Рішення

від 31.07.2012 по справі 5011-66/6469-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-66/6469-2012 31.07.12

Суддя господарського суду міста Києва Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Климович М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІДНО-УКРАЇНСЬКЕ ПРОМИСЛОВЕ ТОВАРИСТВО "

до відповідача-1 : Публічного акціонерного товариства "ЛЬВІВСЬКА ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ"

до відповідача-2 : Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУГІЛЛЯ ТРЕЙД"

про стягнення солідарно боргу у розмірі 523931,63 грн., з яких: 509851,35 грн. -сума заборгованості за договором, 14080,28 грн. -нараховані три проценти річних за прострочення виконання зобов'язання

за участю представників сторін:

від позивача: Субботіна А.Ю. за довіреністю від 07.05.12

від відповідача-1: не з'явились

від відповідача-2: Ліпатов І.А. за довіреністю від 02.07.12

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "СХІДНО-УКРАЇНСЬКЕ ПРОМИСЛОВЕ ТОВАРИСТВО ", звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "ЛЬВІВСЬКА ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУГІЛЛЯ ТРЕЙД" про стягнення солідарно боргу у розмірі 523931,63 грн., з яких: 509851,35 грн. -сума заборгованості за договором, 14080,28 грн. -нараховані три проценти річних за прострочення виконання зобов'язання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невиконання в повному обсязі відповідачем-1 вимог укладеного між сторонами договору від 05.06.2006 року № 42 щодо оплати отриманого за накладними товару, внаслідок чого у відповідача-1 та його поручителя -відповідача-2 виникла заборгованість перед позивачем в сумі 509851,35 грн. Позивач також зазначає про наявність у відповідачів обов'язку за прострочення виконання зобов'язання сплатити три проценти річних в сумі 14080,28 грн.

Відповідачем-1 надано до суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Відповідач-1, згідно з запереченнями від 26.06.2012 року, просив суд, у зв'язку з його тяжким матеріальним становищем, постановити рішення про стягнення боргу з поручителя -відповідача-2.

Згідно з відзивом на позовну заяву від 30.07.2012 року, відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що укладеним між сторонами договором поруки, термін виконання зобов'язання відповідача-1 за договором від 05.06.2006 року № 42 відстрочений та встановлений датою 31.12.2012 року, та відповідач-2 поручився за виконання такого зобов'язання.

Відповідач-2, згідно з відзивом на позовну заяву від 13.07.2012 року, проти позову заперечив, посилаючись на те, що за умовами основного договору відповідач-1 мав декілька зобов'язань перед позивачем, кожне з яких мало свій термін виконання; пунктом 2.3. договору поруки сторонами встановлено, що термін виконання зобов'язання, забезпеченого даним договором -31.12.2012 року, що, на думку відповідача-2, свідчить про те, що сторонами поширено поруку не на всі можливі зобов'язання відповідача-1 перед позивачем, а саме на зобов'язання, термін виконання якого спливає 31.12.2012 року.

Відповідач-2 стверджує також про невірне розрахування позивачем суми 3% річних, оскільки воно повинно було бути здійснено позивачем з моменту отримання відповідачем-1 вимоги про оплату від 03.05.2012 року.

Позивачем надано суду заперечення на відзив відповідача-2.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд ВСТАНОВИВ:

05 червня 2006 року між ЗАТ «Львівсистеменерго», як Покупцем, та ТОВ «Східно-Українське промислове товариство», як Продавцем, було укладено договір № 42 (надалі -основний договір), відповідно до якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити Продукцію, номенклатура, кількість, ціна якої вказується у Специфікаціях до вказаного договору.

Пунктами 2.1., 2.2. договору визначено, що загальна сума договору -у відповідності до Специфікацій до даного договору; загальна сума договору може змінюватись у відповідності до Специфікацій та доповнень до даного договору.

Пунктом 7.3. даного договору передбачалось, що даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2006 року.

Згідно Доповнення № 1 від 26.01.2007 року сторони договору № 42 від 05.06.2006 року домовились продовжити строк його дії, зазначений в п. 7.3. до 31.12.2007 року.

Додатковою угодою № 2 від 01.10.2007 року ЗАТ «Львівсистеменерго»та ТОВ «Східно-Українське промислове товариство»доповнити договір № 42 від 05.06.2006 року пунктом 3.4. наступного змісту: «В разі, якщо поставка здійснювалась транспортом та за рахунок Продавця, Покупець зобов'язаний відшкодувати Продавцю всі витрати, пов'язані з постачанням Товару протягом 3-х банківських днів, з моменту отримання рахунку».

Цією ж додатковою угодою сторони договору № 42 від 05.06.2006 року домовились продовжити строк його дії, зазначений в п. 7.3. до 31.12.2008 року.

Згідно з Додатковою угодою від 22 травня 2008 року № 3 до договору № 42 від 05.06.2006 року, ВАТ «Львівська вугільна компанія» є правонаступником ЗАТ «Львівсистеменерго»та всі права та обов'язки за договором № 42 від 05.06.2006 року передано ВАТ «Львівська вугільна компанія».

Доповненням № 4 від 22.12.2008 року сторони договору № 42 від 05.06.2006 року домовились продовжити строк його дії, зазначений в п. 7.3. до 31.12.2009 року.

Доповненням № 5 від 25.12.2009 року сторони договору № 42 від 05.06.2006 року домовились продовжити строк його дії, зазначений в п. 7.3. до 31.12.2010 року.

Доповненням № 6 від 30.12.2010 року сторони договору № 42 від 05.06.2006 року домовились продовжити строк його дії, зазначений в п. 7.3. до 31.12.2011 року.

Доповненням № 7 від 30.12.2011 року сторони договору № 42 від 05.06.2006 року домовились продовжити строк його дії, зазначений в п. 7.3. до 31.12.2012 року.

З 07.12.2011 року найменування ВАТ «Львівська вугільна компанія»змінено на ПАТ «Львівська вугільна компанія»на підставі Закону України «Про акціонерні товариства».

Протягом дії договору № 42 від 05.06.2006 року підприємством позивачем було відвантажено відповідачу-1 продукцію згідно специфікацій до договору.

Так, за специфікацією № 7/1 від 17.07.2008 року до договору № 42 від 05.06.2006 року Позивачем було поставлено відповідачу-1 продукцію на загальну суму 981 562,12 грн., а саме: за видатковою накладною № РН-0000226 від 13.07.2009 року на суму 102 410,23 грн., за видатковою накладною № РН-0274 від 10.08.2009 року на суму 129 702,55 грн., за видатковою накладною № РН-0320 від 07.09.2009 року на суму 156 405,67 грн.,за видатковою накладною № РН-0386 від 12.10.2009 року на суму 102 410,23 грн., за видатковою накладною № РН-0410 від 30.10.2009 року на суму 125 679,62 грн., за видатковою накладною № РН-0444 від 27.11.2009 року на суму 62817,90 грн., за видатковою накладною № РН-0457 від 03.12.2009 року на суму 146 678,70 грн., за видатковою накладною № РН-48 від 26.02.2010 року на суму 155 457,22 грн.

Отримання продукції Відповідачем-1 від Позивача підтверджується зазначеними видатковими накладними, а також наступними документами: довіреність № 211 від 13.07.2009 року, товарно-транспортна накладна № 226 від 13.07.2009 року, довіреність № 271 від 07.08.2009 року, товарно-транспортна накладна № 274 від 10.08.2009 року, довіреність № 328 від 03.09.2009 року, товарно-транспортна накладна № 320 від 07.09.2009 року, довіреність № 392 від 12.10.2009 року, товарно-транспортна накладна № 374 від 12.10.2009 року, довіреність № 437 від 30.10.2009 року, довіреність № 511 від 27.11.2009 року, товарно-транспортна накладна № 450 від 27.11.2009 року, довіреність № 590 від 03.12.2009 року, довіреність № 82 від 26.02.2010 року, товарно-транспортна накладна № 39 від 26.02.2010.

Відповідачем 1 здійснено часткову оплату за поставлену за специфікацією № 7/1 від 17.07.2008 року продукцію в загальній сумі 630 000,00 грн., а саме: 29.10.2009 року проведено оплату на суму 350 000,00 грн., 04.07.2011 року проведено оплату на суму 50 000,00 грн., 15.07.2011 року проведено оплату на суму 80 000,00 грн., 25.07.2011 року проведено оплату на суму 50 000,00 грн., 08.08.2011 року проведено оплату на суму 40 000,00 грн., 15.08.2011 року проведено оплату на суму 40 000,00 грн., 22.08.2011 року проведено оплату на суму 20 000,00 грн.

Згідно умов специфікації № 7/1 від 17.07.2008 року порядок розрахунків - 30% - передплата, 30% - через 30 днів після передплати, 40% - оплата протягом 5-ти днів з моменту повідомлення про готовність продукції; термін постачання - 60 днів з моменту отримання передплати. Таким чином на момент постачання Відповідач-1 повинен був здійснити 100% передплату за продукцію, що поставляється. Але Відповідачем-1 оплату в повному обсязі за отриману за цією специфікацієюпродукцію не здійснено до теперішнього часу.

Таким чином заборгованість Відповідача-1 перед Позивачем з оплати поставленої продукції за специфікації № 7/1 від 17.07.2008 складає 351 562,12 грн.

За специфікацією № 17 від 01.07.2009 року до договору № 42 від 05.06.2006 року Позивачем Відповідачу 1 було поставлено продукцію на загальну суму 108 000,00 грн., а саме: за видатковою накладною № РН-0000226 від 13.07.2009 року на суму 54 000,00 грн., за видатковою накладною № РН-0274 від 10.08.2009 року на суму 54 000,00 грн.

Отримання продукції Відповідачем-1 від Позивача підтверджується зазначеними видатковими накладними, а також наступними документами: довіреність № 211 від 13.07.2009 року, товарно-транспортна накладна № 226 від 13.07.2009 року, довіреність № 271 від 07.08.2009 року, товарно-транспортна накладна № 274 від 10.08.2009 року.

Відповідачем-1 здійснено часткову оплату за поставлену за специфікацією № 17 від 01.07.2009 року продукцію на загальну суму 54 000,00 грн., а саме: 07.07.2009 року проведено оплату на суму 54 000,00 грн.

Згідно умов специфікації № 17 від 01.07.2009 року встановлений порядок розрахунків - 100% передплата, термін постачання - 30 днів з моменту передплати. Але Відповідачем 1 оплату в повному обсязі за отриману за цією специфікацією продукцію не здійснено до теперішнього часу.

Таким чином заборгованість Відповідача 1 перед Позивачем з оплати поставленої продукції за специфікацією № 17 від 01.07.2009 року складає 54 000,00 грн.

За специфікацією № 18 від 04.08.2009 року до договору № 42 від 05.06.2006 року Позивачем Відповідачу 1 було поставлено продукцію на загальну суму 193 886,40 грн., а саме: за видатковою накладною № РН-0410 від 30.10.2009 року на суму 186 956,40 грн., за видатковою накладною № РН-0428 від 16.11.2009 року на суму 2 730,00 грн., за видатковою накладною РН-0444 від 27.11.2009 року на суму 4 200,00 грн.

Отримання продукції Відповідачем 1 від Позивача підтверджується зазначеними видатковими накладними, а також наступними документами: довіреність № 437 від 30.10.2009 року, довіреність № 479 від 13.11.2009 року, товарно-транспортна накладна № 425 від 16.11.2009 року, довіреність № 511 від 27.11.2009 року, товарно-транспортна накладна № 450 від 27.11.2009 року.

Відповідачем 1 здійснено часткову оплату за поставлену за специфікацією № 18 від 04.08.2009 року продукцію в сумі 186 956,40 грн., а саме: 26.08.2009 року проведено оплату на суму 186 956,40 грн.

Згідно умов специфікації № 18 від 04.08.2009 року встановлений порядок розрахунків - 100% передплата, строк постачання - 45 днів з моменту передплати. Але Відповідачем 1 оплату в повному обсязі за отриману за цією специфікацією не здійснено до теперішнього часу.

Таким чином заборгованість Відповідача 1 перед Позивачем з оплати поставленої продукції за специфікацією № 18 від 04.08.2009 року складає 6 930,00 грн.

За специфікацією № 19 від 12.10.2009 року до договору № 42 від 05.06.2006 року Позивачем було поставлено Відповідачу-1 продукцію на загальну суму 305 918,40 грн., а саме: за видатковою накладною № РН-0444 від 27.11.2009 року на суму 39 600,00 грн., за видатковою накладною № РН-0487 від 14.12.2009 року на суму 220 008,00 грн., за видатковою накладною № РН-48 від 26.02.2010 року на суму 46 310,40 грн.

Отримання продукції Відповідачем 1 від Позивача підтверджується зазначеними видатковими накладними, а також наступними документами: довіреність № 511 від 27.11.2009 року, товарно-транспортна накладна № 450 від 27.11.2009 року, довіреність № 550 від 14.12.2009 року, товарно-транспортна накладна № 476 від 14.12.2009 року, довіреність № 82 від 26.02.2010 року, товарно-транспортна накладна № 39 від 26.02.2010.

Відповідачем 1 здійснено часткову оплату за поставлену за специфікацією № 19 від 12.10.2009 року продукцію на загальну суму 281 302,40 грн., а саме: 29.10.2009 року проведено оплату на суму 35 000,00 грн., 29.10.2009 року проведено оплату на суму 199 992,00 грн., 06.11.2009 року проведено оплату на суму 46 310,40 грн.

Згідно умов специфікації № 19 від 12.10.2009 року передбачений порядок розрахунків - 100% передплата, строк постачання - 45 днів з моменту передплати. Але Відповідачем 1 оплату в повному обсязі за отриману за цією специфікацією не здійснено до теперішнього часу.

Таким чином заборгованість Відповідача 1 перед Позивачем з оплати поставленої продукції за специфікацією № 19 від 12.10.2009 року складає 24 616,00 грн.

Позивачем згідно умов договору № 42 від 05.06.2006 року надано Відповідачу-1 залізничні послуги по перевезенню вантажу (Луганськ-Соснівка) на загальну суму 17 939,39 грн.

05.01.2010 року між Позивачем та Відповідачем 1 підписано акт № ОУ-0000001 про надання послуг (залізничні послуги по перевезенню вантажу (Луганськ-Соснівка)) на суму 17 939,39 грн.

Згідно умов додаткової угоди № 2 від 01.10.2007 року до договору № 42 від 05.06.2006 року покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві усі витрати, пов'язані з постачанням товару (якщо постачання проводилось транспортом та за рахунок продавця) протягом 3-х банківських днів з моменту отримання рахунку. Але до теперішнього часу відповідачем не оплачені послуги з транспортування товару.

Таким чином заборгованість Відповідача-1 перед Позивачем з оплати наданих послуг по перевезенню вантажу складає 17 939,39 грн.

Тобто, з матеріалів справи вбачається здійснення позивачем поставки відповідачу-1 продукції за договором № 42 від 05.06.2006 року на загальну суму 1589366,92 грн. та надання послуг з перевезення вантажу на суму 17939,39 грн.

Разом з тим, як встановлено судом, відповідачем-1 здійснено оплату заборгованості за договором № 42 від 05.06.2006 року в загальному розмірі 1152258,80 грн.

Позивачем було неодноразово направлено на адресу Відповідача 1 вимоги про оплату, зокрема: від 11.03.2011 року та від 27.05.2011 року, 03.05.2012 року. Проте, наведені вимоги були залишені відповідачем-1 без відповідного реагування.

За таких обставин, з матеріалів справи вбачається, що внаслідок невиконання відповідачем-1 у встановлені строки своїх зобов'язань за договором № 42 від 05.06.2006 року, у відповідача-1 утворилась заборгованість перед позивачем за цим договором на загальну суму 455047,51 грн.

Статтями 509, 510 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Згідно частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як зазначалось, відповідачем-1 було не в повному обсязі та несвоєчасно виконано зобов'язання за договором № 42 від 05.06.2006 року щодо оплати вартості поставленої продукції, внаслідок чого на час звернення до суду у відповідача-1 наявна заборгованість перед позивачем за наведеним договором на загальну суму 455047,51 грн.

В забезпечення виконання зобов'язання ПАТ «Львівська вугільна компанія»(Відповідачем-1) за договором № 42 від 05.06.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вугілля Трейд»(поручителем) та ТОВ «Східно-Українське промислове товариство»(кредитором) було укладено договір поруки № 76011 від 12.12.2011 року (надалі -договір поруки), у відповідності до п. 1.1. якого поручитель зобов'язався в повному обсязі відповідати перед Кредитором за виконання обов'язків ПАТ «Львівська вугільна компанія»(боржником) по договору № 42 від 05.06.2006 року, укладеному між Кредитором та Боржником (Основним договором).

Пунктом 2.3. договору поруки визначено, що термін виконання зобов'язання, забезпеченого даним договором: 31.12.2012 року.

Пунктом 3.1. Договору поруки передбачено, що Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Боржником зобов'язання по основному договору по оплаті поставленого товару в повному обсязі, а також за відшкодування Кредитору збитків і сплату відповідних штрафних санкцій по основному договору.

Згідно п. 7.1. договору поруки, він вступає в дію з моменту його підписання і діє до моменту закінчення дії основного договору, а також в випадку зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується об'єм його відповідальності.

Пунктом 7.4. договору поруки визначено, що даний договір припиняє свою дію, якщо Кредитор протягом шести місяців з дня настання терміну виконання основного зобов'язання не пред'явить вимогу до поручителя. Якщо термін основного зобов'язання не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, то поручительство припиняється, якщо кредитор не пред'явить позовну заяву проти Поручителя протягом одного року з дня укладання цього договору.

Відповідач-2, з посиланням на пункт 2.3. договору поруки стверджує, що сторонами цього договору поширено поруку не на всі можливі зобов'язання відповідача-1 перед позивачем, а лише на зобов'язання, термін виконання якого спливає 31.12.2012 року.

Проте, такі твердження відповідача-2 суд спростовує з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2.1. договору поруки підставою зобов'язання, забезпеченого порукою по цьому договору, є Основний договір.

Поручитель зобов'язався виконати за Боржника зобов'язання останнього перед Кредитором на умовах, в порядку та терміни, зазначені в основному договорі (п. 4.1. договору поруки).

З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що Договір поруки було укладено між його сторонами на забезпечення виконання зобов'язань Відповідача-1 перед Позивачем за Основним договором - договором № 42 від 05.06.2006 року, у терміни, в порядку та на умовах, передбаченими Основним договором.

Як встановлено судом у відповідача-1 наявна непогашена заборгованість перед позивачем за наведеним договором № 42 від 05.06.2006 року на загальну суму 455047,51 грн.

Постачання за специфікаціями по договору було здійснено позивачем протягом 2009-2010 років та вартість поставленого товару та послуги з перевезення та доставки товару повинна була бути оплачена відповідачем-1 станом на 31.12.2010 року.

Статтею 119 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 Цивільного кодексу України також передбачено, що у випадку порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків. Солідарна відповідальність означає, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково як від боржника так і від поручителя, або від обох разом.

Статтею 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Оскільки пунктом 4.1. Договору поруки № 76011 від 12.12.2011 року передбачено, що Відповідач-2 зобов'язується виконати за Відповідача-1 зобов'язання останнього перед Позивачем на умовах, в порядку та у терміни, зазначені в основному договорі, а також пунктом 3.1. Договору поруки № 76011 від 12.12.2011 року передбачено, що Відповідач 2 відповідає перед Позивачем за виконання Відповідачем 1 зобов'язання по Основному договору по оплаті поставленого Товару в повному обсязі, суд робить висновок про те, що відповідач-2 в повному обсязі має відповідати за невиконання відповідачем-1 його зобов'язань за договором № 42 від 05.06.2006 року.

Щодо тверджень відповідача-2 про те, що пунктом 2.3. договору поруки поширено поруку не на всі можливі зобов'язання відповідача-1 перед позивачем, а лише на зобов'язання, термін виконання якого спливає 31.12.2012 року, суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що визначений пунктом 2.3. договору строк вказує не на зобов'язання, термін виконання якого спливає 31.12.2012 року, а на термін існування основної заборгованості.

Так, як зазначалось, сторонами договору № 42 від 05.06.2006 року неодноразово продовжувався строк дії цього договору та Доповненням № 7 від 30.12.2011 року сторони договору № 42 від 05.06.2006 року домовились продовжити строк його дії, зазначений в п. 7.3. до 31.12.2012 року.

Статтею 213 Цивільного кодексу України передбачена можливість тлумачення змісту правочину судом.

Згідно ч. 3 наведеної статті Цивільного кодексу України При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

З урахуванням того, що основне зобов'язання відповідача-1 за договором № 42 від 05.06.2006 року діє до 31.12.2012 року, та того, що умовами договору поруки передбачена відповідальність відповідача-2 перед Позивачем за виконання Відповідачем-1 зобов'язання по Основному договору по оплаті поставленого Товару в повному обсязі (п. 3.1. договору поруки), суд спростовує твердження відповідача-2 про те, що сторонами узгоджено виконання зобов'язання після 31.12.2012 року та тлумачить п. 2.3. договору таким чином, що ним визначено строки дії основного зобов'язання у відповідності до Доповнення № 7 від 30.12.2011 року, яким сторони договору № 42 від 05.06.2006 року домовились продовжити строк його дії до 31.12.2012 року.

З урахуванням викладеного та зважаючи на наведені вище норми діючого законодавства України, суд робить висновок про те, що відповідач-1 та відповідач-2 повинні відповідати перед позивачем за порушення відповідачем-1 своїх зобов'язань за договором № 42 від 05.06.2006 року, як солідарні боржники.

03.05.2012 року Позивачем на адресу Відповідача-1 та Відповідача-2 було направлено вимогу про оплату на суму 509 851,35 грн. Проте, наведена претензія залишена без виконання.

Як зазначалось, відповідачем-1 було не в повному обсязі та несвоєчасно виконано зобов'язання за договором № 42 від 05.06.2006 року щодо оплати вартості поставленої продукції, внаслідок чого на час звернення до суду у відповідача-1 наявна заборгованість перед позивачем за наведеним договором на загальну суму 455047,51 грн.

Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про сплату відповідачем-1 або його поручителем -відповідачем-2 суми заборгованості у розмірі 455047,51 грн.

Позивач звертався до суду з вимогою про стягнення з відповідачів солідарно суми заборгованості за договром в розмірі 509851,35 грн.

З огляду на встановлені судом обставини та враховуючи, що матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача-1 перед позивачем за договором № 42 від 05.06.2006 року на загальну суму 455047,51 грн., то позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів солідарно суми заборгованості за договором в розмірі 455047,51 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідачів іншої частини заявленої до стягнення суми заборгованості за договром в сумі 54803,84 грн., то вони є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 цього ж кодексу визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як встановлено судом, з матеріалів справи вбачається здійснення позивачем поставки відповідачу-1 продукції за договором № 42 від 05.06.2006 року на загальну суму 1589366,92 грн. та надання послуг з перевезення вантажу на суму 17939,39 грн.

Разом з тим, як встановлено судом, відповідачем-1 здійснено оплату заборгованості за договором № 42 від 05.06.2006 року в загальному розмірі 1152258,80 грн.

Тобто, матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача-1 перед позивачем за договором № 42 від 05.06.2006 року на загальну суму 455047,51 грн.

До матеріалів справи не додано доказів, які б свідчили про наявність у відповідача-1 заборгованості на суму в розмірі 54803,84 грн., що складає різницю між сумою 509851,35 грн., яка заявлена до стягнення, та сумою 455047,51 грн., яка є сумою заборгованості, встановленою судом.

Зокрема, позивачем не надано жодних документів, які б свідчили про поставку відповідачу-1 продукції за договором № 42 на суму в розмірі 54803,84 грн., або на іншу суму, яка б перевищувала встановлену судом суму поставки в розмірі 1589366,92 грн.

З огляду на викладене, суд робить висновок про те, що факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем в частині суми в розмірі 54803,84 грн., є таким, що недоведений.

Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Зважаючи на наведені приписи процесуального закону, судом оцінені та не прийняті до уваги посилання позивача на підписаний відповідачем акти звіряння розрахунків станом на 31.12.2009 року, 31.12.2010 року, 31.12.2011 року та 12.03.2012 року.

Неналежне виконання відповідачем-1 своїх обов'язків за договором № 42 від 05.06.2006 року призвело до прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості поставленої продукції на суму 455047,51 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 3.1. Договору поруки передбачено, що Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання Боржником зобов'язання по основному договору по оплаті поставленого товару в повному обсязі, а також за відшкодування Кредитору збитків і сплату відповідних штрафних санкцій по основному договору.

Як зазначалось, вимоги про оплату було направлено позивачем відповідачу-1 11.03.2011 року, 03.05.2012 року та 27.05.2011 року. Остання вимога про оплату була отримана відповідачем-1 06.06.2011 року.

З огляду на наведене, з урахуванням 7-денного терміну для виконання вимоги, позивачем за період з 14.06.2011р. по 14.05.2012 року нараховані та пред'явлені до стягнення три відсотки річних в сумі 14080,28 грн.

Розрахунок наведеної суми трьох відсотків річних обчислено позивачем з врахуванням того, що заборгованість відповідача-1 складає 509851,35 грн.

З урахуванням того, що несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань підтверджено обставинами та доказами у справі, суд погоджується з наявністю у відповідача-1 обов'язку сплатити на користь позивача суму трьох відсотків річних.

Проте, як встановлено судом, наявність у відповідача-1 заборгованості перед позивачем саме на суму 509851,35 грн. є недоведеним. Натомість, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем-1 виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості поставленої продукції на суму 455047,51 грн.

Судом зроблено перерахунок суми належних відповідачем-1 до сплати позивачу трьох відсотків річних за період з 14.06.2011р. по 14.05.2012 року. При цьому, сума трьох відсотків річних підлягає обчисленню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі 455047,51 грн.

Внаслідок проведених розрахунків суд приходить до висновку, що сума трьох відсотків річних за прострочення відповідачем-1 виконання грошового зобов'язання за Основним договором за період з 14.06.2011р. по 14.05.2012 складає 12566,79 грн.

При цьому, розрахунок трьох відсотків річних здійснювався судом наступним чином: 455047,51 (сума заборгованості) х 3 х 336 (кількість днів прострочення) : 365 : 100.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів трьох процентів річних за прострочення виконання зобов'язання підлягають задоволенню у визначеній судом сумі -12566,79 грн.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення солідарно з відповідачів боргу у розмірі 467614,30 грн., з яких: 455047,51 грн. -сума заборгованості за договором, 12566,79 грн. -три проценти річних за прострочення виконання зобов'язання.

Судові витрати покладаються на сторін у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 32, 33, 35, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІДНО-УКРАЇНСЬКЕ ПРОМИСЛОВЕ ТОВАРИСТВО" до Публічного акціонерного товариства "ЛЬВІВСЬКА ВУГІЛЬНА КОМПАНІЯ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ВУГІЛЛЯ ТРЕЙД" про стягнення солідарно боргу у розмірі 523931,63 грн., з яких: 509851,35 грн. -сума заборгованості за договором, 14080,28 грн. -нараховані три проценти річних за прострочення виконання зобов'язання -задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «Львівська вугільна компанія»(80086, Львівська область, Сокальський район, село Сілець, р/р 26008301009411 у від. № 41 ПАТ «Банк Перший»м. Червоноград, МФО 320995 код ЄДРПОУ 35879807) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вугілля Трейд»(01024, Україна, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, будинок 3-5 офіс 68, р/р 26005002004559 у АТ «ДельтаБанк», м. Київ МФО 380236, р/р 26006010089470 у ПАТ «ВТБ Банк», м. Київ МФО 321767 код ЄДРПОУ 37144726) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Східно-Українське промислове товариство»(91047, м. Луганськ, вул. Гастелло, 39Б, ЄДРПОУ 32065179) борг у розмірі 467614,30 грн. (з яких: 455047,51 грн. -сума заборгованості за договором, 12566,79 грн. -три проценти річних за прострочення виконання зобов'язання) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 9352,28 грн.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині -відмовити.

В судовому засіданні 31.07.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення складено в повному обсязі та підписане 06.08.2012р.

Суддя С.А. Гончаров