Рішення

від 30.07.2012 по справі 20/035-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" липня 2012 р. Справа № 20/035-12

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Світлиця ЛТД»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат»

про стягнення 159867,00 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від позивача: Лімоннікова Л.В. (наказ № 1/д від 15.04.2004 р.),

Пелюк С.С. (довіреність б/н від 03.07.2012 р.)

від відповідача: не з'явились

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світлиця ЛТД»(далі -позивач) звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Броварський заводобудівельний комбінат»(далі -відповідач, ТОВ «БЗБК») про стягнення 159867,00 грн. в порядку регресу.

Як зазначено у позовній заяві, 1 лютого 2005 року між ТОВ «Світлиця ЛТД»та ТОВ «Броварський заводобудівельний комбінат»було укладено договір № 09/1-33 пайової участі у будівництві житлового будинку, відповідно до умов якого ТОВ «БЗБК»зобов'язалось у якості забудовника на власний ризик своїми силами і засобами за рахунок залучених від пайовиків коштів, побудувати і здати в експлуатацію багатоповерховий 360-тиквартирний житловий будинок за № 7 по вул. Грушевського у м. Бровари Київської області, та передати ТОВ «Світлиця ЛТД»як пайовику за актом приймання-передачі визначену кількість квартир згідно з їх розподілом. У свою чергу, ТОВ «Світлиця ЛТД»у якості пайовика зобов'язалось забезпечити інвестування будівництва визначеного об'єкта пайової участі за узгодженим сторонами графіком інвестування та прийняти визначену кількість квартир у власність на умовах договору № 09/1-33.

Під час виконання договору № 09/1-33 між ТОВ «Світлиця ЛТД»та фізичними особами було укладено ряд договорів купівлі-продажу, відповідно до умов яких ТОВ «Світлиця ЛТД» зобов'язувалось продати відповідно до ст. 656 ЦК України майнові права на отримання у власність квартири з визначеним номером та встановленої проектної площі у багатоповерховому 360-тиквартирному житловому будинку № 7 по вул. Грушевського у м. Бровари Київської області, а фізичні особи згідно умов таких договорів купівлі-продажу зобов'язувались оплатити вказані майнові права відповідно до встановленої ціни за одиницю площі у встановлений строк.

31 жовтня 2007 року між ТОВ «Світлиця ЛТД» та ТОВ «БЗБК»було укладено додаткову угоду щодо порядку здійснення кінцевих розрахунків за фактичними (за обмірами БТІ) даними загальної площі житлового будинку № 7 по вул. Грушевського м. Бровари (додаток № 17 до договору № 09/1-33), у п. 1 якої сторонами було встановлено, що ТОВ «Світлиця ЛТД»здійснило інвестування 4705,71 кв.м. об'єкту інвестування на суму 15223968,55 грн.

На виконання п. 5 додаткової угоди від 31 жовтня 2007 року, 15 січня 2008 року між ТОВ «Світлиця ЛТД»та ТОВ «БЗБК»було складено та підписано акт передавання-приймання об'єктів інвестування у 360-тиквартирному будинку за адресою: м. Бровари, Київська область, вул. Грушевського, 7, відповідно до умов якого ТОВ «БЗБК»на підставі договору № 09/1-33 та додаткової угоди від 31 жовтня 2007 року передало, а ТОВ «Світлиця ЛТД»прийняло майнові права на отримання у власність об'єктів інвестування (квартир). Сторонами було визначено розмір надмірно сплачених з боку ТОВ «Світлиця ЛТД»грошових коштів в сумі 444548,83 грн., зобов'язання щодо повернення яких було взято ТОВ «БЗБК»на себе відповідно до п. 6 акту від 15 січня 2008 р.

Однак, вказані кошти повернуто не було, у зв'язку з чим ТОВ «Світлиця ЛТД»свого часу звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ «БЗБК»про повернення коштів в сумі 444548,83 грн., який був частково задоволений. Рішення суду у справі № 10/357-08/21 оскаржувалось у апеляційному та касаційному порядку. В мотивувальній частині постанови від 30 червня 2009 р. Вищий господарський суд України вказав на те, що протягом 2005-2007 рр. позивачем було укладено 91 договір купівлі-продажу майнових прав з фізичними особами, з умов яких вбачається, що предметом за договором купівлі-продажу є майнові права на одержання у власність квартири, що були предметом інвестування за договором № 09/1-33 від 01.02.2005 р. Згідно з п. 3.1 договору № 09/1-33 від 01.02.2005 р. позивач має право переуступити право вимоги за договором на користь третіх осіб. Однак, п. 5.9 договору № 09/1-33 від 01.02.2005 р. встановлено, що позивач не має права вимагати від відповідача виконання будь-яких умов за договором № 09/1-33 від 01.02.2005 р. в разі переуступлення права вимоги іншій особі або якщо він здійснив відчуження проінвестованої квартири.

Водночас в період розгляду зазначеного господарського спору, ТОВ «Світлиця ЛТД»було здійснено виплату надлишково сплачених коштів фізичним особам, яким відчужено майнові права на квартири, на загальну суму 159867,00 грн.

Як зазначає позивач, Вищий господарський суд України встановив, що на момент продажу ТОВ «Світлиця ЛТД»майнових прав на квартири фізичним особам фактично відбулася уступка права за договором № 09/1-33 до ТОВ «БЗБК», і, відповідно, саме ТОВ «БЗБК»мало відшкодувати фізичним особам різницю між вартістю проектної та фактично зданої площі квартир.

У мотивувальній частині постанови від 30 червня 2009 р. у справі № 10/357-08/21 Вищий господарський суд України вказав на те, що: «....обставини можливого (вірогідного) стягнення з ТОВ «Світлиця ЛТД»на користь фізичних осіб сум переплачених коштів (різниця між вартістю проектної та фактично зданої площі квартир) та пені в порядку цивільного судочинства, не позбавляють вказане товариство звернутися до контрагента з регресним позовом...».

У зв'язку з викладеним вище позивач звернувся до суду з даним позовом і просить стягнути з відповідача на підставі приписів ст. 1191 Цивільного кодексу України в порядку регресу 159867,00 грн. коштів, виплачених ТОВ «Світлиця ЛТД»фізичним особам, яким позивачем відчужувалися майнові права на побудовані відповідачем квартири, а також судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.05.2012 р. за вказаним позовом було порушено провадження у даній справі.

Розгляд справи відкладався.

02.07.2012 р. до господарського суду позивачем було подано «уточнення позовних вимог»б/н б/д (вх. № 10378 від 02.07.2012 р.), згідно з яким позивач просить суд стягнути з відповідача в порядку регресу загалом 164663,01 грн., у тому числі -159867,00 грн. основної заборгованості та 4796,01 грн. 3% річних.

Слід зазначити, що згідно з приписами частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як зазначено у п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»(із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3), статтею 22 цього Кодексу не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення»позовних вимог, або заявлення «додаткових»позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії.

Також згідно з п. 3.10 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3) під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що «уточнення позовних вимог»б/н б/д (вх. № 10378 від 02.07.2012 р.), згідно з яким позивач просить суд стягнути з відповідача в порядку регресу, окрім 159867,00 грн. основної заборгованості, 4796,01 грн. 3% річних містить пред'явлення нової позовної вимоги про стягнення 3% річних, однак така вимога може бути предметом розгляду в окремому провадженні. У зв'язку з цим позовні вимоги ТОВ «Світлиця ЛТД»підлягають розгляду в редакції позовної заяви про стягнення 159867,00 грн. в порядку регресу.

Окрім того, 02.07.2012 р. до господарського суду позивачем було подано клопотання б/н б/д (вх. № 10377 від 02.07.2012 р.), згідно з яким позивач повідомляє суду про помилкове зазначення у позовній заяві про виплату фізичній особі ОСОБА_3 11078,00 грн. замість фактично сплачених 16866,80 грн.

03.07.2012 р. до господарського суду надійшов відзив ТОВ «БЗБК» від 26.06.2012 р. № 162 на позов ТОВ «Світлиця ЛТД»про стягнення грошових коштів в порядку регресу, згідно з яким відповідач проти позову заперечує з огляду на те, що у даному випадку, на переконання відповідача, підстави для застосування ст. 1191 ЦК України є відсутніми, оскільки позивачем не доведено виникнення у нього права зворотної вимоги (регресу) до відповідача, а отже позовні вимоги ТОВ «Світлиця ЛТД»є безпідставними.

Також 03.07.2012 р. до господарського суду ТОВ «Світлиця ЛТД»було подане клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю направлення представника в судове засідання, яке залишено судом без задоволення з огляду на присутність представника позивача в засіданні суду 03.07.2012 р.

16.07.2012 р. до господарського суду відповідачем був поданий відзив б/н від 16.07.2012 р., в якому відповідач додатково наголошує на тому, що сплата позивачем коштів фізичним особам здійснювалася на підставі укладених ТОВ «Світлиця ЛТД»з останніми правочинів. Тобто правовою підставою перерахування позивачем коштів фізичним особам є відповідні вчинені ним правочини, а не неправомірне заподіяння відповідачем шкоди майну фізичним особам.

Також 16.07.2012 р. господарському суду позивачем були подані «Пояснення по справі (в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України)»б/н від 16.07.2012 р., згідно з якими ТОВ «Світлиця ЛТД», з посиланням на п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», просить суд звернути увагу на таке.

За наслідком виконання сторонами договору № 09/1-33 пайової участі у будівництві, з урахуванням укладених на його виконання між ТОВ «Світлиця ЛТД»як продавцем та фізичними особами як покупцями договорів купівлі-продажу майнових прав, відповідач у даній справі набув статусу боржника, а фізичні особи-набувачі майнових прав - статусу кредитора у правовідносинах з виконання грошового зобов'язання у вигляді повернення надмірно сплачених грошових коштів в загальному розмірі 444548,83 грн., що підтверджено постановою Вищого господарського суду України від 30 червня 2009 року у справі № 10/357-08/21.

ТОВ «Світлиця ЛТД»здійснено відшкодування фізичним особам - покупцям майнових прав надлишково сплачених ними грошових коштів в загальній сумі 159867,00 грн. При цьому належні кредитори в грошовому зобов'язанні - фізичні особи - беззаперечно прийняли виконання грошового зобов'язання від ТОВ «Світлиця ЛТД».

Як зазначає позивач, згідно частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують права та обов'язки. Водночас стаття 8 ЦК України передбачає можливість застосування аналогії закону, аналогії права. У відповідності до статті 512 ЦК України, підставою заміни кредитора у зобов'язанні є, зокрема, виконання обов'язку боржника третьою особою.

За своєю правовою природою, на думку ТОВ «Світлиця ЛТД», повернення позивачем на користь фізичних осіб надмірно сплачених ними коштів, є діями третьої особи у зобов'язанні з виконання обов'язку боржника (відповідача у справі), які призводять до виникнення прав та обов'язків. За таких обставин відбулася заміна кредитора, внаслідок чого ТОВ «Світлиця ЛТД»отримало право вимоги до належного боржника - ТОВ «БЗБК»про стягнення суми фактично сплачених належним кредиторам коштів в розмірі 159867,00 грн.

У зв'язку з викладеним позивач просив суд стягнути з ТОВ «БЗБК» грошову суму в розмірі 164663,01 грн., у тому числі -159867,00 грн. основної заборгованості та 4796,01 грн. 3% річних.

У судовому засіданні 16.07.2012 р. представником позивача було подано суду клопотання, в якому просить суд продовжити строк розгляду справи у порядку статті 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.07.2012 р. було продовжено строк розгляду справи на 15 днів до 02.08.2012 р.

27.07.2012 р. відповідачем було подано до господарського суду пояснення (в порядку ст. 22 ГПК України) б/н, б/д (вх. № 11991 від 27.07.2012 р.), згідно з якими ТОВ «БЗБК»зазначає про те, що згідно поданих представником позивача «Пояснень по справі (в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України)»б/н від 16.07.2012 р. матеріально-правовою вимогою (предметом позову) є не стягнення грошових коштів в порядку регресу з винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, а вимога до боржника у договірному зобов'язанні з огляду на набуття позивачем статусу кредитора в ньому. Тобто, на переконання відповідача, мова йде не про нові додаткові обставини, а про зміну предмету позову, яка у відповідності до положень ст. 22 ГПК України можлива тільки до початку розгляду справи по суті і у визначеній законом формі шляхом подання письмової заяви. Фактично, письмові пояснення позивача є новим позовом з відмінним від первісного позову предметом та підставою, оскільки і в обґрунтування позову згідно письмових пояснень представника позивача закладені нові обставини - заміну кредитора у зобов'язанні у зв'язку з виконанням обов'язку боржника третьою особою. При цьому первісне обґрунтування позову не збережено, а повністю змінено.

За таких обставин, відповідач вважає, що наведені представником позивача пояснення не відповідають нормам процесуального права та не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Також відповідач зазначає, що навіть якщо виходити з позовних вимог, зазначених у письмових поясненнях представника позивача від 16.07.2012 р., то жодних доказів заміни кредитора у зобов'язанні у зв'язку з виконанням обов'язку боржника третьою особою, виконання ним зобов'язання зі сплати надлишкових коштів згідно договору № 09/1-33 пайової участі у будівництві житлового будинку № 7 за адресою: м. Бровари, вул. Грушевського, матеріали справи не містять. Так, частиною 1 статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Договір, за яким, згідно письмових пояснень представника позивача, ТОВ «Світлиця ЛТД»набуло статусу кредитора, укладений в письмовій формі. Таким чином, на переконання відповідача, правочин щодо заміни кредитора мав бути також укладений в письмовій формі.

Окрім того, у позивача відсутні докази переходу до нього прав у зобов'язанні щодо сплати надлишкових коштів згідно договору № 09/1-33 пайової участі у будівництві житлового будинку. Це означає, що ТОВ «Броварський заводобудівельний комбінат»має право не виконувати свого обов'язку ТОВ «Світлиця ЛТД»до надання останнім належних доказів переходу до прав кредитора у зобов'язанні.

Також, на думку відповідача, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт виконання позивачем як третьою особою зобов'язання щодо сплати надлишкових коштів саме за договором № 09/1-33 пайової участі у будівництві житлового будинку. Водночас подані позивачем докази підтверджують факт наявності договірних відносин позивача з фізичними особами та здійснення розрахунків за цими правочинами.

У зв'язку з викладеним відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову повністю за безпідставністю вимог.

У судовому засіданні 30.07.2012 р. представником позивача були подані суду «Пояснення по справі (в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України)»б/н від 30.07.2012 р., згідно з якими позивач, керуючись ст. 22 ГПК України, просив звернути увагу на наступне.

За наслідком виконання договору пайової участі позивач набув право отримати у власність від відповідача проінвестовані ним квартири, набув право відступити право вимоги за договором пайової участі на користь будь-якої особи без згоди відповідача при дотримання умови 100% оплати відповідної квартири, право на отримання якої відступається, при цьому згода відповідача позивачеві на відступлення права вимоги за договором пайової участі на користь третьої особи не передбачена.

Відповідач свідомо передбачив відступлення права вимоги до нього від позивача на користь третьої особи, що спричиняє виникнення визначеного обсягу обов'язків, зокрема, передати у власність квартиру, повернути суму надмірно сплачених грошових коштів. В разі відступлення права вимоги, позивач втрачає право вимагати від відповідача виконання будь-яких умов договору пайової участі, в той час як третя особа - особа, на користь якої здійснено відступлення права вимоги, набуває повний обсяг прав за договором пайової участі до відповідача. Право на отримання квартири у власність не є вичерпним правом, до відповідних фізичних осіб перейшов повний обсяг прав, яким був наділений позивач; договір купівлі-продажу не містить обов'язку здійснювати відшкодування різниці вартості площі на користь фізичних осіб саме позивачем у справі.

Окрім того, ретельна правова оцінка спірним правовідносинам, що склалися між позивачем, відповідачем та фізичними особами - сторонами договору купівлі-продажу в частині відшкодування надмірно сплачених грошових коштів була надана господарськими судами у справі № 10/357-08/21. Так, відмовляючи ТОВ «Світлиця ЛТД»у задоволенні позову до ТОВ «БЗБК»про стягнення надмірно сплачених грошових коштів, Вищий господарський суд України в постанові у справі № 10/357-08/21, вказав, що укладені договори купівлі-продажу за своєю правовою природою є договорами відступлення позивачем права вимоги до відповідача на користь фізичних осіб, та, з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, погодився з висновком Київського апеляційного господарського суду у справі № 10/357-08/21, що у даному випадку відбулася заміна сторони (кредитора) в зобов'язанні, що додатково підтверджено абз. 4 стор. 5 постанови Вищого господарського суду України.

Таким чином, на переконання позивача, договори купівлі-продажу є договорами відступлення права вимоги; покупці за договорами купівлі-продажу набули від позивача повний обсяг прав, що йому належали; згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, в зобов'язанні, що виникло з договору пайової участі, на підставі договору купівлі-продажу, відбулася заміна сторони (кредитора): боржник - ТОВ «БЗБК», кредитор - фізична особа - покупець за договором купівлі-продажу; ТОВ «Світлиця ЛТД»наділено правом стягнення з ТОВ «БЗБК»коштів, сплачених на користь фізичних осіб (правом регресу).

Позивач наголошує, що у відповідності до статті 512 ЦК України, підставою заміни кредитора у зобов'язанні є, зокрема, виконання обов'язку боржника третьою особою. За своєю правовою природою повернення позивачем на користь фізичних осіб надмірно сплачених ними коштів є діями третьої особи у зобов'язанні з виконання обов'язку боржника (відповідача у справі), які призводять до виникнення прав та обов'язків.

За таких обставин позивач вважає, що у даному випадку відбулася заміна кредитора, внаслідок чого ТОВ «Світлиця ЛТД»отримало право вимоги про стягнення суми фактично сплачених належним кредиторам коштів в розмірі 159867,00 грн. до належного боржника - ТОВ «Броварський заводобудівельний комбінат».

У зв'язку з чим, керуючись ст. 22 ГПК України, позивач просив суд стягнути з ТОВ «БЗБК» грошову суму в розмірі 164663,01 грн., у тому числі - 159867,00 грн. основної заборгованості та 4796,01 грн. трьох відсотків річних, а також суму сплаченого судового збору.

Зазначені вище письмові пояснення позивача б/н від 16.07.2012 р. та б/н від 30.07.2012 р. не приймаються судом до уваги з огляду на таке.

Як зазначалося вище, у п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»(із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3), статтею 22 цього Кодексу не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення»або «уточнення»позовних вимог, або заявлення «додаткових»позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії.

З огляду на викладене, за змістом письмових пояснень ТОВ «Світлиця ЛТД»б/н від 16.07.2012 р. та б/н від 30.07.2012 р., вказані пояснення є заявою про зміну підстави позову.

Між тим, за приписами згадуваної частини четвертої статті 22 ГПК України позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду господарським судом справи по суті.

Згідно з пунктом 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»(із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3), початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

З урахуванням викладеного, письмові пояснення ТОВ «Світлиця ЛТД»б/н від 16.07.2012 р. та б/н від 30.07.2012 р., які за змістом є заявами про зміну підстави позову, не приймаються судом з огляду на їх подання після початку розгляду справи по суті, який здійснювався, зокрема, у судових засіданнях 31.05.2012 р. та 03.07.2012 р., про що свідчать відповідні протоколи судових засідань.

Окрім того, у судовому засіданні 30.07.2012 р. представник позивача пояснив суду, що за змістом письмових пояснень від 16.07.2012 р. та 30.07.2012 р. правовою підставою вимагати стягнення з відповідача грошової суми в розмірі 164663,01 грн., у тому числі -159867,00 грн. основної заборгованості та 4796,01 грн. 3% річних, є пункт четвертий частини першої статті 512 ЦК України, згідно з яким кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Світлиця ЛТД»розглядаються судом в редакції позовної заяви про стягнення з ТОВ «БЗБК»159867,00 грн. грошових коштів в порядку регресу на підставі ст. 1191 ЦК України.

У судовому засіданні 30.07.2012 р. представники позивача позовні вимоги підтримували, представник відповідача не з'явився.

У судовому засіданні 30.07.2012 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

01 лютого 2005 року між ТОВ «Світлиця ЛТД»(пайовик) та ТОВ «Броварський заводобудівельний комбінат»(забудовник) укладений договір № 09/1-33 пайової участі у будівництві житлового будинку № 7 за адресою: м. Бровари, вул. Грушевського (далі - договір), відповідно до умов якого забудовник на власний ризик своїми силами і засобами, за рахунок залучених від пайовиків коштів, будує і здає в експлуатацію багатоповерховий 360-тиквартирний житловий будинок (далі - об'єкт пайової участі) і передає пайовику за актом приймання-передачі визначену кількість квартир згідно з їх розподілом, а пайовик забезпечує інвестування будівництва зазначеного об'єкта пайової участі за узгодженим сторонами графіком інвестування та приймає визначену кількість квартир у власність на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.4 договору встановлено, що пайовик вносить інвестиції на будівництво 89 квартир у житловому будинку № 7 по вул. Грушевського у м. Бровари загальною проектною площею квартир 4258,60 кв.м. вартістю 11285290,00 грн., у тому числі ПДВ. Після проведення корегування проекту об'єкта інвестування кількість квартир та їх загальна площа будуть уточнені за письмовим узгодженням сторін.

Відповідно до п. 2.4 договору пайовик здійснює інвестування будівництва за погодженим сторонами графіком, що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною, а саме: шляхом передачі товарно-матеріальних цінностей у кількості та номенклатурі, погоджених з замовником, по графіку передачі ТМЦ, протоколу узгодження цін, які є невід'ємною частиною цього договору; шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок забудовника, іншими способами, які не суперечать законодавству України. У разі здійснення пайовиком інвестування будівництва шляхом передачі товарно-матеріальних цінностей, їх вартість визначається по фіксованій на момент інвестування вартості даних цінностей, а забудовник, в свою чергу, здійснює будівництво житла за фіксованою на момент інвестування вартістю цього об'єкту. За таким розрахунком пайовик отримує у власність визначені квартири або частки об'єкту пайової участі у межах обсягу пайового внеску (п. 2.5 договору).

Відповідно до п. 5.9 договору пайовик не може вимагати від забудовника виконання будь-яких умов цього договору, якщо пайовик переуступив своє право вимоги за цим договором іншій особі, або якщо він здійснив відчуження проінвестованої ним квартири.

У додатках №№ 1-6 до договору № 09/1-33 ТОВ «Світлиця ЛТД»та ТОВ «БЗБК»було уточнено загальну проектну площу квартир, на будівництво яких внесено інвестиції, визначено загальну суму інвестицій, встановлено середню вартість одного квадратного метра загальної площі квартири. Окрім того, було погоджено графік та ціну передачі від ТОВ «Світлиця ЛТД»товарно-матеріальних цінностей, а також графік перерахування грошових коштів на користь ТОВ «БЗБК»на будівництво об'єкту пайової участі. Також сторонами було затверджено адресний перелік квартир, що передаються пайовику ТОВ «Світлиця ЛТД».

Окрім того, сторонами було укладено додаткові угоди №№ 7-8 від 02.11.2005 р., додатки № 9 та № 10 від 03.11.2005 р., додатки № 11 та № 12 від 31.03.2006 р., додатки № 13 та № 14 і зведений акт звірки обсягів інвестування спорудження 360-тиквартирного будинку від 12.07.2006 р., додаткова угода від 13.11.2006 р., додатки № 15 та № 16 від 25.06.2007 р., якими уточнювався обсяг пайової участі, його форма, поточна вартість об'єкту пайової участі, адресний перелік квартир, що передаються позивачу, та якими були врегульовані питання організаційного характеру між сторонами.

Протягом періоду виконання договору № 09/1-33, між ТОВ «Світлиця ЛТД»та фізичними особами було укладено ряд договорів купівлі-продажу, згідно з умовами яких ТОВ «Світлиця ЛТД»зобов'язувалось продати відповідно до ст. 656 ЦК України майнові права на отримання у власність квартири з визначеним номером та встановленої проектної площі у багатоповерховому 360-тиквартирному житловому будинку за № 7 по вул. Грушевського у м. Бровари Київської області, а фізичні особи відповідно до умов вказаних договорів купівлі-продажу зобов'язувались оплатити такі майнові права відповідно до встановленої ціни за одиницю площі у встановлений строк.

Згідно з умовами зазначених договорів ТОВ «Світлиця ЛТД»зобов'язалось також здійснити передачу квартири іншій стороні договору та брало на себе відповідальність за вимогами щодо якості переданих квартир.

31 жовтня 2007 року між ТОВ «Світлиця ЛТД» та ТОВ «БЗБК»було укладено додаткову угоду щодо порядку здійснення кінцевих розрахунків за фактичними (за обмірами БТІ) даними загальної площі житлового будинку № 7 по вул. Грушевського м. Бровари (додаток № 17 до договору № 09/1-33), у п. 1 якої сторонами було встановлено, що ТОВ «Світлиця ЛТД»здійснило інвестування 4705,71 кв.м. об'єкта інвестування на суму 15223968,55 грн.

У п. 2 додаткової угоди було погоджено опосередковану вартість одного квадратного метра загальної площі у сумі 3235,20 грн., у тому числі ПДВ. Окрім того, п. 4 зазначеної додаткової угоди було встановлено порядок розрахунків при розбіжності між фактичною та проектною загальною площею об'єкту інвестування, а саме - у разі якщо фактична загальна площа об'єкту інвестування менша, ніж загальна площа за проектом, то ТОВ «БЗБК»повертає ТОВ «Світлиця ЛТД»кошти, які були надмірно сплачені, в сумі, що відповідає вартості відповідної кількості вимірних одиниць об'єкту інвестування, на яку зменшилась його загальна площа. Повернення здійснюється за визначеною сторонами ціною вимірної одиниці об'єкту (3235,20 грн.). При цьому, відповідно до п. 3 та п. 4 додаткової угоди, ТОВ «БЗБК»надає ТОВ «Світлиця ЛТД»дані щодо фактичної загальної площі об'єкта інвестування, отримані від державних органів, що здійснюють реєстрацію права власності на нерухоме майно, а остаточні розрахунки мають бути здійснені протягом 15 календарних днів з дати направлення листа щодо загальної площі до ТОВ «Світлиця ЛТД».

Відповідно до п. 5 додаткової угоди від 31.10.2007 р. сторонами було складено та підписано акт від 15.01.2008 р. передавання-приймання об'єктів інвестування у 360-тиквартирному будинку за адресою: м. Бровари, вул. Грушевського, 7.

Пунктом 3 зазначеного акту від 15.01.2008 р. сторони визначили зменшення фактичної площі об'єктів інвестування порівняно із загальною проектною площею у розмірі 137,41 кв.м. на суму 444548,83 грн. Згідно з п. 5 акту сторони визначили фактичну вартість загальної площі об'єктів інвестування (квартир) у сумі 14779419,72 грн., у тому числі ПДВ. Пунктом 6 вказаного акту встановлено, що відповідач зобов'язується повернути позивачу кошти на поточний рахунок позивача за різницю площі, що склала 137,41 кв. м. у розмірі 444548,83 грн.

Однак, вказані кошти не було повернуто ТОВ «БЗБК»позивачеві, у зв'язку з чим ТОВ «Світлиця ЛТД»звернулось до господарського суду з позовом про їх повернення.

Рішенням у справі № 10/357-08/21 господарський суд Київської області позовні вимоги ТОВ «Світлиця ЛТД»до ТОВ «БЗБК»частково задовольнив. Вказане рішення оскаржувалось у апеляційному та касаційному порядку.

У мотивувальній частині постанови від 30.06.2009 р. у справі № 10/357-08/21 Вищий господарський суд України вказав на те, що протягом 2005-2007 рр. позивачем було укладено 91 договір купівлі-продажу майнових прав з фізичними особами. З даних договорів вбачається, що предметом за договором купівлі-продажу є майнові права на одержання у власність квартири, що були предметом інвестування за договором № 09/1-33 від 01.02.2005 р.

Як зазначено у постанові Вищого господарського суду України від 30.06.2009 р. у справі № 10/357-08/21, позивач (ТОВ «Світлиця ЛТД») скористався своїм правом на відступлення (переуступку) права вимоги за договором пайової участі у будівництві житлового будинку від 01.02.2005 р. № 09/1-33 на користь третіх осіб (фізичних осіб), яке (відступлення) відбулося на підставі та з моменту нотаріального посвідчення укладених між позивачем та фізичними особами договорів купівлі-продажу майнових прав. У свою чергу, враховуючи те, що згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, та виходячи зі змісту п. 5.9 договору № 09/1-33 від 01.02.2005 р., вказане вище відступлення права вимоги позбавляє позивача права вимагати від відповідача виконання будь-яких умов за цим договором, тобто як в частині переплачених коштів, так і в частині сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат, стягнення яких є предметом спору у справі № 10/357-08/21.

Поряд з цим, ТОВ «Світлиця ЛТД», за наслідками обміру БТІ фактичних площ збудованих квартир, було здійснено виплату надлишково сплачених коштів фізичним особам, яким відчужено майнові права на квартири, загалом на суму 159867,00 грн.

Зокрема, ОСОБА_4 за договором № 1364 від 19.05.2006 р. повернуто 28.01.2008 р. надлишково сплачені кошти у сумі 2400,00 грн., ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за договором № 450 від 22.02.2006 р. повернуто 28.01.2008 р. надлишково сплачені кошти у сумі 1264,20 грн., ОСОБА_7 за договором № 314 від 30.01.2007 р. повернуто 28.01.2008 р. надлишково сплачені кошти у сумі 15372,00 грн., ОСОБА_8 за договором № 7633 від 31.10.2005 р. повернуто 30.01.2008 р. надлишково сплачені кошти у сумі 11078,00 грн., ОСОБА_3 за договором № 1842 від 14.06.2005 р. повернуто 30.01.2008 р. надлишково сплачені кошти у сумі 16866,80 грн., ОСОБА_9 (зміна прізвища на Штонда) за договором № 3631 від 03.11.2005 р. повернуто 30.01.2008 р. надлишково сплачені кошти у сумі 13596,00 грн., ОСОБА_10 (зміна прізвища на Литв'як) за договором № 1169 від 25.04.2005 р. повернуто 30.01.2008 р. надлишково сплачені кошти у сумі 6440,00 грн., ОСОБА_11 за договором № 5338 від 12.08.2005 р. повернуто 30.01.2008 р. надлишково сплачені кошти у сумі 14784,00 грн., ОСОБА_12 за договором № 6312 від 13.08.2005 р. повернуто 30.01.2008 р. надлишково сплачені кошти у сумі 16128,00 грн., ОСОБА_13 за договором № 2720 від 02.09.2005 р. повернуто 30.01.2008 р. надлишково сплачені кошти у сумі 6158,00 грн., ОСОБА_14 за договором № 5716 від 25.05.2005 р повернуто 30.01.2008 р. надлишково сплачені кошти у сумі 280,00 грн., ОСОБА_15 за договором № 1953 від 23.06.2005 р. повернуто 08.05.2008 р. надлишково сплачені кошти у сумі 18476,00 грн., ОСОБА_16 за договором № 3230 від 25.07.2007 р. повернуто 08.05.2008 р. надлишково сплачені кошти у сумі 5810,00 грн., ОСОБА_17 за договором № 1197 від 27.04.2006 р. повернуто 08.05.2008 р. надлишково сплачені кошти у сумі 2180,00 грн., ОСОБА_18 за договором № 3085 від 23.09.2005 р. повернуто 08.05.2008 р. надлишково сплачені кошти у сумі 12744,00 грн., ОСОБА_19 за договором № 7444 від 26.10.2005 р. повернуто 08.05.2008 р. надлишково сплачені кошти у сумі 1290,00 грн., ОСОБА_20 за договором № 936 від 07.04.2005 р. повернуто 03.12.2009 р. кошти у сумі 15000,00 грн. згідно Постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 11004103 ВДВС Солом'янського РУЮ у м. Києві за рішенням Солом'янського районного суду м. Києва № 2-3432.

У постанові Вищого господарського суду України від 30.06.2009 року у справі № 10/357-08/21 також було зазначено про те, що обставини можливого (вірогідного) стягнення з ТОВ «Світлиця ЛТД»на користь фізичних осіб сум переплачених коштів (різниця між вартістю проектної та фактично зданої площі квартир) та пені в порядку цивільного судочинства, не позбавляють вказане товариство звернутися до контрагента з регресним позовом.

У зв'язку з цим ТОВ «Світлиця ЛТД»неодноразово зверталось до ТОВ «БЗБК»з вимогами про повернення вказаних коштів в сумі 159867,00 грн., виплачених ТОВ «Світлиця ЛТД»фізичним особам, яким відчужено майнові права на квартири, зокрема, 07.09.2010 р. з листом № 19, 02.11.2010 р. з листом № 45, 06.07.2011 р. з листом № 25, однак відповіді на них отримано не було, кошти позивачеві ТОВ «БЗБК»повернуті не були.

Наведене і спричинило звернення ТОВ «Світлиця ЛТД»з даним позовом до суду.

Як слідує з приписів статей 32-34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Водночас, згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України).

Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Судом встановлено, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, в розумінні приписів ст.ст. 33, 34 ГПК України, існування обставин, що дають підстави для застосування у даному випадку статті 1191 Цивільного кодексу України, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зазначена норма, що міститься в главі 82 ЦК України та регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди, передбачає право регресу особи в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

(Наведена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 12.09.2011 р. у справі № 6-21цс11).

На думку позивача, право регресної вимоги до відповідача виникло у нього у зв'язку із здійсненням ТОВ «Світлиця ЛТД»фізичним особам, яким було відчужено майнові права на квартири, виплат на суму 159867,00 грн. надлишково сплачених останніми коштів.

Між тим, згідно приписів ст. 1191 ЦК України право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування виникає лише за завдану такою особою шкоду, за наявності вини особи, яка її завдала, та відповідного причинно-наслідкового зв'язку.

За приписами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Проте позивачем не доведено обставин завдання та не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження самого факту завдання неправомірними діями чи бездіяльністю відповідача шкоди майну фізичних осіб, що проінвестували квартири.

Не надано також і доказів вини відповідача у заподіянні шкоди майну фізичних осіб та причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) відповідача і наслідками, що настали.

Також слід зазначити, що будь-яких обставин на підтвердження існування між фізичними особами, які проінвестували квартири, та відповідачем відносин, що випливають із спричинення та відшкодування шкоди, позивачем суду не доведено.

За таких обставин, перерахування позивачем грошових коштів фізичним особам, що проінвестували квартири, не може вважатися відшкодуванням за завдану відповідачем шкоду вказаним фізичним особам в розумінні приписів ст. 1191 ЦК України. Відповідно, і права зворотної вимоги (регресу) у позивача у зв'язку зі сплатою ним грошових коштів на користь фізичних осіб не виникло.

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у даному випадку є недоведеними та необґрунтованими, а відтак підстави для задоволення позовну у даній справі є відсутніми.

Судові витрати, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Повне рішення підписане 06.08.2012 р.

Суддя В.М. Бабкіна