, № 770 від 29.03.2011 року (а.с.56,65) позивачем здійснено оплату за товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 415 від 14.04.2011 року, № 487 від 27.04.2011 року, № 546 від 12.05.2011 року, № 565 від 17.05.2011 року, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.58-60, 68). Таким чином, можна зробити висновок, що позивач в повному обсязі розрахувався з ТОВ "Крамп" за придбаний товар, що не спростовувалося і податковим органом.

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей (а.с.148-152), судом встановлено, що придбані у ТОВ "Крамп" товари отримані уповноваженою особою ТОВ "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" на підставі довіреностей.

Як зазначив представник позивача в судовому засіданні, доставку товарно-матеріальних цінностей ТОВ "Крамп" здійснював власним транспортним засобом або з залученням перевізників, отримання товару відбувалось на підставі видаткових накладних та інших документів, передбачених Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Судом також встановлено, що придбані у ТОВ "Крамп" на підставі договорів купівлі-продажу № 6248-10 від 13.12.2010 року № 1713-11 від 01.03.2011 року товари позивачем у подальшому використані в господарській діяльності, а саме були проведені роботи з технічного обслуговування та ремонт автосамоскидів ВАТ "Полтавський ГЗК" на підставі договору № 1004/11 від 25.05.2007 року.

При цьому, суд відмічає, що факт придбання товару у ТОВ "Крамп", його оприбуткування та використання позивачем, податковим органом як в ході перевірки так і в ході судового розгляду справи не заперечувався, разом із тим за висновками відповідача ТОВ "Крамп" за відсутності необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів не могло бути продавцем товару вказаного у документах. Крім того, на думку податкового органу, правочин між позивачем та вказаним контрагентом є нікчемним.

Вказані посилання відповідача на те, що контрагент позивача - ТОВ "Крамп" не має трудових ресурсів, виробничого обладнання, суд до уваги не приймає, оскільки контрагент позивача міг використовувати залучені трудові ресурси та орендовані основні засоби тощо.

Крім того, суд враховує, що на результати діяльності позивача не впливають обставини щодо того з використанням яких ресурсів, методів та способів ТОВ "Крамп" досягаються результати відповідної підприємницької та економічної діяльності.

Відповідно до частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому відповідач невірно ставить правомірність віднесення витрат на придбання товару позивачем в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності контрагента ТОВ "Крамп" оскільки таке законом не передбачено.

Крім того, Податковий кодекс України не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Кодексу сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Також, варто зазначити, що в ході невиїзної документальної перевірки на підставі даних податкових декларацій, звітів, не може бути встановлено, відсутність господарської операції, відсутність об'єкту оподаткування ПДВ та економічної обґрунтованості здійснення фінансово-господарської операції, фактичних обставин, які б спростовували реальність проведення господарських операцій та наявність підстав для визнання правочину нікчемним.

Суд звертає увагу на те, що основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом податкової перевірки.

Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит чи права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат.

В ході розгляду справи судом не встановлено обставин, які б вказували наявності між позивачем та зазначеним контрагентом при здійсненні угод взаємоузгоджених дій, спрямованих на незаконне заволодіння майном держави або з іншими протиправними цілями.

Крім того, податковим органом не надано суду прийнятих за наслідками проведених перевірок ТОВ "Крамп" податкових повідомлень-рішень, якими б вказаному підприємству були визначені податкові зобов'язання чи застосовані штрафні (фінансові) санкції за наслідками здійснення господарської операції з позивачем у справі.

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Крамп" підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.

За приписами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач, в ході судового розгляду справи, правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень № 0000682301/360 та № 0000642301/359 від 05 квітня 2012 року не довів, а відтак позовні вимоги ТОВ "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відтак, оскільки позивачем за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду сплачено судовий збір в загальному розмірі 2 146 грн. 01 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 1190 від 22.06.2012 року (а.с.3), суд дійшов висновку, що вказана сума підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області № 0000682301/360 та № 0000642301/359 від 05 квітня 2012 року.

Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісне підприємство "Гірмашсервіс " (код 34739054) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 07 серпня 2012 року.

Суддя Г.В. Костенко