Постанова
від 03.08.2012 по справі 2а/1270/5462/2012
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 серпня 2012 року Справа № 2а/1270/5462/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Коршикова С.К.,

при секретарі: Гаркуші Ю.О.,

за участі сторін:

представника позивача : Лук 'янченко К.Є.

представника відповідача: Юрченко М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Луганський завод сільськогосподарських деталей» до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000192360 від 18.04.2012, податкового повідомлення-рішення № 0000202360 від 18.04.2012, податкового повідомлення-рішення № 0000212360 від 18.04.2012 та податкового повідомлення-рішення № 0000662310 від 06.07.2012, податкового повідомлення-рішення № 0000682310 від 06.07.2012, податкового повідомлення-рішення № 0000672310 від 06.07.2012,-

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов означений адміністративний позов.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначив, що відповідачем, відповідно до наказу № 455 від 14.03.2012, у період з 16.03.2012 по 22.03.2012 було здійснено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період із 01.01.2009 по 30.09.2011, за результатами якої 29.03.2012 було складено акт за № 2/23/31719135.

Відповідно до висновків відповідача, викладених у акті, підприємством було порушено вимоги податкового законодавства, згідно чого відповідачем 18.04.2012 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000192360, податкове повідомлення-рішення № 0000202360, податкового повідомлення-рішення № 0000212360 і 06.07.2012 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000662310, податкове повідомлення-рішення № 0000682310 і податкове повідомлення-рішення № 0000672310.

Позивач зазначив, що він не згоден із прийнятим рішенням відповідача у вигляді податкових повідомлень - рішень виходячи із наступного.

Згідно до положень ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому він не може нести фінансову відповідальність за порушення, що його допустили інші юридичні особи.

Відповідач при проведенні перевірки та під час складання акту, не надав належної оцінки документам первинного бухгалтерського та податкового обліку, що йому було надано під час перевірки, підставою для висновків, викладених у акті була податкова інформація, отримана відповідачем із актів перевірок контрагентів позивача.

Позивач не згоден з рішеннями відповідача, вважає, що вони ґрунтуються на припущеннях ,незаконні та підлягають скасуванню .

Відповідно до положень ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Висновки відповідача про визнання правочинів, укладених підприємством з контрагентами, нікчемними, нічим не обґрунтовуються, згідно наведеному у акті, під час проведення перевірок контрагентів, контролюючими органами не досліджувались їх господарські відносини з підприємством.

Відповідно до положень п. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 206 ЦК України, юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Згідно до положень п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Позивач зазначив, що підприємство веде фінансовий, податковий, статистичний та інші види обліку.

Усі господарські операції позивача із його контрагентами підтверджені відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Про це неодноразово вказувалось відповідачеві, однак зазначені документи тим до уваги не брались.

Так, зазначив позивач, господарські відносини між ним та ПП «ВКФ «Укрпромснаб», а саме придбання плит дорожніх, щебеню, піску підтверджується рахунком - фактурою № 271 від 19.03.2009, платіжним дорученням від 20.03.2009 № 55, податковою накладною від 19.03.2009 № 119-03, видатковою накладною № УП - 119 - 03 від 19.03.2009.

Зазначені товари, що їх позивач придбав у контрагента, було використано для будівництва дороги, роботи проводилися підприємством ТОВ «Луганськбудмонтаж», акт прийняття виконаних підрядних робіт від 31.03.2009 за № 01-0 надававсь під час перевірки.

Придбання контейнеру металевого підтверджується рахунком-фактурою № УП-1175 від 23.09.2009, видатковою накладною № УП - 275 - 09 від 28.09.2009, платіжним дорученням від 28.09.2009 № 23, податковою накладною від 28.09.2009 за № 275-09.

Зазначений контейнер знаходиться на підприємстві та використовується для складання і переміщення вантажів.

Придбання станції охолодження рідини СОЖ-100, підтверджується платіжним дорученням від 19.10.2009 за № 27, податковою накладною № 133-19 від 19.10.2009, видатковою накладною від 19.10.2009 № УП-133-10 від 19.10.2009 та рахунком-фактурою № УП-1329 від 19.10.2009.

Станція знаходиться на підприємстві і використовується у технологічному процесі виготовлення продукції.

Придбання кругу 22 ст. 45, у кількості 7,2 т., підтверджується рахунком-фактурою від 28.05.20-10 за № УП-820, видатковою накладною № 310501/1 від 31.05.2010, податковою накладною № 280513 від 28.05.2010, платіжним дорученням № 81 від 31.05.2010.

Було використано для виготовлення пальців ланки гусені А 34.2.01 Г у кількості 4364 штуки, відвантажено ТОВ «Імпекс», ТОВ «Нова Ера», ТОВ «ВКФ «Форсаж» та ПП ОСОБА_1, у зв'язку з чим нараховано податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 15274,00 грн., про що зазначено у декларації з ПДВ за лютий-березень 2011 року, відображено у декларації на прибуток підприємства за І квартал 2011 року, код рядка 01.1 (доходи від продажу товарів).

Придбання кругу 22 ст. 50 Г у кількості 18,5 т., підтверджується рахунком-фактурою від 19.08.2010 за № УП-19081011, податковою накладною № 19081014 від 19.08.2010, видатковою накладною № УП-190810014 від 19.08.2010 та платіжним дорученням № 109 від 19.08.2010.

У грудні 2010 року було використано 9,302 т., для виготовлення пальців ланки гусені А 34.2.01Г у кількості 4689 штук, відвантажено ТОВ «Украгрозапчастина», ТОВ «Нова Ера», ТОВ «Агротрейд» та іншим, на загальну суму 90652,00 грн., отримано доход у сумі 75543,06 грн., про що відображено у декларації з податку на прибуток за 2010 рік (код рядка 01.1 (доходи від продажу товарів) та нараховано податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 15109,00 грн., про що відображено у декларації з ПДВ за грудень 2010 року.

У січні 2011 було використано 1,949 тн., відвантажено ТОВ «ВКФ «Форсаж», ФОП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4 на загальну суму 25510,57, отримано дохід у розмірі 21258,57 грн., про що відображено у декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року, код рядка 01.1 (доходи від продажу товарів), нараховано податку з ПДВ на суму 4552,00 грн., про що відображено у декларації з ПДВ за січень 2011 року.

У березні 2011 троку було використано 7,249 тн., для виготовлення пальців ланки гусені А 34.2.01Г у кількості 4500 штук, відвантажено ТОВ «ВКФ «Форсаж», ТОВ «Компанія «Агро-Союз», ТОВ «Агротрейд» на загальну суму 94500,00 грн., отримано дохід у сумі 78750,00 грн., про що відображено у декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року та нараховано ПДВ у розмірі 15750,00 грн.,про що відображено у декларації з ПДВ за березень 2011 року.

Придбання тиристорів ТБИ 253-1250-16,765 та конденсаторів КЄППВ - 1/315 підтверджується рахунком-фактурою від 27.09.2010 № УП 2709101, видатковою накладною № УП-27091025 від 27.09.2010, податковою накладною № 27091024 від 27.09.2010, платіжним дорученням від 27.09.2010 № 126.

Було використано для ремонту ТПЧ 100-8 6, який, згідно договору № 20/09 від 20.09.2010 здійснило Спеціалізоване підприємство ПП «ТЄД», що підтверджено актом прийому-здачі робіт до договору від 29.09.2010 б/№ .

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмогтаж», що був контрагентом у перевіряємому періоді, має ліцензію на зайняття та проведення будівельних робіт № 558208, серія АВ, видано 17.08.2010, строк дії ліцензії до 04.04.2012.

Виготовлення та монтаж системи обробної води ливарного цеху у смт. Слав'яносербську, що здійснював зазначений контрагент, виконаний відповідно договору № 47 від 01.04.2011, про що складено акт приймання виконаних будівельно-монтажних робіт від 27.04.2011 № 10, і що, крім іншого, підтверджується платіжним дорученням за № 192 від 27.04.2011, податковою накладною № 10 від 27.04.2011.

Зазначений новостворений об'єкт знаходиться на підприємстві і його задіяно у виробничому процесі.

Завіз та планування ґрунту прилеглої території ливарного цеху здійснено згідно договору від 01.07.2011 за № 85, про що складено акт приймання виконаних будівельно-монтажних робіт б/№ від 27.07.2011, крім зазначеного, підтверджується податковою накладною № 117 від 25.07.2011, податковою накладною № 131 від 27.07.2011, платіжним дорученням № 3382 від 25.07.2011 і платіжним дорученням № 3384 від 27.07.2011, віднесено до витрат з поліпшення основних засобів у межах десятивідсоткової балансової вартості основних засобів.

Придбання металопрокату у ТОВ «Транс Агентство Сервіс» підтверджено рахунком-фактурою від 04.04.2011 № ТРА-101500, видатковою накладною за № 100559 від 05.04.2011, податковою накладною № 100626 від 04.04.2011, платіжним дорученням від 04.04.2011 № 188, розрахунком коригування до ПН від 12.04.2011 № 100708 і знаходиться на складі підприємства.

Усі зазначені документи, новостворена господарська продукція та новостворені основні засоби підприємства було пред'явлено відповідачеві під час проведення перевірки, досліджувались останнім, однак при складені висновків акту до уваги не взято, результат дослідження у акті перевірки не відображено.

Далі, зазначив позивач, згідно до положень та вимог ст. 150 ПК України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Відповідно до положень п. 3 підрозділу ІV розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Таким чином, він цілком правомірно включив до звітності за другий-третій квартал 2011 року від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за І квартал 2011 року, яке виникло у зв'язку з віднесенням від'ємного значення, що утворилось станом на 01.01.2011.

Крім того, навів позивач, під час перевірки відповідачеві було надано подорожні листи на автомобільний транспорт, яким здійснювались перевезення товарів від постачальника (контрагентів) до позивача, і який (автотранспорт) належить позивачеві та використовується для перевезення вантажів.

Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 регулює виключно взаємовідносини між перевізниками вантажів, та суб'єктами, що отримують такі послуги з перевезення.

Він не користується і не користувавсь послугами перевізників, бо використовує належний підприємству автотранспорт.

Позивач просив суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсягу, визнавши протиправними та скасувавши усі зазначені повідомлення-рішення відповідача, що прийняті за результатами перевірки.

У судовому засіданні представник позивача свої позовні вимоги підтримав у повному обсягу, надав пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, просив суд задовольнити його позов.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог позивача повністю заперечував, просив суд відмовити позивачеві у задоволенні позову, та обґрунтовуючи свої заперечення, зазначив наступне.

Представник відповідача пояснив, що відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача, за результатами якої 29.03.2012 було складено акт за № 2/23/31719135.

При проведенні перевірки було встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини із контрагентами, які відповідно до податкової інформації мають ознаки сумнівності.

Так, відповідно до листа Алчевської ОДПІ від 30.11.2011 за № 40035/236-11354/7, отримано інформацію, що контрагент позивача ТОВ «Транс Агентство Сервіс» відсутній за юридичною адресою, відповідно до бази даних РПП станом на 28.11.11 стан платника податків « 9 » - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, отримано інформацію, що свідоцтво платника ПДВ від 21.06.2010 за № 100289226 було анульовано згідно акту № 1/183 від 12.03.2012.

Далі, згідно акту перевірки ТОВ «Транс Агентство Сервіс», складеного Алчевською ОДПІ за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки № 310/236-36713483 від 10.02.2012, у зв'язку із вилученням ОВС СВ ПМ ДПС у Луганській області первинних документів, неможливо перевірити (підтвердити) дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період із 01.01.2011 по 31.08.2011.

Зазначеною перевіркою встановлено, що ТОВ «Транс Агентство Сервіс» не здійснювало господарські операції із своїми контрагентами, бо не надано підтверджуючих документів бухгалтерського та податкового обліку, на підставі чого зроблено висновок, що підприємство безпідставно задекларувало податковий кредит у сумі 58842506,00 грн.

Відповідно до акту, складеного Ленінською МДПІ у м. Луганську за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» 11.11.2011 № 803/23-35554567, було встановлено порушення податкового законодавства.

Зазначеною перевіркою встановлено, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, у нього недостатньо трудових ресурсів, відсутні склади, основні фонди, тощо, відповідно до чого було зроблено висновок, що правочини, укладені підприємством є нікчемними.

Далі, відповідно до акту, складеного Ленінською МДПІ у м. Луганську за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ВКФ «Укрпромснаб» від 30.12.2011 № 1045/23/34202109 було встановлено порушення податкового законодавства останнім.

Так, перевіркою було встановлено, що підприємство за зазначеною юридичною адресою не знаходиться, у нього відсутні основні та виробничі фонди, тобто відсутня матеріальна база, відсутній управлінський та технічний персонал, оборотні кошти, склади, тощо, відповідно до чого було зроблено висновок, що правочини, укладені зазначеним підприємством є нікчемними.

На підставі зазначеної податкової інформації цілком правомірно було зроблено висновок, що правочини, укладені між позивачем та зазначеними контрагентами нікчемні.

Далі, зазначив представник відповідача, виходячи із дослівного визначення положень п. 3 підрозділу ІV Розділу ХХ «Перехідних положень» ПК України, слід зазначити, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійснення господарської діяльності за перший квартал 2011 року, без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.

Таким чином, у зв'язку із набранням чинності розділу ІІІ ПК України, та відсутністю у ньому посилання на врахування у другому кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, крім того, що виник за результатами господарської діяльності у першому кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкту оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року, до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

Представник позивача зазначив, що рішення відповідача у вигляді податкових повідомлень-рішень, прийнятих відповідно до висновків акту, складеного за результатами перевірки правомірні та не можуть бути скасовані.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень та вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що пере6дбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав. свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Луганський завод сільськогосподарських деталей», відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 322052, серії АОО, зареєстровано Виконавчим комітетом Луганської міської ради 24.10.2001, ідентифікаційний код 31719135, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 13821200000001115.

Судом встановлено, що згідно довідки про взяття на облік платника податків, 30.10.2001 позивача було взято на облік відповідачем у якості платника податків за № 6048.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва № 17303459 від 02.11.2001 про реєстрацію платника податку на додану вартість, позивач зареєстрований платником податку на додану вартість за № 317191312369.

Далі, судом встановлено, що відповідачем 14.03.2012 було прийнято рішення, оформлене наказом за № 455, про проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача.

Із змісту зазначеного наказу вбачається, що його видано відповідно до положень п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 та п.п. 78.5.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Відповідно до положень п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до вимог п.п. 78.5.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки.

Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Із системного аналізу наведеної норми вбачається, що зазначена норма податкового законодавства є однією з підстав, визначених ст. 78 ПК України, за наявності яких може бути призначена та проведена позапланова виїзна документальна перевірка платника податків.

Зазначена обставина, згідно до змісту, може існувати у разі, коли платник податків подав в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акту перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення за умови, що у цих запереченнях чи скарзі платник податків посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки та знов таки за умови, коли об'єктивний розгляд недосліджених обставин, визначених платником податків, неможливий без проведення перевірки, причому законодавець встановив обмеження, зазначивши, що така перевірка може проводитись виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зазначити, що наявність самих лише заперечень на акт перевірки або скарги на прийняте за її результатами повідомлення-рішення з вимогою повного або часткового перегляду результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами повідомлення-рішення недостатньо для прийняття рішення, оформленого наказом, про призначення позапланової виїзної документальної перевірки платника податків, і за відсутності обов'язкових умов (посилання платником податків на недосліджені обставини та неможливість їх об'єктивного розгляду без проведення перевірки), визначених законодавцем, такий наказ буде незаконним.

Судом встановлено, що 13.12.2011 позивач направив відповідачу лист за № 293 з проханням про проведення позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства.

Далі, судом встановлено, що 21.12.2011 відповідачем було прийнято рішення, оформлене наказом за № 2258, про призначення позапланової виїзної документальної перевірки позивача та у період з 26.12.2011 по 30.12.2011 було здійснено зазначену перевірку та за її результатами 12.01.2012 складено акт за № 27/23/31719135.

Судом встановлено, що 26.01.2012 позивачем на акт перевірки від 12.01.2012 за № 27/23/31719135 було подано письмові заперечення з проханням про перегляд зазначеного акту.

У судовому засіданні, після дослідження змісту заперечень, було встановлено, що їх зміст не містить вимог платника податків про повний або частковий перегляд результатів перевірки або скасування прийнятого за її результатами повідомлення-рішення, не містить він і посилань позивача на обставини, що не були досліджені під час проведення перевірки і, відповідно, не можна визначитись чи можливий об'єктивний розгляд таких обставин без проведення перевірки чи ні, за відсутності у змісті заперечень таких обставин.

Представник відповідача, ознайомившись із запереченнями позивача на акт перевірки, пояснила суду, що не вбачає у змісті заперечень посилання позивача на обставини, що не були досліджені під час перевірки, не може дати відповідь про правомірність призначення та проведення зазначеної перевірки, наявності обставин для її проведення, просив суд із цього питання викликати та допитати у якості свідків осіб, що приймали участь у розгляді заперечень та брали участь у проведенні перевірки.

Допитана у якості свідка громадянка ОСОБА_7, показала, що вона працює головним державним податковим ревізором - інспектором, інспектором податкової служби І рангу відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Ленінської МДПІ у м. Луганську, проводила першу позапланову перевірку позивача, перевірку було проведено повно, усі обставини, що їх потрібно було перевірити, підтягались дослідженню, вона знайома із запереченнями позивача, просила суд ще раз ознайомити її із зазначеними запереченнями, після ознайомлення, продовжила давати покази, зазначивши.

Вона є членом спірної комісії з розгляду заперечень на акти перевірок, приймала участь у розгляді заперечення позивача на акт перевірки.

Рішення про призначення та проведення повторної позапланової виїзної перевірки було прийнято відповідно до заперечень позивача, у яких він просив переглянути акт перевірки.

Позивач у свої запереченнях, згідно змісту заперечень, не посилається на обставини, що не були досліджені під час першої документальної позапланової перевірки, однак на її думку та членів комісії, якщо платник податків просить переглянути акт перевірки, то відповідно до положень п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, потрібно проводити документальну позапланову виїзну перевірку.

Під час проведення повторної документальної позапланової виїзної перевірки, у якій вона брала безпосередню участь і керувала перевіркою, було більш детально досліджено податкову інформацію (акти перевірок контрагентів позивача), дослідження будь-яких нових обставин не проводились.

На питання суду чи не можна було більш детально дослідити податкову інформацію без проведення перевірки, відповіла, що податковим законодавством передбачено проведення перевірки у разі подання заперечень платником податків з вимогою повного перегляду результатів перевірки, а питання про наявність недосліджених обставин чи їх відсутність вирішує податковий орган самостійно.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_8, показав, що він працює головним державним ревізором-інспектором, радником податкової служби ІІІ рангу відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб Ленінської МДПІ у м. Луганську, приймав участь у проведенні першої документальної позапланової виїзної перевірки позивача, під час її проведення порушень податкового законодавства з податку на доходи фізичних осіб та транспортного податку, до перевірки їх він має відношення, виявлено не було.

Він знайомий із запереченнями позивача на акт зазначеної перевірки, просив суд ознайомити його із змістом зазначених заперечень, після ознайомлення продовжив давати покази, зазначивши наступне.

У змісті заперечень відсутні посилання позивача на обставини, що не були досліджені під час проведення першої перевірки, однак повторну перевірку було призначено відповідно до положень п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, так як позивач надав заперечення та просив повністю переглянути результати першої перевірки.

Під час повторної документальної позапланової перевірки він особисто нічого не досліджував, так як під час першої перевірки ним порушень виявлено не було.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_9 показав, що він працює головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби І рангу відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Ленінської МДПІ у м. Луганську, приймав участь у проведенні першої документальної позапланової виїзної перевірки позивача, перевірку проведено повно, досліджено усі обставини, що входили до плану перевірки, він знайомий із запереченнями на акт за результатами зазначеної перевірки, приймав участь у розгляді зазначених заперечень та приймав участь у роботі спірної комісії відповідача із розгляду цих заперечень.

Просив суд ознайомити його із змістом заперечень позивача, після ознайомлення, продовжив давати покази, зазначивши, що у змісті заперечень позивач не посилається на будь-які обставини, що не були досліджені під час проведення першої перевірки.

Повторну документальну позапланову виїзну перевірку було призначено та проведено відповідно до положень п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, так як позивач у своїх запереченнях на акт перевірки вимагав повного перегляду результатів перевірки.

Під час повторної перевірки будь-які нові обставини не досліджувались, вони більш детально дослідили податкову інформацію, що знаходилась у актах перевірок контрагентів позивача.

Питання про наявність або відсутність обставин, що підлягають дослідженню під час перевірки, за наявності заперечення позивача на акт перевірки, у яких той вимагає повного перегляду результатів перевірки, вирішує орган державної податкової служби самостійно.

Допитана у якості свідка ОСОБА_10 показала, що вона працює старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ленінської МДПІ у м. Луганську, вона приймала участь у проведенні першої документальної позапланової виїзної перевірки позивача, вона знайома із запереченнями позивача на акт зазначеної перевірки, приймала участь у розгляді зазначених заперечень та була присутня під час розгляду цих заперечень спірною комісією відповідача.

Під час проведення першої перевірки перевірку було проведено повно, усі обставини, що підлягали перевірці було досліджено.

Позивач під час перевірки надав усі необхідні документи, актів про відмову надати документи не складались.

Просила суд ознайомити її із змістом заперечень, після ознайомлення продовжила давати покази, зазначивши, що у змісті заперечень відсутні посилання позивача на обставини, що їх не було досліджено під час перевірки, однак рішення про проведення повторної документальної позапланової перевірки було прийнято тому, що позивач надав на акт перевірки заперечення, у яких вимагав повністю переглянути результати перевірки, викладені у акті, і це відповідає положенням п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Під час проведення повторної перевірки ними було більш детально досліджено податкову інформацію (акти перевірок контрагентів позивача), будь-які нові обставини під час проведення перевірки не досліджувались.

Питання про наявність або відсутність обставин, що підлягають дослідженню під час перевірки вирішує орган податкової служби самостійно.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зазначити, що посадові особі відповідача, на думку суду, невірно розуміють та застосовують положення п.п. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України і зазначена обставина стосується не тільки прав та інтересів позивача а й більш широкого кола осіб - платників податків, тому що лише за наявності заперечень на акт перевірки чи скарги на прийняте податкове повідомлення-рішення відповідач може дозволити собі призначити позапланову виїзну документальну перевірку платника податків, що призведе до відмови платників податків від використання передбаченого законами права на захист у вигляді подання заперечень або скарг на акти перевірок чи прийняті повідомлення-рішення.

Представник позивача пояснив, що він не зазначав у запереченнях не досліджених обставин та не посилавсь на них, під час перевірки було досліджено усю первинну бухгалтерську та податкову документацію підприємства, а тому на його думку зовсім не могло бути обставин, що не були досліджені під час проведення перевірки.

Представник позивача вважає, що відповідач порушив його права, не розглянувши заперечення по суті, призначивши та провівши повторну документальну позапланову виїзну перевірку, тим більш, що під час її проведення перевіряючи знаходились на підприємстві не більш двох годин, і він не розуміє тепер, чи взагалі може подавати заперечення та оскаржувати повідомлення-рішення, чи такі його дії не призведуть знову до позапланової виїзної документальної перевірки підприємства.

Із наведеного виходить, що відповідачем безпідставно, в порушення діючого податкового законодавства, за відсутності підстав та умов, передбачених законом, було прийнято рішення, оформлене наказом № 455 від 14.03.2012, про призначення позапланової виїзної перевірки позивача, і, відповідно зазначений наказ незаконний та таки, що підлягає скасуванню.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Відповідно до викладеного, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог, враховуючи, що це необхідно для повного захисту прав та інтересів позивача та визнати протиправним і скасувати наказ відповідача за № 455 від 14.03.2012.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до акту перевірки, складеного 29.03.2011 за № 2/23/31719135, відповідачем було зроблено висновки, відповідно до яких було зазначено про наявність порушень позивачем вимог та положень податкового законодавства.

Зазначено, що порушено п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1 ст. 6, п. 22.4 ст. 22, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.3.1, п.п. 8.3.2 п. 8.3, п.п. 8.4.1, п.п. 8.4.2 п. 8.4 ст.8 Закона України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994, результатом чого було занижено податок на прибуток у розмірі 11884,00 грн., та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року у сумі 219282,00 грн.

Далі, що порушено п. 135.1, п. 135.2, п.п. 135.4.1, п.135.4, п.п. 135.5.14 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.8.5, п. 138.8, п.п.138.10.2, п.п. 138.10.6, п. 138.10 ст. 138; п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139; п. 144.1 ст.144; п.п. 145.1.5 п. 145.1 ст. 145; п.146.1, п. 146.4, п. 146.5, п. 146.12 ст. 146; п. 150.1 ст. 150 пункту 3 підрозділу ІV Розділу ХХ перехідних положень ПК України, результатом чого було занижено податок на прибуток у сумі 4097,00 грн.

Крім того, порушено п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1, абз. «б» п.п. 7.7.7 п. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997, результатом чого було занижено податок на додану вартість на загальну суму 91675,00 грн.

Зазначено, що перевіркою підтверджено відображене позивачем у декларації за травень 2009 року бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 435,00 грн., у декларації за січень 2010 року бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 30754,00 грн., за лютий 2011 року бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 1418,00 грн., однак остаточні висновки буде зроблено за результатами проведення додаткових заходів.

Встановлено порушення п.п. 7.7.1, п.п.7.7.2, абз. «б» п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997, п. 200.1, п. 200.3, абз. «а» п. 200.4 ст. 200 ПК України, результатом чого було завищено суму бюджетного відшкодування за квітень 2009 року у сумі 921,00 грн., за червень 2010 року у сумі 8334,00 грн., за жовтень 2010 року у сумі 5394,00 грн., за травень 2011 року у сумі 196,00 грн. та за серпень 2011 року у сумі 1466,00 грн.

Зазначено, що позивачем порушено п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1, абз. «б» п.п. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997, п.п. 14.1.181 п. 14, п. 198.3, п. 200.1 ст. 200 ПК України, результатом чого було завищено суму від'ємного значення у розмірі 24229,00 гривень.

Далі, судом встановлено, що за результатами перевірки відповідачем 18.04.2012 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000192360, податкове повідомлення-рішення № 0000202360, податкове повідомлення-рішення № 0000212360 та 06.07.2012 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000662310, податкове повідомлення-рішення № 0000682310 і податкове повідомлення-рішення № 0000672310, якими було збільшено суму грошового зобов'язання позивача.

Згідно до положень п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до положень ст. 83 ПК України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Із системного аналізу наведених норм закону вбачається, що їх положеннями встановлено підстави для висновків за результатами перевірок, серед яких на першому плані стоять документи, визначені Податковим кодексом України, що перевіряються відповідно до податкової інформації, а остання завдяки документам спростовується чи знаходить своє підтвердження.

Під час проведення зазначених перевірок усі документи бухгалтерського та податкового обліку були надані позивачем до перевірки.

Актів відмови від надання документів вони не складали, позивач не відмовлявсь надати будь-які документи.

Підставою для висновків за результатами перевірки були акти перевірок контрагентів позивача, що їх і було покладено в основу змісту акту та висновків.

Було за підстави для висновків узято податкову інформацію, що міститься у акті документальної невиїзної позапланової перевірки Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб» від 30.12.2012 за № 1045/23/34202109; податкову інформацію, що міститься у акті документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» від 11.11.2011 за № 803/23-35554567 та податкову інформацію, що міститься у акті документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Сервіс» від 10.02.2012 за № 310/236-36713483.

Відповідно до зазначеної податкової інформації, контрагенти позивача не могли здійснювати господарську діяльність, в них були відсутні працівники, складські приміщення, вони не знаходились за юридичною адресою, не було виробничих засобів, автотранспорту, тощо, згідно проведеного аналізу вони виконували фінансово - господарську діяльність без мети отримання прибутку, а тому укладені цими контрагентами угоди, були нікчемними.

Враховуючи зазначені акти перевірок, було здійснено висновок про нікчемність угод позивача із зазначеними контрагентами, причому фінансово-господарські документи позивача до уваги не брались, перевагу було надано інформації, що міститься у актах перевірок його контрагентів.

Відповідно до п. 5.2 Наказу ДПАУ від 22.12.2010 № 984,що зареєстрований Міністерством юстиції України за № 34/18772 від 12.01.2011»Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним, відображеним у акті перевірки фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення, з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби, така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови,із зазначенням посади, прізвища, імені, по-батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

З системного аналізу зазначених норм вбачається що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, отриманих у встановленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів, які зазначаються у акті перевірки, а у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії таких документів, складається акт довільної форми, та такий факт про складання акта відмови відображається у акті перевірки.

При огляді актів перевірки Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб» від 30.12.2011 за № 1045/23/34202109, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж» від 11.11.2011 за № 803/23-35554567 та

Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Сервіс» від 10.02.2012 за № 310/236-36713483 вбачається, що у зазначених актах перевірок жодного посилання на первинні документи, доказів витребовування будь-яких документів або складання актів відмови у наданні документів немає, а відносно ПП «Луганський завод сільськогосподарських деталей» зовсім відсутні будь-які відомості.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що під час проведення перевірки Приватного підприємства «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб», за результатами якої 30.12.2011 було складено акт за № 1045/23/34202109, проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройсантехмонтаж», за результатами якої 11.11.2011 було складено акт за № 803/23-35554567 та проведення перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Сервіс», за результатами якої 10.02.2012 було складено акт за № 310/236-36713483, господарські правовідносини з ПП «Луганський завод сільськогосподарських деталей» зовсім не досліджувалися, зустрічні звірки не проводилися, будь-які документи із зазначених правовідносин не витребовувалися.

Відповідно до положень ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у якості доказів правомірності прийняття рішення було надано акти перевірок, про які йшлося вище.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Луганського окружного адміністративного суду від 09.04.2012, у адміністративній справі № 2а/1270/1874/2012, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Сервіс» до Алчевської об'єднаної Державної податкової інспекції Луганської області, що набрало законної сили, визнано протиправним та скасовано накази Алчевської об'єднаної Державної податкової інспекції Луганської області № 41 від 12.01.2012, № 63 від 18.01.2012 та № 184 від 13.02.2012 про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та визнано дії щодо проведення позапланових невиїзних документальних перевірок, за результатами яких складено акт № 310/236-36713483 від 10.02.2012 та акт № 345/236-36713483 від 14.02.2012 протиправними.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012, у адміністративній справі № 2а-10972/11/1270, за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройтехмонтаж» до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську, що набрало законної сили, визнано протиправними дії Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську щодо проведення перевірки та складання акту № 803/23-35554567 від 11.11.2011.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 70 КАС України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що зазначені докази (акти перевірок, та отримана на їх підставі податкова інформація, на які посилається відповідач) одержані з порушенням встановленого законом порядку, а тому відповідач не може посилатись на них як на докази правомірності прийняття своїх рішень, а суд неповинен брати їх до уваги у такій якості.

Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином визнається дія особи, спрямована на придбання, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину, серед іншого, є недодержання в момент його вчинення стороною чи сторонами вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст. 203 ЦК України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Згідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою,яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зокрема, недійсним, відповідно до ст.215 ЦК України є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину судом не вимагається.

Положення ст.ст. 207 і 208 ГК України застосовуються з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно до ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих,що пов'язані з його недійсністю.

Згідно ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином і такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Враховуючи наведене, суд вважає зазначити, що головною підставою вважати правочин нікчемним, являється його недійсність, встановлена законом, а не актами перевірки органів державної податкової служби, тому що діюче законодавство не встановило таких підстав для визнання правочину нікчемним.

Пленум Верховного Суду України у п. 24 постанови від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що в разі, якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України, правочини між юридичними особами повинно укладати в письмовій формі.

Згідно до положень та вимог ст. 218 ЦК України, недотримання сторонами письмової форми правочину, встановленої законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у випадку недотримання вимог про письмову форму, укладено усно і одна із сторін здійснила дію, а друга сторона підтвердила її здійснення, зокрема, шляхом приймання виконання, такий правочин у випадку спору може бути визнаний судом дійсним.

Статтями 626 і 629 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, при цьому договір є обов'язковим для сторін.

Відповідно до положень п. 135.2 ст. 138 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.2 статті 44 ПК Передбачено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

У цій же статті визначено, що первинний документ, - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; а фінансова звітність, - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні та зведені документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильне її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Далі, відповідно до ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, тощо.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Із системного аналізу наведених норм вбачається, що доказами здійснення господарських операцій, та відтак і господарських відносин суб'єкта господарської діяльності є первинні бухгалтерські документи, складені ним відповідно до діючого законодавства, і якими підтверджується податкова звітність.

У судовому засіданні було встановлено, що господарські відносини позивача з Приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб» (ЄДРПОУ 34202109) підтверджуються Рахунком-фактурою № УП - 271 від 19 березня 2009 року, видатковою накладною № УП - 119 - 03 від 19.03.2009, податковою накладною від 19.03.2009 № 119-03, платіжним документом від 20.03.2009, згідно до якого контрагент отримав 54374,86 грн., за придбані у нього позивачем плиту дорожню (аеродромну), пісок та щебінь; Рахунком-фактурою № УП-1175 від 23.09.2009, видатковою накладною № УП-275-09 від 28.09.2009, податковою накладною від 28.09.2009 № 275-09, платіжним документом від 28.09.2009, відповідно до якого позивач сплатив 39999,84 грн., за придбаний контейнер металевий; Рахунком-фактурою № УП-1329 від 19.10.2009, видатковою накладною № УП-133-10 від 19.10.2009, податковою накладною від 19.10.2009, платіжним документом,відповідно до якого позивач 19.10.2009 сплатив за придбані станції охолодження рідини СОЖ-100 150000,00 грн.; Рахунком-фактурою № УП-820 від 28.05.2010, видатковою накладною № 310501/1 від 31.05.2010, податковою накладною від 28.05.2010 № 280513, платіжним документом , відповідно до якого позивач 28.05.2010 сплатив за придбаний Круг 22. Ст. 45 60112,00 грн.; Рахунком-фактурою № УП-19081011 від 19.08.2010, видатковою накладною від 19.08.2010 № УП-190810014, податковою накладною № 19081014 від 19.08.2010, платіжним документом, відповідно до якого позивач сплатив за придбаний Круг 22. ст. 50Г 138750,00 грн.; Рахунком-фактурою № УП-27091016 від 27.09.2010, видатковою накладною № УП-270910025 від 27.09.2010, податковою накладною від 27.09.2010 № 27091024, платіжним документом, відповідно до якого позивач сплатив 27.09.2010 60000,00 грн., за придбані Теристори ТБИ 253-1250-16-765 та Конденсатори КЄППВ-1/315,5/1.

Крім того, факт придбання кругу 22. підтверджується сертифікатом якості № 2238-С від 31.08.2009.

Факт транспортування зазначених товарів позивачу підтверджується подорожнім листом від 19.03.2009 № 647828; подорожнім листом № 4 від 28.09.2009; подорожнім листом від 19.10.2009 № 6; подорожнім листом № 5 від 31.05.2010; подорожнім листом № 6 від 19.08.2010.

Відповідно до технічного паспорту АІС № 491723 та свідоцтва про реєстрацію № ХТС532000Р2060644 за ПП «Луганський завод сільськогосподарських деталей» зареєстровано бортовий вантажний автомобіль марки КАМАЗ, реєстраційний номер О7499АР, що підтверджує доводи позивача про самостійний вивіз товарів, придбаних у контрагента.

Далі, відповідно до акту № 01-03 прийому виконаних робіт за березень місяць 2009 року, відповідно до договору між ТОВ «Луганськбудмонтаж» та ПП «Луганський завод сільськогосподарських деталей», було виконано роботи із устройства дорожнього покриття.

Із змісту зазначеного акту вбачається, що при виконанні цих робіт використовувались плити дорожні, розчин бетонний, тощо, тобто придбаний у контрагента товар.

Зазначений факт придбання та використання плит дорожніх, піску та щебеню підтверджується актом списання № СпТ-/СТРОЙ від 31.03.2009 у сумі 54776, 42 грн., що відповідає сумі зазначеній у платіжному документі.

Далі, відповідно до договору від 20.09.2010 за № 20/09 , укладеного між позивачем та ПП «Тед», останній виконав ремонт теристорного перетворювача ТПЧ 100-8.

Згідно до акту прийому-здачі робіт від 29.09.2010 до договору ремонту, при ремонті використовувались теристори та конденсатори, що підтверджує факт використання у господарчій діяльності придбаних у контрагента теристорів та конденсаторів.

Відповідно до Інвентаризаційного опису № 1 основних засобів від 11.07.2012, на час проведення інвентаризації, на підприємстві у наявності знаходяться станція охолодження рідини СОЖ - 100, система оборотної води ливарного цеху та контейнер металевий, загальною вартістю 238989,53 грн., і вони використовуються у виробничій діяльності позивача.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка громадянин ОСОБА_12 показав, що він працював директором ПП «Виробничо-комерційна фірма «Укпромснаб».

Зазначене підприємство здійснювало господарські операції з ПП «Луганський завод сільськогосподарських деталей», правочини, що укладалися між зазначеними підприємствами не оспорюються, його підприємство продало позивачеві у справі різні товари, їм надійшли гроші.

Договори укладалися в усній формі, однак це не суперечить чинному законодавству, так як їх умови виконувалися обома сторонами у повній мірі, будь-яких претензій до цього підприємства у його підприємства немає.

12 грудня 2011 року Луганським господарським судом у справі № 12/64б/2011 підприємство було ліквідовано.

Він не отримував ніяких запитів про надання до Ленінської МДПІ у м. Луганську будь-яких документів, нічого йому не було відомо ані про проведену перевірку ані про складений за її результатом акт.

На підприємстві на цей час відсутні будь-які первинні бухгалтерські чи податкові документи.

Крім того, більшу частину бухгалтерської та податкової документації було вкрадено, винну особу не знайдено, про що є постанова про відмову у порушенні кримінальної справи.

На підтвердження своїх показів свідок надав суду належним чином засвідчену копію постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 22.07.2020, затверджену начальником Артемівського РВ ЛМУ УМВС України у Луганській області.

Із змісту зазначеної постанови вбачається, що у громадянина ОСОБА_12 із автомобіля зникли фінансово-господарські документи ПП «ВКФ «Укрпромснаб».

Також свідок надав суду належним чином засвідчену копію ухвали Господарського суду Луганської області від 12.12.2011 у справі № 12/64б/2011 про банкрутство.

Із змісту зазначеної ухвали суду вбачається, що постановою від 19.09.2011 ПП «ВКФ «Укрпромснаб» було визнано банкрутом.

Крім того, зазначено, що ухвалою від 07.11.2011 суд відхилив клопотання Ленінської МДПІ у м. Луганську про зупинення провадження у справі до проведення Ленінською МДПІ у м. Луганську перевірки ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та зобов'язання ліквідатора надати документи фінансово-господарські підприємства за останні 1095 днів, цією ж ухвалою суд зобов'язав Ленінську МДПІ у м. Луганську надати докази своєчасної (відповідно до п. 11.3 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010 за № 979) проведення документальної позапланової перевірки ПП «ВКФ «Укрпомснаб» у зв'язку з прийняттям засновником рішення про припинення юридичної особи шляхом ліквідації.

На час розгляду справи та винесення зазначеної ухвали, вказав суд, відповідні докази податковим органом надані не були.

Зазначені обставини, що наведені у постанові про відмову у порушенні кримінальної справи та ухвалі Господарського суду Луганської області сторони визнають та не оспорюють.

Згідно до положень ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07.10.2011 у адміністративній справі № 2а-8330/11/1270 за позовом ПП «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб» до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, що набрало законної сили, визнано неправомірними дії Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську щодо неприйняття поданих ПП «Виробничо-комерційна фірма «Урпромснаб» податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий 2011 року та за березень 2011 року, які було подано 21.04.2011 та зобов'язано прийняти зазначені декларації.

Далі, зазначеним судовим рішенням було встановлено, що ПП «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб» зареєстрована у якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 14.02.2006 за № 13821020000007798, є платником податків та зборів і перебуває на обліку Ленінської МДПІ у м. Луганську за № 255.

Із наведеного виходить, що на час здійснення у 2009-2010 роках господарських операцій між позивачем та ПП «Виробничо-комерційна фірма «Укрпромснаб», остання була зареєстрована у якості юридичної особи, перебувала на обліку відповідача, та була зареєстрована у якості платника податку на додану вартість, подавала декларації із зазначеного податку .

Враховуючи наведене, суд вважає зазначити, що позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, що його допустив контрагент

Відсутність будь-яких документів у контрагента не може означати, що не повинні прийматись до уваги бухгалтерські так податкові документи позивача чи будь-які інші документи, що підтверджують господарські відносини позивача з його контрагентом.

Таким чином, судом встановлено, що між ПП «ВКФ «Укрпромснаб» та ПП «Луганський завод сільськогосподарських деталей» у період 2009-2010 роках було укладено декілька усних правочинів, на виконання яких одна сторона здійснила (оплатила товар та здійснила його транспортування) дію а друга підтвердила її здійснення, зокрема прийняла виконання (отримала гроші за товар), що у повній мірі підтверджено первинними бухгалтерськими та податковими документами, наданими позивачем.

Далі, між позивачем та ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» 01.04.2011 було укладено договір надання послуг за № 47, відповідно до якого контрагент зобов'язується виконати роботи із виготовлення та монтажу системи оборотної води ливарного цеху, а позивач - прийняти та своєчасно оплатити роботу.

Відповідно до акту прийому виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року, підписаного 22.04.2011, позивач прийняв виконану контрагентом згідно договору роботу по виготовленню та монтажу оборотної системи води ливарного цеху.

Зазначений факт підтверджується також податковою накладною № 10 від 27.04.2011, платіжним документом, згідно до якого позивач 27.04.2011 сплатив ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» 95859,60 грн.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до Ліцензії № 558208 серії АВ від 30.04.2010, ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» має право проводити роботи, пов'язані із створенням об'єктів архітектури згідно додатку.

Далі, судом встановлено, що між позивачем та контрагентом 01.07.2011 було укладено договір надання послуг за № 85, відповідно до якого контрагент повинен надати позивачеві послуги з перевезення та плануванню ґрунту території цеху.

Згідно до акту прийому виконаних будівельних робіт за липень 2011 року, підписаний 27.07.2011, позивач прийняв надані послуги, що також підтверджується податковою накладною від 25.07.2011 за № 117, податковою накладною від 27.07.2011 № 131, платіжним документом, відповідно до якого позивач 25.07.2011 сплатив за договором 58096,00 грн., платіжним документом від 27.07.2011, відповідно до якого позивач сплатив за цим же договором 20000,00 грн.

Далі, згідно до положень ч.1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Луганського окружного адміністративного суду від 03.04.2012 у адміністративній справі № 2а/1270/1597/2012, за адміністративним позовом ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» до Ленінської МДПІ у м. Луганську про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000152320 від 03.02.2012, що набрало законної сили, позовні вимоги було задоволено у повному обсягу.

Зазначеним судовим рішенням було встановлено, що ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» (код ЄДРПОУ 3555467) було зареєстровано у якості юридичної особи Виконавчим комітетом Луганської міської ради 16.11.2007, 19.11.2007 було взято на податковий облік за № 1584 і 01.06.2012 було зареєстровано платником податку на додану вартість, про що видано свідоцтво № 1003000076.

Таким чином, судом встановлено, що у період 2009-2011 роках, на час здійснення господарських операцій з ПП «Луганський завод сільськогосподарських деталей», ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» було зареєстроване у якості юридичної особи та платника податку на додану вартість.

Крім того, судовим рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012, у адміністративній справі № 2а-10972/11/1270, за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройтехмонтаж» до Ленінської встановлено, встановлено, що податковим органом не надано доказів та документального обґрунтування того, що всі угоди вчинені позивачем у справі за період з 01.12.2010 по 30.09.2011 є нікчемними внаслідок неможливості здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупця.

Далі, судовим рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 03.04.2012, у адміністративній справі № 2а/1270/1597/2012 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугпромстройтехмонтаж» до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську, що набрало законної сили, встановлено, що акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 20.12.2011 за № 992/23-35554567 ґрунтується лише на припущеннях щодо фіктивності (нікчемності) договорів за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, не підкріплені належними доказами чи рішеннями судів про визнання їх такими.

Таким чином, судом встановлено, що між позивачем та його контрагентом ТОВ «Лугпромстройсантехмонтаж» мали місце господарську відносини із надання послуг та виконання будівельних робіт.

Далі, господарські відносини між позивачем та ТОВ «Транс Агентство Сервіс» підтверджуються Рахунком-фактурою № ТРА-101500 від 04.04.2011, видатковою накладною № ТРА-100559 від 05.04.2011, податковою накладною від 04.04.2011 № 100626, розрахунком коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 04.04.2011 № 100626 від 12.04.2011, платіжним документом від 04.04.2011, за яким позивачем сплачено 8650,00 грн.

Під час судового розгляду та дослідження письмових доказів у судовому засіданні відповідач не заперечував проти наданих позивачем первинних документів, не виказував думок, міркувань та не приводив доказів сумнівності наданих позивачем у якості доказів проведення господарських операцій та правильності ведення податкового обліку і складання податкової звітності первинних документів бухгалтерського та податкового обліку.

Суд зазначає, що будь-яких доказів відсутності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та доказів, що підтверджують неправомірність складання податкової звітності, або доказів порушення податкового законодавства відповідач суду не надав.

Далі, щоб стверджувати про нікчемність правочину, відповідачеві потрібно довести наявність сукупності обставин, що свідчать про нікчемність або удаваність правочину, зокрема встановити, чи були дії спрямовані на ухилення від оподаткування саме в такий спосіб, обізнаність керівника, засновників, пов'язаних осіб про удаваність, нікчемність укладених правочинів та системність такої діяльності суб'єкта господарської діяльності та його контрагентів, чи усвідомлювали вони протиправність господарського зобов'язання, суперечність його мети інтересам держави та суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Відповідачем не надано доказів та не доведено того, що угоди, укладені позивачем нікчемні, більш того, встановлення факту недійсності, у тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Зазначена правова позиція наведена у листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставним доводи відповідача про непідтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, зазначені доводи є ні чим іншим, як припущенням відповідача, нічим не підтверджені та необґрунтовані.

Крім того, суд звертає увагу,що у випадку, якщо податковий орган вважає,що у даному випадку мала місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільно-небезпечне діяння, то відповідач має право на вирішення такого питання у межах кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

Будь-яких вироків суду у кримінальних справах, постанов суду про закінчення кримінального переслідування із нереабілітуючих обставин не надано.

Посилання відповідача на відсутність у позивача товарно-транспортних накладних, як на доказ відсутності фактичного здійснення господарської операції суд вважає безпідставним та необґрунтованим виходячи із наступного.

Товарно-транспортна накладна за своєю суттю є підтвердженням придбання автотранспортних послуг і єдиною підставою для включення до складу валових витрат сплачених сум за автотранспортні послуги.

Позивач довів, що він не користувавсь автотранспортними послугами перевізників, а використовував для зазначений цілей належний йому на праві власності вантажний автомобіль, самостійно здійснюючи транспортування товару від постачальників, про що свідчать подорожні листи, як зазначалося вище.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем невірно застосовано положення та вимоги ст. 150 та пункт 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України.

Предметом спору в даній адміністративній справі є правове питання, яке від'ємне значення об'єкту оподаткування, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України включається до податкової декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року - від'ємне значення, отримане платником податку за результатами діяльності у І кварталі 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу І кварталу 2011 року з 2009-2010 років, чи також і від'ємне значення об'єкта оподаткування попередніх років, що увійшло до І кварталу 2011 року у відповідності із пунктом 22.4 статті 22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

При вирішенні спірного питання, суд, насамперед, вважає за необхідне зазначити, що у відповідності із пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Відповідно до підпункту 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України норми розділу III Податкового кодексу України застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. До вказаного терміну для цілей визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, у разі, якщо об'єкт оподаткування має від'ємне значення, застосовуються норми пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

У 2010 році норми пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону. Зокрема, було встановлено, що у звітних податкових періодах 2010 року у складі валових витрат платника податку враховувалося 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У І кварталі 2011 року сума збитків з податку на прибуток, які утворилися станом на 1 січня 2010 року та не були враховані у складі валових витрат у 2010 році, та збитки, які утворилися у 2011 році, включаються до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 року та, відповідно, стають від'ємним значенням І кварталу 2011 року.

Зазначене відповідає положенням статті 6.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до яких сума від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року включається до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року та, відповідно, стає витратами І календарного кварталу.

Починаючи з II кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі і витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Це застереження базується на тому, що розрахунок першого кварталу 2011 року є кінцевим результатом розрахунку об'єкта оподаткування (аналогічно як річний розрахунок) за законом, який втратив чинність.

Одночасно, положення пункту 150.1 статті 150 Кодексу передбачають таке: "Якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення".

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01 січня 2011 pоку, а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно було зазначене порушення податкового законодавства та визначено заниження податку на прибуток, і відтак, позивач правомірно включив у податкову звітність за 2,3 квартал 2011 року від'ємне значення з податку на прибуток за І квартал 2011 року, що виникло у зв'язку з віднесенням від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке утворилося станом на 01 січня 2011 року.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсягу, а рішення відповідача, викладені ним у вигляді податкових повідомлень-рішень та наказу про проведення перевірки підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 03 серпня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Складення постанови у повному обсязі відкладено до 07.08.2012, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-4,9,11,71,72,94,128,159,160163,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О ВИ В :

Адміністративний позов Приватного підприємства «Луганський завод сільськогосподарських деталей» до Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.07.2012 за № 0000662310; податкового повідомлення-рішення від 18.04.2012 за № 0000192360; податкового повідомлення-рішення від 06.07.2012 за № 0000682310; податкового повідомлення-рішення від 18.04.2012 за № 0000202360; податкового повідомлення-рішення від 18.04.2012 за № 0000212360 та податкового повідомлення-рішення від 06.07.2012 за № 0000672310 - задовольнити у повному обсягу.

Визнати протиправним та скасувати наказ Ленінської міжрайонної Державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби від 14 березня 2012 року за № 455 «Про призначення позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «Луганський завод сільськогосподарських деталей», код за ЄДРПОУ 31719135, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2011».

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.07.2012 за № 0000662310.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.04.2012 за № 0000192360.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.07.2012 за № 0000682310.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.04.2012 за № 0000202360.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.04.2012 за № 0000212360.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.07.2012 за № 0000672310.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Луганський завод сільськогосподарських деталей» суму витрат по сплаті судового збору у розмірі 1792 грн. 58 коп. (одна тисяча сімсот дев'яносто дві гривні, 58 копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 07.08.2012.

СуддяС.К. Коршиков


Суд	Луганський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	03.08.2012
Оприлюднено	30.08.2012
Номер документу	25600370
Судочинство	Адміністративне

Судовий реєстр по справі —2а/1270/5462/2012

Ухвала від 30.08.2012

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Юрко Ирина Володимирівна

Ухвала від 28.05.2015

Адміністративне

Луганський окружний адміністративний суд

С.В. Борзаниця

Ухвала від 28.05.2015

Адміністративне

Луганський окружний адміністративний суд

С.В. Борзаниця

Ухвала від 28.04.2015

Адміністративне

Луганський окружний адміністративний суд

С.В. Борзаниця

Постанова від 21.09.2012

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Юрко І.В.

Ухвала від 30.08.2012

Адміністративне

Донецький апеляційний адміністративний суд

Юрко І.В.

Постанова від 03.08.2012

Адміністративне

Луганський окружний адміністративний суд

С.К. Коршиков

Ухвала від 17.07.2012

Адміністративне

Луганський окружний адміністративний суд

С.К. Коршиков

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 03.08.2012 по справі 2а/1270/5462/2012ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —2а/1270/5462/2012

Ухвала від 30.08.2012

Ухвала від 28.05.2015

Ухвала від 28.05.2015

Ухвала від 28.04.2015

Постанова від 21.09.2012

Ухвала від 30.08.2012

Постанова від 03.08.2012

Ухвала від 17.07.2012

Постанова
від 03.08.2012 по справі 2а/1270/5462/2012
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД