Постанова

від 15.10.2012 по справі 5011-62/3928-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2012 № 5011-62/3928-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Новікова М.М.

Мартюк А.І.

при секретарі: Романовій Ю.М.

за участю представників:

позивача: Сьомочкіна О.С. - дов. б/н від 06.12.2011р.;

відповідача-1: Дорошенко О.С. - дов. №225-КР-1337 від 22.08.2012р.;

відповідача-2: Сукомел О.О. - дов. б/н від 14.08.2012р.;

прокуратури: Рибалка Ю.В. - посвідчення №002672;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва

на рішення Господарського суду міста Києва

від 01.08.2012р.

у справі №5011-62/3928-2012 (головуючий суддя Любченко М.О., судді: Ягічева Н.І., Ломака В.С.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України

до 1) Київської міської ради

2) Приватного підприємства "Енергоінкам Україна"

про визнання недійсними рішень, договорів, державного акту та визнання відсутнім права

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора міста Києва (далі - прокуратура) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України (далі - позивач) до Київської міської ради (далі - відповідач-1) та Приватного підприємства "Енергоінкам Україна" (далі - відповідач-2) про:

- визнання недійсними рішень відповідача-1 №281-3/1491 від 27.05.2004р. "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" та №720/1381 від 24.05.2007р. "Про поновлення договору оренди земельної ділянки №75-6-00209 від 16.06.2005р. та продаж цієї земельної ділянки Приватному підприємству "Енергоінкам Україна" для будівництва, експлуатації та обслуговування автомобільно-заправного комплексу на просп. Перемоги, 138 у Святошинському районі м. Києва";

- визнання недійсними договору оренди земельної ділянки площею 0,3476 га, вартістю 650 335,30 грн., що знаходиться по просп. Перемоги, 138 у Святошинському районі м. Києва, укладеного між відповідачами та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів 16.06.2005р. за №75-6-00211, а також договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.12.2008р., площею 0,1092 га, кадастровий номер 8000000000:75:001:0004, вартістю 1 009 958 грн., що знаходиться по проспекту Перемоги, 138 у Святошинському районі м. Києва, укладеного між відповідачами;

- визнання недійсним державного акту на право власності відповідача-2 на земельну ділянку від 25.02.2009р., площею 0,1092 га, кадастровий номер 8000000000:75:001:0004, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації за №05-8-00082;

- визнання відсутнім у відповідача-2 права користування земельною ділянкою загальною площею 0,3476 га, вартістю 650335,30 грн., кадастровий номер 8000000000:75:001:0003, що знаходиться по проспекту Перемоги, 138 у Святошинському районі м. Києва;

- визнання відсутнім у відповідача-2 права власності на земельну ділянку загальною площею 0,1092 га, вартістю 1009958 грн., кадастровий номер 8000000000:75:001:0004, що знаходиться по просп. Перемоги, 138 у Святошинському районі м. Києва.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- при відведенні земельних ділянок відповідачу-2 Київською міською радою (відповідачем-1) не було прийнято рішення про погодження місця розташування об'єкта, що не відповідає ст. 34 Земельного кодексу України.

- всупереч ст. 123 Земельного кодексу України, Положення про здійснення державної землевпорядної експертизи проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не отримав висновку державної експертизи землевпорядної документації та не був підданий державній екологічній експертизі, що суперечить ст. 123 Земельного кодексу України, ст. 7 Закону України "Про екологічну експертизу", Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку;

- окрім того, відповідачами не були враховані заперечення з боку Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, викладені у листі №2170/14-13/02 від 17.06.2002р.;

- продаж спірної земельної ділянки здійснено відповідачем-1 не на конкурентних засадах;

- факти порушення відповідачами норм діючого земельного законодавства були встановлені та стали відомі прокуратурі лише під час проведення перевірки у березні 2012 року на підставі звернення заступника голови Київської міської державної адміністрації, яке надійшло до прокуратури 02.03.2012р.

Відповідач-1 заперечував проти позову, наголошуючи на наступному:

- станом на момент прийняття рішення №281-3/1491 від 27.05.2004р. "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" на законодавчому рівні не було врегульовано відносин, пов'язаних з проведенням державної землевпорядної експертизи, зокрема, не було встановлено які саме об'єкти підлягали такій експертизі та які саме органи уповноважені її проводити;

- Положення про здійснення державної землевпорядної експертизи є підзаконним нормативно-правовим актом та не розповсюджує свою дію на відповідача-1;

- проведення екологічної експертизи нормами ст.123 Земельного кодексу України в редакції, яка діяла на момент відведення землі, не вимагалось;

- місце розташування об'єкта було погоджено розпорядженням №2118 від 26.12.1997р. Київської міської державної адміністрації, якій на той час було делеговано відповідні повноваження;

- прокурором та позивачем не доведено порушення права позивача, а також наявність підстав для незастосування позовної давності, виходячи з приписів ст. 268 Цивільного кодексу України;

- здійснення продажу спірної земельної ділянки не на конкурентних засадах обґрунтовано відповідачем 1 приписами рішення №304/1738 від 14.03.2002р. "Про визначення тимчасового порядку продажу земельних ділянок в м. Києві", за змістом якого проведення земельних торгів щодо земельних ділянок, на які є документи, що посвідчують право користування ними, не вимагається.

Відповідач-2 також заперечував проти позову, просив суд в позові відмовити, виходячи з наступного:

- положеннями Земельного кодексу України, Закону України "Про екологічну експертизу", Постанови №870 від 31.10.1995р. "Про порядок передачі документації на державну екологічну експертизу" не передбачено обов'язок проведення державної екологічної експертизи проекту відведення земельної ділянки;

- спірна земельна ділянка має цільове призначення "для будівництва, експлуатації та обслуговування торгівельного комплексу", тобто, не становить підвищеної екологічної небезпеки, внаслідок чого застосування приписів Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку є безпідставним;

- прокурором не доведено поважності причин пропуску строку позовної давності.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2012р. у справі №5011-62/3928-2012 в позові було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, прокуратура звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2012р. у справі №5011-62/3928-2012 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, зокрема, Земельний кодекс України, Закон України «Про місцеве самоврядування», Закон України «Про землеустрій», а висновки, викладені в судовому рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2012р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.10.2012р.

В судовому засіданні 15.10.2012р. представники прокуратури та позивача підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просили суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2012р. у справі №5011-62/3928-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В судовому засіданні 15.10.2012р. представники відповідачів заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили суд в задоволенні скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 15.10.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Згідно зі ст. ст. 13, 19 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В п.12 перехідних положень Земельного кодексу України вказано, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ч.5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття відповідачем оскаржуваного рішення) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

В ст. 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

З наведених правових норм випливає, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Рішенням відповідача-1 №281-3/1491 від 27.05.2004р. "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" було затверджено проект відведення земельних ділянок відповідачу-2 для будівництва, експлуатації та обслуговування автомобільно-заправного та торговельного комплексу на проспекті Перемоги, 138 у Святошинському районі м. Києва, а також передано відповідачу-2 земельні ділянки загальною площею 0,51 га на проспекті Перемоги, 138 у Святошинському районі м. Києва за рахунок земель міської забудови, з них:

- ділянку №1 площею 0,35 га - у довгострокову оренду на 10 років для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу;

- ділянку №2 площею 0,11 га - у короткострокову оренду на 1 рік для будівництва, експлуатації та обслуговування автомобільно-заправного комплексу;

- ділянки загальною площею 0,05 га (ділянка №3 - площею 0,02 га, в т.ч. в межах червоних ліній площею 0,015 га, ділянка №4 - площею 0,03 га в межах червоних ліній) - у короткострокову оренду на 5 років для будівництва, експлуатації та обслуговування автомобільно-заправного та торговельного комплексу.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Згідно з нормами ст. 93 Земельного кодексу України, які кореспондуються зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

26.04.2005р. між відповідачем-1, як орендодавцем, та відповідачем-2, як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки по проспекту Перемоги, 138 у Святошинському районі м. Києва, за умовами якого (п.п.1.1, 2.1, 3.1) орендодавець на підставі п.1 рішення №281-3/1491 від 27.05.2004р. Київської міської ради "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку розміром 3476 кв. м., кадастровий номер 8000000000:75:001:0003 для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельного комплексу. Договір укладено на 10 років.

В той же день, тобто 26.04.2005р., між відповідачами було укладено ще один договір оренди земельної ділянки, згідно з яким (п.п.1.1, 2.1, 3.1) відповідач-1, як орендодавець, за актом приймання-передачі передає, а відповідач-2, як орендар, приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку по проспекту Перемоги, 138 у Святошинському районі м. Києва розміром 1092 кв. м., кадастровий номер 8000000000:75:001:0004 для будівництва, експлуатації та обслуговування автомобільно-заправного комплексу. Договір укладено на 1 рік.

Згідно зі ст. 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Вищевказані договори оренди від 26.04.2005р. були зареєстровані Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що вчинено записи від 16.06.2005р. за №75-6-00209 та №75-6-2011.

Рішенням відповідача-1 №720/1381 від 24.05.2007р. було вирішено поновити з 17.06.2006р. до 25.12.2008р. договір оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування автомобільно-заправного комплексу на проспекті Перемоги, 138 у Святошинському районі м. Києва, зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів від 16.06.2005р. за №75-6-00209, а також продати відповідачу-2 земельну ділянку площею 0,1092 га за ціною 1 009 958 грн. для будівництва, експлуатації та обслуговування автомобільно-заправного комплексу на проспекті Перемоги, 138 у Святошинському районі м. Києва.

26.12.2008р. між відповідачем-1, як продавцем, та відповідачем-2, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення, за умовами якого (розділ 1) відповідач-1 продав, а відповідач-2 купив земельну ділянку по проспекту Перемоги у Святошинському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:75:001:0004), загальною площею 1092 кв. м. у межах, які перенесені у натуру (на місцевість) і зазначені у технічній документації земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування автомобільно-заправного комплексу.

25.02.2009р. відповідачу-2 було видано державний акт про право власності на вищезгадану земельну ділянку, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) за №05-8-00082.

Позивач та прокуратура просили суд визнати недійсними рішення відповідача-1 №281-3/1491 від 27.05.2004р. "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" та №720/1381 від 24.05.2007р. "Про поновлення договору оренди земельної ділянки №75-6-00209 від 16.06.2005р. та продаж цієї земельної ділянки Приватному підприємству "Енергоінкам Україна" для будівництва, експлуатації та обслуговування автомобільно-заправного комплексу на просп. Перемоги, 138 у Святошинському районі м. Києва"; визнати недійсними договори оренди земельних ділянок від 26.04.2005р. та договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26.12.2008р., укладені між відповідачами; визнати недійсним державний акт про право власності відповідача-2 на земельну ділянку від 25.02.2009р.; визнати відсутнім у відповідача-2 права користування та права власності на спірні земельні ділянки, обґрунтовуючи свої вимоги наступним:

- відповідачем-1 не було погоджено місце розташування об'єкт будівництва;

- проект землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок по проспекту Перемоги, 138 у Святошинському районі м. Києва не отримав висновку державної експертизи землевпорядної документації та не був підданий державній екологічній експертиз, що є порушенням ст. 123 Земельного кодексу України, ст. 7 Закону України "Про екологічну експертизу", Переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №554 від 27.07.1995р.;

- Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація заперечувала проти виділення спірних земельних ділянок, але її заперечення не були прийняті до уваги.

Місцевий господарський суд відмовив у позові повністю, визнавши позовні вимоги документально та нормативно непідтвердженими.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Відносно позовних вимог про визнання недійсним рішення відповідача-1 №281-3/1491 від 27.05.2004р. "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", судом було встановлено наступне.

Відповідно до ст. ст. 15, 25 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. (погодження місця розташування об'єкта відбулось під час дії цього кодексу) до повноважень місцевих державних адміністрацій, зокрема, віднесено здійснення державного управління в галузі використання і охорони земель, а також надання дозволу на проведення розвідувальних робіт.

Згідно зі ст. ст. 31, 34 Земельного кодексу України від 18.12.1990р. вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям провадиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів. Попереднє погодження місць розташування об'єктів, розмірів намічуваних для вилучення (викупу) земельних ділянок та умов їх відведення провадиться місцевими Радами народних депутатів, які мають право вилучати ці ділянки.

Указом Президента України №760/95 від 21.08.1995р. було затверджено Положення про обласну, Київську, Севастопольську міську державну адміністрацію, в пп.4, 5 п.18 якого передбачено, що у галузях містобудування, житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, а також використання й охорони земель, інших природних ресурсів та охорони навколишнього природного середовища державна адміністрація для виконання покладених на неї завдань має повноваження з визначення та здійснення попереднього вибору територій для вилучення і надання земель для містобудівельних потреб відповідно до законодавства; з вилучення (викупу) земельних ділянок у встановленому законодавством порядку, реєстрації права власності, користування та договорів на оренду землі, видачі документів, що посвідчують право власності і користування землею.

Згідно з рішенням Київської міської ради народних депутатів №128 від 23.07.1996р. "Про тимчасове делегування окремих повноважень Київради Київській міській державній адміністрації" до утворення відповідних органів Київради, Київській міській державній адміністрації були делеговані повноваження Київської міської ради народних депутатів з питань розвитку міста, зокрема, надавати розпорядження про надання, вилучення та передачу земельних ділянок.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №2118 від 26.12.1997р. було погоджено відповідачу-2 місце розташування автомобільно-заправочного та торговельного комплексу у районі транспортної розв'язки на перетині проспекту Перемоги, проспекту Академіка Палладіна і Великої окружної дороги у Ленінградському районі м. Києва.

Таким чином, зібрані у справі матеріали спростовують твердження позивача і прокуратури про відсутність погодження місця розташування об'єкта будівництва на спірних земельних ділянках, оскільки на час видачі розпорядження №2118 від 26.12.1997р. Київська міська державна адміністрація була наділена повноваженнями з вилучення (викупу) земельних ділянок, що передбачає погодження місць розташування об'єктів на земельній ділянці.

Належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного суду не надано.

У 2003 році на замовлення відповідача-2 Товариством з обмеженою відповідальністю "Топос" було розроблено проект відведення земельних ділянок відповідачу-2 для будівництва, експлуатації та обслуговування автомобільно-заправного та торговельного комплексу на проспекті Перемоги, 138 у Святошинському районі м. Києва, який, зокрема, містить погоджувальний висновок №943 (№08-8-20/4742) від 03.07.2003р. та лист №10-10-12/2698 від 22.04.2003р. Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві. При цьому, вищевказаним висновком не було встановлено відповідачу-2 обов'язку по проведенню екологічної експертизи.

Норми ст. 123 Земельного кодексу України, на які міститься посилання у позові, також не містять вказівок щодо обов'язкового проведення екологічної експертизи проектів відведення земельних ділянок, натомість встановлюють, що державна землевпорядна експертиза проводиться не у всіх випадках, а лише по об'єктах, які їй підлягають.

Посилання прокурора та позивача на положення Закону України "Про екологічну експертизу" і Постанови Кабінету Міністрів України №554 від 27.07.1995р. "Про перелік видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку" не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки вони встановлюють види діяльності, із здійснення якої пов'язується необхідність проведення державної екологічної експертизи.

Як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, обов'язковість проведення експертизи землевпорядної документації була встановлена Законом України "Про державну експертизу землевпорядної документації", але вказаний Закон набрав чинності лише 15.07.2004р., тобто, після затвердження проекту відведення земельних ділянок відповідачу-2 на підставі рішення відповідача-1 №281-3/1491 від 27.05.2004р. "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею".

Відносно посилання в позові на Положення про здійснення державної землевпорядної експертизи, затверджене наказом Державного комітету України по земельних ресурсах №39 від 11.03.1997р., необхідно зазначити, що вказаний документ є підзаконним актом і обов'язковим до виконання органами та службами, підпорядкованими Державному комітету України по земельних ресурсах, але розповсюдження приписів вказаного Положення на спірні правовідносини прокурором та позивачем не доведено.

Посилання в позові на заперечення Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації проти виділення спірних земельних ділянок правомірно не прийнято судом першої інстанції до уваги, оскільки ст. 123 Земельного кодексу України не передбачено обов'язковість погодження проекту відведення земельної ділянки із вказаним органом. До того ж, в листі №217/14-13/02 від 17.06.2002р., про який зазначають прокуратура та позивач, Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація свої заперечення проти виділення землі обґрунтовує наявністю на проспекті Перемоги, 138 у Святошинському районі м. Києва зелених насаджень (березової гаю). Однак, видалення вказаних зелених насаджень було погоджено актом Комунального підприємства УЗН Святошинського району міста Києва №67 від 16.04.2003р.

Згідно з положеннями ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підсумовуючи викладені вище обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обставин, які б зумовлювали недійсність рішення відповідача-1 №281-3/1491 від 27.05.2004р. "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею".

Відносно позовних вимог про визнання недійсним рішення відповідача-1 №720/1381 від 24.05.2007р. "Про поновлення договору оренди земельної ділянки №75-6-00209 від 16.06.2005р. та продаж цієї земельної ділянки Приватному підприємству "Енергоінкам Україна", у зв'язку з тим, що відповідачем-1 не було проведено земельних торгів, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. ст. 127, 134, 135 Земельного кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування і державні органи приватизації відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам здійснюється на конкурентних засадах (аукціон, конкурс), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі. Земельні ділянки державної або комунальної власності, призначені для продажу суб'єктам підприємницької діяльності під забудову, підлягають продажу на конкурентних засадах (земельні торги). Земельні торги проводяться у формі аукціону або конкурсу. Форма проведення земельних торгів (аукціон або конкурс) визначається власником земельної ділянки, якщо інше не передбачено законом.

Рішенням відповідача-1 №304/1738 від 14.03.2002р. було затверджено Тимчасовий порядок продажу земельних ділянок в м. Києві, згідно з положеннями п.п.1, 2 якого продаж земельних ділянок здійснюється на земельних торгах, крім: земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців; земельних ділянок, на які є документи, що посвідчують право користування ними (державний акт на право постійного користування землею, договір оренди землі, договір тимчасового користування, у тому числі на умовах оренди); земельних ділянок, які надані в користування згідно з рішеннями Київради, розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, рішеннями виконкому Київради.

Оскільки відповідач-2 на момент прийняття відповідачем-1 рішення №720/1381 від 24.05.2007р. "Про поновлення договору оренди земельної ділянки №75-6-00209 від 16.06.2005р. та продаж цієї земельної ділянки Приватному підприємству "Енергоінкам Україна" був орендарем земельної ділянки, то її відчуження відповідно до Тимчасового порядку продажу земельних ділянок в м. Києві підлягало здійсненню не на конкурентних засадах (земельних торгах).

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На даний час рішення відповідача-1 №304/1738 від 14.03.2002р. є чинним. Належних та допустимих доказів, які б свідчили про зміну, скасування або визнання недійсним вищевказаного рішення суду не надано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення відповідача-1 №720/1381 від 24.05.2007р. "Про поновлення договору оренди земельної ділянки №75-6-00209 від 16.06.2005р.

Відносно решти позовних вимог про визнання недійсним договорів оренди та договору купівлі-продажу, державного акту про право власності на земельну ділянку, а також визнання відсутнім у відповідача 2 права оренди і права власності на спірні земельні ділянки, судом було встановлено наступне.

Згідно з нормами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Виходячи з системного аналізу норм діючого законодавства, колегія суддів дійшла висновку про те, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами ст. ст. 84, 118, 123, 124 Земельного кодексу України, з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. У зв'язку з цим підлягає встановленню наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а, отже, й дійсність укладеного договору, що оспорюється. Окрім того, оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду (аналогічна правова позиція викладена в п.2.24 постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Підставою для визнання договорів недійсними позивачем та прокуратурою визначено невідповідність вимогам законодавства рішення відповідача-1 №281-3/1491 від 27.05.2004р. "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", на підставі якого укладались оспорювані договори. Натомість доводи позивача і прокуратури не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи і судом не було встановлено наявність обставин, з якими законодавець пов'язує недійсність правового акту індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування (в даному випадку рішення №281-3/1491 від 27.05.2004р.).

Інших підстав недійсності договорів, укладених між відповідачами, позивач та прокуратура суду не наводили. Оскільки спори розглядаються з підстав та в межах вимог, визначених позивачем, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Зважаючи на дійсність договорів оренди та купівлі-продажу земельних ділянок, позовні вимоги про визнання недійсним державного акту від 25.02.2009р. про право власності відповідача-2 на земельну ділянку, а також визнання відсутніми у відповідача-2 права користування та права власності на спірні земельні ділянки, які є похідними від вимог про визнання недійсними договорів оренди та купівлі-продажу земельних ділянок, також не підлягають задоволенню.

Твердження відповідача-2 про пропуск прокуратурою позовної давності не приймається судом до уваги, оскільки обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги, стали відомі прокуратурі лише під час проведення перевірки у березні 2012 року на підставі звернення заступника голови Київської міської державної адміністрації, яке надійшло до прокуратури 02.03.2012р.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до Закону України №4444-VI від 23.02.2012р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель", який набрав законної сили 21.03.2012р., тобто ще до звернення прокуратури з позовом до Господарського суду міста Києва (позов надіслано на адресу суду 23.03.2012р.), позивача (Державне агентство земельних ресурсів України) було позбавлено повноважень щодо здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, тому посилання прокуратури на порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача є безпідставними.

Згідно зі ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем та прокуратурою не надано ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження викладеного в позові, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

За результатами перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а також з повним і всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, тоді як доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до п.11 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» органи прокуратури звільняються від сплати судового збору при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді. Тобто, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2012р. у справі №5011-62/3928-2012 прокуратурою судові витрати понесені не були.

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 77, 99, 102-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника прокурора м. Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2012р. у справі №5011-62/3928-2012 - без змін.

2. Матеріали справи №5011-62/3928-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Зубець Л.П.

Судді Новіков М.М.

Мартюк А.І.