Постанова

від 31.07.2012 по справі 2а/0570/5494/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2012 р. Справа № 2а/0570/5494/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15.05.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді

при секретарі Гришиній М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товарної біржі «Стандарт СВ»

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної

податкової служби та до Державної податкової служби у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від

26.01.2012 року № 0000171701/2872/10/17-113

за участю представника позивача Макарова В.М.

представників відповідача Шестакова М.А., Яковенко О.В.

прокурор Профатіло О.П.

ВСТАНОВИВ:

Товарна біржа «Стандарт СВ» звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби та до Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2012 року №0000171701/2872/10/17-113 та рішення від 09.04.2012 року №4480/10/10-210-5.

Ухвалою суду від 19.07.2012 року позовну заяву в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби у Донецькій області від 09.04.2012 року №4480/10/10-210-5 залишено без розгляду.

22.06.2012 року у розгляд справи вступив прокурор, про що повідомив листом від 22.06.2012 року № 05/1-05-12.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що за результатами документально позапланової невиїзної перевірки Товарної біржі «Стандарт СВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з 01.04.2008 року по 22.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 22.12.2011р. були встановлені порушення п. 1.3 «ж» ст. 1, п.п. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4, п. 17.2 ст. 17 п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». В наслідок цього занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 4472021,97 грн., про що був складений акт № 40123/23-2/35841553 від 10.01.2012р. На підставі цього акту відповідно до п.п. 54.3.2 п.54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення 26.01.2012 року №0000171701/2872/10/17-113, яким визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5590027,46 грн., у тому числі за основним платежем 4472021,97 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1118005,49 грн.

Позивач не згоден з зазначеним рішенням в повному обсязі. Посилаючись на Господарський кодекс України, Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», Податковий кодекс України зазначає, що він не є податковим агентом. Він є особливим суб'єктом господарювання, оскільки товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку. Позивачу, як юридичній особі ані законодавством України, ані статутом біржі не надано право бути учасником біржових торгів. Всі договори купівлі-продажу транспортних засобів, які зареєстровані на Товарній біржі «Стандарт СВ», укладаються між фізичними особами. Таким чином, грошові кошти за продані транспортні засоби через біржу не проходять, а тому приписи п.12.3 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не повинні застосовуватися. А відтак податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

В судове засідання представник позивача з'явився, підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

Представники відповідача в судове засідання з'явилися, адміністративний позов не визнали з підстав, викладених у запереченнях. Посилаючись на Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», Податковий кодекс України, вважають податкове повідомлення-рішення від 26.01.2012 року №0000171701/2872/10/17-113 законним та прийнятим на підставі норм діючого законодавства. Зокрема зазначає, що позивач є податковим агентом, оскільки транспортні засоби продавалися за його посередництвом. За його участю фізичній особі виплачувався дохід, з якого позивач мав утримати податок з доходів фізичних осіб. Такий податок частково сплачувався фізичними особами, однак як база для його обрахунку використовувалася вартість транспортного засобу, що зазначена у договорі купівлі-продажу, у той час як з метою оподаткування мала використовуватися його оціночна вартість.

Прокурор у судове засідання з'явився, підтримав доводи відповідача.

Заслухавши представника позивача, представників відповідача, прокурора та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач - Товарна біржа «Стандарт СВ» зареєстрований 27.03.2008р. виконавчим комітетом Краматорської міської ради, код ЄДРПОУ 35841553. Діє на підставі Статуту, який затверджений зборами засновників від 05.03.2008р. та зареєстрований у виконавчому комітеті Слов'янської міської ради від 27.03.2008р.

Відповідно до ст. 1 Статуту Товарна біржа «Стандарт СВ» створена відповідно до Закону України «Про товарну біржу», «Про власність», «Про підприємництво» для надання послуг в укладанні біржових угод, виявлення торгових цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торгових операцій.

Відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товарної біржі «Стандарт СВ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 22.12.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 22.12.2011р. Під час перевірки відповідачем були встановлені порушення п. 1.3 «ж» ст. 1 п.п. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4, п. 17.2 ст. 17 п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 4472021,97 грн., про що був складений акт № 40123/23-2/35841553 від 10.01.2012р (далі - Акт перевірки).

Так, у акті перевірки відповідачем зазначено, що відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом вважається - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Як передбачено ст.12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою п. 7.1 ст. 7 цього Закону. Як виняток із п. 12.1 ст. 12 цього Закону при продажу об'єкта рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна продавець звільняється від сплати цього податку, за умови сплати (перерахування) ним суми відповідного державного мита до бюджету до або під час такого продажу. Якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу. Згідно з п.17.2 ст. 17 даного Закону особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» термін «дохід» фізичної особи охоплює суму будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Пунктом 4.2.6 статті 4 Закону встановлено, що доходи від операцій з майном (включаючи і операції з рухомим майном) включаються до складу загального місячного оподатковуваного доходу фізичної особи.

Пунктом 1.18 статті 1 Закону визначено, що рухоме майно-це майно, відмінне від нерухомого. До рухомого майна, зокрема, відносяться транспортні засоби.

Також у Акті перевірки зазначено, що спільним наказом Міністерства юстиції України та фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395, затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів (далі Методика).

Відповідно до пункту 1.4 Методика застосовується, зокрема, в цілях: визначення ринкової вартості дорожніх транспортних засобів (далі ДТЗ), їх складових у разі відчуження; в інших випадках, при визначенні вартості відокремленого ДТЗ для встановлення розміру обов'язкових платежів до бюджету.

З метою оподаткування операцій з продажу транспортних засобів доходом платника податку вважається дохід від продажу такого транспортного засобу, який повинен визначитися виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але як не може бути нижче оціночної вартості цього транспортного засобу, визначеної у відповідності із вказаною Методикою. Відповідно до листів Державної податкової адміністрації України від 01.02.04р. № 23557/7/17-2117, від 10.02.05р. №1152/6/17-3116 при укладені на товарній біржі угод купівлі-продажу рухомого майна, яке належить продавцю-фізичній особі, податковим агентом такого платника податків-фізичної особи стосовно оподаткування доходів, одержаних ним від такого продажу, є товарна біржа. Відповідно до спільного роз'яснення Державної податкової адміністрації України та Міністерства юстиції України від 18.01.05р. № 378/5/17-2116, №31-50/77, оподаткування операцій з продажу об'єктів рухомого майна здійснюється виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості об'єкта рухомого майна, визначеної в поряду, передбаченому Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну вартість в Україні».

На підставі цього акту відповідно до п.п. 54.3.2 п.54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 26.01.2012 року №0000171701/2872/10/17-113, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 5590027,46 грн., у тому числі за основним платежем 4472021,97 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1118005,49 грн.

Позивач оскаржив у апеляційному порядку зазначене вище рішення, надавши до ДПС у Донецькій області скаргу від 08.02.2012 року. Рішенням ДПС у Донецькій області від 09.04.2012 року № 4480/10/10-210-5 скаргу залишено без задоволення, а рішення без змін.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та заперечень на неї відповідача, пояснень представників сторін у судовому засіданні, між сторонами відсутній спір щодо фактичних обставин справи. Причиною виникнення спору є різне тлумачення сторонами положень норм податкового законодавства.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним вказаного повідомлення-рішення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Податковим агентом, зокрема, є фізична особа, що є суб'єктом підприємницької діяльності чи здійснює незалежну професійну діяльність, яка використовує найману працю інших фізичних осіб, щодо виплати заробітної плати (інших виплат та винагород) таким іншим фізичним особам.

Пунктом 12.1 статті 12 вказаного Закону встановлено, що дохід платника податку від продажу об'єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону.

За приписами пункту 12.3 статті 12 цього ж Закону якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" не розкриває змісту посередництва як ознаки податкового агента.

Відповідно до частини першої статті 295 Господарського кодексу України комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні

ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені (частина третя цієї статті).

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що посередництво означає діяльність уповноваженого суб'єкта із вчинення юридичних дій в інтересах іншої особи від імені цієї особи або від власного імені.

Відповідно до частини першої статті 279 Господарського кодексу України товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям.

Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку (частина сьома цієї статті).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про товарну біржу" товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій.

Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку.

Обов'язками товарної біржі, як це передбачено частиною другою статті 280 Господарського кодексу України та статтею 4 Закону України "Про товарну біржу" є: створення умов для проведення біржової торгівлі; регулювання біржових операцій; регулювання ціни на товари, що допускаються до обігу на біржі; надання членам і відвідувачам біржі організаційних, інформаційних та інших послуг; збір, обробка і розповсюдження інформації, що стосується кон'юнктури ринку.

Статутом Товарної біржі «Стандарт СВ» закріплено (п.2), що предметом діяльності біржі в тому числі є організація і проведення біржових торгів.

Згідно з частиною першою статті 281 Господарського кодексу України основним документом, що регулює порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі та розв'язання спорів з цих питань, є правила біржової торгівлі.

Відповідно до пунктів 2, 7 Правил біржової торгівлі позивача (затверджені загальними зборами засновників 14.08.2008р.) у біржових торгах приймають участь члени біржі та їх представники (брокери). Угоди укладаються між членами біржі або їх брокерами в результаті досягнутої під час біржових торгів згоди. Біржові торги здійснюються за принципом подвійного аукціону, тобто шляхом підвищення цін покупців та пониження цін продавців.

Пунктом 8 тих самих Правил біржова угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі у встановленому порядку. Оформлення угод здійснюється у формі біржових угод, які підписуються учасниками біржових торгів, посвідчуються підписом директора біржі та печаткою біржі.

Частиною другою статті 15 Закону України "Про товарну біржу" встановлено, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Правовий статус товарної біржі свідчить, що вона здійснює організацію торгового процесу, забезпечує дотримання учасниками біржових торгів досягнутих домовленостей щодо купівлі-продажу товарів, які продаються на цих торгах, засвідчує факт укладення біржових угод та гарантує їх виконання. Така діяльність біржі не є здійсненням юридичних дій в інтересах іншої особи, а тому не є посередництвом.

Та обставина, що зареєстровані на біржі угоди не потребують нотаріального посвідчення, а приватні нотаріуси як особи, що здійснюють незалежну професійну діяльність, Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" визнані

податковими агентами, не означає, що товарна біржа через схожість юридичних наслідків реєстрації біржових угод з нотаріальним посвідченням договорів має статус податкового агента.

Таким чином, товарна біржа не здійснює посередницьку діяльність, а тому не є податковим агентом у розумінні п. 12.3 ст. 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, яка затверджена спільним наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003р. №142/5/2092, оскільки за відсутності у позивача статусу податкового агента визначення розміру доходу від продажу транспортного засобу для цілей оподаткування не має значення.

Крім того, суд при вирішенні даного спору виходить з неправомірності визначення відповідачем суми доходів, на які нарахований ПДФО.

Як вже зазначалося, у Акті перевірки та у судовому засіданні представник відповідача пояснив, що спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за N 1074/8395 затверджена Методика товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів.

Пункт 1.4 цієї методики передбачає можливість її застосування у разі визначення вартості відокремленого ДТЗ для встановлення розміру обов'язкових платежів до бюджету. Тому відповідач у Акті перевірки зазначає, що з метою оподаткування операцій з продажу транспортних засобів дохід від продажу транспортного засобу повинний визначатися на підставі ціни, визначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості цього транспортного засобу.

Останнє твердження не ґрунтується на приписах податкового законодавства.

Частиною 2 статті 92 Конституції України визначено, що система оподаткування встановлюються виключно законами України.

Частиною 3 статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» (був чинним на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Об'єкт оподаткування є обов'язковим елементом механізму справляння податку, у зв'язку з чим правила його визначення можуть встановлюватися виключно Законами України.

Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» не містить положень, які б передбачали застосування оціночної вартості автомобіля при визначенні об'єкту оподаткування ПДФО при продажу автомобіля.

Крім того, відповідно до ст. 22 цього Закону він набирає чинності з 1 січня 2004 року. Згідно з пунктом 22.2 статті 22 Закону у разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.

Методика товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, на яку посилається відповідач, діяла на час набрання чинності вказаним Законом є підзаконним нормативно-правовим актом, а отже не має пріоритету у застосуванні до спірних правовідносин. Закон не передбачає застосування оціночної вартості транспортного засобу при визначенні об'єкту оподаткування, а тому протилежні висновки відповідача є неправомірними.

Таким чином відповідачем невірно визначений об'єкт оподаткування ПДФО, що також обумовлює висновок про необґрунтованість спірного донарахування.

З огляду на наведені норми законодавства, матеріали справи та пояснення сторін у їх сукупності, суд дійшов до висновку про відсутність законних підстав для визначення позивачу податкових зобов'язань за спірним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Правова позиція, аналогічна тій, якою керувався суд при постановленні даного судового рішення, викладена у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України підлягають стягненню з державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись, ст. ст. 2, 7, 23, 69-71, 86, 160-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товарної біржі «Стандарт СВ» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області Державної податкової служби та до Державної податкової служби у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2012 року № 0000171701/2872/10/17-113 про визначення розміру податку на доходи фізичних осіб від продажу рухомого майна та надання рухомого майна в оренду (суборенду) за основним платежем у розмірі 4472021,97 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1118005,49 грн. задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Краматорську від 26.01.2012 року № 0000171701/2872/10/17-113 про визначення розміру податку на доходи фізичних осіб від продажу рухомого майна та надання рухомого майна в оренду (суборенду) за основним платежем у розмірі 4472021,97 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 1118005,49 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товарної біржі «Стандарт СВ» (84331, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Гв. Кантамірівців 9/28, код ЄДРПОУ 35841553) судовий збір у сумі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 31 липня 2012р. Постанова виготовлена в повному обсязі 06 серпня 2012р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.