Постанова

від 01.08.2012 по справі 16/17-4030-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2012 р. Справа № 16/17-4030-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. -головуючого, Костенко Т.Ф., Полянського А.Г. перевіривши матеріали касаційної скаргималого приватного підприємства "Астрея" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.05.2012 у справігосподарського суду Одеської області за позовомфізичної-особи підприємця ОСОБА_1 домалого приватного підприємства "Астрея" про стягнення 13428,00 грн. та за зустрічним позовом малого приватного підприємства "Астрея" до фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 простягнення 13986,60 грн.

від позивача:ОСОБА_2 -дов. № 02 від 27.01.2012; ОСОБА_3 -дов. від 07.11.2011; від відповідача:Бакуліч О.В. -дов. № ВНН 076136 від 05.09.2011; ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 07.03.2012 господарського суду Одеської області (судді: Желєзна С.П.- головуючий, Брагіна Я.В., Степанова Л.В.) відмовлено в задоволенні первісних позовних вимог. Зустрічні позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з ФОП ОСОБА_1 на користь МПП „Астрея" штраф у розмірі 12339,97 грн. В решті зустрічних позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що затримка транспортних засобів МПП „Астрея" за межами України сталася з вини ФОП ОСОБА_1 як вантажовідправника, тому на підставі ст. 614 Цивільного кодексу України остання несе відповідальність за порушення зобов'язання.

Постановою від 22.05.2012 Одеського апеляційного господарського суду (судді: Гладишева Т.Я.- головуючий, Савицький Я.Ф., Лавренюк О.Т.) рішення від 07.03.2012 господарського суду Одеської області скасовано. Задоволено первісні позовні вимоги. Стягнуто з МПП „Астрея" на користь ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 13428,00 грн. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Постанова суду мотивована тим, що згідно ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчиненої в Женеві 19.05.1956, транспортер несе відповідальність за повну або часткову втрату вантажу або за його пошкодження, що виникло у проміжок часу між прийняттям вантажу до перевезення та його вручення, а також за прострочення доставки.

Не погоджуючись з постановою суду МПП „Астрея" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати, посилаючись на те, що апеляційним господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 11 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.06.2011 ФОП ОСОБА_1 (експедитор) та МПП „Астрея" (перевізник) уклали договір № SH-033-06-11 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, згідно якого перевізник зобов'язується доставити ввірений йому вантаж до пункту призначення у встановлений договором та додатком до нього строк.

Заявкою № SH-039-06-11 від 28.06.2011 сторонами погоджено умови перевезення вантажу за договором № SH-033-06-11 від 28.06.2011, а саме, маршрут: Одеса - Bremenhafen (Німеччина); адреса, дата та час навантаження: 29.06.2011 о 06 год. 00 хв., територія Аеропорту м. Одеса; митний перехід: Ягодин; вантажоотримувач та адреса розмитнення: TRANSCAR GmbH, DE -27568, Bremenhafen, Franziusstr., 82; найменування вантажу та кількість місць (піддонів): 4 Colli, (199*244*244 cm), brutto 14 800 kg; строк доставки вантажу встановлено до 04-05.07.2011; автомобілі: марка DAF, реєстраційні номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2

30.06.2011 вантаж завантажено на автомобілі марки перевізника. Транспортні засоби МПП „Астрея" перетнули митну територію України в ніч з 02.07.2011 на 03.07.2011, однак митним органом Республіки Польща автомобілі затримано з підстав необхідності надання додаткових документів для переміщення військового обладнання транзитом через митну територію.

За твердженням МПП „Астрея" дозвіл виданий 08.07.2011 на перевезення військового майна США через територію Польщі доставлений на пункт перетину кордону "Дорогуськ" тільки 14.07.2011 о 19 год. 00 хв. Тому вантаж прибув за адресою розмитнення в Німеччині, вказаною в заявці № SH-039-06-11, тільки 18.07.2011.

Згідно ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Господарські суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки зазначеному вище договору № SH-033-06-11 від 28.06.2011 та достеменно не встановили який договір уклали сторони, враховуючи різні правові наслідки невиконання умов договорів..

За ст. 4 та ст. 5 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, вчиненої в Женеві 19.05.1956, договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Вантажна накладна складається в 3 оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником (транспортером).

Пунктом 1 ст. 9 зазначеної вище Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів встановлено, що вантажна накладна, так як не доведено протилежного, є первинним доказом укладення договору перевезення, умов цього договору, прийняття вантажу перевізником (транспортером).

В транспортній накладній СMR № 0242766 від 30.06.2011 вказано, що відправником вантажу є військова частина А 2238.

Однак, господарські суди попередніх інстанцій не витребували та не дослідили оригінал транспортної накладної, оскільки, в матеріалах справи містяться два екземпляри зазначеної вище транспортної накладної СMR № 0242766 від 30.06.2011, одна з яких не містить підпис та відтиск печатки відправника вантажу.

Статтею 308 Господарського кодексу України, яка кореспондується з ст. 11 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, передбачено, що у разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов'язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем .

Перевірка правильності та повноти цих документів не є обов'язком перевізника (транспортера), відправник відповідає перед перевізником за будь-які збитки, які можуть бути спричинені відсутністю, недостатністю або неправильністю цих документів і відомостей, за виключенням випадків вини перевізника.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що на ФОП ОСОБА_1 не було покладено обов'язку щодо надання перевізнику -МПП „Астрея" документів, які витребовувались митними органами Республіки Польща для перевезення транспортом через її територію товарів військового призначення, однак відповідно до ст. 11 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, відправник зобов'язаний до передачі вантажу приєднати до накладної або надати в розпорядження перевізника необхідні документи і повідомити всі необхідні дані для виконання митних або інших формальностей.

При цьому, господарські суди попередніх інстанцій достеменно не встановили, чи є ФОП ОСОБА_1, в даному випадку, відправником вантажу та не встановили особу, яка повинна забезпечити оформлення документів на відправлення вантажу згідно норм чинного законодавства.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Однак, ні суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не забезпечили всебічний, повний і об'єктивний розгляд всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, припустились порушень норм матеріального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на те, що відповідно зі ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд господарському суду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, які підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 111 5 , ст. 111 9 , ст.111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову від 22.05.2012 Одеського апеляційного господарського суду та рішення від 07.03.2012 господарського суду Одеської області зі справи № 16/17-4030-2011 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий В.С. Божок

Судді Т.Ф. Костенко

А.Г. Полянський