Рішення

від 01.08.2012 по справі 5011-62/3928-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/3928-2012 01.08.12

за позовом: Заступника прокурора міста Києва, м.Київ в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України, м.Київ, ЄДРПОУ 37552980

до відповідача 1: Київської міської ради, м.Київ, ЄДРПОУ 22883141

до відповідача 2: Приватного підприємства «Енергоінкам Україна», м.Київ, ЄДРПОУ 31087359

про визнання недійсними рішень, договорів, державного акту та визнання відсутнім права

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Ягічева Н.І.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: Сьомочкіна О.С. -гол. спец.

від відповідача 1: Дорошенко О.С. -заст. нач.

від відповідача 2: Сукомел О.О. -по дов., Глушков В.О. -по дов.

В засіданні суду брали участь:

прокурор: Волік О.Л. -за посв.

СУТЬ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва, м.Київ в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України, м.Київ звернувся до господарського суду м.Києва з позовною заявою до відповідача 1, Київської міської ради, м.Київ та відповідача 2, Приватного підприємства «Енергоінкам Україна», м.Київ про:

- визнання недійсним рішення №281-3/1491 від 27.05.2004р. Київської міської ради «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею»;

- визнання недійсним рішення №720/1381 від 24.05.2007р. Київської міської ради «Про поновлення договору оренди земельної ділянки №75-6-00209 від 16.06.2005р. та продаж цієї земельної ділянки Приватному підприємству «Енергоінкам Україна»для будівництва, експлуатації та обслуговування автомобільно-заправного комплексу на просп.Перемоги, 138 у Святошинському районі м.Києва»;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, площею 0,3476 га, вартістю 650335,30 грн., що знаходиться по просп.Перемоги, 138 у Святошинському районі м.Києва, укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством «Енергоінкам Україна»та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 16.06.2005р. за №75-6-00211;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.12.2008р., площею 0,1092 га, кадастровий номер 8000000000:75:001:0004, вартістю 1009958 грн., що знаходиться по проспекту Перемоги, 138 у Святошинському районі міста Києва, укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством «Енергоінкам Україна»;

- визнання недійсним державного акту на право власності Приватного підприємства «Енергоінкам Україна»на земельну ділянку від 25.02.2009р., площею 0,1092 га, кадастровий номер 8000000000:75:001:0004, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації за №05-8-00082;

- визнання відсутнім у Приватного підприємства «Енергоінкам Україна»права користування земельною ділянкою загальною площею 0,3476 га, вартістю 650335,30 грн., кадастровий номер 8000000000:75:001:0003, що знаходиться по просп.Перемоги, 138 у Святошинському районі м.Києва;

- визнання відсутнім у Приватного підприємства «Енергоінкам Україна»права власності на земельну ділянку загальною площею 0,1092 га, вартістю 1009958 грн., кадастровий номер 8000000000:75:001:0004, що знаходиться по просп.Перемоги, 138 у Святошинському районі м.Києва.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що при відведені земельних ділянок відповідачу 2 Київською міською радою не було прийнято рішення про погодження місця розташування об'єкта, що не відповідає ст.34 Земельного кодексу України.

Крім того, за твердженням прокурора, всупереч вимог ст.123 Земельного кодексу України, Положення про здійснення державної землевпорядної експертизи, затвердженого наказом №39 від 11.03.1997р. Держкомзему України, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок по просп.Перемоги, 138 у Святошинському районі м.Києва не отримав висновку державної експертизи землевпорядної документації. Також, вказаний проект не був підданий державній екологічній експертизі, що, на думку прокурора, суперечить ст.123 Земельного кодексу України, ст.7 Закону України «Про екологічну експертизу», Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою №554 від 27.07.1995р. Кабінету Міністрів України.

Одночасно, в обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на наявність заперечень з боку Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації, викладених у листі №2170/14-13/02 від 17.06.2002р.

У судових засіданнях прокуратурою також зазначено, що продаж спірної земельної ділянки здійснено Київською міською радою не на конкурентних засадах.

Наразі, у позовній заяві заступником прокурора міста Києва вказано про те, що факти порушення відповідачами норм діючого земельного законодавства були встановлені та стали відомі прокурору під час проведення перевірки у березні 2012 року на підставі звернення заступника голови Київської міської державної адміністрації, яке надійшло до прокуратури 02.03.2012р.

Позивач у поясненнях б/н та дати, які надійшли на адресу господарського суду 16.05.2012р., вимоги прокурора підтримав у повному обсязі.

Відповідач 1 у відзивах на позовну заяву №29/230-б/н від 16.05.2012р., №29/230-983 від 29.05.2012р. проти вимог прокурора заперечив та зазначив, що станом на момент прийняття рішення №281-3/1491 від 27.05.2004р. Київської міської ради «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею»на законодавчому рівні не було врегульовано відносин, пов'язаних з проведенням державної землевпорядної експертизи. Зокрема, не було встановлено які саме об'єкти підлягали такій експертизі та які саме органи уповноважені її проводити. При цьому, Положення про здійснення державної землевпорядної експертизи, затверджене наказом №39 від 11.03.1997р. Держкомзему України, є підзаконним нормативно-правовим актом та не розповсюджує свою дію на Київську міську раду.

За поясненнями відповідача 1 проведення екологічної експертизи нормами ст.123 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла на момент відведення землі, не вимагалось.

Крім іншого, відповідачем 1 зазначено, що місце розташування об'єкта було погоджено розпорядженням №2118 від 26.12.1997р. Київської міської державної адміністрації, якій на той час було делеговано відповідні повноваження.

Також, за твердженням Київської міської ради, прокурором та позивачем не доведено порушення права позивача, а також наявність підстав для незастосування позовної давності, виходячи з приписів ст.268 Цивільного кодексу України.

Одночасно, здійснення продажу спірної земельної ділянки не на конкурентних засадах обґрунтовано відповідачем 1 приписами рішення №304/1738 від 14.03.2002р. «Про визначення тимчасового порядку продажу земельних ділянок в м.Києві», за змістом якого проведення земельних торгів щодо земельних ділянок, на які є документи, що посвідчують право користування ними, не вимагається.

Відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, визначених у відзиві без номеру та дати, який надійшов на адресу господарського суду 30.05.2012р., зокрема:

- положеннями Земельного кодексу України, Закону України «Про екологічну експертизу», Постанови №870 від 31.10.1995р. «Про порядок передачі документації на державну екологічну експертизу»не передбачено обов'язок проведення державної екологічної експертизи проекту відведення земельної ділянки;

- земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:001:0003, площею 0,3476 га, що знаходиться по просп.Перемоги, 138 у Святошинському районі м.Києва має цільове призначення «для будівництва, експлуатації та обслуговування торгівельного комплексу», тобто, не становить підвищеної екологічної небезпеки, внаслідок чого застосування приписів Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою №554 від 27.07.1995р. Кабінету Міністрів України, є безпідставним;

Крім того, за твердженням Приватного підприємства «Енергоінкам Україна», прокурором не доведено поважності причин пропуску строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, позивача та відповідачів 1, 2, суд дійшов висновку, що позов прокурора, підлягає залишенню без задоволення. При цьому, суд одразу зазначає, що оцінку спірних рішень, договорів та акту надано у відповідності до вимог законодавства, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із ст.ст.13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до ст.ст.142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

За змістом ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

В силу ст.124 вказаного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтею 6 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ»встановлено, що місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради та їх виконавчі органи.

27.05.2004р. Київською міською радою було прийнято рішення №281-3/1491 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею», відповідно до якого, зокрема: затверджено проект відведення земельних ділянок Приватному підприємству «Енергоінкам Україна»для будівництва, експлуатації та обслуговування автомобільно-заправного та торговельного комплексу на просп.Перемоги, 138 у Святошинському районі м.Києва; передано Приватному підприємству «Енергоінкам Україна»земельні ділянки загальною площею 0,51 га на просп.Перемоги, 138 у Святошинському районі м.Києва за рахунок земель міської забудови, з них: ділянку №1 площею 0,35 га -у довгострокову оренду на 10 років для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу; ділянку №2 площею 0,11 га -у короткострокову оренду на 1 рік для будівництва, експлуатації та обслуговування автомобільно-заправного комплексу; ділянки загальною площею 0,05 га (ділянка №3 -площею 0,02 га, в тому числі, в межах червоних ліній площею 0,015 га, ділянка №3 -площею 0,03 га в межах червоних ліній) -у короткострокову оренду на 5 років для будівництва, експлуатації та обслуговування автомобільно-заправного та торговельного комплексу.

26.04.2005р. між Київською міською радою (орендодавець) та Приватним підприємством «Енергоінкам Україна»(орендар) було підписано договір оренди земельної ділянки по просп.Перемоги, 138 у Святошинському районі м.Києва, відповідно до п.п.1.1, 2.1 якого орендодавець на підставі п.1 рішення №281-3/1491 від 27.05.2004р. Київської міської ради «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею»за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку розміром 3476 кв.м, кадастровий номер 8000000000:75:001:0003 для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу.

Пунктом 3.1 договору від 26.04.2005р. сторони погодили, що договір укладено на 10 років.

16.06.2005р. вказаний договір було зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі державної реєстрації договорів під №75-6-2011.

Крім того, 26.04.2005р. на підставі п.1 рішення №281-3/1491 від 27.05.2004р. Київської міської ради між відповідачами було підписано ще один договір оренди земельної ділянки, за змістом п.п.1.1, 2.1 якого Київська міська рада (орендодавець) за актом приймання-передачі передає, а Приватне підприємство «Енергоінкам Україна»приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку по просп.Перемоги, 138 у Святошинському районі м.Києва розміром 1092 кв.м, кадастровий номер 8000000000:75:001:0004 для будівництва, експлуатації та обслуговування автомобільно-заправного комплексу.

Згідно із пунктом 3.1 зазначеного договору від 26.04.2005р., останній укладено на 1 рік.

Договір оренди земельної ділянки площею 1092 кв.м 16.06.2005р. зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі державної реєстрації договорів під №75-6-00209.

Виходячи зі змісту рішення №720/1381 від 24.05.2007р. Київської міської ради, вказаним актом органу місцевого самоврядування було погоджено, у тому числі, поновити до 17.06.2008р. з 17.06.2006р. договір оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автомобільно-заправного комплексу на просп.Перемоги, 138 у Святошинському районі міста Києва, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів від 16.06.2005р. за №75-6-00209, укладений між Київською міською радою та Приватним підприємством «Енергоінкам Україна»на підставі рішення №281-3/1491 від 27.05.2004р. Київської міської ради «Про надання і вилучення земельних ділянок припинення права користування землею»; продати Приватному підприємству «Енергоінкам Україна»земельну ділянку площею 0,1092 га за 1009958 грн. для будівництва, експлуатації та обслуговування автомобільно-заправного комплексу на просп.Перемоги, 138 у Святошинському районі міста Києва.

На підставі рішення №720/1381 від 24.05.2007р. Київської міської ради 26.12.2008р. між відповідачами було підписано договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, згідно п.п.1.1, 1.2 якого відповідач 1 (продавець) продав, а відповідач 2 (покупець) купив земельну ділянку по просп.Перемоги у Святошинському районі м.Києва (кадастровий номер 8000000000:75:001:0004), загальною площею 1092 кв.м у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування автомобільно-заправного комплексу.

На вказану земельну ділянку 25.02.2009р. Приватному підприємству «Енергоінкам Україна»було видано державний акт на право власності на земельну ділянку, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) за №05-8-00082.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позовна заява -це процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов. Подати позов - означає звернутися до господарського суду із заявою, в якій повинно міститися прохання, адресоване суду, про розгляд спору про право, що виник. Звернення до господарського суду здійснюється у формі позовної заяви у спорах, які виникають із господарських правовідносин.

Статтею 54 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту позовної заяви, відповідно до яких позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником та повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог; виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; законодавство, на підставі якого подається позов.

Зміст позовних вимог включає предмет і підстави позову. Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстави позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. До підстав позову входять лише юридичні факти, тобто ті, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.

Позовні вимоги повинні бути обґрунтовані певними обставинами. До обставин, на яких прокурор, позивач обґрунтовують свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування - це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включають факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог прокурора, позивача та заперечень відповідача.

У позовній заяві повинні бути викладені юридичні підстави позову, тобто, норми матеріального права, що регулюють спірні матеріально-правові відносини та порушені відповідачем, а також відповідно до яких, на думку прокурора, позивача, слід вирішити спір.

За таких обставин, враховуючи зміст ст.129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33, 54 Господарського процесуального кодексу України при зверненні до суду з розглядуваним позовом прокурором та позивачем повинно бути доведено, зокрема, ті обставини, з якими закон пов'язує можливість визнання рішень органу місцевого самоврядування, договорів та акту недійсними.

Виходячи зі змісту позовної заяви, вимоги прокурора у цій справі ґрунтуються, зокрема, на тому, що Київською міською радою не було погоджено місце розташування об'єкта, проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок по просп.Перемоги, 138 у Святошинському районі м.Києва не отримав висновку державної експертизи землевпорядної документації; не був підданий державній екологічній експертизі, а також на тому, що Святошинська районна у м.Києві державна адміністрація заперечувала проти виділення землі.

Відповідно до ст.31 Земельного кодексу України 1990р. (з огляду на те, що погодження місця розташування об'єкта відбулось під час дії цього кодексу) вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.

Статтею 34 вказаного нормативно-правового акту встановлено, що попереднє погодження місць розташування об'єктів, розмірів намічуваних для вилучення (викупу) земельних ділянок та умов їх відведення провадиться місцевими Радами народних депутатів, які мають право вилучати ці ділянки.

При цьому, повноваження місцевих державних адміністрацій в сфері земельних правовідносин в Земельному Кодексі України від 18.12.1990р. були передбачені статтями 15 та 25, нормами яких до повноважень місцевих державних адміністрацій було віднесено, зокрема, здійснення державного управління в галузі використання і охорони земель; надання дозволу на проведення розвідувальних робіт.

Одночасно, згідно із підпунктом 4, 5 п.18 Положення про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію, затвердженого Указом №760/95 від 21.08.1995р. Президента України, у галузях містобудування, житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, а також використання й охорони земель, інших природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища державна адміністрація для виконання покладених на неї завдань має повноваження з визначення та здійснення попереднього вибору територій для вилучення і надання земель для містобудівельних потреб відповідно до законодавства; з вилучення (викупу) земельних ділянок у встановленому законодавством порядку, реєстрації права власності, користування та договорів на оренду землі, видачі документів, що посвідчують право власності і користування землею.

Крім того, рішенням №128 від 23.07.1996р. «Про тимчасове делегування окремих повноважень Київради Київській міській державній адміністрації»встановлювалось, що до утворення відповідних органів Київради, Київській міській державній адміністрації делеговано повноваження Київської міської ради народних депутатів з питань розвитку міста, зокрема, надавати розпорядження про надання, вилучення та передачу земельних ділянок.

Як свідчать матеріали справи, 26.12.1997р. Київською міською державною адміністрацією було прийнято розпорядження №2118 «Про погодження Приватному підприємству «Енергоінкам»місця розташування автомобільно-заправочного та торговельного комплексу у районі транспортної розв'язки на перетині просп.Перемоги, просп.Академіка Палладіна і Великої окружної дороги у Ленінградському районі».

За таких обставин, виходячи зі змісту наведених вище норм права, приймаючи до уваги, що станом на 26.12.1997р. поряд із місцевими радами народних депутатів, повноваження з вилучення (викупу) земельних ділянок, що передбачає погодження місць розташування об'єктів на земельній ділянці, належали державним адміністраціям, суд дійшов висновку, що розпорядження №2118 від 26.12.1997р. є належним доказом погодження Приватному підприємству «Енергоінкам Україна»місця розташування об'єкта, внаслідок чого твердження прокурора у цій частині є безпідставними.

Посилання прокурора на те, що проект землеустрою не був підданий державній екологічній експертизі, що, на думку прокурора, суперечить ст.123 Земельного кодексу України, ст.7 Закону України «Про екологічну експертизу», Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою №554 від 27.07.1995р. Кабінету Міністрів України, судом до уваги не приймається, з огляду на таке:

Пунктами 1, 6 ст.123 Земельного кодексу України встановлено, що надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Як свідчать матеріали справи, у 2003 році на замовлення Приватного підприємства «Енергоінкам Україна»Товариством з обмеженою відповідальністю «Топос»було оформлено проект відведення земельних ділянок відповідачу 2 для будівництва, експлуатації та обслуговування автомобільно-заправного та торговельного комплексу на просп.Перемоги, 138 у Святошинському районі, у якому наявний, у тому числі, погоджувальний висновок №943 (№08-8-20/4742) від 03.07.2003р. та лист №10-10-12/2698 від 22.04.2003р. Державного управління екології та природних ресурсів в м.Києві, що за висновками суду, повністю узгоджується з вимогами ст.123 Земельного кодексу України.

Тобто, як встановлено судом, обов'язковість проведення екологічної експертизи щодо проектів відведення земельної ділянки нормами ст.123 Земельного кодексу України не вимагається. Наразі, висновком №943 (№08-8-20/4742) від 03.07.2003р. Державного управління екології та природних ресурсів в м.Києві також не встановлено обов'язку Приватного підприємства «Енергоінкам Україна»провести екологічну експертизу.

Посилання прокурора та позивача на приписи Закону України «Про екологічну експертизу», Постанови №554 від 27.07.1995р. Кабінету Міністрів України «Про перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку»судом до уваги не приймаються, враховуючи, що вказані нормативно-правові акти встановлюють види діяльності, із провадженням якої пов'язується необхідність здійснення державної екологічної експертизи. При цьому, оформлення вказаної експертизи на стадії відведення земельної ділянки нормами вказаних закону та постанови, за висновками суду, не встановлено.

Одночасно, виходячи зі змісту ст.123 Земельного кодексу України державна землевпорядна експертиза проводиться не у всіх випадках, а лише по об'єктах, які їй підлягають.

При цьому, обов'язковість проведення експертизи землевпорядної документації була встановлена Законом України «Про державну експертизу землевпорядної документації», який набрав чинності 15.07.2004р., тобто, вже після затвердження проекту відведення земельних ділянок Приватному підприємству «Енергоінкам Україна»рішенням №281-3/1491 від 27.05.2004р. Київської міської ради.

Посилання прокурора на приписи Положення про здійснення державної землевпорядної експертизи, затвердженого Наказом №39 від 11.03.1997р. Державного комітету України по земельних ресурсах, відповідно до п.1.2 якого об'єктами державної землевпорядної експертизи є усі види передпроектних та проектних розробок (програми, техніко-економічні обґрунтування (ТЕО), схеми, проекти, надалі - проектна документація), пов'язані з регулюванням земельних відносин, проведенням землеустрою, використанням і охороною земель, веденням державного земельного кадастру та моніторингу земель, судом до уваги не приймаються, враховуючи, що вказаний нормативний документ є підзаконним та обов'язковим до виконання органами і службами, підпорядкованими Державному комітету України по земельних ресурсах.

Наразі, розповсюдження приписів вказаного Положення на спірні правовідносини прокурором та позивачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено.

Твердження прокурора про те, що Святошинська районна у м.Києві державна адміністрація у листі №217/14-13/02 від 17.06.2002р. заперечувала проти виділення землі, судом до уваги не приймається з огляду на те, що нормами ст.123 Земельного кодексу України не передбачено обов'язковість погодження проекту відведення земельної ділянки із вказаним органом.

Крім того, за змістом листа №217/14-13/02 від 17.06.2002р. заперечення Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації щодо відведення відповідачу 2 спірних земельних ділянок обґрунтовано наявністю по просп.Перемоги, 138 у Святошинському районі м.Києва березової гаю. Наразі, видалення зелених насаджень, розташованих на відповідній земельній ділянці, погоджено актом №67 від 16.04.2003р. Комунального підприємства УЗН Святошинського району міста Києва, внаслідок чого посилання прокурора на заперечення Святошинської районної у м.Києві державної адміністрації є безпідставними.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора про визнання недійсним рішення №281-3/1491 від 27.05.2004р. Київської міської ради «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею»підлягають залишенню без задоволення.

В обґрунтування вимог про визнання недійсним рішення №720/1381 від 24.05.2007р. Київської міської ради «Про поновлення договору оренди земельної ділянки №75-6-00209 від 16.06.2005р. та продаж цієї земельної ділянки Приватному підприємству «Енергоінкам Україна»прокурор посилається на те, що відповідачем 1 не було проведено земельних торгів.

Проте, за висновками суду, зазначене рішення відповідача 1 не може бути визнано недійсним на вказаній підставі, з огляду на таке:

Згідно зі ст.127 Земельного кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування і державні органи приватизації відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.

За приписами ст.ст.134, 135 вказаного нормативно-правового акту земельні ділянки державної або комунальної власності, призначені для продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову, підлягають продажу на конкурентних засадах (земельні торги). Земельні торги проводяться у формі аукціону або конкурсу. Форма проведення земельних торгів (аукціон або конкурс) визначається власником земельної ділянки, якщо інше не передбачено законом.

За змістом п.1.2 Тимчасового порядку продажу земельних ділянок в м.Києві, затвердженого рішенням №304/1738 від 14.03.2002р., продаж земельних ділянок здійснюється на земельних торгах, крім: земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців; земельних ділянок, на які є документи, що посвідчують право користування ними (державний акт на право постійного користування землею, договір оренди землі, договір тимчасового користування, у тому числі на умовах оренди); земельних ділянок, які надані в користування згідно з рішеннями Київради, розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, рішеннями виконкому Київради.

При цьому, доказів скасування або визнання недійсним рішення №304/1738 від 14.03.2002р. Київської міської ради прокурором та позивачем до матеріалів справи не представлено.

Тобто, відповідно до приписів п.1.2 Тимчасового порядку продажу земельних ділянок в м.Києві, затвердженого рішенням №304/1738 від 14.03.2002р., відчуження спірної земельної ділянки відповідачу 2, як орендатору землі, мало здійснюватися не на конкурентних засадах (земельних торгах).

За таких обставин, рішення №720/1381 від 24.05.2007р. Київської міської ради «Про поновлення договору оренди земельної ділянки №75-6-00209 від 16.06.2005р. та продаж цієї земельної ділянки Приватному підприємству «Енергоінкам Україна»є правомірним, а вимоги прокурора у цій частині також безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

За висновками суду, вимоги прокурора про визнання недійсними, укладених між Київською міською радою та Приватним підприємством «Енергоінкам Україна»договорів оренди та купівлі-продажу земельної ділянки, акту на право власності на земельну ділянку, визнання відсутнім у відповідача 2 прав оренди та власності також підлягають залишенню без задоволення, враховуючи наступне:

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Пунктом 2.24 постанови №6 від 17.05.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» встановлено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 ЗК з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а, отже, й дійсність укладеного договору, що оспорюється.

З огляду на це судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Як було встановлено судом вище, рішення №281-3/1491 від 27.05.2004р. Київської міської ради є дійсними та такими, що прийняте у відповідності до вимог законодавства.

Одночасно, будь-яких інших обставин в якості підстав визнання зазначеного договору недійсним прокурором та позивачем не визначено.

Таким чином, приймаючи до уваги зміст рішення №281-3/1491 від 27.05.2004р. Київської міської ради, враховуючи, що вказаний акт органу місцевого самоврядування було прийнято у відповідності до вимог ст.123 Земельного кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, площею 0,3476 га, що знаходиться по просп.Перемоги, 138 у Святошинському районі м.Києва, укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством «Енергоінкам Україна»та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 16.06.2005р. за №75-6-00211.

З аналогічних підстав підлягає залишенню без задоволення вимога прокурора про визнання недійсним договору від 26.12.2008р. купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1092 га.

Одночасно, виходячи з того, що вказані договори оренди та купівлі-продажу є дійсними вимоги про визнання недійсним державного акту від 25.02.2009р. на право власності Приватного підприємства «Енергоінкам Україна»на земельну ділянку площею 0,1092 га, визнання відсутнім у Приватного підприємства «Енергоінкам Україна»прав користування та власності щодо відповідних земельних ділянок, підлягають залишенню без задоволення, як такі, що мають похідний характер.

Крім того, судом приймаються до уваги твердження відповідачів про те, що прокурором та позивачем не доведено порушення діями відповідачів прав Державного агентства земельних ресурсів України, виходячи з наступного:

Указом Президента України №445/2011 від 08.04.2011р., який затверджений Положенням «Про Державне агентство земельних ресурсів України», було встановлено, що центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, та до повноважень якого входить забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності є Державне агентство земельних ресурсів України.

Згідно із ст.15 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент створення вказаного органу) до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин належало: внесення пропозицій про формування державної політики у галузі земельних відносин і забезпечення її реалізації; координація робіт з проведення земельної реформи; участь у розробленні та реалізації загальнодержавних, регіональних програм використання та охорони земель; ведення державного земельного кадастру, в тому числі державної реєстрації земельних ділянок; здійснення землеустрою, моніторингу земель і державного контролю за використанням та охороною земель ; здійснення державної експертизи програм і проектів з питань землеустрою, державного земельного кадастру, охорони земель, реформування земельних відносин, а також техніко-економічних обґрунтувань цих програм і проектів; розроблення економічного і правового механізму регулювання земельних відносин; участь у розробленні та здійсненні заходів щодо розвитку ринку земель; здійснення міжнародного співробітництва в галузі земельних відносин; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Аналогічні повноваження були також передбачені ст.6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».

21.03.2012р. вступив в дію Закон України №4444-VI від 23.02.2012р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель», яким, у тому числі, пункт «ґ»частини першої статті 15 Земельного кодексу України викладено в такій редакції: ґ) здійснення землеустрою і державного контролю за його проведенням, моніторингу земель відповідно до закону. Одночасно, приписами вказаного нормативно-правового акту також внесено зміни до ст.5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»наступного змісту: державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

За таких обставин, враховуючи що внаслідок набрання 21.03.2012р. законної сили Законом України №4444-VI від 23.02.2012р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель»Державне агентство земельних ресурсів України було позбавлено повноважень щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, твердження прокурора про порушення прав та охоронюваних законом інтересів вказаного органу (з урахуванням дати направлення позовної заяви до суду 23.03.2012р.) є передчасними.

Таким чином, враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора є безпідставними та необґрунтованими, внаслідок чого позов залишається судом без задоволення у повному обсязі.

Клопотання прокурора, викладене у позовній заяві, про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладання арешту на земельні ділянки площами 0,3476 га, 0,1092 га, кадастрові номери 8000000000:75:001:0003, 8000000000:75:001:0004, що знаходяться по просп.Перемоги, 138 у Святошинському районі м.Києва, залишено судом без задоволення з урахуванням наступного:

Згідно із ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст.67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, в тому числі, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до змісту п.1 Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Тобто, при зверненні до суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову мають бути визначені підстави такого звернення, обставини, за наявності яких виконання імовірного позитивного рішення по справі може стати неможливим, докази того, що запропонований захід до забезпечення позову дійсно може виключити можливість невиконання або утруднення виконання судового рішення.

Проте, всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, прокурором не доведено наявності обставин, з якими Господарський процесуальний кодекс України пов'язує можливість вжиття перелічених у ст.67 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову.

Зокрема, прокурором до матеріалів справи не представлено жодного доказу, з фактом існування якого прокурор пов'язує необхідність застосування заходів до забезпечення позову.

За таких обставин, враховуючи приписи ст.ст.4-3, 33, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, зміст Постанови №16 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», заява прокурора підлягає залишенню без задоволення.

Всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову Заступника прокурора міста Києва, м.Київ в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України, м.Київ до Київської міської ради, м.Київ та Приватного підприємства «Енергоінкам Україна», м.Київ про визнання недійсними рішень, договорів, державного акту та визнання відсутнім права.

У судовому засіданні 01.08.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 06.08.2012р.

Головуючий суддя Любченко М.О.

Суддя Ягічева Н.І.

Суддя Ломака В.С.