Головуючий у 1 інстанції - Буряк І.В.
Суддя-доповідач - Бишов М. В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2012 року справа №2а/0570/12286/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Бишова М.В.
суддів Шальєвої В.А., Компанієць І.Д.
при секретарі Іллінові О.Є.
з участю представників відповідача Шаповал С.Ф., Курига О.І.
представників позивача Канаєва І.В., Семиряд О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Артемівської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року по адміністративній справі №2а/0570/12286/2011 за позовом Комунального підприємства «Бахмут-вода» до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Коменерго - Краматорськ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Пектораль - Альянс», Приватне підприємство «Алатир», Товариство з обмеженою від повільністю «Кушать подано», Харцизька філія «Авто Пас Транс» Відкрите акціонерне товариство «СУРМС», Товариство з обмеженою відповідальністю НВК «Інтерлайн» про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року по адміністративній справі №2а/0570/12286/2011 частково задоволений адміністративний позов Комунального підприємства «Бахмут-вода» до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби, внаслідок чого визнані недійсними та скасовані податкові повідомлення - рішення від 21 червня 2011 року № 0000492342 та від 21 червня 2011 року № 0000502342.
Присуджено з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору у сумі 2,27 грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову (т.с.4 а.с.80-84). Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач вказує, що під час розгляду справи судом першої інстанції порушені норми матеріального права та надана неналежна оцінка доказам у справі. Позивач отримував від третіх осіб безповоротну фінансову допомогу та включав її до складу валових доходів у 3-4 кварталах 2010 року. Також суд першої інстанції не звернувся уваги на доводи відповідача про те, що оскільки у контрагента позивача ТОВ «Авто Сплінт» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Апелянт вважає, що у разі відсутності права на формування податкового зобов'язання у контрагента позивача ТОВ «Авто Сплінт», право на формування податкового кредиту у КП «Бахмут-вода» відсутнє.
Представники відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити її у повному обсязі.
Представники позивача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували з мотивів її необґрунтованості та просили залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що КП «Бахмут-вода» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний номер 35298787, місцезнаходження: 84500, Донецька область, м. Артемівськ, вул. Корсунського, б.1, про що зазначено у відповідному свідоцтві серія А00 №625761.
Позивача зареєстровано у якості платника податку на додану вартість згідно свідоцтва №100082993.
З 28.03.2011р. по 22.04.2011р. Артемівською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 31.12.2010р., за наслідками якої складено відповідний акт перевірки від 19.05.2011р. № 578/23/3529878728.
Згідно висновків вказаного акту перевіркою встановлені порушення, у тому числі:
- пп. 1.22.1 п. 122, п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст.4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5, п. 6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 41 539,00 грн., та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств всього у сумі 937 435,00 грн.;
- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на 78 688,00 грн. (за лютий 2010р.)
- пп. «е» пп. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, пп. «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету у 2010р. на загальну суму 150,08 грн.
На підставі акту перевірки від 19.05.2011 № 578/23/3529878728 Артемівською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0000492342 від 21 червня 2011 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств на загальну суму 85 402,00 грн., у тому числі за основним платежем - 41 539,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 43 863,00 грн.;
- № 0000502342 від 21 червня 2011 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на загальну суму 98 360,00 грн., у тому числі за основним платежем - 78 688,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19 672,00 грн.;
- № 0000291742 від 21 червня 2011 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за податком з доходів найманих працівників на загальну суму 187,60 грн., у тому числі за основним платежем - 150,08 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 37,52 грн.
Зазначений акт перевірки було вручено позивачу 07.06.2011р., про що мається відповідна відмітка на цьому акті.
Заперечення позивача на вказаний акт перевірки залишені без задоволення.
Згідно п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).
У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до п. 86.4 ст. 86 Податкового кодексу України, акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органу державної податкової служби, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки після його реєстрації вручається особисто платнику податків або його законним представникам. У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) перевірки посадовими особами органу державної податкової служби складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки не звільняє такого платника податків від обов'язку сплатити визначені органом державної податкової служби за результатами перевірки грошові зобов'язання. Заперечення по акту перевірки розглядаються у порядку і строки, передбачені пунктом 86.7 цієї статті. Податкове повідомлення-рішення приймається у порядку і строки, передбачені пунктом 86.8 цієї статті.
Таким чином, Артемівською ОДПІ порушено строк вручення акту перевірки від 19.05.2011р. № 578/23/3529878728 позивачу.
Але, пунктом 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Також, недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття, надання для ознайомлення платнику податків тощо, може бути підставою для визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, які прийняті на підставі такого акту, лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсними податкових повідомлень-рішень, які прийняті на підставі такого акту, якщо інше не передбачено законодавством.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що порушення строку надання позивачу копії акта перевірки не вплинуло на можливість оскарження його висновків та правомірність прийняття спірних рішень.
Із акту перевірки від 19.05.2011р. № 578/23/3529878728 вбачається, що підставою для встановлення зазначених порушень стали наступні порушення.
У перевіряємому періоді позивач був учасником взаєморозрахунків за електричну енергію за рахунок коштів загального Фонду Державного Бюджету згідно спільних рішень, складених відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 «Про затвердження порядку перерахування в 2010 році деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» та згідно з «Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію», затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», Державного казначейства України від 3 лютого 2009р. №55/57/43, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 квітня 2009 р. за №342/16358.
Перевіряючими встановлено, що згідно спільного протокольного рішення № 38Е 722 від 08.07.2010р. бюджетні кошти у сумі 360 581,22 грн повинно було отримати від Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області ТОВ «Керуюча компанія» Коменерго - Краматорськ» (код ЄДРПОУ 35443349) за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення з зарахуванням їх на бухгалтерський рахунок № 48 «Бюджетне фінансування» з подальшим направленням коштів позивачу також з зарахуванням на рахунок № 48 «Бюджетне фінансування».
Між позивачем та ТОВ «Керуюча компанія» Коменерго - Краматорськ» було складено договір № 1/06-2010 про відступлення права вимоги (цесії) за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення. від 30.06.2010р., згідно якого позивач передає своє право вимоги дебіторської заборгованості з населення за спожиті послуги водопостачання та водовідведення ТОВ «Керуюча компанія» Коменерго - Краматорськ» у сумі 360581,22 грн.
Підприємство ТОВ «Керуюча компанія» Коменерго - Краматорськ» в свою чергу склало Договір № 30/06-10 АРТ про відступлення права вимоги (цесії) від 30.06.2010р. з підприємством ТОВ «Пектораль - Альянс» (код ЄДРПОУ 35533704), яке за цим Договором є новим кредитором, який набуває право вимоги належне первісному кредиторові на суму 360581,22 грн.
ТОВ «Пектораль - Альянс» укладено договір від 02.07.2010р. №2 про відступлення права вимоги (цесії) на суму 360581,22 грн з позивачем.
Заборгованість між зазначеними підприємствами - відсутня.
Перевіряючи вважають, що оскільки ТОВ «Пектораль - Альянс» не є учасником спільного протокольного рішення, зазначені операції не відповідають вимогам ст. 510 Цивільного кодексу України, у зв'язку із чим відсутні підстави для укладання таких договорів, перераховані позивачем кошти ТОВ «Пектораль - Альянс» не вважаються як повернення заборгованості підприємству ТОВ «Керуюча компанія» Коменерго - Краматорськ», а навпаки - відповідно до п.п.1.22.1 п.1.22, п.п.4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума коштів 360 581,22 грн вважається безповоротною фінансовою допомогою, отриманою позивачем від ТОВ «Керуюча компанія» Коменерго - Краматорськ» і не повернутою йому у перевіряємому періоді. КП «Бахмут-вода» не включено суму безповоротної фінансової допомоги 360 581,22 грн до складу валових доходів у 3 кварталі 2010 року.
Згідно спільного протокольного рішення від 16.09.2010р. бюджетні кошти у сумі 73 377,00 грн повинно було отримати від Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області ПП «Алантир» (код ЄДРПОУ 32122975) за спожиті послуги водопостачання та водовідведення з зарахуванням їх на бухгалтерському рахунку № 48 «Бюджетне фінансування» з подальшим направленням коштів позивачу також з зарахуванням їх на рахунку № 48 «Бюджетне фінансування».
Між позивачем та ПП «Алантир» було укладено договір від 31.08.2010р. №308/2010 про відступлення права вимоги (цесії) за спожиті послуги водопостачання та водовідведення, за яким позивач передає своє право вимоги дебіторської заборгованості з населення за спожиті послуги водопостачання та водовідведення та ПП «Алантир» у сумі 73 377,00 грн.
ПП «Алантир» було укладено договір від 01.09.2010р. №94 про відступлення права вимоги (цесії) з ТОВ «Кушать подано» (код ЄДРПОУ 35270289) за спожиті послуги водопостачання та водовідведення у сумі 73 377,00 грн.
ТОВ «Кушать подано» укладено договір від 02.09.2010р. №5/09 про відступлення права вимоги (цесії) на суму 73 377,00 грн. з позивачем.
Заборгованість між зазначеними підприємствами - відсутня.
Перевіряючи, вважають, що оскільки ТОВ «Кушать подано» не є учасником спільного протокольного рішення, зазначені операції не відповідають вимогам ст. 510 Цивільного кодексу України, у зв'язку із чим відсутні підстави для укладання таких договорів, перераховані позивачем кошти ТОВ «Кушать подано» не вважаються як повернення заборгованості підприємству ПП «Алантир», а навпаки - відповідно до п.п.1.22.1 п.1.22, п.п.4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума коштів 73 377,00 грн. вважається безповоротною фінансовою допомогою, отриманою позивачем від ПП «Алатир» і не повернутою йому у перевіряємому періоді. КП «Бахмут-вода» не включено суму безповоротної фінансової допомоги 73 377,00 грн до складу валових доходів у 3 кварталі 2010 року.
Згідно спільного протокольного рішення № 38Е 2145 від 18.10.2010р. бюджетні кошти у сумі 101 640,00 грн повинно було отримати від Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області підприємство Харцизська філія «Авто ПасТранс» ВАТ «СУРМС» (код ЄДРПОУ 35833715) за спожиті послуги водопостачання та водовідведення з зарахуванням їх на бухгалтерському рахунку № 48 «Бюджетне фінансування» з подальшим направленням коштів позивачу з зарахуванням на рахунок №48 «Бюджетне фінансування».
Між підприємствами позивачем та Харцизською філією «Авто ПасТранс» ВАТ «СУРМС» було складено Договір № 30/09 від 30.09.2010р. про відступлення права вимоги (цесії) за спожиті послуги водопостачання та водовідведення, згідно якого позивач передає своє право вимоги дебіторської заборгованості з населення за спожиті послуги водопостачання та водовідведення Харцизській філії «Авто ПасТранс» ВАТ «СУРМС» у сумі 101 640,00 грн та отримує бюджетні кошти у сумі 101 640,00 грн.
Харцизська філія «Авто ПасТранс» ВАТ «СУРМС» в свою чергу складає Договір № 04/10 від 04.10.2010р. про відступлення права вимоги (цессії) з підприємством ТОВ НВК «Інтерлайн» (код ЄДРПОУ 36062852), згідно з яким ТОВ НВК «Інтерлайн» набуває право вимоги по заборгованості за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 101 640,00 грн.
ТОВ НВК «Інтерлайн» укладено договір № 08/10 від 08.10.2010р. про відступлення права вимоги (цесії) на суму 101 640,00 грн з позивачем.
Перевіряючи вважають, що оскільки ТОВ НВК «Інтерлайн» не є учасником спільного протокольного рішення, зазначені операції не відповідають вимогам ст. 510 Цивільного кодексу України, у зв'язку із чим відсутні підстави для укладання таких договорів, то перераховані позивачем кошти ТОВ НВК «Інтерлайн» не вважаються як повернення заборгованості підприємству Харцизська філія «Авто ПасТранс» ВАТ «СУРМС», а навпаки - відповідно до п.п.1.22.1 п.1.22, п.п.4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума коштів 101 640,00 грн вважається безповоротною фінансовою допомогою, отриманою позивачем від Харцизська філія «Авто ПасТранс» ВАТ «СУРМС» і не повернутою йому у перевіряємому періоді. КП «Бахмут-вода» не включено суму безповоротної фінансової допомоги 101 640,00 грн. до складу валових доходів у 4 кварталі 2010 року.
Згідно спільного протокольного рішення № 38Е 2602 від 18.11.2010р. бюджетні кошти у сумі 300 150,90 грн повинно було отримати від Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області підприємство Харцизська філія «Авто ПасТранс» ВАТ «СУРМС» за спожиті послуги водопостачання та водовідведення з зарахуванням їх на бухгалтерському рахунку № 48 «Бюджетне фінансування» з подальшим направленням коштів позивачу з зарахуванням їх на рахунок № 48 «Бюджетне фінансування».
Між позивачем та Харцизською філією «Авто ПасТранс» ВАТ «СУРМС» було складено Договір № 29/10 від 29.10.2010р. про відступлення права вимоги (цесії) за спожиті послуги водопостачання та водовідведення, згідно якого позивач передає своє право вимоги дебіторської заборгованості з населення за спожиті послуги водопостачання та водовідведення Харцизській філії «Авто ПасТранс» ВАТ «СУРМС» у сумі 300 150,90 грн та отримує бюджетні кошти у сумі 300 150,90 грн.
Харцизська філія «Авто ПасТранс» ВАТ «СУРМС» в свою чергу складає Договір № 05/11 від 05.11.2010р. про відступлення права вимоги (цессії) з підприємством ТОВ НВК «Інтерлайн», згідно з яким ТОВ НВК «Інтерлайн» набуває право вимоги по заборгованості за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення у сумі 300 150,90 грн.
ТОВ НВК «Інтерлайн» укладено договір № 09/11 від 09.11.2010р. про відступлення права вимоги (цесії) на суму 300 150,90 грн з позивачем.
Перевіряючи вважають, що оскільки ТОВ НВК «Інтерлайн» не є учасником спільного протокольного рішення, зазначені операції не відповідають вимогам ст. 510 Цивільного кодексу України, у зв'язку із чим відсутні підстави для укладання таких договорів, перераховані позивачем кошти ТОВ НВК «Інтерлайн» не вважаються як повернення заборгованості підприємству Харцизська філія «Авто ПасТранс» ВАТ «СУРМС», а навпаки - відповідно до п.п.1.22.1 п.1.22, п.п.4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» сума коштів 300 150,90 грн. вважається безповоротною фінансовою допомогою, отриманою позивачем від Харцизська філія «Авто ПасТранс» ВАТ «СУРМС» і не повернутою йому у перевіряємому періоді. КП «Бахмут-вода» не включено суму безповоротної фінансової допомоги 300 150,90 грн. до складу валових доходів у 4 кварталі 2010 року.
На підставі наведеного, перевіряючи дійшли до висновку про позивачем порушення пп. 1.22.1 п. 1.22, пп. 4.16 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок не включення до складу валових доходів зазначених сум у якості безповоротної фінансової допомоги.
Згідно пп. 1.22.1 п. 1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога - це:
- сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод;
- сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора;
- сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності;
- основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних);
- сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.
Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход включає доходи у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України «Про списання вартості несплачених обсягів природного газу».
Зазначені договори про відступлення права вимоги (цесії) не є нікчемними та недійсними у встановленому порядку не визнавались.
Отримані за договорами цесії кошти не відповідають встановленому пп. 1.22.1 п. 1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначенню безповоротної фінансової допомоги.
Здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому є завданням державної контрольно-ревізійної служби (державної фінансової інспекції), про що зазначено у ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні».
Посилань на відповідний акт ревізії в акті перевірки від 19.05.2011 № 578/23/3529878728 не має.
Таким чином, висновки перевіряючих про відсутність підстав для укладення договорів цесії, відсутність права у підприємств, які не є учасниками спільних протокольних рішень, на отримання бюджетних коштів здійснені поза межами наданих податковим органам повноважень.
Крім того, відповідно до висновку судово-економічної експертизи №5893/24-6045/25 від 25.01.2012р., експертом встановлено, що отримані грошові кошти КП «Бахмут-вода» згідно спільних протокольних рішень не значаться, як отримання заборгованості бюджету перед населенням по пільгах та субсидіях у складі нарахованих реалізованих послуг населенню КП «Бахмут-вода». Тому не підлягають включенню до складу валового доходу у 3-4 кварталах 2010р. за другою подією.
На підставі наведеного, суд правомірно вважав безпідставними та необґрунтованими висновки відповідача про порушення пп. 1.22.1 п. 1.22, пп. 4.16 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» внаслідок не включення до складу валових доходів зазначених сум у якості безповоротної фінансової допомоги.
Також, згідно акту перевірки від 19.05.2011 № 578/23/3529878728, позивач здійснював господарські операції з ТОВ «Авто-Сплінт» (код ЄДРПОУ 36061047), яке було постачальником товарів (люків полімерних, плит ж/б) для позивача.
Відповідно до договорів постачання товару від 21.01.2010р. №2, від 21.01.2010р. №3, від 23.01.2010р. №4, від 24.01.2010р. №5, від 24.01.2010р. №6 ТОВ «Авто-Сплінт» було поставлено товарів позивачу згідно накладних та відповідних податкових накладних на суму 472 012,00 грн (з урахуванням ПДВ у сумі 78 688,00 грн). Заборгованість між сторонами відсутня.
При цьому зазначено, що товарно-транспортні накладні на перевезення товару та сертифікати якості до перевірки не надано.
Зазначено, що ТОВ «Авто-Сплінт» має стан «12» припинено, але не знято з обліку.
Перевіряючими зазначено акт Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька від 18.04.2011р. №618/23-1/36061047 про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Авто-Сплінт» у зв'язку із визнанням постановою Господарського суду Донецької області від 29.06.2010р. по справі №45/135Б ТОВ «Авто-Сплінт» банкрутом.
Також, перевіряючи посилаються на акт невиїзної документальної перевірки від 19.07.2010р. №5391/23-3/36061047, згідно якого ТОВ «Авто-Сплінт» не надано до перевірки підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань та доказів фактичного відвантаження товарно-матеріальних цінностей за період грудень 2009р.- лютий 2010р.
Вказана перевірка була проведена після визнання ТОВ «Авто-Сплінт» банкрутом та внесення відповідного запису до ЄДР (№12661410003030909 від 09.07.2010р.) та була невиїзною.
На підставі наведеного, враховуючи акт перевірки №618/23-1/36061047, перевіряючи вважають, що факт відвантаження товару ТОВ «Авто-Сплінт» на адресу позивача не підтверджено у зв'язку з відсутністю бухгалтерських документів та відсутністю у ТОВ «Авто-Сплінт» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів, у зв'язку із чим вказані господарські операції не мають реального характеру.
Також із акту перевірки від 19.05.2011 № 578/23/3529878728 вбачається, що перевіряючи вважать здійснені між позивачем та ТОВ «Авто-Сплінт» правочини нікчемними.
У зв'язку із зазначеним, перевіряючи вважають, що у позивача відсутнє право формування валових витрат (393 343,00 грн) та податкового кредиту за вказаними господарськими операціями.
У матеріалах справи наявна копія свідоцтва про реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Сплінт» у якості платника податку на додану вартість.
На підтвердження реальності виконання зобов'язань, обумовлених договорами постачання товару від 21.01.2010р. №2, від 21.01.2010р. №3, від 23.01.2010р. №4, від 24.01.2010р. №5, від 24.01.2010р. №6 з ТОВ «Авто-Сплінт» та відповідних специфікацій до них позивачем надані копії накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень, податкових накладних, приймальних актів, вимог на отримання товарно-матеріальних коштовностей із складу, висновків про рух та залишок матеріально-майнових цінностей, актів на списання.
Перевіркою не встановлено відсутність у позивача або не використання останнім придбаного у ТОВ «Авто-Сплінт» товару.
В акті перевірки від 19.05.2011 № 578/23/3529878728 не зазначено на підставі чого вони вважають обов'язковою наявність сертифікатів якості на придбаний товар.
Крім того, товарно-транспортні накладні не є документами суворої звітності, їх відсутність не може бути єдиної підставою вважати непідтвердженим факт реального здійснення господарських операцій.
Перевіряючими не встановлено відсутність первинних документів у позивача щодо фактичного придбання товарів за договорами постачання товару від 21.01.2010р. №2, від 21.01.2010р. №3, від 23.01.2010р. №4, від 24.01.2010р. №5, від 24.01.2010р. №6 у ТОВ «Авто-Сплінт».
Частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
За змістом ст. 228 Цивільного кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Таким чином, відповідно викладеного, для визнання правочину нікчемним з підстав порушення публічного порядку, суду слід встановити обставини, які б свідчили про наявність умислу у сторін при укладанні такої угоди на досягнення мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та водночас суперечить моральним засадам суспільства.
Дійсно факт ухилення суб'єктом господарювання від сплати власних податкових зобов'язань може бути підставою для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, однак, для встановлення даного факту він має бути підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема, податковими вимогами, надісланими сторонам угоди, у зв'язку з несплатою ними сум податкових зобов'язань, а також вироком суду з кримінальної справи про засудження осіб за ухилення від сплати податків.
Несплата податків є порушенням чинного податкового законодавства, однак, несплата податків однією із сторін за договором, чи сплата не в повному обсязі не є беззаперечним підтвердженням наявності у позивача при укладанні та виконанні спірної угоди мети на ухилення від сплати податків.
Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до змісту ч. 1, 4 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Відповідачем не надано суду жодних доказів, що б підтверджували факт ухилення позивачем чи його контрагентами від сплати податкових зобов'язань.
Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
У підпункті 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно до змісту пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
За змістом п. 7.5 вказаного Закону України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:
дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Таким чином, наявність податкових накладних, які оформлені згідно вимог пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» є виключною підставою для виникнення у суб'єкта господарювання права на формування податкового кредиту.
У ході судового розгляду справи встановлено, що податкові накладні оформлені належним чином та їх недоліків при перевірці не виявлено.
Господарські операції між позивачем та ТОВ «Авто-Сплінт» підтверджуються первинними документами, у тому числі податковими накладними, що відповідають вимогам, що були встановлені законодавством на час здійснення вказаних господарських операцій.
У відповідності до частин 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд першої інстанції, з ким погоджується колегія суддів, дійшов вірного висновку, що позивачем надані належні докази, що підтверджують можливість здійснення вказаних господарських операцій.
Окрім того, згідно висновку судово-економічної експертизи №5893/24-6045/25 від 25.01.2012р., висновки акту перевірки від 19.05.2011 № 578/23/3529878728 в частині заниження об'єкту оподаткування з податку на прибуток та з податку на додану вартість КП «Бахмут-вода» є документально не обґрунтованими стосовно встановлених порушень: - пп. 1.22.1 п. 122, п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст.4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5, п. 6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 41 539,00 грн., та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств всього у сумі 937 435,00 грн.; - пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету на 78 688,00 грн.
На підставі наведеного, суд першої інстанції правомірно вбачав наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень від 21 червня 2011 року № 0000492342, від 21 червня 2011 року № 0000502342.
Стосовно оспорюваного позивачем податкового повідомлення-рішення від 21 червня 2011 року №0000291742 колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції в ций частині ніким не оскаржене, у зв'язку із чим при апеляційному перегляді не розглядається.
Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Артемівської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року по адміністративній справі №2а/0570/12286/2011 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2012 року по адміністративній справі №2а/0570/12286/2012 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання ухвали у повному обсязі.
У повному обсязі ухвала складена 03 серпня 2012 року.
Колегія суддів: Бишов М.В.
Шальєва В.А.
Компанієць І.Д.
Суд | Донецький апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 01.08.2012 |
Оприлюднено | 10.08.2012 |
Номер документу | 25560981 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Донецький апеляційний адміністративний суд
Бишов Максим Вікторович
Адміністративне
Донецький апеляційний адміністративний суд
Бишов М. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні