Рішення

від 25.07.2012 по справі 19/033-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" липня 2012 р. Справа № 19/033-12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хижня», с. Хижня;

до Дочірнього підприємства «Вортекс», с. Щасливе Броварського району;

про стягнення 263577,33 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

За участю представників сторін:

від позивача: Чепак О.В. (довіреність № 01-06.2012/1 від 01.06.2012 р.);

від відповідача: Сова А.В. (наказ № 44-К від 01.06.2010 р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хижня»(надалі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства «Вортекс»(надалі -відповідач) про стягнення 263577,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами в усній формі договору купівлі-продажу не оплатив отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 263577,33 грн.

Ухвалою від 12.06.2012 р. суд порушив провадження у справі № 19/033-12 та призначив її розгляд на 02.07.2012 р.

Присутнім у судовому засіданні 02.07.2012 р. представником позивача вимоги підтримані у повному обсязі, надані витребувані судом документи та клопотання про уточнення прохальної частини позовної заяви, у зв'язку з допущеними технічними помилками під час складання позову.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки господарський суд не повідомив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі від 12.06.2012 р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Ухвалою від 02.07.2012 р. суд відклав розгляд справи на 16.07.2012 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Ухвалою від 16.07.2012 р. суд повторно відклав розгляд справи на 25.07.2012 р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням витребуваних судом доказів.

Присутній у судовому засіданні 25.07.2012 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача присутній у судовому засіданні проти наявності заборгованості в сумі 263577,33 грн. за отриманий товар не заперечував, проте письмовий відзив на позов та інші витребувані ухвалою про порушення провадження у справі від 12.06.2012 р. документи не надав. Проте, звернувся до суду з усним клопотанням про надання розстрочки виконання рішення.

Втім, суд залишив клопотання представника відповідача про надання розстрочки виконання рішення без задоволення, оскільки відповідачем в обґрунтування вказаного клопотання, в порушення приписів ст.ст.33, 34 ГПК України, не надано жодного доказу.

У відповідності до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

На підставі усної домовленості між позивачем та відповідачем, позивач у період з 02.07.2011 р. по 01.08.2010 р. за видатковими накладними, копії яких залучені до матеріалів справи та ооригінали яких були оглянуті в судовому засіданні, передав відповідачеві товарів на загальну суму 263577,33 грн.

Судом встановлено, що вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, щодо зазначення обов'язкових в ній реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа (форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оскільки отриманий товар відповідач не оплатив, позивач звернувся до відповідача з претензіями -вимогами б/н від 11.04.2012 р. та від 04.05.2012 р. щодо сплати суми боргу у розмірі 263577,33 грн. Відповідач вказані претензії залишив без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим товариство з обмеженою відповідальністю «Хижня»звернулось з позовом до суду про стягнення 263577,33 грн. основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1).

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч .2).

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (Інформаційний лист Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012від 17.07.2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 21.04.2011 р. № 9/252-10 та від 28.02.2012 р. № 5002-8/481-2011.

З огляду на вищевикладене, враховуючи положення ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний був оплатити вартість товару в момент отримання товару та підписання товаророзпорядчих документів на нього.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання товару за представленими накладними та не надано доказів оплати переданого товару, а відтак позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, документально підтвердженою та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Вортекс»(08325, Київська область, Броварський район, с. Щасливе, вул. Леніна, 20-Г, код ЄДРПОУ 33-88417) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хижня»(19236, Черкаська область, Жашківський район, с. Хижня,; код ЄДРПОУ 31160962) 263577 (двісті шістдесят три тисячі п'ятсот сімдесят сім) грн. 33 коп. -боргу, 5271 (п'ять тисяч двісті сімдесят одну) грн. 55 коп. -витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 30.07.2012 р.

Суддя Т.П. Карпечкін