Постанова

від 09.08.2012 по справі 5011-38/2473-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2012 р. Справа № 5011-38/2473-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дерепи В.І. -головуючого, Капацин Н.В., Кривди Д.С. за участю повноважних представників: позивача відповідача Рудь А.В. розглянувши у відкритому засіданні касаційну скаргуФізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на постановувід 30 травня 2011 року Київського апеляційного господарського суду у справі№5011-38/2473-2012 за позовомФізичної особи -підприємця ОСОБА_1 доТзОВ "Комерційне підприємство "Світ" простягнення 95258,72 грн., встановив:

Позивачка звернулась до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про стягнення 95258,72 грн., з яких 95040 грн. безпідставно набуті грошові кошти та 218,72 грн. 3% річних, посилаючись при цьому на те, що зазначені кошти були перераховані нею на підтвердження намірів укласти в майбутньому з відповідачем договору про маркетингові послуги.

Рішенням господарського суду м.Києва від 3 квітня 2012 року (суддя Власов Ю.Л.) позов задоволений повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 95040 грн. заборгованості, 3% річних в сумі 218,72 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30 травня 2012 року рішення суду скасоване. Прийняте нове рішення, яким відмовлено позивачеві в задоволенні позову.

У касаційній скарзі скаржник просить вказану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норм матеріального і процесуального права та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін з таких підстав.

Звертаючись з позовом до суду про стягнення з відповідача 95258,72 грн. заборгованості, позивачка послалась на те, що нею було перераховано на банківський рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 95040 грн. із призначенням платежу: ‹‹за послуги з розширення збуту товару згідно рахунку №СВ-0000001 від 01.12.2010 року››. Зазначені кошти були перераховані на підтвердження намірів укласти в майбутньому з відповідачем договір про маркетингові послуги, який укладений не був у зв'язку із недосягненням згоди щодо істотних умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що 1 грудня 2010 року між сторонами у справі був підписаний акт №ОУ-0000001 здачі-прийняття робіт (надання послуг), в якому сторони зазначили про те, що виконавцем (відповідачем) були надані послуги з розширення ринку збуту товару замовника (позивача) в мережі "Ашан" по ТМ "Оrion" в асортименті.

Згідно вказаного акту повна вартість робіт (послуг) склала 95040 грн.

1 грудня 2010 року відповідачем був виставлений позивачеві рахунок-фактура №СВ-0000001 для його оплати та зазначені послуги, найменування товару з приводу якого були надані послуги, вартість цих послуг.

10 грудня 2010 року позивачка перерахувала Товариству з обмеженою відповідальністю "Комерційне підприємство "Світ" грошові кошти в сумі 95040 грн. із зазначенням в платіжному дорученні №244 від 10.12.2010 року призначення платежу: "за послуги з розширення ринку збуту товарів замовника согл. Рах. № СВ-0000001 від 01.12.2010 року".

Приймаючи рішення в даній справі про задоволення позовних вимог позивача, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем були безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 95040 грн., сплачені позивачем, оскільки між сторонами у справі не був укладений відповідний договір з надання послуг.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-відеозапису та іншими доказами.

Статтею 901 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як було встановлено апеляційним господарським судом під час розгляду справи, факт вчинення правочину між позивачем та відповідачем у справі підтверджується фактичними діями, вчиненими цими сторонами.

Зокрема, прийняття позивачкою послуг, згідно Акту №ОУ-0000001 від 01.12.2010 року здачі-прийняття робіт (надання послуг), без зауважень та/або претензій свідчить про визнання нею факту надання відповідачем обумовлених послуг, тобто підтверджує факт вчинення сторонами правочину.

Відсутність при прийнятті послуг претензій позивача щодо кількості, вартості, якості, строків надання таких послуг свідчить про узгодження зазначених істотних умов сторонами.

На підставі ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Розглядаючи справу та оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про доведеність факту виникнення між сторонами у справі прав та обов'язків на підставі вчиненого ними усного правочину щодо надання послуг, на виконання умов якого відповідач надав послуги позивачеві, а позивачка такі послуги прийняла та оплатила їх в сумі 95040 грн.

Тобто, спірні грошові кошти в сумі 95040 грн. були отримані відповідачем за наявності достатньої правової підстави.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог позивачки щодо стягнення з відповідача сплачених нею коштів в сумі 95040 грн., як безпідставно отриманих ТзОВ "Комерційне підприємство "Світ", а також 3% річних в сумі 218,72 грн., скасувавши рішення місцевого господарського суду.

За таких обставин, оскаржувана постанова відповідає вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для її зміни немає.

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, суд вважає необгрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи і не відповідають вимогам закону.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30 травня 2012 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В.Дерепа

Судді Н.Капацин

Д.Кривда