Рішення

від 02.12.2008 по справі 12/51

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/51

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "02" грудня 2008 р.Справа №  12/51

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В. розглянув справу № 12/51

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Млиновий комплекс "Олександрія-борошно", м. Олександрія, Кіровоградської області

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства "Лан",               с. Олександро-Мар"ївка Петровського району

про стягнення 703 593 грн. 54 коп.

Представники сторін:

від позивача - Горобець О.Л., довіреність б/н від 01.07.08р.

від відповідача – Головченко М.А., довіреність б/н від 20.12.2007р.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Млиновий комплекс "Олександрія-борошно" подано до господарського суду позов про стягнення з приватного сільськогосподарського підприємства "Лан" 498 000,95 грн. - боргу за непоставлений товар, 4 980,00 грн. - штрафу, 200 612,59 грн. - збитків та судових витрат сплачених позивачем  при зверненні з даним позовом до суду.

Відповідач відзиву на позовну заяву  не подав, позовні вимоги ні по суті, ні по розрахунку не заперечив.

На підставі ст. 75  ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні, яке відбулося 02.12.2008 року , представником відповідача подано клопотання про  відстрочення виконання рішення суду строком на один рік.

У судовому засіданні оглошувались перерви відповідно  23.09.08р. до 14 год. 10 хв. 23.10.08р. та 14 год. 10 хв. 20.11.2008р., в порядку, визначеному ст. 77 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши усі обставини справи, господарський суд, -

                                                 В С Т А Н О В И В :

30.05.2006 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Млиновий комплекс „Олександрія-борошно” (позивач по даній справі, в подальшому ТОВ МК „Олександрія-борошно”) та  приватним сільськогосподарським підприємством „Лан” (відповідач по даній справі, в подальшому  -  ПСП „Лан”) було укладено договір купівлі-продажу № 41/06 кп.

За умовами вказаного договору відповідач зобов'язався передати у власність позивача товар, а позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар, а саме:  пшеницю  у кількості 2 000 (дві тисячі) тонн та ячмінь у кількості 3 000 тонн  врожаю 2006 року.

У розділі 3 договору сторони узгодили, що ціна товару визначається згідно цін на аналогічний товар, які складуться у позивача на момент здійснення відповідачем поставки товару у повному обсязі. Загальну суму договору сторони домовились визначати відповідно до накладних.

Строки та умови поставки сторони узгодили у розділі 4 договору.

Умови поставки: СРТ (правила Інкотермс 2000), поставка здійснюється партіями, автотранспортом відповідача та за його рахунок. Відповідач зобов'язався поставити товар в пункт отримання (склад  ТОВ „МК „Олександрія-борошно” у повному обсязі до 20.08.2006 року (п.4.5.договору). Відповідно до п. 4.6 договору поставка товару відповідачем підтверджується товарною та податковою накладними.

Відповідно до п. 5.1 договору позивач зобов'язався здійснити попередню оплату за товар шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача із розрахунку:

-пшениця  - 400 грн/т;

- ячмінь – 320 грн/т.

Матеріали справи свідчать, що позивач  на виконання своїх зобов'язань за договором перерахував відповідачу в якості попередньої оплати 726 000,00 грн., з яких:  700 000,00 грн. згідно платіжного  доручення № 1 від 31.05.2006 року відповідно до рахунку-фактури відповідача  № ЛН-0000014 від 31.05.2006 року  та 26 000,00 грн. -  згідно платіжного доручення № 502 від 14.07.2006 року відповідно до рахунку відповідача б/н від 14.07.2006р.

В порушення  умов договору (п.4.5.) відповідачем поставлено позивачу товар не в повному обсязі . Так, відповідачем поставлено :

- згідно накладної № 2/07 від 31.07.06р. жито групи А у кількості 41,611т. на загальну суму 14979,96грн;

- згідно накладної № 1/07 від 31.07.2006 року пшеницю 6 кл. у кількості 144,640т. на загальну суму 79841,28 грн.;

- згідно накладної АН-0000023 від 08.08.06р. пшеницю 6 кл. у кількості 57,539 т. на загальну суму 31646,45 грн.;

- згідно накладної АН-0000024 від 29.08.06р. жито групи А у кількості 29,905т. та пшеницю 3 кл. у кількості 64,180т. на загальну суму 55305,35 грн.

Усього відповідачем поставлено сільгосппродукції на загальну суму 181 773,05 грн.

У липні 2007 року відповідач у рахунок погашення заборгованості за непоставлений товар переоформив на  позивача наступну сільськогосподарську продукцію, яка знаходилась в останнього на зберіганні:

- згідно накладної № ЛН -00000 від 18.07.07р. пшеницю 6 кл. У кількості 23 850т. на загальну суму 18126,00 грн.;

- згідно накладної ЛН-12 від 19.07.07р. соняшник у кількості 14,050т. на загальну суму 28100,00 грн.

Усього відповідачем  передано позивачу сільгосппродукції на загальну суму 46 226,00 грн.

Згідно розрахунку позивача сума основного боргу за непоставлений товар на момент подання позову до суду складала 498 000,95 грн.

Неповне та несвоєчасне виконання своїх зобов'язань за договором стало підставою для звернення позивача з позовом до суду за захистом порушеного права.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що  внаслідок прострочення відповідачем зобов'язання за договором воно втратило інтерес для позивача, а тому відповідно до ч. 3 ст. 612 , 623 ЦК України , ст. 225 Господарського кодексу України він відмовляється від прийняття виконання відповідачем зобов'язання та вимагає стягнення з відповідача завдані цим невиконанням збитки, які складаються:

- з вартості непоставленого товару в сумі 498 000,95 грн.;

- штрафу в сумі 4 980,00 грн., нарахованого відповідачу відповідно до п. 6.2 договору;

- додаткових витрат у вигляді сплачених позивачем відсотків згідно кредитного договору № 5506К19 від 31.05.2006., укладеного між позивачем та ВАТ „Укрексімбанком” в сумі 186 652,24 грн. ;

- додаткових витрат у вигляді сплачених позивачем відсотків згідно договору № G0508/1378  від 26.05.2008 року, укладеного між позивачем та ЗАТ КБ „ПриватБанк” про надання банківської гарантії  в сумі 13 960,35 грн.

При розгляді даного спору  господарський суд враховує наступне.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу продавець передає або зобов'язується передати майно / товар/ у власність, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України  до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково визначених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок  порушення  зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідач не подав господарському  суду доказів повного та своєчасного виконання своїх зобов'язань за договором, а саме щодо поставки  позивачу пшениці  у кількості 2 000 (дві тисячі) тонн та ячменю у кількості 3 000 тонн  врожаю 2006 року або доказів повернення позивачу залишку авансу в сумі  498 000,95 грн.

За таких обставин господарський суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення збитків які складаються з вартості недопоставленого товару в сумі 498 000,95 грн.

Враховуючи  вищенаведені норми ст. 612, 623 ЦК України та ст. 225 ГК України  та факт сплати позивачем відсотків за користування кредитом в сумі  186 652,24 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості по кредитному договору № 5506К19 від 31.05.2006р., складеним ВАТ „Укрексімбанком” (арк. справи 33-34)  господарський суд також задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача додаткових витрат у вигляді сплачених позивачем відсотків згідно кредитного договору № 5506К19 від 31.05.2006., укладеного між позивачем та ВАТ „Укрексімбанком” в сумі 186 652,24 грн.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача додаткових витрат у вигляді сплачених позивачем відсотків згідно договору № G0508/1378  від 26.05.2008 року, укладеного між позивачем та ЗАТ КБ „ПриватБанк” про надання банківської гарантії  в сумі 13 960,35 грн., то господарський суд дійшов висновку , що вказані вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Позивач не подав господарському суду доказів, які свідчать, що ним сплачено відсотки в сумі 13 960,35 грн.  згідно договору № G0508/1378  від 26.05.2008 року, укладеного між позивачем та ЗАТ КБ „ПриватБанк” про надання банківської гарантії.

За таких об ставник господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині позову.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в сумі 4 980,00 грн., нарахованого відповідачу відповідно до п. 6.2 договору.

Згідно зі ст. ст. 546, 547, ч.3. ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Неустойкою / штрафом, пенею / є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

У п. 6.2 Договору купівлі-продажу № 41/06 кп від 30.05.2006 року сторони передбачили, що за несвоєчасну поставку товару  продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 1 % вартості недопоставленої партії товару.

Згідно обґрунтованого  розрахунку позивача розмір штрафу складає 4 980,00 грн.

Враховуючи вищенаведене господарський суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 4 980,00 грн.

Клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення господарського суду строк на 1 рік не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 83  ГПК україни , господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Норми цього пункту ст. 83 ГПК України застосовуються господарським судом при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідач не подав господарському суду доказів існування таких обставин.

Виходячи з вищенаведеного господарський суд відмовляє ідповідачу в задоволенні заявленого клопотання про відстрогчення виконання рішення суду строком на один рік.  

Відповідно до норм ст.ст. 44,49 ГПК України державне мито у спорі та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді   покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 44,49,82-85, 116 ГПК України, господарський суд, -

                                 В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства „Лан”, Кіровоградська область, Петровський р-н, с.Олександро-Марївка, р/р № 260033940 в ОД АППБ „Аваль”, м.Кіровоград, МФО 323538, код за ЄДРПОУ 30800046  на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Млиновий комплекс „Олександрія-борошно”, 28000, Кіровоградська область, м.Олекснадрія, вул. Садова,1, р/р № 2600000013639 в КФ ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України”, м.Кіровоград, МФО 323389, код за ЄДРПОУ 31434613  збитки в сумі  684653,19 грн., з яких: 498 000,95грн. – вартість недопоставленого товару; 186 652,24 грн. – сплачені відсотки а також штраф в сумі  4 980,00 грн.; державне мито в сумі  6896,33 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 115,64.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після закінчення  десятиденного  строку з дня його прийняття,  а у разі, якщо  у  судовому  засіданні  було  оголошено лише вступну та резолютивну  частини  рішення,  воно набирає  законної сили після закінчення  десятиденного  строку  з   дня   підписання   рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області. 

Суддя   Т. В. Макаренко