Ухвала

від 07.08.2012 по справі 26/177-11    

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

"07" серпня 2012 р. Справа № 26/177-11

Суддя господарського суду Київської області Саванчук С.О., розглянувши скаргу Білоцерківського регіонального благодійного фонду "Сприяння"

на дії відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції про скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 13.07.2012 №33352779 та про зобов'язання прийняти до виконавчого провадження та відкрити виконавче провадження згідно ухвали господарського суду Київської області від 01.12.2011 про затвердження мирової угоди у справі № 26/177-11

за первісним позовом Білоцерківського регіонального благодійного фонду "Сприяння",

09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Гординського, 36

до Закритого акціонерного товариства науково-виробнича фірма "Ферокерам",

09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Фастівська, 23

про стягнення 1 055 631,95 грн.

за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства науково-виробнича фірма "Ферокерам",

09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Фастівська, 23

до Білоцерківського регіонального благодійного фонду "Сприяння",

09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Гординського, 36

про визнання договору частково недійсним

за участю представників:

скаржника, позивача за первісним позовом - Челноков С.Д. (директор, протокол №6);

Дудник А.В. (довіреність від 24.10.2011);

відповідача за первісним позовом - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції - Гуменюк І.І. (довіреність від 15.03.2012).

Обставини справи:

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.12.2011 у справі № 26/177-11 (суддя -Лилак Т.Д.) затверджено мирову угоду від 01.12.2011, укладену між Білоцерківським регіональним благодійним фондом "Сприяння" (далі -скаржник, позивач за первісним позовом) та Публічним акціонерним товариством науково-виробнича фірма "Ферокерам" (далі -відповідач за первісним позовом) та припинено провадження у справі.

23.07.2012 через канцелярію господарського суду Київської області надійшла скарга Білоцерківського регіонального благодійного фонду "Сприяння" на дії відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції (далі -відділ державної виконавчої служби) у справі № 26/177-11 у зв'язку з відмовою державної виконавчої служби у відкриті виконавчого провадження згідно вище зазначеної ухвали.

Скарга мотивована наступним.

У зв'язку з невиконанням затвердженої господарським судом мирової угоди боржником, Білоцерківський регіональний благодійний фонд "Сприяння", який є стягувачем за ухвалою господарського суду Київської області від 01.12.2011 про затвердження мирової угоди у справі № 26/177-11, звернувся до відділу державної виконавчої служби з заявою про примусове виконання вказаної ухвали, однак, постановою державного виконавця від 13.07.2012 ВП №33352779 відмовлено у відкритті виконавчого провадження, з посиланням на пункт 8 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» , у зв'язку з тим, що у виконавчому документі відсутні заходи примусового виконання рішення, а саме: у резолютивній частині не вказано дій, які потрібно вчинити щодо боржника (стягнути кошти чи зобов'язати вчинити дії).

У скарзі Білоцерківський регіональний благодійний фонд "Сприяння" просить: скасувати постанову від 13.07.2012 ВП №33352779 та зобов`язати відділ державної виконавчої служби прийняти до виконавчого провадження та відкрити виконавче провадження згідно ухвали господарського суду Київської області від 01.12.2011 про затвердження мирової угоди у справі № 26/177-11.

У зв'язку з перебуванням судді Лилака Т.Д. в щорічній відпустці, розгляд даної скарги передано судді Саванчук С.О. на підставі резолюції в.о. голови суду Карпечкіна Т.П. від 24.07.2012.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.07.2012 розгляд скарги призначено на 07.08.2012.

07.08.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №12505 від 07.08.2012) відділом державної виконавчої служби подано відзив на скаргу, в якому обґрунтовується законність спірної постанови.

У судовому засіданні 07.08.2012 представники скаржника підтримали вимоги, зазначені у скарзі, представник відділу державної виконавчої служби доводи скарги заперечив повністю, обґрунтовував законність спірної постанови.

Відповідач за первісним позовом явку уповноваженого представника у судове засідання 07.08.2012 не забезпечив, хоча повідомлений належним чином про час, дату та місце судового засідання, з огляду на це, судом враховано, що згідно частини 2 статті 121 2 Господарського процесуального кодексу України неявка, зокрема, боржника, в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників скаржника та відділу державної виконавчої служби, господарський суд дійшов висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 121 2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані, зокрема, стягувачем протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Дана скарга на дії відділу державної виконавчої служби подана стягувачем стосовно постанови відділу державної виконавчої служби від 13.07.2012, яку надіслано скаржнику 18.07.2012, що встановлено судом відповідно до відбитку календарного штемпелю поштового відділення на конверті поштового відправлення з повідомленням, копію якого долучено скаржником до матеріалів справи, а оригінал оглянуто судом у судовому засіданні, скарга надійшла до господарського суду 23.07.2012, згідно відмітки канцелярії суду, отже, скаржником дотримано процесуальний строк на оскарження.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" .

Як передбачено статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" , виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, ухвали судів у господарських справах у випадках, передбачених законом.

Згідно статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 Закону ; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Спірну постанову відділу державної виконавчої служби від 13.07.2012 ВП № 33352779 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) з посиланням на пункт 8 частини 1 статті 26 Закону (наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження), обґрунтовано тим, що у виконавчому документі не вказано дій, які потрібно вчинити щодо боржника (стягнути кошти чи зобов'язати вчинити дії).

Інших підстав винесення спірної постанови не зазначено.

Письмовий відзив, що поданий відділом державної виконавчої служби на скаргу, обґрунтований тим, що відсутність у виконавчому документі заходів примусового виконання рішення, а саме: стягнення коштів чи зобов'язання вчинити дії, унеможливлюють його виконання.

Представник державної виконавчої служби в судовому засіданні пояснив, що вказане непорозуміння виникло щодо пункту 3 мирової угоди, що затверджена ухвалою суду, зокрема, щодо фрази «…ПАТ НВФ «Ферокерам»… зобов'язане на протязі 30 (тридцяти) днів сплатити на користь БРБФ «Сприяння»суму у розмірі, еквівалентному 85 000 доларів США, у національній валюті України гривні по курсу співвідношення долару США до гривні, встановленому Національним банком України на момент платежу…», що не дає змоги з'ясувати відділу державної виконавчої служби, яку дію потрібно вчинити: чи є це зобов'язанням сплатити кошти, чи зобов'язанням вчинити дії.

Стосовно не зазначення в резолютивній частині ухвали господарського суду Київської області від 01.12.2011 у справі № 26/177-11 дій, які потрібно вчинити стосовно боржника, судом враховано наступне.

Згідно із пунктом 11 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/365 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Ця ухвала є виконавчим документом і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Згідно статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 18 Закону, відповідно до якої у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

З тексту ухвали господарського суду Київської області від 01.12.2011 у справі № 26/177-11, а саме її резолютивної частини та матеріалів зазначеної справи вбачається, що стягувачем за ухвалою є Білоцерківський регіональний благодійний фонд „Сприяння" (09100, м. Біла Церква, вул. Гординського, 36, буд. 36, код 26246023), боржником є Публічне акціонерне товариство науково-виробнича фірма „Ферокерам" (09100, м. Біла Церква, вул. Фастівська, 23, код 14310891). В ухвалі зазначені реквізити сторін виконавчого провадження, суми що підлягають стягненню, строки, в які мали бути виконані зобов'язання та однозначно вказано на грошове зобов'язання боржника.

Судом встановлено, що зміст ухвали господарського суду Київської області від 01.12.2011 про затвердження мирової угоди у справі № 26/177-11 відповідає визначеним статтею 18 Закону вимогам, а щодо посилання відділу державної виконавчої служби в постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження на незрозумілість резолютивної частини виконавчого документу, суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження»у разі, якщо зміст виконавчого документа є незрозумілим, державний виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення змісту цього документа.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що у державного виконавця були відсутні ті підстави відмови у відкритті виконавчого провадження, якими обґрунтована спірна постанова.

Згідно статей 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний розглянути заяву стягувача та прийняти до виконання виконавчий документ, внаслідок чого винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, судом враховано пункт 32 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010 № 01-08/369 стосовно того, що в останньому абзаці пункту 8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/365 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (з подальшими змінами) зазначено таке: "За результатами розгляду скарги (на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби) виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє". Водночас, вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним. Господарський же суд, приймаючи судове рішення по суті скарги, має в будь-якому разі враховувати положення, викладене в названому роз'ясненні президії Вищого господарського суду України.

Враховуючи наведене, доводи скаржника щодо незаконності спірної постанови від 13.07.2012 ВП №33352779 є правомірними, заявлена скаржником вимога в цій частині за своєю правовою природою є тотожною вимозі про визнання постанови недійсною, а тому, суд, у межах заявлених вимог, з урахуванням вищевказаних роз'яснень президії Вищого господарського суду України, дійшов висновку, що спірна постанова підлягає визнанню недійсною.

Стосовно вимоги скаржника про зобов'язання відділу державної виконавчої служби прийняти до виконавчого провадження та відкрити виконавче провадження згідно ухвали господарського суду від 01.12.2011 про затвердження мирової угоди у справі №26/177-11, то у цій частині відсутні підстави для задоволення скарги, оскільки вирішення питання про прийняття до виконання, відкриття виконавчого провадження в силу закону належить до компетенції органу державної виконавчої служби та є наслідком розгляду заяви стягувача. Такої підстави для відкриття виконавчого провадження як зобов'язання за ухвалою суду Закон України «Про виконавче провадження»не містить.

Законом України «Про виконавче провадження»суду не надано повноважень щодо виконання таких процесуальних виконавчих дій як відкриття, відкладення, зупинення чи закінчення виконавчого провадження. Відповідно до статті 85 зазначеного Закону до суду лише може бути оскаржено дії чи бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби.

Вказану правову позицію викладено у пункті 7 постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" .

Отже, в частині вимоги скаржника про зобов'язання відділу державної виконавчої служби прийняти до виконавчого провадження та відкрити виконавче провадження згідно ухвали господарського суду від 01.12.2011 про затвердження мирової угоди у справі №26/177-11 доводи скаржника є неправомірними, а, відтак, господарський суд відхиляє скаргу в цій частині.

Керуючись статтями 18, 24, 34 Закону України „Про виконавче провадження", статтями 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ухвалив:

1. Скаргу Білоцерківського регіонального благодійного фонду "Сприяння" на дії відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції задовольнити частково.

2. Постанову відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 13.07.2012 ВП №33352779 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) визнати недійсною.

3. В іншій частині скаргу Білоцерківського регіонального благодійного фонду "Сприяння" на дії відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції відхилити.

Ухвала суду набирає законної сили з дня її винесення.

Суддя С.О. Саванчук