Постанова

від 30.07.2012 по справі 2а-4668/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 липня 2012 року 15:50 № 2а-4668/12/2670

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Спар Центр» доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.2012 №№ 0000602203, 0000612203

Суддя: Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Шевченко Я.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спар Центр»(далі -позивач, ТОВ «Спар Центр») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (у зв'язку з реорганізацією - Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби, далі -відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.2012 №№ 0000602203, 0000612203.

Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях, долучених до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

встановив:

Податковим повідомленням-рішенням від 19.03.2012 № 0000602203 ТОВ «Спар Центр»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 428891,00 грн., у т.ч. за основним платежем у розмірі 285927,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 142964,00 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 19.03.2012 № 0000612203 ТОВ «Спар Центр»зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 344676,00 грн. за серпень 2011 року.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем на підставі акту № 2/23-7/36148976 від 03.03.2012 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Спар Центр»(код ЄДРПОУ 36148976) з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «УА Реалті»код за ЄДРПОУ 35839518 та ТОВ «Білдінг Сістем Дизайн»код за ЄДРПОУ 34624774 за період з 01.08.2011 по 31.08.2011» (далі -Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено:

- безпідставне включення до складу податкового кредиту суми 630603,30 грн., сформованого за рахунок ТОВ «УА Реалті»на суму 526333,34 грн. та ТОВ «Білдінг Сістем Дизайн» на суму 104269,96 грн., що призвело до завищення податкового кредиту у серпні 2011 року на загальну суму 630603,30 грн.;

- порушення вимог п.п. 198.3, 198.6 ст.198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за серпень 2011 року на суму 285927,00 грн. та завищено від'ємне значення суми податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 344676,00 грн.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб , які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На виконання вищезазначених норм КАС України судом перевірено питання «товарності»операцій за договорами, укладеними між ТОВ «Спар Центр»та ТОВ «УА Реалті», ТОВ «Білдінг Сістем Дизайн».

Так, позивачем на підтвердження своєї правової позиції надано первинні документи: договір поставки № 01/08/11 від 01.08.2011, укладений між ТОВ «Спар Центр»та ТОВ «Білдінг Сістем Дизайн», товарні накладні та податкові накладні, угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 01.10.2011, а також платіжні доручення на підтвердження здійснення розрахунків з ТОВ «Білдінг Сістем Дизайн»; договір надання послуг № 427 від 15.08.2011, укладений між ТОВ «Спар Центр»та ТОВ «УА Реалті», акти надання послуг, податкові накладні, а також платіжні доручення на підтвердження здійснення розрахунків з ТОВ «УА Реалті».

Разом з тим, суд приймає до уваги наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 06.04.2012, керівником ТОВ «Білдінг Сістем Дизайн» є ОСОБА_1.

Податкові накладні, виписані ТОВ «Білдінг Сістем Дизайн»позивачу підписані ОСОБА_1

У судовому засіданні допитано ОСОБА_1 у якості свідка та встановлено наступне.

ОСОБА_1 за грошову винагороду зареєструвала ТОВ «Білдінг Сістем Дизайн», особисто господарською діяльністю не займалася, нікого на це офіційно не уповноважувала, контрагентів не шукала, договорів не укладала (в той час, коли з договору поставки № 01/08/11 від 01.08.2011 вбачається, що ТОВ «Білдінг Сістем Дизайн»при його укладенні діяло в особі ОСОБА_1.), товар не продавала, не відпускала і не бачила, тобто була лише номінальними директором підприємства. Також показала, що підписи на податкових і видаткових накладних, наданих позивачем суду, не її.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071, встановлено, що податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті .

З огляду на те, що податкові накладні ТОВ «Білдінг Сістем Дизайн»виписані невстановленою особою від імені ОСОБА_1, яка заперечує свою участь у діяльності товариства, зокрема і у підписанні будь-яких первинних документів, отже виписані від її імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним (зазначена позиція відповідає правовій позиції Верховного суду України, згідно постанови від 05.03.2012 № 21-421а11).

В частині взаємовідносин позивача з ТОВ «УА Реалті»су приймає до уваги наступне.

Договір надання послуг № 427 від 15.08.2011, укладений між позивачем та ТОВ «УА Реалті», передбачає надання досить широкого спектру послуг: мерчандайзингу, промоушену, передпродажної підготовки, упаковки, розвантажувально-навантажувальних робіт, поточного ремонту (п.1.1).

Поряд з цим, з актів виконаних робіт також не вбачається, які саме послуги надавалися ТОВ «УА Реалті», оскільки останні містять лише загальну інформацію про такі послуги: демонтаж і монтаж вітрин (яких вітрин, якого розміру, у якій кількості, місце виконання робіт), санітарно-технічні роботи (які саме роботи, у якій кількості), прибирання фасадів (яких фасадів, що включає в себе таке прибирання), тощо. Також з актів не вбачається, де надавалися послуги (вказано лише місто та не вказано адреси об'єкта, на якому надавалися певні послуги).

Крім того, пунктом 2.1 вищезазначеного договору № 427 від 15.08.2011, передбачено обов'язок замовника (ТОВ «Спар Центр») представляти у повному об'ємі всі документи, які мають відношення до предмету послуг.

Згідно п.п.2.3.1 п.2.3 того ж договору, виконавець (ТОВ «УА Реалті») зобов'язується на основі наданих замовником документів надавати послуги…

Разом з тим, жодних документів, які стосуються послуг, які надавалися ТОВ «УА Реалті», згідно вищевказаного договору та актів надання послуг, позивачем суду не надано.

Таким чином, з наданих позивачем документів не вбачається, на основі чого надавалися послуги ТОВ «УА Реалті»(якої документації), їх конкретний зміст, де ці послуги надавалися.

З урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до висновку про те, що операції за договором надання послуг № 427 від 15.08.2011, укладеного між позивачем та ТОВ «УА Реалті», за спірний період не мають реального характеру.

Згідно п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Водночас відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, витрати для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків (зазначена позиція висловлювалася неодноразово Верховним Судом України, зокрема в Постанові ВСУ від 17 лютого 2009 року, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -7046232 та додатково відображена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11) .

Враховуючи те, що судом встановлена відсутність реального характеру операцій за договором, укладеним позивачем з ТОВ «УА Реалті», відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З огляду на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач, всупереч положенням ч.1 ст.71 КАС України, не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають судові витрати, за таких умов, не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Кротюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.08.2012 р.