Ухвала

від 27.01.2015 по справі 5015/5820/11

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.01.15 Справа № 5015/5820/11

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді М.І. Хабіб

суддів В.М. Гриців

О.В. Зварич

при секретарі судового засідання Мазепа Н.В.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу", б/н від 22.10.2014 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2012

у справі №5015/5820/11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біля Універмагу", м. Львів

за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Приватного підприємства "Санні", м. Львів

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресторан "Беркут", м. Львів

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Тамара", м.Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м. Львів

про: визнання недійсним договору оренди

Представники:

позивача: Матушек В.В. - представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача-1:Бас Р.О.- представник (довіреність в матеріалах справи);

відповідача-2: не з'явився (належно повідомлений);

третіх осіб: не з'явилися (належно повідомлені).

Заява прийнята до розгляду 21.11.2014 колегією суддів у складі : головуючого - судді Хабіб М.І., суддів Зварич О.В. та Юрченка Я.О., розгляд справи призначено на 16.12.2014.

У зв'язку з перебуванням судді Юрченка Я.О. у відпустці розпорядженням голови суду від 16.12.2014 у склад колегії суддів замість судді Юрченка Я.О. введено суддю Гриців В.М.

Ухвалою суду від 16.12.2014 строк розгляду заяви продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 27.01.2015.

ВСТАНОВИВ:

05.11.2014 ТзОВ "Біля Універмагу"(позивач) звернулося до Львівського апеляційного господарського суду із заявою про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 у справі №5015/5820/11 за нововиявленими обставинами на підставі п.1 ч. 2 ст. 112 ГПК України, в якій просить скасувати постанову, прийняти нове судове рішення про залишення без змін рішення суду першої інстанції..

Заява обґрунтована тим, що постановою апеляційного суду від 10.04.2012 у справі №5015/5820/11скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 23.01.2012 у справі№5015/5820/11 в частині визнання недійсним з моменту укладення договору оренди від 13.12.2001 №20/04, укладеного ТзОВ„Ресторан „Беркут" та ТзОВ „Торговий дім „Тамара", в цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.

Як на нововиявлені обставини позивач посилається на обставини, встановлені рішенням Франківського районного суду м. Львова від 17.12.2013 у справі № 2- 3554/11 за позовом Гриншпун Ю.К. до Гриншпуна А.Г.та ТзОВ„Ресторан „Беркут", за участю третіх осіб: приватного нотаріуса ЛМНО Нор Н.М., ПП «Санні», ОКП Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», про визнання недійсною угоди про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03.10.2014 у справі № 1326/3554/11.

Позивач вказує, що цим судовим рішенням визнано недійсною угоду про розірвання договору купівлі-продажу площадки (споруди), позначеної на поверховому плані літерою 1бп, нежитловою площею 1379,3 кв.м., нежитлових приміщень, позначених на поверховому плані літерою А-5, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. В. Великого 59Б, (в межах 1-го поверху площадки (споруди) влаштовано торговий павільйон міні-ринку загальною площею 1 207,9 кв.м.), укладену ТзОВ «Ресторан «Беркут» та Гриншпуном А.Г., датовану 26 лютого 2003 року, посвідчену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Н.М. Нор, зареєстровану у реєстрі за № 1024.

При цьому названим судовим рішенням встановлено, що:

- за договором купівлі-продажу площадки (споруди) від 26.02.2003, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Н.М. Нор, зареєстрованим у реєстрі за № 1020, ТзОВ «Ресторан «Беркут» продало, а Гриншпун А.Г. придбав у власність цегляну площадку ( споруду), позначену на поверховому плані літерою 1бп, нежитловою площею 1379,3 кв.м., нежитлових приміщень, позначених на поверховому плані літерою А-5, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. В. Великого, 59Б, (в межах 1-го поверху площадки (споруди) влаштовано торговий павільйон міні-ринку загальною площею 1 207,9 кв.м.);

- 26.02.2003 Гриншпуном А.Г. та ТзОВ "Біля Універмагу" був укладений договір оренди спірного нерухомого майна, і в цей же день майно було передане у користування ТзОВ "Біля Універмагу".

Ці обставини позивач вважає нововиявленими та стверджує, що відповідачі - ТзОВ„Ресторан „Беркут" та ТзОВ „Торговий дім „Тамара" уклали мниму угоду - договір оренди від 13.12.2001 №20/04, без наміру його наступного використання, не маючи на меті настання будь-яких правових наслідків, відтак стверджує, що умисел на укладення саме мнимої угоди, був у обох сторін договору.

На думку позивача, врахування цих обставин Львівським апеляційним господарським судом при перегляді рішення суду першої інстанції у справі №5015/5820/11 мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, а саме про відмову у задоволенні апеляційної скарги ТзОВ„Ресторан „Беркут".

ТзОВ «Ресторан «Беркут» у відзиві (вх.01-04/7518/14 від 15.12.14) на заяву позивача про перегляд постанови апеляційного суду за нововиявленими обставинами, спростовує доводи позивача, вважає заяву необґрунтованою, просить залишити постанову без змін.

26.01.2015 позивач подав клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційного провадження у справі №6 -40290 ск 14 за касаційною скаргою ТзОВ„Ресторан „Беркут" на рішення Франківського районного суду м. Львова від 17.12.2013 та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 03.10.2014.

Представник позивача в судовому засіданні 27.01.2015 підтримав клопотання про зупинення провадження у справі та доводи, викладені в заяві.

Представник відповідача-1 заперечив проти доводів позивача, просив відмовити у задоволенні заяви, а постанову від 10.04.2012 у справі №5015/5820/11 залишити без змін.

Відповідач-2 та треті особи не забезпечили явки своїх представників в судові засідання, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

З огляду на те, що рішення Франківського районного суду м. Львова від 17.12.2013, яким, за твержденнями позивача, встановлені нововиявлені обставини, є чинним, колегія суддів відхиляє клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

Розглянувши подану заяву, матеріали справи, апеляційний суд встановив наступне.

У жовтні 2011року ТзОВ "Біля Універмагу" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ„Ресторан „Беркут" та ТзОВ „Торговий дім „Тамара" про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди від 13.12.2001 №20/04, укладеного ТзОВ„Ресторан „Беркут" та ТзОВ „Торговий дім „Тамара" на підставі ч.1 ст. 58 Цивільного кодексу Української РСР, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що цей договір укладений відповідачами про людське око, без наміру створити юридичні наслідки ( мнима угода).

Третя особа - ПП «Санні» заявило самостійні вимоги на предмет спору.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.01.2012 у справі №5015/5820/11 (суддя Мазовіта А.Б.) позовні вимоги ТзОВ „Біля Універмагу" задоволено, визнано недійсним з моменту укладення договір оренди від 13.12.2001р. №20/04, укладений ТзОВ „Ресторан „Беркут" та ТзОВ „Торговий дім „Тамара". У задоволенні позову Приватного підприємства "Санні" відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 у справі №5015/5820/11(головуючий - суддя Гнатюк Г.М., судді: Кравчук Н.М.; Мирутенко О.Л.), залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2012, скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 23.01.2012 у справі№5015/5820/11 в частині визнання недійсним з моменту укладення договору оренди від 13.12.2001 №20/04, укладеного ТзОВ„Ресторан „Беркут" та ТзОВ „Торговий дім „Тамара", в цій частині прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.

При прийнятті постанови від 10.04.2012 у справі №5015/5820/11 Львівський апеляційний господарський суд визнав помилковими висновки суду першої інстанції про те, що ТзОВ„Ресторан „Беркут" не був наділений правом розпоряджатися майном, яке є предметом договору оренди від 13.12.2001 №20/04, та що цей договір укладений про людське око.

При цьому апеляційний суд виходив з наступного.

За договором купівлі-продажу від 11.12.2001 №104/01, укладеним Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Львівській області та ТзОВ„Ресторан „Беркут", товариство придбало у власність (викупило) нежитлові приміщення площею 2823 кв.м. та площадку (споруду) площею 1379,3 кв.м., що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Кн. Ольги, 106, які передані товариству по акту приймання-передачі від 12.12.2001.

Апеляційним судом встановлено, що право власності на майно перейшло до ТзОВ„Ресторан „Беркут" з моменту нотаріального посвідчення договору, тобто, з 11.12.2001.

13.12.2001р. ТзОВ „Ресторан „Беркут"( відповідачем-1) та ТзОВ „Торговий дім „Тамара" ( відповідачем-2) укладено договір оренди №20/04, згідно з яким відповідач-1 передає, а відповідач-2 приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 2823 кв.м. та площадку (споруду) загальною площею 1379,3 кв.м., розташовані у м. Львові, вул. Княгині Ольги, 106.

Станом на 13.12.2001 ТзОВ „Ресторан „Беркут" було власником майна, що є предметом договору оренди, тому в порядку, визначеному ст.ст. 4,6 ЗУ « Про власність», товариство мало право на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном. При цьому апеляційний вказав, що суду не подано доказів того, що ТзОВ „Ресторан „Беркут" не бажало настання юридичних наслідків за договором оренди від 13.12.2001( зокрема, не бажало передати в оренду майну та отримати за це орендну плату), що уклало договір про людське око.

Поряд з тим апеляційним судом встановлено, що позивач - ТзОВ "Біля Універмагу" як юридична особа створена лише 26.09.2002 , а спірний договір укладено 13.12.2001, тобто задовго до створення позивача як юридичної особи, відтак апеляційний суд дійшов висновку, що спірний договір оренди з моменту його укладення не порушував та не порушує прав та законних інтересів позивача.

Встановивши обставини справи, оцінивши доводи заявника та подані ним докази, колегія суддів апеляційного суду вважає, що заява не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Згідно з пунктом 1 частини 2 ст. 112 ГПК України підставою для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Як зазначено у п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26.12.2011 № 17, необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

Як вбачається з постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2012, підставою скасування рішення Господарського суду Львівської області від 23.01.2012 у справі №5015/5820/11 та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову ТзОВ "Біля Універмагу" в частині визнання недійсним договору оренди від 13.12.2001 №20/04 стало визнання апеляційним судом помилковими висновків суду першої інстанції про те, що ТзОВ„Ресторан „Беркут" не був наділений правом розпоряджатися майном та що цей договір оренди укладений про людське око, оскільки за договором купівлі-продажу від 11.12.2001 ТзОВ„Ресторан „Беркут" придбало у власність нежитлові приміщення площею 2823 кв.м. та площадку (споруду) площею 1379,3 кв.м., що знаходяться за адресою м. Львів, вул. Кн. Ольги, 106. Право власності на майно перейшло до ТзОВ„Ресторан „Беркут" з моменту нотаріального посвідчення договору, тобто, з 11.12.2001. Майно передане товариству по акту приймання-передачі від 12.12.2001. В подальшому ТзОВ „Ресторан „Беркут" уклав з ТзОВ „Торговий дім „Тамара" договір оренди від 13.12.2001 №20/04, згідно з яким ТзОВ „Ресторан „Беркут" передав в оренду ТзОВ „Торговий дім „Тамара" майно, придбане за договором купівлі-продажу від 11.12.2001.

З огляду на те, що ТзОВ „Ресторан „Беркут" на момент укладення спірного договору оренди від 13.12.2001 було власником майна, яке є предметом договору оренди, апеляційний суд в постанові від 10.04.2012 дійшов висновку, що в силу закону товариство мало право на свій розсуд володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном. Апеляційний суд також вказав на відсутність доказів, які б підтверджували , що ТзОВ „Ресторан „Беркут" не бажало настання юридичних наслідків за договором оренди від 13.12.2001 (зокрема, не бажало передати в оренду майну та отримати за це орендну плату), що договір укладений про людське око.

Водночас, суд виходив з того, що позивач - ТзОВ "Біля Універмагу" як юридична особа створена лише 26.09.2002 , а спірний договір укладено 13.12.2001 , тобто задовго до створення позивача як юридичної особи, відтак дійшов висновку, що спірний договір оренди з моменту його укладення не порушував та не порушує прав та законних інтересів позивача.

Як зазначено в постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29 травня 2013 року N 11, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені законом. Позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, можуть бути сторони правочину, а також може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин ( п.2.10).

Виходячи з аналізу нововиявлених обставин, на які посилається позивач, колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі обставини не є нововиявленими в розумінні ст. 112 ГПК України, оскільки договір купівлі-продажу площадки (споруди) від 26.02.2003 № 1020, за яким ТзОВ «Ресторан «Беркут» продало, а Гриншпун А.Г. придбав у власність площадку (споруду) площею 1379,3 кв.м., та договір оренди від 26.02.2003, за яким Гриншпун А.Г. передав площадку ( споруду) у користування ТзОВ "Біля Універмагу", укладені після оспорюваного договору оренди від 13.12.2001. Факт укладення названих договорів від 26.02.2003 не спростовує висновків Львівського апеляційного господарського суду, покладених в основу постанови від 10.04.2012 у справі № 5015/5820/11, оскільки ці договори не підтверджують відсутність у ТзОВ «Ресторан «Беркут» права на укладення договору оренди від 13.12.2001 та не підтверджують, що договір оренди від 13.12.2001 укладений ТзОВ «Ресторан «Беркут» та ТзОВ " Торговий дім " Тамара" про людське око ( мнима угода), як і не підтверджують факту порушення прав позивача - ТзОВ "Біля Універмагу" укладенням договору оренди від 13.12.2001

Більш того, про існування договорів від 26.02.2003, на які позивач посилається як на нововиявлені обставини, позивачу було відомо на момент прийняття Львівським апеляційним господарським судом постанови від 10.04.2012у справі №5015/5820/11, оскільки позивач є стороною одного з цих договорів.

Відповідно до п.8.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26.12.2011, № 17 законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що в задоволенні заяви ТзОВ "Біля Універмагу" про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2014 у справі №5015/5820/11 за нововиявленими обставинами належить відмовити, а постанову залишити без змін.

Згідно з пунктом 3 частини 5 статті 114 ГПК України у разі залишення рішення, ухвали, постанови без змін за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами приймається ухвала.

Судовий збір, сплачений позивачем за подання заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, покладається на позивача - ТзОВ "Біля Універмагу".

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 112, 114 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ТзОВ "Біля Універмагу", б/н від 22.10.2014 про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 у справі № 5015/5820/11 за нововиявленими обставинами відмовити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 у справі № 5015/5820/11 залишити без змін.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Ухвала підписана 30.01.2015

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя В.М. Гриців

Суддя О.В. Зварич