Ухвала

від 09.10.2012 по справі 2а-6722/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6722/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" жовтня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: за участю:Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р., Ключковича В.Ю., Павленко Т.А., представника апелянта -Шуневич В.В., представника позивача -Цепоухової І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 липня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКАР Лізинг»до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКАР Лізинг»(далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Голосіївському районі м. Києва від 12.01.2012 року № 000102340, яким ТОВ «УКАР Лізинг»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 247 664,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 липня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКАР Лізинг»задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в Голосіївському районі м. Києва № 000102340 від 12.01.2012 року.

Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України судові витрати на користь ТОВ «УКАР Лізинг»судові витрати у розмірі 2 188,00 грн. з рахунків суб'єкта владних повноважень -державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених вимог.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «УКАР Лізинг»є юридичною особою, зареєстрованою Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 18.04.2006 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичною особи серії А00 № 060059.

В період з 12.12.2011 року по 16.12.2011 року службовими особами Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «УКАР Лізинг»з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Експедиційна компанія «Трансервіс»за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, ході якої було встановлено порушення останнім вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України.

За результатами вказаної перевірки відповідачем було складено акт № 591/1-23-40-34181828 від 23.12.2011 року, на підставі якого ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012 року № 000102340, яким ТОВ «УКАР Лізинг»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму в розмірі 247 664,00 грн., у тому числі 247 633,00 грн. -за основним платежем та 1,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження.

За результатом розгляду первинної скарги позивача, ДПС у м. Києві було прийнято рішення № 1517/10/12-414 від 23.03.2012 року, за яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 12.01.2012 року № 000102340 - залишено без змін, а скарга -без задоволення.

За результатом розгляду скарги позивача, ДПС України було прийнято рішення № 7356/6/10-2115 від 24.04.2012 року, за яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 12.01.2012 року № 000102340 та рішення ДПС у м. Києві № 1517/10/12-414 від 23.03.2012 року - залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (пп. «а»п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Зазначені обставини відповідачем не доведені.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що 01.07.2010 року між ТОВ «УКАР Лізинг»та ТОВ «Експедиційна компанія «Трансервіс»було укладено договір про надання послуг № 01/07-10, відповідно до якого «УКАР Лізинг» доручає, а ТОВ «Експедиційна компанія «Трансервіс»бере на себе зобов'язання цілодобово (24 години на добу та 365 календарних днів на рік) надавати:

- послуги асистансу клієнтам позивача на території України згідно додатку № 1, в порядку і на умовах, передбачених цим договором;

- послуги із здійснення контролю та моніторингу транспортних засобів ТОВ «УКАР Лізинг», зазначених в додатку № 2 до даного договору, за допомогою системи PrivatEye: контроль місцезнаходження автомобілів, отримання звітів за минулі періоди, отримання інформації з датчиків: показники температури, вологості, обертів двигуна, відкриття дверей, наявності пасажирів, витрати пального, вїзду/вихзду за межі контрольної зони;

- послуги із супроводження проходження транспортними засобами ТОВ «УКАР Лізинг», зазначених в додатку № 3 до даного договору, процедури чергового державного технічного огляду колісних транспортних засобів, які включають в себе: транспортування транспортних засобів з місця його фактичного знаходження до місця проведення державного технічного огляду за місцем його постійної або тимчасової реєстрації; залучення водіїв, що на законних підставах мають право керувати транспортними засобами, для транспортування транспортних засобів до місця проведення державного технічного огляду; інші послуги, необхідні для виконання умов даного договору.

Факт виконання ТОВ «УКАР Лізинг»та ТОВ «Експедиційна компанія «Трансервіс»умов даного договору підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000171 від 28.02.2011 року, № ОУ-0000170 від 01.02.2011 року, рахунками-фактурами № СФ-0000171 від 28.02.2011 року, № СФ-0000170 від 01.02.2011 року, податковими накладними № 171 від 28.02.2011 року, № 170 від 01.02.2011 року на загальну суму 1 485 800,00 грн. (у тому числі ПДВ -247 633,00 грн.).

Сума податку на додану вартість у розмірі 247 633,00 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2011 року.

З акту перевірки ТОВ «УКАР Лізинг»вбачається, що єдиною підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України став акт ДПІ у Печерському районі м. Києва № 360/23-9/36925382 від 07.04.2011 року про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Експедиційна компанія «Трансервіс» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року.

Так, з акту перевірки ТОВ «УКАР Лізинг»вбачається, що згідно бази даних ДПІ у Печерському районі м. Києва ТОВ «Експедиційна компанія «Трансервіс»має стан -прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру). Крім цього, перевіркою встановлена відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Експедиційна компанія «Трансервіс». Чисельність працюючих на ТОВ «Експедиційна компанія «Трансервіс»становить 2 особи.

Крім цього, згідно отриманої від інших державних податкових інспекцій інформації щодо основних постачальників ТОВ «Експедиційна компанія «Трансервіс»та згідно баз даних ДПІ у Печерському районі м. Києва встановлено, що:

- у ТОВ «Алметекс»відсутні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту та устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Чисельність працюючих на ТОВ «Алметекс»складає 1 чоловік. Декларація за лютий 2011 року ТОВ «Алметекс», згідно баз даних ДПІ у Печерському районі м. Києва визнана недійсною;

- ТОВ «Біотехнології-2000»має стан «фактична адреса не встановлена, юридична адреса масової реєстрації». У ТОВ «Біотехнології-2000»відсутні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту та устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Тобто, ТОВ «Експедиційна компанія «Трансервіс»здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

На думку відповідача, вказані докази свідчать про нікчемність укладеного між ТОВ «УКАР Лізинг»та ТОВ «Експедиційна компанія «Трансервіс»договору про надання послуг, який укладено з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а тому у ТОВ «УКАР Лізинг»не виникає права на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, на підставі податкових накладних, наданих на виконання такої угоди.

Проте, колегія суддів не приймає до уваги дане твердження апелянта та обґрунтовує це наступним.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналізуючи наявні в справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що зміст укладеного між ТОВ «УКАР Лізинг»та ТОВ «Експедиційна компанія «Трансервіс»договору про надання послуг не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідачем не надано доказів, які б підтверджували, що зміст цієї угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Спірна угода була укладена з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, зобов'язання за нею виконане належним чином, а тому вона не може розглядатися як нікчемна.

Доводи апелянта про те, що оспорювані господарські зобов'язання ТОВ «УКАР Лізинг»та ТОВ «Експедиційна компанія «Трансервіс»не були спрямовані на реальне здійснення господарських операцій та на реальне настання правових наслідків, належними доказами не підтверджуються.

При цьому, належними доказами, які підтверджують правомірність віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту, є акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за договором, що був укладені між позивачем та ТОВ «Експедиційна компанія «Трансервіс», які водночас свідчать про виконання сторонами умов зазначеного договору. Наявність цих документів відповідачем не заперечується.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що в межах спірних правовідносин позивач не складав податкових накладних, а отримував такі податкові накладні від контрагента та згідно них і формував податковий кредит за відповідний період.

Щодо відсутності у ТОВ «Експедиційна компанія «Трансервіс»необхідного майна, основних фондів, складських приміщень, трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного обладнання, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, то колегія суддів зазначає, що той факт, що у підприємства відсутні техніка та інші засоби, необхідні для здійснення господарської діяльності жодним чином не свідчать про фіктивність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Експедиційна компанія «Трансервіс».

Крім того, відповідачем не було надано доказів визнання судом недійсним свідоцтва платника податку ТОВ «Експедиційна компанія «Трансервіс»та інших реєстраційних і первинних бухгалтерських документів вказаного підприємства. Також не надано витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із зазначенням запису про припинення ТОВ «Експедиційна компанія «Трансервіс»як юридичної особи.

Відповідно до п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається, зокрема, у разі якщо: будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний або передавальний баланс щодо своєї діяльності відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов'язань із податку у випадках, визначених цим розділом; установчі документи будь-якої особи, зареєстрованої як платник податку, визнані рішенням суду недійсними; господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута; платник податку ліквідується за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання) або особу звільнено від сплати податку чи її податкову реєстрацію анульовано (скасовано, визнано недійсною) за рішенням суду.

Апелянтом не було спростовано того, що ТОВ «Експедиційна компанія «Трансервіс»на момент здійснення господарських операцій із позивачем не було визнано банкрутом, було зареєстроване як платник податку на додану вартість, знаходилося в реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та задекларувало податкові зобов'язання в розрізі правовідносин із позивачем для сплати до Державного бюджету

Будь-яких інших беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про неправомірність віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту включення, відповідачем не надано та в матеріалах справи не міститься. Крім цього, відповідачем, відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, такою, як несплату податків.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 липня 2012 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 липня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Ключкович В.Ю.

Повний текст ухвали складено та підписано -15.10.12р.