Ухвала

від 03.06.2015 по справі 2а-6722/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2015 року м. Київ К/9991/65220/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.07.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012

у справі № 2а-6722/12/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «УКАР Лізинг»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (ДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.07.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 12.01.2012 № 000102340.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення з підстав порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача сум грошового зобов'язання із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 23.12.2011 № 591/1-23-40-34181828. Згідно з висновками цього акту позивач порушив норми пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пункту 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК): завищено податковий кредит у податковому обліку за лютий 2011 року на суму 247633,00 грн. за нікчемними правочинами з ТОВ «ЕК «Транссервіс», у результаті чого занижено податок на додану вартість у податковому обліку за лютий 2011 року на 247633,00 грн. Висновок про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «ЕК «Транссервіс» обґрунтовано відсутністю у вказаного постачальника основних засобів (складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів), трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки.

За результатами перевірки ДПІ стосовно позивача прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012 № 000102340 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 247633,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки від ТОВ «ЕК «Транссервіс» послуг (послуги асистанс клієнтам позивача на території України, надання послуг із здійсненням контролю та моніторингу транспортних засобів за допомогою системи PrivatEye, надання послуг із супроводження проходження транспортними засобами процедури чергового державного технічного огляду колісних транспортних засобів) за договором про надання послуг від 01.07.2010 № 01/07-10 цей постачальник виписав на адресу позивача податкові накладні; позивач сплатив вартість поставлених послуг, а суму ПДВ у складі їх ціни включив до складу податкового кредиту в податковій декларації за лютий 2011 року.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті (у редакції до внесення змін Законом України від 4 липня 2013 року № 408-VII) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення суми ПДВ до податкового кредиту, яка у подальшому приймає участь у визначенні суми бюджетного відшкодування, обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), нематеріальних активів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Суди попередніх інстанцій, на підставі доданих до матеріалів справи доказів, а саме: копій договору про надання послуг від 01.07.2010 № 01/07-10 (з додатками та додатковою угодою від 01.10.2010), актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків-факту, податкових накладних, - встановили факт поставки позивачу від ТОВ «ЕК «Транссервіс» вище зазначених послуг. Відповідно до вказаних обставин суди зробили обґрунтований та юридично правильний висновок про правомірність декларування позивачем сум податкового кредиту за податковими накладними, виписаними вказаним постачальником. Оцінка судом перелічених доказів відповідає нормам ст. 86 КАС України.

Норми ПК не ставлять у залежність право платника податку на формування сум податкового кредиту від фактичної сплати сум ПДВ до бюджету іншими платниками податку - постачальниками товарів (послуг) по всьому ланцюзі поставки, якщо цей платник (покупець) сплатив податок в ціні придбаних товарів (послуг), а реальність поставок у судовому процесі не спростована. Суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про індивідуальний характер відповідальності платника податку.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев