Постанова

від 29.01.2013 по справі 20/035-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2013 р. Справа № 20/035-12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Плюшка І.А., суддівКочерової Н.О., Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.10.2012р. у справі№ 20/035-12 господарського суду Київської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Світлиця ЛТД" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" простягнення 159 867,00 грн. за участю представників сторін:

від позивача:Лімоннікова Л.В. - директор, Лахно О.Ю., дов. від 29.01.2013р.

від відповідача:Турченюк Н.В., дов. від 29.01.2013р.

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Світлиця ЛТД" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" про стягнення в порядку регресу грошової суми в розмірі 159 867, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач, як забудовник житлового будинку по вул. Грушевського, 7 в м. Бровари Київської області, зобов'язаний відповідно до ст. 1191 ЦК України повернути позивачу, який здійснював інвестування будівництва зазначеного об'єкту, в порядку регресу виплачені ним фізичним особам, які набули майнові права на квартири у вказаному об'єктів за укладеними з ТОВ "Світлиця ЛТД" договорами купівлі-продажу, грошові кошти, що були надлишково сплачені останніми (різниця між вартістю проектної та фактично зданої площі квартир).

Під час розгляду справи, 02.07.2012р. позивач надав суду уточнення позовних вимог та просив стягнути з відповідача в порядку регресу 164 663,01 грн., з яких: 159 867,00 грн. - сума основної заборгованості та 4 796,01 грн. - сума трьох відсотків річних, нарахованих за період прострочення сплати основного боргу з 30.06.2011р. по 30.06.2012р.

16.07.2012 року позивач надав місцевому суду письмові пояснення, зазначивши, що за правовою природою повернення позивачем на користь фізичних осіб надмірно сплачених ними коштів, є діями третьої особи у зобов'язанні з виконання обов'язку боржника (відповідача у справі). За таких обставин позивач вважає, що відбулася заміна кредитора, внаслідок чого ТОВ "Світлиця ЛТД" отримало до належного боржника - ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат" право вимоги про стягнення суми фактично сплачених належним кредиторам коштів у розмірі 159 867,00 грн. та 4 796,01 грн. - трьох відсотків річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 30.07.2012р. (суддя: Бабкіна В.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

При цьому, місцевий господарський суд, розглянувши позовні вимоги у первісній редакції позовної заяви про стягнення коштів на підставі статті 1191 ЦК України, виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту завдання неправомірними діями (бездіяльністю) відповідача шкоди майну фізичних осіб, які проінвестували квартири, не доведено причинно-наслідкового зв'язку між такими діями (бездіяльністю) і наслідками, що настали, відтак, сплата позивачем грошових коштів фізичним особам не є відшкодуванням шкоди у розумінні ст. 1191 ЦК України, у зв'язку з чим у позивача відсутнє право регресної вимоги до відповідача.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012р. (судді: Мальченко А.О., - головуючий, Синиця О.Ф., Пономаренко Є.Ю.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Світлиця ЛТД" задоволено частково. Рішення господарського суду Київської області від 30.07.2012р. скасовано частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Світлиця ЛТД" 159 867,00 грн. В іншій частині рішення залишено без змін. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Світлиця ЛТД" 3112,29 грн. судових витрат за розгляд справи місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом.

При цьому, суд апеляційної інстанції виходив з того, що поняття регресу значно ширше, ніж визначено у статті 1191 ЦК України та розуміє під собою будь-яке право зворотної вимоги. Регрес за своїм змістом є зобов'язанням по відшкодуванню шкоди, понесеної однією особою з вини або за рахунок іншої, а тому може бути визначений як зобов'язання з відшкодування шкоди, що виникає в результаті перекладання сплаченого однією особою іншій на третю особу. У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що позивач належним чином виконав грошове зобов'язання за боржника, а відтак відповідач має повернути позивачу належні до сплати кошти в сумі 159 867,00 грн. в порядку регресу.

Крім того, апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення трьох відсотків річних є окремою самостійною вимогою, заявленою після початку розгляду спору по суті, та визнав її безпідставною з огляду на те, що розмір регресної вимоги не може бути більшим суми фактично сплаченого кредиторові в основному зобов'язанні.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 01.02.2005р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Світлиця ЛТД" (пайовик, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" (забудовник, відповідач) укладено договір № 09/1-33 пайової участі у будівництві житлового будинку, на виконання умов якого ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат" прийняло на себе зобов'язання на власний ризик своїми силами і засобами за рахунок залучених від пайовиків коштів збудувати та здати в експлуатацію багатоповерховий 360-ти квартирний житловий будинок за № 7 по вул. Грушевського у м. Бровари Київської області і передати ТОВ "Світлиця ЛТД" за актом приймання-передачі визначену кількість квартир згідно з їх розподілом. ТОВ "Світлиця ЛТД", у свою чергу, зобов'язалось забезпечити інвестування будівництва визначеного об'єкта пайової участі за узгодженим сторонами графіком інвестування та прийняти визначену кількість квартир у власність на умовах цього договору.

Згідно п. 1.4 договору пайовик вносить інвестиції на будівництво 89 квартир у житловому будинку загальною проектною площею квартир 4 258,60 кв.м. вартістю 11 285 290,00 грн., у тому числі ПДВ 20%. Після проведення корегування проекту об'єкта інвестування кількість квартир та їх загальна площа підлягають уточненню за письмовим узгодженням сторін.

Пайовик здійснює інвестування будівництва за погодженим сторонами графіком, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а саме: шляхом передачі товарно-матеріальних цінностей у кількості та номенклатурі, погоджених із замовником, по графіку передачі ТМЦ, протоколу узгодження цін, які є невід'ємною частиною цього договору; шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок забудовника, іншими способами, які не суперечать законодавству України. У разі здійснення пайовиком інвестування будівництва шляхом передачі товарно-матеріальних цінностей, їх вартість визначається по фіксованій на момент інвестування вартості даних цінностей, а забудовник, в свою чергу, здійснює будівництво житла за фіксованою на момент інвестування вартістю цього об'єкту. За таким розрахунком пайовик отримує у власність визначені квартири або частки об'єкту пайової участі у межах обсягу пайового внеску (п. п. 2.4, 2.5 договору).

Додатками №№ 1-6 до договору № 09/1-33 ТОВ "Світлиця ЛТД" та ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат" уточнили загальну проектну площу квартир, на будівництво яких внесено інвестиції, визначили загальну суму інвестицій, встановили середню вартість одного квадратного метру загальної площі квартири. Також сторони погодили графік та ціну передачі від ТОВ "Світлиця ЛТД" товарно-матеріальних цінностей, графік перерахування грошових коштів на користь ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат" для будівництва житлового будинку та затвердили адресний перелік квартир, які передаються пайовику забудовником.

Водночас, сторонами були також укладені додаткові угоди №№ 7-8 від 02.11.2005р., додаткова угода від 13.11.2006р., додатки № 9 та № 10 від 03.11.2005р., № 11 та № 12 від 31.03.2006р., № 13 та № 14 від 12.07.2006р., № 15 та № 16 від 25.06.2007р. та зведений акт звірки обсягів інвестування спорудження 360-ти квартирного будинку від 12.07.2006р. до договору пайової участі № 09/1-33 від 01.02.2005р., якими уточнювався обсяг пайової участі, його форма, поточна вартість об'єкту пайової участі, адресний перелік квартир, що передаються пайовику, та якими були врегульовані питання організаційного характеру між сторонами.

Згідно п.2.8 договору пайової участі розрахунки між пайовиком і забудовником проводяться щомісячно шляхом складання акту звіряння надходження інвестицій ("живими" коштами або матеріальними ресурсами).

Пайовик має право передати майнові права на конкретну квартиру третій особі лише після 100% оплати ним квартири (абз. 3 п.2.8, п.п.3 п.3.1 договору).

Відповідно до п. 5.9 договору, пайовик не може вимагати від забудовника виконання будь-яких умов цього договору, якщо пайовик переуступив своє право вимоги за цим договором іншій особі, або якщо він здійснив відчуження проінвестованої ним квартири.

Судами також встановлено, що під час виконання договору № 09/1-33 від 01.02.2005р. між ТОВ "Світлиця ЛТД" та фізичними особами протягом 2005-2007 років було укладено 91 договір купівлі-продажу майнових прав, відповідно до умов яких ТОВ "Світлиця ЛТД" зобов'язалось продати відповідно до ст. 656 ЦК України майнові права на отримання у власність квартири з визначеним номером та встановленої проектної площі у багатоповерховому 360-тиквартирному житловому будинку № 7 по вул. Грушевського у м. Бровари Київської області, а фізичні особи - оплатити вказані майнові права відповідно до встановленої ціни за одиницю площі у встановлений строк.

Зі змісту п.1.9 договорів купівлі-продажу слідує, що загальна вартість об'єкту підлягає уточненню шляхом помноження вартості одиниці площі на загальну площу за даними БТІ на цей об'єкт, для чого уточнена загальна площа ціна об'єкту порівнюється із його попередніми даними. У разі відхилення загальної площі від попередньо сплаченої різниці вартості площі оплачується Стороною 2 або повертається їй протягом 20 календарних днів з дня направлення Стороною 1 відповідного рекомендованого повідомлення. Ціна за 1 кв.м. для перерахунків вартості уточненої БТІ площі об'єкту встановлюється у відповідності до зазначеної протоколом ціни реалізації об'єкту на останню дату продажу.

В свою чергу, 31.10.2007р. між ТОВ "Світлиця ЛТД" та ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат" укладено додаткову угоду щодо порядку здійснення кінцевих розрахунків за фактичними (за обмірами БТІ) даними загальної площі житлового будинку № 7 по вул. Грушевського м. Бровари (додаток № 17 до договору № 09/1-33), у п. 1 якої сторони встановили, що ТОВ "Світлиця ЛТД" здійснило інвестування 4 705,71 кв.м. об'єкту інвестування на суму 15 223 968,55 грн.

Даною додатковою угодою сторони також погодили опосередковану вартість 1 кв.м. загальної площі у сумі 3 235,20 грн. у т.ч. ПДВ 539,20 грн. (п.2 додаткової угоди до договору), а пунктом 4 встановили порядок розрахунків при розбіжності між фактичною та проектною загальною площею об'єкту інвестування, згідно якого забудовник повертає пайовику кошти, які були ним надмірно сплачені в сумі, що відповідає вартості відповідної кількості вимірних одиниць об'єкту інвестування, на яку зменшилась його загальна площа. Повернення здійснюється за визначеною сторонами ціною вимірної одиниці об'єкту - 3 235,20 грн., при цьому забудовник надає пайовику дані щодо фактичної загальної площі об'єкту інвестування, отримані від державних органів, що здійснюють реєстрацію права власності на нерухоме майно, а остаточні розрахунки мають бути здійснені протягом 15 календарних днів з дати направлення листа щодо загальної площі до пайовика.

15.01.2008р., на виконання п. 5 додаткової угоди від 31.10.2007р. ТОВ "Світлиця ЛТД" та ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат" склали та підписали акт передавання-приймання об'єктів інвестування у 360-тиквартирному будинку за адресою: м. Бровари, Київська область, вул. Грушевського, 7, за яким ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат" на підставі договору № 09/1-33 та додаткової угоди від 31.10.2007р. передало, а ТОВ "Світлиця ЛТД" прийняло майнові права на отримання у власність об'єктів інвестування (квартир).

Пунктами 3, 5 даного акту сторони зафіксували зменшення фактичної загальної площі квартир порівняно з загальною їх площею за проектом у розмірі 137,41 кв.м. на суму 444 548,83 грн. та одночасно визначили фактичну вартість загальної площі об'єктів інвестування - 14 779 419,72 грн.

За умовами п.6 акту передавання-приймання від 15.01.2008р. ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат" взяло на себе зобов'язання повернути на поточний рахунок ТОВ "Світлиця ЛТД" розмір надмірно сплачених грошових коштів у сумі 444 548,83 грн. на підставі п.п.4.1 п.4 додаткової угоди № 17 від 31.10.2007р., проте зобов'язання не виконало, наслідком чого стало звернення позивача до господарського суду Київської області з позовом до відповідача з вимогою про повернення вказаної суми коштів.

Рішенням господарського суду Київської області від 17.12.2008р. у справі № 10/357-08/21 позов було задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат" на користь ТОВ "Світлиця ЛТД" 444 458,83 грн. надмірно сплачених коштів, 4 409,05 грн. - три проценти річних, 50 394,39 грн. - інфляційних втрат, 1 187 886,64 грн. - пені.

За результатами перегляду даного спору Київський апеляційний господарський суд вказане рішення скасував, а у своїй постанові від 23.03.2009р., залишеній без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.06.2009р., зазначив, що на момент продажу товариством "Світлиця ЛТД" фізичним особам майнових прав на об'єкти інвестування фактично відбулася уступка права за договором № 09/1-33 до ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат", відповідно до якої останнє мало відшкодувати фізичним особам різницю між вартістю проектної та фактично зданої площі квартир.

Натомість, виконуючи зобов'язання перед фізичними особами, взяті на себе за договорами купівлі-продажу майнових прав, ТОВ "Світлиця ЛТД" у січні та березні 2008 року підписало з фізичними особами-покупцями акти взаєморозрахунків, у яких зафіксували загальний розмір площ квартир за договорами та за даними БТІ, та, відповідно, їх фактичну вартість, у зв'язку з чим позивач взяв на себе зобов'язання повернути покупцям переплачені кошти за різницю площі на підставі п.1.9 договорів купівлі-продажу.

Судами на підставі наявних у матеріалах справи актів взаєморозрахунків та видаткових касових ордерів встановлено, що ТОВ "Світлиця ЛТД" повернуло фізичним особам надмірно сплачені останніми грошові кошти на загальну суму 159 867,00 грн.

Вищий господарський суд України у постанові від 30.06.2009р. у справі № 10/357-08/21 вказав, що обставини можливого (вірогідного) стягнення з ТОВ "Світлиця ЛТД" на користь фізичних осіб сум переплачених коштів (різниця між вартістю проектної та фактичної зданої площі квартир) та пені в порядку цивільного судочинства, не позбавляють вказане товариство звернутись до контрагента з регресним позовом.

У зв'язку з наведеним, позивач неодноразово звертався до відповідача з письмовими вимогами щодо повернення грошових коштів в сумі 159 867,00 грн., виплачених ним фізичним особам, що підтверджується копіями листів №19 від 07.09.2010р., № 45 від 02.11.2010р., № 25 від 06.07.2011р. Проте відповідач відповідей на звернення позивача не надав, заявленої до повернення суми коштів не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

При цьому, позовні вимоги заявлені позивачем на підставі ст. 1191 ЦК України та стосуються стягнення з відповідача в порядку регресу грошових коштів, що були виплачені позивачем фізичним особам, які набули за укладеними з ТОВ "Світлиця ЛТД" договорами купівлі-продажу майнові права на квартири у збудованому відповідачем об'єкті, як надлишково сплачені останніми (різниця між вартістю проектної та фактично зданої площі квартир).

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Наведена стаття міститься в главі 82 ЦК України, що регулює правовідносини щодо відшкодування шкоди та передбачає право регресу в разі, якщо вона відшкодувала потерпілому шкоду, завдану іншою особою в рамках деліктних правовідносин між нею та потерпілим.

Однак, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, поняття регресу є значно ширшим, ніж це визначене у статті 1191 ЦК України та розуміє під собою будь-яке право зворотної вимоги. Регрес за своїм змістом є зобов'язанням по відшкодуванню шкоди, понесеної однією особою з вини або за рахунок іншої, а тому може бути визначений як зобов'язання з відшкодування шкоди, що виникає в результаті перекладання сплаченого однією особою іншій на третю особу. Відтак, регресне зобов'язання - це зворотна вимога про повернення грошей або майна третій особі, виконане однією особою за іншу або з вини останньої.

Як встановлено судами попередніх інстанцій між відповідачем та фізичними особами, які проінвестували квартири в побудованому відповідачем будинку, були відсутні будь-які договірні відносини. Натомість, купівля квартир відбувалась фізичними особами на підставі договорів купівлі-продажу, укладених з позивачем. У зв'язку з цим, зазначені фізичні особи, враховуючи наявність укладених з позивачем правочинів вимагали повернення грошових коштів саме з ТОВ "Світлиця ЛТД".

28.01.2008р., 30.01.2008р., 08.05.2008р. позивачем на вимогу фізичних осіб були повернуті грошові кошти за фактичну (зменшену) площу проінвестованих квартир на загальну суму 159 867,00 грн. Відтак, врахувавши наведені обставини справи, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що повернувши фізичним особам надмірно сплачені кошти, позивач тим самим виконав у належний спосіб перед покупцями свої зобов'язання, передбачені п.1.9 договорів купівлі-продажу майнових прав, а фізичні особи прийняли таке виконання від ТОВ "Світлиця ЛТД", про що свідчить прийняття ними коштів за видатковими касовими ордерами та відсутність від них будь-яких претензій на адресу позивача та відповідача.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що апеляційний господарський суд цілком вірно врахував ту обставину, що виплата позивачем спірних коштів фізичним особам передувала в часі прийняттю Київським апеляційним господарським судом постанови від 23.03.2009р. та Вищим господарським судом України постанови від 30.06.2009р. у справі № 10/357-08/21, якими було встановлено, що через здійснену уступку права вимоги зобов'язальною стороною по відношенню до фізичних осіб є ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат", а не ТОВ "Світлиця ЛТД". У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що фізичні особи у належний спосіб прийняли виконання зобов'язання по сплаті надмірно сплачених коштів від ТОВ "Світлиця ЛТД" за ТОВ "Броварський заводобудівельний комбінат".

Таким чином, враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що здійснивши за відповідача (боржника) виплату надлишково сплачених грошових коштів в сумі 159 867, 00 грн. фізичним особам, які проінвестували квартири, позивач поніс додаткові витрати та набув права вимоги повернення надлишкових грошових коштів за проінвестовані квартири, яке фізичні особи мали до відповідача - ТОВ "БЗБК", тобто позивач набув права зворотної вимоги (регресу) до відповідача, як до особи, яка безпосередньо була зобов'язана повернути такі кошти.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів виконання відповідачем, як боржником, грошового зобов'язання ні перед позивачем, ні перед фізичними особами, яким були відступлені права вимоги за договором № 09/1-33 пайової участі від 01.02.2005р. та за додатковою угодою № 17 від 31.10.2007р. до цього договору, а також відсутні заявлені до відповідача вимоги фізичних осіб щодо виконання зобов'язань за цим договором, то колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що відповідач має повернути позивачу належні до сплати кошти в сумі 159 867,00 грн. в порядку регресу.

Разом з тим, судова колегія погоджується з судами попередніх інстанцій щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення трьох відсотків річних у сумі 4796,01 грн. в порядку ст. 625 ЦК України, оскільки така вимога є безпідставною з огляду на те, що розмір регресної вимоги не може бути більшим суми фактично сплаченого кредиторові в основному зобов'язанні.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи, обґрунтовано частково скасував рішення місцевого господарського суду та прийняв нове, яким стягнув з відповідача на користь позивача 159 867, 00 грн. При цьому, прийнята апеляційним господарським судом постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.

Посилання скаржника на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський заводобудівельний комбінат" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012р. у справі № 20/035-12 без змін.

Головуючий І.Плюшко

Судді Н. Кочерова

С. Самусенко