Постанова

від 08.08.2012 по справі 5015/5820/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2012 р. Справа № 5015/5820/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Ходаківської І.П.,

розглянувши матеріали касаційної скаргиТОВ "Біля Універмагу" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 10.04.2012року у справігосподарського суду Львівської області за позовомТОВ "Біля Універмагу" доТОВ "Ресторан "Беркут", ТОВ "Торговий дім "Тамара" 3-ті особиПП "Санні", РВ ФДМУ по Львівській області провизнання недійсним договору, в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Бабух А.Б. (дов. від 06.08.12),

відповідачів: не з'явились,

3-тіх осіб: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 23.01.2012 господарського суду Львівської області позов задоволено, визнано недійсним з моменту укладення договір оренди від 13.12.2001 №20/04, проведено розподіл судових витрат. В задоволенні позову ПП "Санні" відмовлено.

Постановою від 10.04.2012 Львівського апеляційного господарського суду вказане вище рішення скасовано в частині задоволення позову ТОВ "Біля Універмагу", прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. В решті судове рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного господарського суду, ТОВ "Біля Універмагу" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду -залишити без змін.

ТОВ "Біля Універмагу" звернулося до Вищого господарського суду України з клопотанням, а ТОВ "Торговий дім "Тамара" надіслало до Вищого господарського суду України телеграму, в яких просять розгляд справи відкласти, у зв'язку з неможливістю представника ТОВ "Біля Універмагу" та директора ТОВ "Торговий дім "Тамара" бути присутніми в даному судовому засіданні.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, дослідивши мотиви заявлених клопотань, не знайшла підстав для їх задоволення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у справі, відповідно до умов договору купівлі-продажу від 11.12.2001 № 104/01, укладеного між РВ ФДМУ у Львівській області та ТОВ "Ресторан "Беркут", останнім придбано нежитлові приміщення площею 2823 м 2 (у тому числі зал ресторану площею 858,9 м 2 , приміщення їдальні площею 230,1 м 2 , складські приміщення площею 1734 м 2 ) та площадки (споруди) площею 1379,3 м 2 по вул. Кн. Ольги, 106 у м. Львові.

12 грудня 2001 року сторонами договору підписано акт прийому -передачі наведених вище приміщень.

Відповідно до п. 1.2. даного договору право власності на вказані у договорі нежитлові приміщення та площадку переходить до покупця з моменту його нотаріального посвідчення, тобто з 11.12.2001 року.

Рішенням від 06.08.2004 господарського суду Львівської області у справі №1/305-28/130 задоволено позовні вимоги ТОВ "Ресторан "Беркут" та внесено зміни в п. 2.1 договору купівлі-продажу шляхом його доповнення абзацом другим наступного змісту: "Покупець зобов'язується оплатити продавцю наявну станом на 05.04.2004 року заборгованість в сумі 118 521 грн. за придбаний по договору купівлі-продажу від 11.12.2001 року № 104/01 об'єкт, склад якого визначено у п. 1.1 договору, протягом п'яти банківських днів з дня повного отримання вказаного об'єкта купівлі-продажу в натурі від продавця. Факт отримання об'єкта підтверджується відповідним актом прийому-передачі, що підписується повноважними представниками сторін та скріплюється відтисками їх печаток".

13.12.2001 між ТОВ "Ресторан "Беркут" та ТОВ "Торговий дім "Тамара" укладено договір оренди №20/04, за яким останнім зазначені вище приміщення по вул. вул. Княгині Ольги, 106 у м. Львові прийнято у строкове платне користування та передано орендарю за актом приймання-передачі від 12.12.01.

Звертаючись з позовом у даній справі, ТОВ "Біля Універмагу" послалось на те, що наведений вище договір оренди в силу приписів ч.1 ст.58 ЦК Української РСР повинен бути визнаний судом недійсним, оскільки укладений лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода). Порушення своїх прав та законних інтересів позивач обґрунтовує тим, що рішенням господарського суду Львівської області від 05.05.-11.06.2004р. у справі № 1/290-9/277 з нього було стягнуто 1600000 грн. не отриманих доходів згідно оспорюваного договору оренди, а рішенням господарського суду Львівської області від 10.09.2010р. у справі №3/93 було стягнуто з позивача на користь ТОВ "Ресторан "Беркут" 12740000 грн. збитків, з яких 6500000 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди у зв'язку із неможливістю виконання спірного договору оренди.

ПП "Санні" як 3-тя особа із самостійними вимогами звернулося до господарського суду із позовом про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди з посиланням на те, що за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 10.06.03 ним було придбано ті ж самі нежитлові приміщення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції правомірно взято до уваги приписи ст.ст. 4, 6 Закону України "Про власність" (чинного на момент укладення спірного договору), а також той факт, що станом на 13.12.2001 ТОВ "Ресторан "Беркут" було власником майна, яке є предметом спірного договору оренди, а тому, мало право на свій розсуд володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном. До того ж, будь-яких обставин щодо обмеження права власності орендодавця на законодавчо передбаченій підставі встановлено не було.

При цьому судом вірно зауважено, що факт неналежного виконання РВ ФДМУ у Львівській області свого обов'язку щодо передачі частини майна, яке є предметом спірного договору оренди, в розумінні п. 6 ст. 4 Закону України "Про власність" до таких підстав не належить.

Отже, укладаючи спірний договір ТОВ "Ресторан "Беркут" у встановленому законом порядку реалізувало своє право і на розпорядження цим майном, зокрема: шляхом укладення договору оренди.

При цьому судом апеляційної інстанції враховано постанову Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" у п. 24 якої зазначено, що для визнання правочину фіктивним (мнимим в силу ст. 58 ЦК УРСР) необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин.

Щодо умислу у ТОВ "Ресторан "Беркут", спрямованого на укладення фіктивного (мнимого) правочину, суд апеляційної інстанції обґрунтовано взяв до уваги той факт, що судовими рішеннями, на які як на підставу прийнятого рішення послався місцевий господарський суд, дійсно встановлено, що РВ ФДМУ у Львівській області належним чином не виконано умови договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 11.12.2001 № 104/01 щодо передачі майна ТОВ "Ресторан "Беркут". Однак, всі ці обставини були з'ясовані значно пізніше ніж укладено спірний договір оренди.

При цьому судом вірно зауважено, що наявність вказаних вище рішень підтверджує, що ТОВ "Ресторан "Беркут" вчиняло передбачені законом дії для захисту свого права власності та виселення осіб, які безпідставно заволоділи його майном.

До того ж, в названих рішеннях не встановлено, що станом на 13.12.2001 року ТОВ "Ресторан "Беркут" було обізнано про те, що частина придбаного ним майна, та описане в акті приймання-передачі від 12.12.2001, безпідставно зайняте сторонніми особами.

Окрім того, апеляційним господарським судом правомірно враховано, що ТОВ "Біля Універмагу" не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав або охоронюваних законом інтересів спірним договором, оскільки стягнення з останнього збитків судовим рішенням у справі № 3/93 у зв'язку із неможливістю виконання спірного договору оренди, не свідчить про порушення його суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів з огляду на встановлений судом факт наявності вини останнього у завданні збитків відповідачу та створенням перешкод останньому у користуванні належним йому майном. Також, позивачем не вказано, який охоронюваний законом інтерес підлягає захисту у зв'язку з укладенням спірного договору оренди з врахуванням і того, що останній як юридична особа було створено лише 26.09.2002 року, а спірний договір укладено 13.12.2001 року.

З врахуванням зазначеного вище, встановленого судом факту наявності у ТОВ "Ресторан" "Беркут" права власності на спірне майно, а відтак і розпорядження останнім, а також того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, з якими закон, в даному випадку ст. 58 ЦК УРСР, пов'язує недійсність правочинів, апеляційний господарський суд дійшов вмотивованого висновку про відмову в первісному позові.

Також правомірно судами попередніх інстанцій відмовлено в задоволенні позову ПП "Санні", оскільки останнім не доведено наявність у нього права власності на приміщення, які були передані в оренду за спірним договором, а відповідно, і в чому саме полягає порушення права та інтересу третьої особи укладенням спірного договору оренди.

З урахуванням зазначеного вище, постанову Львівського апеляційного господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 10.04.12 Львівського апеляційного господарського суду у справі № 5015/5820/11 залишити без змін.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Ходаківська І.П.