Постанова

від 01.08.2012 по справі 7/605-18/148

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2012 р. Справа № 7/605-18/148 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б., Гольцової Л.А., Губенко Н.М., розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 20.03.2012 Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2012 у справі№ 7/605 -18/148 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доКомунального підприємства "Управління житлового господарства" Дарницького району міста Києва третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Головний інформаційно-обчислювальний центр" Київської міської державної адміністрації " простягнення 1 238 045,00 грн., за участю представників сторін:

позивача: Ніговська Н.Д., дов.від 02.07.2012 № 222

відповідача: Бойченко В.М., дов.від 23.07.2012 № 45/38-Д

третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до господарського суду із позовом до Комунального підприємства "Управління житлового господарства" Дарницького району міста Києва" про стягнення заборгованості у розмірі 1238045,00грн. за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення за період з листопада 2008 року по лютий 2009 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.11.2009 у справі №7/605 (суддя Якименко М.М.) залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Комунальне підприємство Головний інформаційно-обчислювальний центр Київської міської державної адміністрації.

Рішенням господарського міста Києва від 23.11.2009 у справі №7/605 (суддя Якименко М.М.) позов задоволено повністю, стягнуто з комунального підприємства "Управління житлового господарства" Дарницького району міста Києва на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 1238045,00 грн. -основного боргу, 12380,45 грн. -витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2011 у справі № 7/605 (головуюча суддя - Пашкіна С.А., судді Калатай Н.Ф., Синиця О.Ф.) рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2009 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.06.2011 постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.03.2011 та рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2009 у справі № 7/605 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.03.2012 (суддя Мандриченко О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2012 у справі №7/605-18/148 (колегія суддів у складі: Буравльова С.І. -головуючого судді, суддів Андрієнка В.В., Вербицької О.В.), в позові відмовлено.

Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2012 у справі №7/605-18/148, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

До Вищого господарського суду України надійшли заперечення Комунального підприємства "Управління житлового господарства Дарницького району міста Києва" на касаційну скаргу, в яких відповідач просив залишити рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанцій у цій справі без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не скористалася передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 10.03.2004 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Комунальним підприємством "Управління житлового господарства" Дарницького району м. Києва (абонент) було укладено договір на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 03910/2-02 (далі - Договір).

За умовами цього Договору постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент - здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього Договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 №65 , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.07.1994 за № 165/374, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 , зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за № 403/6691, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим Договором.

Відповідно до пунктів 2.2.1, 2.2.2 Договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів; тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами; в разі зміни тарифів у період дії цього Договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у платіжних документах без внесення додаткових змін до цього Договору стосовно строків їх введення та розмірів; у платіжних документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжного документу до банківської установи абонента; за згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата, що надходить від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу.

Згідно з пунктами 2.2.4, 2.2.5 Договору в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного платіжного документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води. У разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, відповідач зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача письмово повідомити про це позивача та у цей же термін направити представника з обґрунтуванням для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач послався на те, що на підставі вказаного вище Договору ним в період з 01.11.2008 по 01.02.2009 відповідачу надавались послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 5 057 356, 02 грн., за які останній в повному обсязі не розрахувався, а тому заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 238 045,00 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що за спірний період позивачем було надано послуги на суму 3 632 883,85 грн., а не 5 057 356,02 грн. (як зазначає позивач). За цей же період відповідачем було сплачено 3 728070,28 грн., а не 3 819311,02 грн., переплата становить 95 186,43 грн. На думку відпвоідача, позивач безпідставно виставляє для оплати рахунки на оплату холодної води, яка йде на виготовлення гарячої води.

Отже, позивач враховує обсяги холодної води, що йде на підігрів, які не визнаються відповідачем як такі, що не є предметом договору №03910/2-02 на послуги водопостачання та водовідведення.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів. Частиною 7 вказаної норми передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Господарськими судами попередніх інстанцій зазначено, що позивач є виробником та постачальником послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а АЕК "Київенерго" - є виробником та постачальником послуг з опалення та підігріву питної води, відповідно споживання АЕК "Київенерго" послуги з водопостачання має здійснюватися на підставі договору з ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Як встановлено судами, листом вих. №08-10-1/3792 від 29.11.2006 позивач звернувся до відповідача з проханням з'явитися до Розрахункового департаменту ВАТ "АК "Київводоканал" для укладення додаткової угоди про визначення обсягів холодної води для підігріву до основного договору від 10.03.2004 № 03910/2-02.

У відповідь на даний лист, начальник КП «УЖГ»Дарницького району м. Києва повідомив, що на балансі КП "УЖГ" Дарницького району м. Києва немає центральних теплових пунктів і підприємство не є виробником гарячої води. На виконання п. 4 доручень протоколу засідання міського штабу з питань підготовки міського господарства до роботи в осінньо-зимовий період 2006-2007 років від 29.09.2006, необхідно звернутися до АК «Київенерго», яка є власником ЦТП і виробником гарячої води та укласти договір на холодну воду, яка використовується для приготування гарячої води.

Судами встановлено, що в матеріалах справи наявні додаткові угоди до Договору, однак вони не підписані представниками відповідача, а тому не є належними доказами у справі.

З огляду на викладене, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що договором № 03910/2-02 від 10.03.2004 не передбачено надання такої послуги, як «постачання холодної води, яка йде на виготовлення гарячої води».

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до пункту 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008р. № 190 суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі, або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, враховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ними за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Крім того, судами встановлено, що відповідачу були відкриті додаткові рахунки для обліку води, яка використовується для виготовлення гарячої води, без укладання та внесення відповідних змін до договору. При цьому, до загальної суми наданих послуг, крім холодної води, відповідачу була включена сума за питну воду, що йде на підігрів.

Відповідно до п.п. 1.3, 12.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 року №65, абонентами, які користуються послугами Водоканалу, можуть бути підприємства, на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах, відповідно, на один договір - відкривається один рахунок. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти ( крім громадян) подають до Водоканалу заяву та розрахунок -заявку на потрібну кількість води для кожного вводу , акт меж обслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості. Без оформлення підприємств, а також громадян у Водоканалі які абонентів, водокористування ними вважається самовільним. Водоканал має право застосовувати до них заходи впливу, передбачені цими правилами.

Позивач присвоїв абоненту коди (особові рахунки): 2-493, 2-498, 2-502, 2-554, 2-556, 2-558, 2-559, 2-566, 2-570, 2-632, 2-944.

Разом з тим, відповідачу було присвоєно окремі особові рахунки (абонентські картки) № 2-50493, 2-50498, 2-50502, 2-50558, 2-50566, 2-50632, 2-50570, 2-50944, 2-40493, 2-40554, 2-40556, 2-40559, 2-40570, за якими позивач щомісячно нараховує кількість та вартість питної води, яка була використана для виготовлення гарячої води, спожитої відповідачем.

Отже, судами попередніх інстанцій мотивовано зазначено, що позивачем було відкрито додаткові рахунки без укладення договору або внесення відповідних змін до укладеного договору № 03910/2-02 від 10.03.2004.

Проте, положеннями статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом, що передбачено пунктами 1.10 і 12.5 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України.

Як вже зазначалося, абонентами, які користуються послугами водоканалу, можуть бути підприємства, на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах ( п.п. 1.3 і 12.2 Правил).

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що визначення вартості наданих послуг в рамках укладеного договору повинно здійснюватись виходячи з даних показників лічильника, зареєстрованого за абонентськими номерами 2-493, 2-498, 2-502, 2-554, 2-556, 2-558, 2-559, 2-566, 2-570, 2-632, 2-944, а тому правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача грошових коштів за договором згідно приладу обліку води за абонентськими номерами 2-50493, 2-50498, 2-50502, 2-50558, 2-50566, 2-50632, 2-50570, 2-50944, 2-40493, 2-40554, 2-40556, 2-40559, 2-40570.

З огляду на вищевикладене та фактичний зміст позовних вимог, суди попередніх інстанцій, враховуючи відсутність заборгованості відповідача перед позивачем, встановивши переплату по Договору в сумі 95 187,21 грн., дійшли вмотивованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду дійшла висновку, що при новому розгляду даної справи судами повно встановлено обставини, що мають значення для її правильного вирішення, дано вірну юридичну оцінку та вирішено спір відповідно до закону.

Доводи Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2012 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2012 у справі №7/605-18/148 ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, у зв'язку з чим підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2012 у справі №7/605-18/148 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Н. Губенко