Рішення

від 01.12.2008 по справі 21/229-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21/229-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.12.08р.

Справа № 21/229-08

За позовом  приватного підприємства „Аллонж”, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська обл. 

до  відповідача відкритого акціонерного товариства „Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” м.Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.  

про стягнення  267 941 грн. 60 коп.

Суддя  Алмазова І.В.

Представники:

  від позивача - Стригунова Г.І., представник, дов. №1 від 03.03.2008р. від відповідача- Брильков О.М., представник, дов.№10/01 від 02.01.2008р. 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 234 201 грн. 56 коп. інфляційних (за період січень 2007р. –серпень 2008р.), 33 740 грн. 04 коп. річних (за період з 09.02.2007р. по 23.09.2008р.), в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Постановою від 04.04.2002р. відділом державної виконавчої служби Жовтневого управління юстиції м.Кривого Рогу видкрито виконавче провадження по частково визнаній претензії у сумі 692249,26грн. та рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.30.2001р. по справі №6/508 стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні та річні за період з 01.10.1999р. по 30.06.2001р., рішенням від 18.10.2005р. по справі 6/259(33/227) –за період з 01.07.2001р. по 13.09.2004р., рішенням від 09.10.2007р. у справі №14/345-07(11/366(20/34)-06) та Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду –за період з 14.09.2004р. по 12.01.2006р. і станом на поточний час заборгованість не погашена, означене виконавче провадження зупинено у зв'язку з порушенням провадження у справі про банкрутство відповідача.

Відповідач у відзиві (вхідний від 28.10.2008р. №18818) проти позовних вимог заперечує, посилається на те, що  порушено справу про банкрутство і за ухвалою господарського суду Дніпропетровської області №Б15/211-06 від 26.10.2006р. введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, внаслідок чого нарахування позивачем штрафних санкцій є незаконним. Посилається на те, що в період дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань зі сплати податків і зборів. Також стверджує, що за вексельним зобов'язанням (559997,69грн.) нарахування інфляційних та штрафних не підлягає задоволенню, оскільки у позивача відсутні підстави для застосування статті 625 Цивільного кодексу України, означені спірні правовідносини є вексельними і регулюються спеціальним вексельним законодавством.

У судовому засіданні, згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 13.11.2008р., до 01.12.2008р., згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України, за згодою представників сторін, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши представників сторін, вивчивши подані ними до справи документи, встановлено:

Між приватним підприємством “Аллонж” та відкритим акціонерним товариством “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” було укладено договори №75-19-01/99 від 09.02.1999 р. та № 678-19-01/99 від 28.05.1999 р., на виконання умов яких позивачем відповідачу поставлено товар на загальну суму 796 749,26 грн., вартість якого сплачена частково грошовими коштами у сумі 100000,00 грн. і загальний розмір невиконаних відповідачем зобов'язань становить 692 249 грн 26 коп. (сума на яку визнана претензія), з яких зобов'язання в розмірі 136 571,57 грн. виникли внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за поставлену продукцію по договорам № 75-19-01/99 від 09.02.1999р  і № 678-19-01/99 від 28.05.1999р; зобов'язання в розмірі 559 997, 69 грн. виникли внаслідок неоплати відповідачем виданих ним позивачу простих векселів (№65305750372491 від 12.07.1999р на суму  527490, 87 грн., №65305750372525 від 27.07.1999р на суму 160315, 90 грн, № 65305750372524 від 27.07.1999р на суму 70 000 грн.), що підтверджено матеріалами справи та встановлено рішеннями господарського суду Дніпропетровської області від від 29.10.2001р. у справі №6/508, від 18.10.2005р. у справі №6/259(33/227) і Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.01.2008р. у справі №14345-07(11/366(20/34-06) та не спростовується сторонами на час судового засідання.

Відповідно наданого позивачем розрахунку нарахування інфляційних витрат та 3% річних здійснено за період   з 09.02.2007р.  по 23.09.2008р.  на загальну суму заборгованості в розмірі 692 249,26 грн (а.с.5, 6) і складають, відповідно 234201,56 грн. і 33740,04 грн.

У той же час, з моменту визнання претензії у відповідача виникли зобов'язання з оплати, що регулюються цивільним законодавством  - грошові зобов'язання у сумі 136751,57грн. та нормами спеціального вексельного законодавства –у сумі 555 497, 69 грн..

З матеріалів справи йдеться, що в провадженні господарського суду Дніпропетровської області знаходиться справа №Б15/211-06 про банкрутство ВАТ “Центральний гірничо –збагачувальний комбінат” і провадження у справі зупинено за ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.12.2007р. до набрання законної сили рішення, прийнятого   Центрально-Міським районним судом позовної заяви ВАТ "ЦГЗК" про скасування протесту векселя №65306834491641, вчиненого приватним нотаріусом Пахомовою Н.І.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За статтею 48 Уніфікованого закону встановлено відповідальність за невиконання зобов'язань за векселем і зокрема, держатель векселю може вимагати вексельну суму з процентами і шести процентів від дня строку платежу, відшкодування йому витрат, пов'язаних з опротестуванням векселя, витрат із надіслання повідомлення, а також інших витрат.

Аналогічна норма міститься в статті 48 Положення про перевідний та простий вексель, затверджене Постановою ЦВК і РНК СРСР від 07.08.1937р., яке діяло в період емітування відповідачем векселів.

Згідно Закону України “Про обіг векселів в Україні” законодавство про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 р, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі  - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” та інших прийнятих згідно з цим актів законодавства України

Тобто, спеціальним вексельним законодавством врегульована відповідальність  осіб до яких звертається з регресною вимогою держатель векселя і тому в даному випадку відсутні правові підстави для застосування до вексельних зобов'язань відповідача норми статті 625 ЦК України, яка встановлює відповідальність за порушення грошових зобов'язань.

Заперечення відповідача, що з моменту зупинення виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем, нарахування (стягнення) інфляційних втрат є таким, що суперечить змісту Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не є належними.

Абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних, оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій у розумінні статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що зазначено також   в інформаційному листі Верховного Суду України від 15.07.2006р.

Таким чином на даний час відсутні підстави для звернення кредиторів з вимогами до боржника в порядку статті 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у зв'язку з чим спір повинен вирішуватися в позовному провадженні і враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 187935,81грн. та 3% річних в розмірі 27074,81грн., що  нараховані на вексельні зобов'язання задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 46265,75грн.,  нарахованих на грошове зобов'язання відповідача із суми 136 751,57 грн. (розрахунок а.с.5) і 3% річних із вказаної суми за період з 09.02.2007р по 23.09.2008р, підлягають задоволенню у сумі, відповідно, 46265,75грн. та  6665,23 грн.

Витрати по справі, згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

          На підставі викладеного і керуючись статтями 49, 82-85, 117 Господарського процесуального кодексу України,  суд, -

В И Р І Ш И В :

          - позов задовольнити частково;

          - стягнути з відкритого акціонерного товариства „Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” м.Кривий Ріг, Дніпропетровська обл. на користь приватного підприємства „Аллонж”, м.Кривий Ріг, Дніпропетровська обл. 46265 грн. 75 коп. –інфляційних, 6665 грн. 23 коп. –річних, 529грн. 31коп. –витрат по сплаті державного мита, 23грн. 31 коп. –витрат  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

          - в решті позовних вимог відмовити;

-  наказ видати після набрання рішенням законної сили.                    

Суддя

 І.В. Алмазова

Рішення підписано-01.12.2008р.