Постанова

від 09.12.2008 по справі 6-13-22-28/613-06-13893

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6-13-22-28/613-06-13893

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"09" грудня 2008 р. Справа № 6-13-22-28/613-06-13893

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бойко Л.І.

суддів: Величко Т.А., Жукової А.М.,

при секретарі Лисіній О.В.

за участю представників сторін:

від позивача - Богач М.М.

від відповідача - Крівцов С.А., Лабунський Н.В.

від Прокуратури - Лянна О.А., Горяйнова А.О.

розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Лотос"

на рішення господарського суду Одеської області від 22.09.2008р.

зі справи № 6-13-22-28/613-06-13893

за позовом Ягорлицької митниці

до ТОВ "Лотос"

за участю  Котовської міжрайонної прокуратури Одеської області

про стягнення 211900, 50 грн.

встановив:

          Ягорлицька митниця у 2006р. звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ „Лотос” збитків в сумі 296 732,50 грн., а саме: 201 810 грн. вартості переданого на відповідальне зберігання майна, 84 832 грн. збитків, розрахованих відповідно до Постанови КМУ № 116 від 22.01.1996р., а також штрафу в розмірі 5% від вартості майна за порушення відповідачем умов п.п.2.1.6, 2.1.7, 2.1.8 договору, укладеного між ним та відповідачем, а також на порушення вимог нормативних актів, які регулюють спірні відносини.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 26.02.2007р. по справі № 28/613-06-13893, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.04.2007р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

          Постановою Вищого господарського суду України від 18.07.2007р. вказані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

          Під час нового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача суму збитків в розмірі 201810,00 грн., яка  складається із вартості неправомірно знищеного майна та стягнути на користь Ягорлицької митниці штраф у розмірі 10090,50 грн.

          Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.11.2007 року відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру” та ст.29 ГПК України до участі у справі залучено Котовську міжрайонну прокуратуру Одеської області, яка підтримала позовні вимоги Ягорлицької митниці та просила задовольнити їх у повному обсязі на підставах, викладених у позовній заяві та уточненнях до позовної заяви.

          За результатами нового розгляду справи, якій присвоєно № 22-28/613-06-13893, рішенням господарського суду Одеської області від 14.12.2007р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.01.2008р., в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

          Постановою Вищого господарського суду від 21.05.2008р. вказані рішення суду першої інстанції від 14.12.2007р. та постанова суду апеляційної інстанції від 29.01.2008р. скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області, оскільки прийняте по суті справи рішення грунтується на неповно з'ясованих обставинах, які входять до предмету доказування.

          Ухвалою від 22.07.2008р. справу прийнято до провадження суддею господарського суду  Одеської області Демешиним О.А. із присвоєнням їй № 6-13-22-28/613-06-13893.

          Рішенням господарського суду Одеської області від 22.09.2008р. по цій справі позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ТОВ "Лотос" на користь Ягорлицької митниці 201810 грн. збитків, 10090, 50 грн. штрафу, 2119 грн. держмита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, оскільки суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та підтвердження їх матеріалами справи.

          Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "Лотос" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на невідповідність судового рішення нормам чинного законодавства та фактичним обставинам справи.

          Ягорлицька митниця вважає апеляційну скаргу безпідставною, а рішення суду вірним, об'єктивним, обгрунтованим та відповідаючим вимогам чинного законодавства, і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

          Прокуратура також вважає апеляційну скаргу необгрунтованою та безпідставною, а рішення суду - законним.

          Заслухавши сторони, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

          Як свідчать матеріали справи і встановлено судами, 17.03.2006р. між Котовською митницею Одеської області та ТОВ "Лотос" (зберігач) укладено договір відповідального зберігання, відповідно до умов якого Котовська митниця передає, а зберігач приймає на зберігання індивідуально визначене майно на суму 201810 грн., яке вилучено у адміністративних справах про порушення митних правил та інше майно, що переходить у власність держави в асортименті та кількості, що зазначене в акті прийому-передачі, який є додатком та невід'ємною частиною договору.

          Відповідно до Наказу Державної митної служби України від 08.02.2006р. № 93 з 01.07.2006р. розпочала свою діяльність Ягорлицька митниця.

          У зв'язку з ліквідацією Котовської митниці 01.07.2006р. вона (Котовська митниця) 01.07.2006р. передала Ягорлицькій митниці за актом приймання-передачі майно, яке було на відповідальному зберіганні ТОВ "Лотос" на суму 201810 грн., на підставі чого 01.07.2006р. між  Ягорлицькою митницею та ТОВ "Лотос" було укладено договір відповідального зберігання № 10, відповідно до умов якого Ягорлицька митниця передала, а ТОВ „Лотос"  прийняло на відповідальне зберігання індивідуально визначене майно, яке вилучене у адміністративних справах про порушення митних правил та інше майно, що переходить у власність держави та зобов'язалось вжити всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання майна в період дії цього договору; зберігати товар, переданий митницею, безкоштовно, окремо від інших товарів, із виконанням усіх необхідних умов, які забезпечують збереження товару у повному обсязі.

          01.07.2006р. Ягорлицькою митницею передано, а ТОВ „Лотос"   прийнято   на   зберігання   товар на загальну суму 201810  грн., про що сторонами складено відповідний акт прийому-передачі майна.  

          Згідно наказу Головного управління Державного казначейства України від 30.10.1998р. № 90 „Про затвердження Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу" (зареєстрований Мінюстом України 16.11.1998 за № 728\3168) комісією Ягорлицької митниці станом на 01.12.2006 року було проведено інвентаризацію майна, яке було передано на відповідальне зберігання ТОВ „Лотос" шляхом перевірки наявності його на складах відповідача.

          Згідно акту звіряння наявності товару, комісією виявлено нестачу всього майна, що було передано ТОВ „Лотос" на відповідальне зберігання. Директор ТОВ "Лотос" підписав цей акт, чим підтвердив відсутність всього майна, що підтверджує порушення з боку ТОВ „Лотос" умов договору відповідального зберігання № 10 від 01.07.2006р.

          При здійсненні інвентаризації нестачу майна ТОВ „Лотос" обґрунтувало тим, що частина майна була знищена відповідно до постанов Котовського міськрайсуду Одеської області, а решта майна теж була знищена в зв'язку з ушкодженням.

          Позивач, вважаючи, що знищення майна здійснено відповідачем неправомірно, звернувся до суду з даним позовом про стягнення з останнього суми збитків в розмірі 201810,00 грн., яка  складається із вартості неправомірно знищеного майна та штрафу у розмірі 10090,50 грн.

          Під час останнього розгляду справи господарський суд, погодившись з доводами позивача, позов задовольнив, дійшовши висновку про його обгрунтованість.

          Судова колегія апеляційної інстанції вважає такий висновок місцевого господарського суду вірним з огляду на таке.

          Як вбачається із п. 2.1.6 договору відповідального зберігання, відповідач (зберігач) несе повну матеріальну відповідальність (у розмірі вартості переданого майна, зазначеного у акті прийому-передачі) за втрату або будь-яке ушкодження переданого митницею майна незалежно від причин ушкодження або втрати, з моменту одержання майна від митниці (позивача) до закінчення строку його зберігання, у тому числі за несвоєчасне інформування митниці про стан майна.

          Згідно п. 2.1.7 цього договору зберігач не має права користуватися майном та передавати його у користування будь-кому. Йому забороняється самостійно розпоряджатися майном, а саме в частині його знищення, утилізації, переробки, продажу без дозволу митниці, звертатися до будь-яких органів влади з приводу вирішення питання щодо розпорядження майном.           

          У разі порушення відповідачем (зберігачем) наведених умов договору, він відповідає за таке майно у розмірі його повної вартості, яка вказана в акті прийому-передачі. Відшкодування збитків при  цьому не звільняє зберігача від штрафних санкцій.

          Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що  митниця передала відповідачу (зберігачу) товари, що знаходилися під митним контролем.

          Відповідно до ст. 40 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

          Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

          Згідно ч. 1 ст. 43 Митного кодексу України товари і транспортні засоби перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом. Відповідно до ч. 5 ст. 43 Митного кодексу України митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

          У відповідності зі ст. 377 Митного кодексу України товари, що є безпосередніми предметами порушення митних правил, товари із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортні засоби, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, а також документи, необхідні для розгляду справи про порушення митних правил, вилучаються. Одночасно такі товари та транспортні засоби підлягають передачі на склад митного органу згідно вимог п.8 ст. 168 Митного кодексу України, а у разі, якщо митний орган не спроможний забезпечити їх зберігання через відсутність спеціальних умов, вони можуть бути передані на зберігання підприємствам, з якими укладені цивільні угоди.

          Судом першої інстанції вірно зазначено, що у зв'язку з тим, що вищезазначені товари знаходилися під митним контролем, то на них поширювалася дія правового режиму, встановленого ст. 243 Митного кодексу України, а саме - знищення або руйнування, - це митний режим, відповідно до якого товари, ввезені на митну територію України, знищуються під митним контролем чи приводяться у стан, який виключає їх використання, без справляння податків, установлених на імпорт, а також без застосування заходів нетарифного регулювання до товарів, що знищуються або руйнуються.

          Знищення або руйнування товарів допускається з письмового дозволу митного органу, який надається за умови наявності дозволів інших органів державної влади, що здійснюють відповідно до їхньої компетенції контроль під час переміщення товарів через митний кордон України.

          Згідно ст. 936 ЦК України за договором зберігання зберігач зобов'язується зберігати річ, яка передана  поклажедавцем  і  повернути  її поклажедавцю  у  схоронності.

          Постановами Котовського міськрайонного суду Одеської області від 27.04.06р., 06.06.06р., 22.06.06р., 30.06.06р., 05.07.06р., 26.09.06р. товари, що були передані митницею на відповідальне зберігання відповідачу, були конфісковані (вилучені на користь держави) та визнані небезпечними та підлягаючими утилізації або переробці.

          Дійсно, Котовським міськрайсудом було доручено ТОВ „Лотос" здійснити утилізацію (знищення) майна, але лише по деяким видам товару (7 найменувань), а тому твердження відповідача про те, що його дії ґрунтуються на постановах Котовського міськрайонного суду Одеської області, не відповідають дійсним обставинам справи.

          Щодо неможливості перевищення трьохмісячного строку тимчасового зберігання товарів і транспортних засобів на складі тимчасового зберігання, про що стверджує відповідач, то, по-перше, ці правила не відносяться до затриманих товарів, які переміщуються з порушенням митних правил, і, по-друге, у разі втрати якості майна або закінчення належних для нього строків зберігання, ТОВ "Лотос" повинно було попередити митницю, але цього не зробило, а посилання відповідача на те, що він звертався до митниці у період ліквідації Котовської митниці, нічим не підтверджуються.

          До того ж, чинним законодавством встановлено порядок прийняття рішень та порядок проведення знищення, утилізації та переробки небезпечної та неякісної продукції, який відповідачем дотримано не було.

          Згідно постанов Кабінету Міністрів України № 1340 від 25.08.98р. «Про Порядок обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним»та № 1724 від 26.12.01р. «Про порядок обліку, зберігання, оцінки вилученого митними органами майна, щодо якого винесено рішення суду про конфіскацію, передачі цього майна органам державної виконавчої служби і розпорядження ним», відповідальність за зберігання вилученого митними органами майна покладається на ці митні органи.

          Відповідно до Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002р. № 985, знищення (утилізація) майна проводиться у присутності членів комісії, яка утворюється з представників органу державної виконавчої служби, митного органу, органу державної податкової служби та фінансового органу. Вилучена неякісна продукція, яка є непридатною для переробки, підлягає знищенню шляхом спалювання, руйнування, фізико-хімічної, біологічної або іншої обробки відповідно до вимог законодавства.

          Способи переробки або знищення (утилізації) неякісної та небезпечної харчової продукції, продовольчої сировини, супутніх матеріалів визначаються експертом та затверджується комісією, яка утворюється з представників органу державної виконавчої служби, митного органу, органу державної податкової служби та фінансового органу, за погодженням з державною санітарно-епідеміологічною службою та Державним департаментом ветеринарної медицини (його територіальними органами).

          У разі потреби знищення (утилізація) неякісної та небезпечної продукції може проводитися на підприємствах, які пройшли атестацію на виконання переробки, утилізації або знищення вилученої з обігу неякісної та небезпечної продукції відповідно до Закону України "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції".

          За фактом знищення (утилізації) неякісної та небезпечної продукції складається акт за формою згідно з додатком. Акт підписується представниками органу державної виконавчої служби, митного органу, органу державної податкової служби та фінансового органу, а у разі знищення (утилізації) продукції на підприємстві - також керівником цього підприємства, та затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби.

          Товариством з обмеженою відповідальністю «Лотос»  не дотримано порядку утилізації (знищення) майна, хоча в постановах Котовського міськрайонного суду від 05.07.06р., від 10.07.06р., від 09.10.06р. було зазначено про необхідність здійснення таких дій у відповідності з нормами чинного законодавства.

          Більш того, згідно видаткових накладних № 19 від 13.11.2006р. та № 21 від 21.11.2006р.  відповідач передав м'ясну продукцію для утилізації на Державне підприємство "Костоппільський Ведсанзавод"  та її утилізовано шляхом переробки у м'ясокістну муку, про що свідчать акт від 01.12.2006р. та товаро-транспортна накладна № 147 від 01.12.2006р., але матеріали справи містять акти від 16.11.2006р., складені державним виконавцем ДВС Сивун В.М., з яких видно, що частина майна знищена ще 13.07.2006р., а інша частина майна взагалі відсутня, хоча видаткова накладна складена 21.11.2006р., а товаро-транспортна накладна датована 01.12.2006р., тобто коли державний виконавець з'явився до відповідача 16.11.2006р. для виконання постанов суду, він ніякого товару вже не виявив в наявності, тобто матеріали справи містять суперечливі дані з цього приводу.

          Твердження відповідача, що не було встановлено вартість переданого на зберігання товару спростовуються матеріалами справи, а саме із акту приймання-передачі від 01.07.2006р., який є невід'ємною частиною договору відповідального зберігання видно, що відповідач взяв на себе відповідальність за зберігання товару на суму 201810 грн.

          Відповідно до ч.1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання  або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту права або законні інтереси якого порушено.

          Згідно ч.5 ст. 225 ГК України сторони господарського зобов`язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити розмір збитків, що підлягають відшкодуванню.

          Пунктом 2.1.8 вказаного договору сторони визначили розмір таких збитків в у розмірі його вартості, яка вказана у акті прийому-передачі, а саме –201810грн. (за актом прийому-передачі від 01.07.2006р.).   

          Отже, висновок суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків у сумі 201810 грн. та необхідність їх задоволення, є вірним, підтвердженим матеріалами справи та заснованим на нормах чинного законодавства.

    Крім того, відповідно п. 4.4. означеного договору відповідального зберігання, за порушення умов п. 2.1.7. договору відповідач (зберігач) зобов'язаний крім відшкодування збитків сплатити позивачу штраф у розмірі 5% вартості переданого майна. При цьому відшкодування збитків не звільняло відповідача від штрафних санкцій.

          Відповідно до ч. 1 ст. 229 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

          Згідно вірного розрахунку, розмір штрафу складає 10090,5грн. (201810  грн.  х  5% = 10090,5грн.).

          Таким чином, заявлена позивачем сума штрафу, стягнута судом на його користь з відповідача, також є обґрунтованою, оскільки це передбачено умовами договору та нормами чинного законодавства.

          Отже, посилання скаржника на порушення судом норм чинного законодавства та не з'ясування фактичних обставин справи, спростовуються вищевикладеним та не підтверджуються матеріалами справи.

          Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції є законним та обгрунтованим і підстави для його зміни чи скасування та задоволення апеляційної скарги, відсутні.

Керуючись ст. ст. 101, 103-105  ГПК України, колегія суддів постановила:

          Рішення господарського суду Одеської області від 22.09.2008р. у справі № 6-13-22-28/613-06-13893 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

          Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної  сили з дня її прийняття.

           Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                       Л.І. Бойко

Суддя                                                                                        Т.А. Величко                                    

Суддя                                                                                             А.М. Жукова