Ухвала

від 22.11.2012 по справі 26/177-11    

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

УХВАЛА

"22" листопада 2012 р. Справа № 26/177-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства науково-виробничої фірми "Ферокерам" на дії Міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у справі за первісним позовом Білоцерківського регіонального благодійного фонду "Сприяння", м. Біла Церква до Закритого акціонерного товариства науково-виробнича фірма "Ферокерам", м. Біла Церква про стягнення 1 055 631,95 грн., та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства Науково-виробнича фірма "Ферокерам", м. Біла Церква до Білоцерківського регіонального благодійного фонду "Сприяння", м. Біла Церква про визнання договору частково недійсним

за участю представників:

позивача за первісним позовом - Челноков С.Д. (директор, протокол №6);

скаржника, відповідача за первісним позовом - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;

відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.12.2011 року у справі № 26/177-11 затверджено мирову угоду від 01.12.2011 року, укладену між Білоцерківським регіональним благодійним фондом "Сприяння"(позивач за первісним позовом, стягувач) та Публічним акціонерним товариством науково-виробнича фірма "Ферокерам" (відповідач за первісним позовом, боржник) та припинено провадження у справі.

23.07.2012 року через канцелярію господарського суду Київської області надійшла скарга Білоцерківського регіонального благодійного фонду "Сприяння" на дії відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції.

У зв'язку з перебуванням судді Лилака Т.Д. в щорічній відпустці, розгляд даної скарги передано судді Саванчук С.О. на підставі резолюції в.о. голови суду Карпечкіна Т.П. від 24.07.2012 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.07.2012 року розгляд скарги призначено на 07.08.2012 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.08.2012 року (суддя Саванчук С.О.) скаргу Білоцерківського регіонального благодійного фонду "Сприяння" на дії відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції задоволено частково. Постанову відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції від 13.07.2012 року ВП №33352779 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) визнано недійсною. В іншій частині скаргу Білоцерківського регіонального благодійного фонду "Сприяння" на дії відділу Державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції відхилено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 року у справі № 26/177-11 ухвалу господарського суду Київської області від 07.08.2012 року у справі № 26/177-11 залишено без змін.

В зв'язку з чим відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби України відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимог вказаної рішення № 26/058-11 від 18.04.2012 року.

17.09.2012 року до суду звернулось Публічне акціонерне товариство Науково-виробнича фірма "Ферокерам" зі скаргою на дії Міського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції.

Відповідно до частини 1 статті 121 2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані, зокрема, стягувачем протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Дана скарга на дії відділу державної виконавчої служби подана стягувачем стосовно постанови відділу державної виконавчої служби від 31.08.2012 р. ВП № 33352779 та 31.08.2012 р. ВП № 33352779, які надіслано скаржнику 08.09.2012, що встановлено судом відповідно до відбитку календарного штемпелю поштового відділення на конверті поштового відправлення з повідомленням, копію якого долучено скаржником до матеріалів справи, а оригінал оглянуто судом у судовому засіданні, скарга надійшла до господарського суду 17.09.2012, згідно відмітки канцелярії суду, отже, скаржником дотримано процесуальний строк на оскарження.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Як передбачено статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Статтею 17 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, ухвали судів у господарських справах у випадках, передбачених законом.

Згідно статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 Закону; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Стосовно не зазначення в резолютивній частині ухвали господарського суду Київської області від 01.12.2011 у справі № 26/177-11 дій, які потрібно вчинити стосовно боржника, судом враховано наступне.

Згідно із пунктом 11 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/365 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Ця ухвала є виконавчим документом і як виконавчий документ повинна містити у своїй резолютивній частині не лише вказівку про затвердження мирової угоди, а й інші передбачені законодавством ознаки та відомості, зокрема, щодо умов, розміру і строків виконання зобов'язань сторін тощо. За недодержання відповідних вимог ухвала про затвердження мирової угоди не може вважатися виконавчим документом, що підлягає виконанню державною виконавчою службою.

Згідно статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Вимоги до виконавчого документа визначені статтею 18 Закону, відповідно до якої у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

З тексту ухвали господарського суду Київської області від 01.12.2011 у справі № 26/177-11, а саме її резолютивної частини та матеріалів зазначеної справи вбачається, що стягувачем за ухвалою є Білоцерківський регіональний благодійний фонд „Сприяння" (09100, м. Біла Церква, вул. Гординського, 36, буд. 36, код 26246023), боржником є Публічне акціонерне товариство науково-виробнича фірма „Ферокерам" (09100, м. Біла Церква, вул. Фастівська, 23, код 14310891). В ухвалі зазначені реквізити сторін виконавчого провадження, суми що підлягають стягненню, строки, в які мали бути виконані зобов'язання та однозначно вказано на грошове зобов'язання боржника.

Судом встановлено, що зміст ухвали господарського суду Київської області від 01.12.2011 про затвердження мирової угоди у справі № 26/177-11 відповідає визначеним статтею 18 Закону вимогам.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що у державного виконавця були відсутні підстави відмови у відкритті виконавчого провадження, якими обґрунтована спірна постанова.

Згідно статей 18, 24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний розглянути заяву стягувача та прийняти до виконання виконавчий документ, внаслідок чого винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, судом враховано пункт 32 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.06.2010 № 01-08/369 стосовно того, що в останньому абзаці пункту 8 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/365 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" (з подальшими змінами) зазначено таке: "За результатами розгляду скарги (на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби) виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє". Водночас, вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними. Тому у господарського суду відсутні правові підстави для відмови в задоволенні скарги лише з тієї причини, що в ній зазначається про скасування відповідної постанови (акта), а не про визнання його недійсним. Господарський же суд, приймаючи судове рішення по суті скарги, має в будь-якому разі враховувати положення, викладене в названому роз'ясненні президії Вищого господарського суду України.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій досліджено матеріали справи та встановлено, що ухвала Господарського суду Київської області № 26/177-11 від 01.12.2011 року про затвердження мирової угоди між Білоцерківським регіональним благодійним фондом „Сприяння" та Публічним акціонерним товариством науково-виробнича фірма „Ферокерам" підлягає виконанню Державною виконавчою службою.

Враховуючи вищевикладене, державним виконавцем правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 31.08.2012р. та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 31.08.2012р.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У разі, якщо Державному виконавцю є незрозуміла ухвала суду, відповідно до ст.89 ГПК України він має право звернутися до суду з відповідною заявою про роз'яснення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника щодо скасування спірних постанов від 31.08.2012 ВП №33352779 є не правомірними, заявлена скаржником вимога за своєю правовою природою є тотожною вимозі про визнання постанови недійсною, а тому, суд, у межах заявлених вимог, з урахуванням вищевказаних роз'яснень президії Вищого господарського суду України, дійшов висновку, що спірна постанова не підлягає визнанню недійсною.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

В задоволені скарги Публічного акціонерного товариства «Науково-виробничої фірми «Ферокерам»на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України відмовити.

Суддя Т.Д. Лилак