Постанова

від 26.07.2012 по справі 2а-6722/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 1/97

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 липня 2012 року 16:28 № 2а-6722/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Пошелюзному О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКАР Лізинг" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000102340 від 12.01.2012 р., за участю представників сторін:

представник позивача Цепоухова І.М.;

представник відповідача Калінін Б.О.,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКАР Лізинг" (далі -позивач, ТОВ "УКАР Лізинг") звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі -відповідач, ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 000102340 від 12.01.2012 р. (далі -ППР № 000102340).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2012 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-6722/12/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.05.2012 р. закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 2а-6722/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ "Експедиційна компанія "Транссервіс" (код ЄДРПОУ 36925382) за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р., за результатами якої складено акт перевірки № 591/1-23-40-34181828 від 23.12.2011 р. (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 247 633,00 грн., в т.ч. за лютий 2011 року.

Позивач листом № 20 від 03.01.2012 р. звернувся до ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва із запереченнями до Акту перевірки.

Листом № 261/10/23-411 від 11.01.2012 р. ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва залишила без змін висновки Акту перевірки, а заперечення позивача № 20 від 03.01.2012 р. (вх. № 1/10 від 03.01.2012 р.) -без задоволення.

На підставі Акту перевірки, ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва прийнято ППР № 000102340, яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 247 634,00 грн., в т.ч. 247 633,00 грн. - основний платіж, 01,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Позивач листом № 27 від 24.01.2012 р. звернувся до ДПА у м. Києві зі скаргою на ППР № 000102340.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги № 1517/10/12-414 від 23.03.2012 р. ДПС у м. Києві залишила без змін ППР № 000102340, а скаргу позивача № 27 від 24.01.2012 р. (вх. № 437/10 від 25.01.2012 р.) - без задоволення.

Листом № 57 від 06.04.2012 р. позивач звернувся до ДПС України з повторною скаргою на ППР № 000102340.

Рішенням про результати розгляду скарги № 7356/6/10-2115 від 24.04.2012 р. ДПС України залишила без змін ППР № 000102340 та рішення ДПС у м. Києві, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу позивача № 57 від 06.04.2012 р. -без задоволення.

ТОВ "УКАР Лізинг" зареєстровано 18.04.2006 р. Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією (свідоцтво про державну реєстрацію від 18.04.2006 р. № 1 068 102 0000 015269) та взято на податковий облік в ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва, в періоді, що перевірявся, було зареєстроване платником податку на прибуток, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб.

Актом перевірки встановлено, що між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Експедиційна компанія "Транссервіс" (далі - ТОВ "ЕК "Транссервіс", контрагент позивача) було укладено договір про надання послуг № 01/07-10 від 01.07.2010 р. з додатками до нього та додатковою угодою (Т. І, арк. 8 -39 матеріалів справи). Предметом даного договору було надання послуг асистансу клієнтам позивача на території України, надання послуг із здійсненням контролю та моніторингу транспортних засобів позивача за допомогою системи PrivatEye, надання послуг із супроводження проходження транспортними засобами позивача процедури чергового державного технічного огляду колісних транспортних засобів. Так, перевіркою встановлено, що позивач на виконання вказаного договору отримав від ТОВ "ЕК "Транссервіс" вищевказані послуги. Разом з тим, до ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва від ДПІ у Печерському р-ні м. Києва надійшов акт № 554/23-9/36925382 від 24.05.2011 р. про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ЕК "Транссервіс" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.11.2010 р. по 31.12.2010 р. Згідно даного акту ДПІ у Печерському р-ні м. Києва встановлено відсутність у ТОВ "ЕК "Транссервіс" будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Крім цього, в ході перевірки контрагента позивача встановлено, що правочини між ТОВ "ЕК "Транссервіс" та підприємствами-постачальниками здійснені без мети настання реальних наслідків, тому є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Враховуючи наведене, відповідач дійшов висновку про нікчемність укладеного між позивачем та ТОВ "ЕК "Транссервіс" правочину, відсутність надання контрагентом вищевказаних послуг позивачу та відповідачем в Акті перевірки вчинено запис щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за лютий 2011 року на загальну суму 247 633,00 грн.

Разом з тим, оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд м. Києва погоджується з позовними вимогами ТОВ "УКАР Лізинг", виходячи з наступних мотивів.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV).

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом № 996-XIV. Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п. 5 ст. 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як вбачається з матеріалів справи, фактичне надання послуг та виконання сторонами умов договору підтверджується наявною в матеріалах справи первинною документацією, зокрема, копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків-фактур, податкових накладних та відповідних розрахункових документів (Т. І, арк. 40 -45, 115 -126, 175 -250; Т. ІІ, арк. 1 -104 матеріалів справи).

Актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам ТОВ "УКАР Лізинг" з ТОВ "ЕК "Транссервіс" зроблено на підставі первинних документів, а саме: актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків-фактур та податкових накладних, суми ПДВ по яким були включені до реєстру отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, що підтверджується Актом перевірки.

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а у разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Крім цього, пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відтак, податкові накладні, які зазначені в акті перевірки та копії яких наявні в матеріалах справи, видані позивачу його контрагентом у відповідності з порядком, встановленим п. 201.4 ст. 201 ПК України, реквізити даних податкових накладних відповідають вимогам первинних документів, які передбачено ст. 9 Закону № 996-XIV. ТОВ "ЕК "Транссервіс" на час вчинення правочинів було зареєстроване у встановленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мало право видавати податкові накладні. Реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "ЕК "Транссервіс" органом державної податкової служби під час перевірки не досліджувалась, факт сплати податку контрагентом позивача не перевірявся.

Крім цього, суд не погоджується з висновками Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ "УКАР Лізинг" і ТОВ "ЕК "Транссервіс", виходячи з нижченаведеного.

Частина 1 ст. 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійснену позивачем, нікчемним правочином, в чому саме, на думку відповідача, дана угода порушує публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, за договором № 01/07-10 від 01.07.2010 р. з додатками до нього та додатковою угодою позивачем були отримані послуги асистансу клієнтам позивача на території України, послуги із здійснення контролю та моніторингу транспортних засобів позивача за допомогою системи PrivatEye, послуги із супроводження проходження транспортними засобами позивача процедури чергового державного технічного огляду колісних транспортних засобів.

Дані послуги, отримані позивачем, не є обмеженими в цивільному обороті, отриманими внаслідок вчинення злочину, сама по собі операція з отримання даних послуг також не може бути визначена судом як порушення встановленого порядку.

Матеріалами справи підтверджується фактичне надання та споживання послуг позивачем, а саме наявність актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Відповідачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду зауважень щодо вищевказаних документів не надано.

Суд дійшов висновку, що договір № 01/07-10 від 01.07.2010 р. з додатками до нього та додатковою угодою, укладений позивачем з ТОВ "ЕК "Транссервіс", на час здійснення відповідних фінансово-господарських взаємовідносин між цими підприємствами був дійсним (чинним) та правомірним, у зв'язку з чим створював обумовлені ним юридичні наслідки, оскільки чинність вказаного договору доведена відсутністю судових рішень, які набрали законної сили, про визнання відповідного правочину (договору), згідно ст. 234 ЦК України, недійсним та наявністю доказів виконання цього договору належним чином та в повному обсязі.

Крім цього, ДПІ у Голосіївському р-ні м. Києва не вправі встановлювати правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним лише на підставі закону та без відповідного рішення суду про визнання такого правочину недійсним, оскільки він не порушує публічний порядок і доказів того, що правочин визнано судом недійсним відповідачем не надано, а реальність здійснених операцій підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Аналогічний висновок викладено в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2012 р. у справі № 2а-976/11/2670 (колегія суддів у складі: головуючого Старової Н.Е., суддів Оксененко О.М., Бистрик Г.М.).

Відтак, судом не приймаються посилання відповідача в Акті перевірки на факт нікчемності укладеного між позивачем та ТОВ "ЕК "Транссервіс" правочину, виходячи з висновку акту перевірки контрагента позивача, яким встановлено, що усі операції не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними в силу закону, оскільки не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11).

Враховуючи наведене, суд вважає висновки Акту перевірки щодо порушення позивачем вимог п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України такими, що не відповідають дійсності, відтак, ППР № 000102340 підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "УКАР Лізинг" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю "УКАР Лізинг" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 000102340 від 12.01.2012 р.

3. Стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України судові витрати на користь товариства з обмеженою відповідальністю "УКАР Лізинг" у розмірі 2 188,00 грн. з рахунків суб'єкта владних повноважень - державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Строк, встановлений для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови - три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя Н.В. Клочкова