Постанова

від 24.07.2012 по справі 2а-7459/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 липня 2012 року 14:39 № 2а-7459/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., за участю секретаря судового засідання Мосійчук І.М. та представників: позивача -Нича Т.М., відповідача - Котляра А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМАРКЕТ» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2012 року № 0001392260, № 0001382260, № 0000611710/31814050, - На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

31 травня 2012 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «БІМАРКЕТ» (далі -ТОВ «БІМАРКЕТ») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2012 року № 0001392260, № 0001382260, № 0000611710/31814050.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та адміністративну справу № 2а-7459/12/2670 призначено до судового розгляду на 27 червня 2012 року.

В судових засіданнях оголошувались перерви до 18 липня 2012 року та до 24 липня 2012 року.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІМАРКЕТ»(ідентифікаційний код 31814050) зареєстровано 31 січня 2002 року Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 250596). Вказане товариство розташоване за адресою: 03134, м. Київ, вул. Симиренка, будинок, 17-А.

ТОВ «БІМАРКЕТ»взято на податковий облік в органах державної податкової служби 04 лютого 2002 року за № 2954 та перебуває на обліку у ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

Згідно Свідоцтва № 36340553 (форма № 2-ПДВ) від 14 лютого 2002 року ТОВ «БІМАРКЕТ»є платником податку на додану вартість з 14 лютого 2002 року (індивідуальний податковий номер 318140526573).

В період з 15 березня 2012 року по 11 квітня 2012 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМАРКЕТ»(код ЄДРПОУ 31814050) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено Акт № 128/22-60/31814050 від 26 квітня 2012 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення наступних вимог:

-п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, ТОВ «БІМАРКЕТ»занижено податок на прибуток на загальну суму 3 377 596 грн., в т.ч. за 1 кв. 2011 року на суму 2 378 235 грн., за 2 кв. 2011 року на суму 999 361 грн.;

-ст. 185, ст. 138, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2 771 598 грн., в т.ч. за січень 2011 року на суму 767 336 грн., за лютий 2011 року на суму 843 301 грн., за березень 2011 року на суму 291 951 грн., за квітень 2011 року на суму 535 246 грн., за червень 2011 року в сумі 333 764 грн.;

-пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9, пп. «а»п. 17.2 ст. 17, пп. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»із змінами та доповненнями, що призвело до заниження зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб у сумі 7 777,50 грн.

03 травня 2012 року позивач до податкового органу подав вих. № 160 заперечення на Акт № 128/22-60/31814050 від 26 квітня 2012 року.

У висновку відповідача, складеного за результатами розгляду заперечень, від 11 травня 2012 року № 3499/10/22-522, висновки, викладені в акті № 128/22-60/31814050 від 26 квітня 2012 року залишено без змін.

16 травня 2012 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 128/22-60/31814050 від 26 квітня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення за формою «Р»№ 0001392260 , яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року та відповідно до п. 123.1 ст. 123, п. 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року за порушення вимог ст. 185, ст. 138, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 2 771 599 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 2 771 598 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

16 травня 2012 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 128/22-60/31814050 від 26 квітня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення за формою «Р»№ 0001382260 , яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року та відповідно до п. 123.1 ст. 123, п. 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року за порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 3 377 597 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 3 377 596 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 грн.

16 травня 2012 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 128/22-60/31814050 від 26 квітня 2012 року, прийняла податкове повідомлення-рішення за формою «Р»№ 0000611710/31814050 , яким згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року (із змінами та доповненнями) та відповідно до п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року за порушення вимог пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. «а»п. 17.2 ст. 17, пп. «а»п. 19.2 ст. 19 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб»із змінами та доповненнями, ст. 109, ст. 110, ст. 171, ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 9 721,88 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 7 777,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -1 944,38 грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта № 128/22-60/31814050 від 26 квітня 2012 року та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями, мотивуючи свої позовні вимоги наступними обставинами.

Між позивачем та ТОВ «Торговий Дім «Доар», ТОВ «Міранда Груп»укладені договори поставки, відповідно № 719 від 01.01.2011 року та № 888 від 01.06.2011 року, які за відсутності судових рішень, які набрали законної сили, не визнані судом недійсними, а отже, є дійсними.

Також, договори поставки № 719 від 01.01.2011 року та № 888 від 01.06.2011 року виконані сторонами в повному обсязі, що підтверджує реальність їх укладення. Між сторонами в повному обсязі проведені розрахунки за договорами, що підтверджується платіжними дорученнями та векселями.

Податкові, прибуткові, товарно-транспортні накладні, у яких відображені спірні операції відповідають вимогам чинного законодавства.

Таким чином, включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, відображених у отриманих від ТОВ «Торговий Дім «Доар»та ТОВ «Міранда Груп»податкових накладних, було здійснено позивачем на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства, а суми ПДВ підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними та іншими документами первинного бухгалтерського обліку.

Окрім цього, ТОВ «Торговий Дім «Доар»та ТОВ «Міранда Груп»на момент укладення договорів поставки з ТОВ «БІМАРКЕТ»та їх виконання були діючими та зареєстрованими, що підтверджується свідоцтвами про державну реєстрацію юридичної особи, свідоцтвами про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Керівники ТОВ «Торговий Дім «Доар»та ТОВ «Міранда Груп»були особами, уповноваженими на підписання первинних документів від імені товариств та володіли необхідним обсягом правосуб'єктності.

Таким чином, на думку позивача, він мав достатні матеріальні ресурси, виробничі активи, кошти, необхідний кваліфікований персонал, здійснював свою основну господарську діяльність по придбанню товарів у постачальників та їх подальшої реалізації через мережу власних магазинів, займаючись тим видом діяльності, який йому дозволений статутними документами.

Також, ТОВ «БІМАРКЕТ» вважає хибним висновок, зроблений податковим органом в акті перевірки про порушення ним приписів Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб у сумі 7 777,50 грн.

Позивач, зокрема зазначає, що під час перевірки співробітники ДПІ не запитували у платника податків надання копій свідоцтв про державну реєстрацію та свідоцтв про сплату єдиного податку або авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб, що підтверджується відсутністю посилання в акті перевірки на відповідну письмову чи усну вимогу співробітників ДПІ.

Також, в матеріалах перевірки та в Акті відсутній складений працівниками ДПІ акт про відмову працівників підприємства позивача надати до перевірки свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про сплату єдиного податку або авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб, що додатково підтверджує безпідставність висновків ДПІ.

Наведені вище докази та обґрунтування, на думку позивача, доводять, що оскаржувані податкові-повідомлення рішення ДПІ прийняті ним необґрунтовано, всупереч та з порушенням вимог ПК України.

В своєму позові ТОВ «БІМАРКЕТ»просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва ДПС від 16 травня 2012 року № 0001392260, № 0001382260, № 0000611710/31814050.

В своїх запереченнях на адміністративний позов, ДПІ у Святошинському районі м. Києва ДПС зазначає, що відповідно до висновків Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 842/3/23-40-37194473 від 28.07.2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Торговий Дім «Доар»(код ЄДРПОУ 37194473) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за січень, березень 2011 року», висновків спеціалістів № 720 від 11.05.2011 року, № 70 від 04.04.2012 року, № 222 від 26.04.2012 року, висновків Акту перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС № 177/224/37459413 від 09.04.2012 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Міранда Груп»(код ЄДРПОУ 37459413) з питань здійснення фінансово-господарських операцій та формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2011 року», здійснені господарські операції між позивачем та його контрагентами: ТОВ «Торговий Дім «Доар», ТОВ «Міранда Груп»не є реальними.

Окрім цього, відповідач зазначає, що позивачем не оподатковані доходи, виплачені фізичним особам, які не підтвердили належність до суб'єктів підприємницької діяльності: свідоцтвом про державну реєстрацію, свідоцтвом про сплату єдиного податку або авансовими платежами податку на доходи фізичних осіб, що призвело до заниження зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб у сумі 7 777,50 грн.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з позовними вимогами ТОВ «БІМАРКЕТ», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22.05.2003 р. № 889-IV (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 889-IV), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

У відповідності до статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до Державної податкової адміністрації України є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Згідно з підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті (п. 7.1 ст. 7 Закону № 889-IV).

Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених) платнику податку податковим агентом.

Податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону (пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону № 889-IV).

Відповідно до пп. «а» п. 17.2 ст. 17 Закону № 889-IV особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.

Особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок (пп. «а»п. 19.2 с. 19 Закону № 889-IV).

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ «БІМАРКЕТ»та ТОВ «Торговий Дім «Доар», ТОВ «Міранда Груп»укладені договори поставки, відповідно № 719 від 01 січня 2011 року та № 888 від 01 червня 2011 року.

Договори від імені ТОВ «БІМАРКЕТ»підписані генеральним директором Шибаєвим П.С., а від імені ТОВ «ТД «Доар», ТОВ «Міранда Груп»відповідно - директорами Бевз О.М., Чугуновим О.В.

На виконання пп. 1.1 п. 1 обох договорів, контрагентами-постачальниками було доставлено та передано на умовах та в установлені договорами строки продовольчу та (або) непродовольчу продукцію (надалі -«Товар») у власність покупця-позивача, який прийняв товар у власність і оплатив його на умовах, визначених договорами.

Вказані договори поставки № 719 від 01.01.2011 року та № 888 від 01.06.2011 року виконані сторонами в повному обсязі, що підтверджується, наявними в матеріалах справи, копіями податкових, видаткових, товарно-транспортних накладних.

Дослідивши вказані первинні документи, суд приходить до висновку про їх відповідність вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV та про підтвердження факту реальності господарських операцій позивача, які є підставою для формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та виникнення права на податковий кредит.

Також, між сторонами в повному обсязі проведені розрахунки по зазначеним договорам, що підтверджується, наявними в матеріалах справи, копіями платіжних доручень та векселів.

Окрім цього, ТОВ «ТД «Доар»та ТОВ «Міранда Груп»на момент укладення договорів поставки з ТОВ «БІМАРКЕТ» та їх виконання були діючими та зареєстрованими, що підтверджується, наявними в матеріалах справи, копіями свідоцтв про державну реєстрацію юридичних осіб, копіями свідоцтв про реєстрацію платників податку на додану вартість, копіями постанов адміністративних судів, якими підтверджено факт реєстрації контрагентів як юридичних осіб та платників податку на додану вартість.

Керівники ТОВ «ТД «Доар»та ТОВ «Міранда Груп»на момент укладення договорів, були особами, уповноваженими на підписання первинних документів від імені товариств та володіли необхідним обсягом правосуб'єктності.

Таким чином, включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, відображених у отриманих від ТОВ «ТД «Доар»та ТОВ «Міранда Груп»податкових накладних, було здійснено ним на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства, а суми ПДВ підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними та іншими документами первинного бухгалтерського обліку.

Окрім цього, з метою встановлення обставин, які мають значення для справи, судом викликались свідки-директори магазинів ТОВ «БІМАРКЕТ», які повідомили, що товар, поставлений ТОВ «ТД «Доар»та ТОВ «Міранда Груп», мав реальний характер та дійсно був реалізований у мережі магазинів ТОВ «БІМАРКЕТ».

Також даний факт додатково підтверджується актами поточної інвентаризації, зокрема інвентаризаційною відомістю № 36211 від 30.06.2011 року, згідно якої зазначені товари дійсно були на реалізації у магазинах ТОВ «БІМАРКЕТ», фотографіями полиць в мережі супермаркетів «БІМАРКЕТ»із відображенням зазначених товарів та дати фотофіксації, рекламними бюлетенями ТОВ «БІМАРКЕТ», згідно яких в мережі магазинів ТОВ «БІМАРКЕТ»проводилися регулярні акції на зазначений товар.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування (ч. 1 ст. 70 КАС України).

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вбачається з аналізу наданих відповідачем письмових доказів (Акт перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 842/3/23-40-37194473 від 28.07.2011 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Торговий Дім «Доар»(код ЄДРПОУ 37194473) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за січень, березень 2011 року», висновки спеціалістів № 720 від 11.05.2011 року, № 70 від 04.04.2012 року, № 222 від 26.04.2012 року, Акт перевірки ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС № 177/224/37459413 від 09.04.2012 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Міранда Груп»(код ЄДРПОУ 37459413) з питань здійснення фінансово-господарських операцій та формування податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2011 року»), вони стосуються лише обставин реєстрації контрагентів та подання ними податкової звітності, і, жодним чином не доводять недобросовісність позивача та не свідчать про відсутність реальності господарських операцій.

Відповідно до визначення частини 1 статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Суд звертає увагу на лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, в якому зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до статті 18 Закону № 755-IV відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Суд звертає увагу, що позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями (постачальниками), ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Верховним Судом України та Вищим адміністративним судом України неодноразово наголошувалося, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п. 5.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року № 984, в разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, з-поміж іншого, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, відповідач, під час проведення перевірки, на надав належної оцінки наявним первинним документам.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до положень ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Обов'язковість установлення умислу поширюється на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Суд звертає увагу, що в момент вчинення правочинів, всі контрагенти були зареєстровані в встановленому законом порядку, їх свідоцтва про реєстрацію як платника податку не скасовані.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на нього, якщо він заперечує проти адміністративного позову, судових рішень про визнання правочинів недійсними та обвинувального вироку суду не надав, матеріали справи таких відомостей не містять.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ДПІ у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції ТОВ «БІМАРКЕТ»з його контрагентами: ТОВ «ТД «Доар»та ТОВ «Міранда Груп»здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності всіх підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Також, платником податків оподатковано доходи, виплачені фізичним особам.

В зв'язку із цим, суд вважає, що податкові зобов'язання позивача, визначені Законом № 889-IV, виконані в повному обсязі та підстав для повторного визначення податкового зобов'язання за тією ж самою подією, у зв'язку із зазначеними податковим органом порушеннями закону, є протиправними.

Пунктом 7 Підрозділу 10 «Інші перехідні положення»розділу XX Податкового кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Приписами пункту 127.1 статті 127 ПК України встановлено, що ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Відтак, збільшення сум грошових зобов'язань за платежем: податок на прибуток у розмірі 3 377 596,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 грн. та за платежем: податок на додану вартість у розмірі 2 771 598,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 грн., а також збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб у розмірі 7 777,50 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1 944,38 грн. було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2012 року № 0001392260, № 0001382260, № 0000611710/31814050, у зв'язку із чим вони підлягають скасуванню.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх рішень.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що Державною податковою інспекцією у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби не доведена правомірність збільшення сум грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, а також збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМАРКЕТ»підлягають задоволенню повністю.

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМАРКЕТ»повністю задовольнити: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 16 травня 2012 року № 0001392260, № 0001382260, № 0000611710/31814050.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача всі здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 188,00 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМАРКЕТ»задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби від 16 травня 2012 року № 0001392260, № 0001382260, № 0000611710/31814050.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІМАРКЕТ»понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 188,00 грн. (дві тисячі сто вісімдесят вісім гривень 00 копійок).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України , шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30.07.2012 р.