Рішення

від 08.08.2012 по справі 18пд/5014/1453/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.08.12 Справа № 18пд/5014/1453/2012.

Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» , м. Луганськ

до приватного підприємства «Луганьбудсервіс» , м. Луганськ

про внесення змін до договору

за участю представників:

від позивача: Стариков А.С. за дов. від 10.02.2012;

від відповідача: Конопльова І.Л. за дов. від 27.06.2012.

Суть спору : позивачем заявлено вимоги про спонукання відповідача укласти додаткову угоду № 1 (в редакції позивача) до договору від 20.06.2008 № 21, укладеного між сторонами за позовом.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 03.07.2012 проти позову заперечує посилаючись на його необґрунтованість.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

20.06.2008 між сторонами за позовом укладено договір № 21 згідно якому, відповідач (зберігач ) зобов'язався зберігати прибори обліку теплової енергії (згідно додатку № 1 до договору), які знаходяться на балансі позивача (майнодавця ) і встановлені у житлових будинках комунальної власності територіальної громади м. Луганська, які знаходяться на балансі відповідача (п. п. 1.1., 1.2. договору).

Плата майнодавця зберігачу за зберігання майна договором не передбачена.

Позивач у позовній заяві вказав, що в зв'язку з передачею на баланс відповідачу ще декількох будинків (на підставі рішення Луганського міськвиконкому від 09.11.2011 № 340/17 ) у позивача виникла необхідність внести зміни до вищевказаного договору зберігання, а саме, доповнити предмет договору (додатку № 1) новими приборами обліку теплової енергії.

Листом від 08.12.2011 № 15/42-11-3380 позивач запропонував відповідачу внести зміни до договору від 20.06.2008 № 21 шляхом підписання додаткової угоди № 1 від 01.12.2011.

Листом від 13.12.2011 № 3637 відповідач відмовив позивачу у підписанні вказаної додаткової угоди посилаючись на те, що кошти для здійснення послуг зберігання у нього відсутні, а також, що договір, до якого пропонується внести зміни, вже припинився в зв'язку із закінчення строку його дії.

Цим листом, відповідач пропонував позивачу укласти відповідний договір з спеціалізованим охоронним підприємством.

На підставі вказаних доводів позивачем заявлено вимоги про спонукання відповідача укласти додаткову угоду № 1 (в редакції позивача) до договору від 20.06.2008 № 21, укладеного між сторонами за позовом.

Відповідач відзивом на позовну заяву від 03.07.2012 проти позову заперечує посилаючись на його необґрунтованість і небажанням приймати на зберігання нових приборів обліку теплової енергії позивача.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав:

За правовою природою укладений між сторонами по справі договір від 20.06.2008 № 21, є договором зберігання.

Згідно ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін , якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Договір зберігання, укладений між сторонами за позовом, не є обов'язковим для сторін, так як він не заснований на державному замовленні і відсутня пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення такого договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

Додатковою угодою до договору зберігання, щодо якої заявлено позовні вимоги, позивач пропонував відповідачу прийняти на безоплатне зберігання додаткове майно, яке знаходиться у його володінні (на балансі).

Однак, позивач не обґрунтував наявність встановленого законом обов'язку відповідача приймати це майно саме на зберігання .

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦК України та ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Статтею 652 ЦК України встановлено підстави розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин .

Відповідно до ч. 4 ст. 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках , коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Враховуючи, що позивач:

- не обґрунтував наявності встановленого законом обов'язку відповідача приймати це майно саме на зберігання (ст. 19 Конституції України);

- не обґрунтував і не довів факту істотного порушення договору відповідачем (ч. 2 ст. 651 ЦК України);

- не обґрунтував і не довів факту істотної зміни обставин та наявності виняткового випадку (ст. 652 ЦК України),

у задоволенні позову про внесення змін у договір слід відмовити, в зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

08 серпня 2012 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 13 серпня 2012 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя В.В. Корнієнко