Постанова

від 07.08.2012 по справі 12/5007/28/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2012 р. Справа № 12/5007/28/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Савченко Г.І. ,

суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Яковлев Д.В.,

за участю представників сторін:

від позивача- не з'явився;

від відповідача - Правдивець А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» на рішення господарського суду Житомирської області від 21.05.2012р. у справі №12/5007/28/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд»м.Київ

до Фермерське господарство «Суховець»

с.Вільшка Брусилівського району Житомирської області

про стягнення 1 778 911 грн. 62 коп. заборгованості по розрахунках, пені та штрафу,-

Представнику Відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарського процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

До початку судового засідання, розпорядженням виконуючого обов'язки голови Рівненського апеляційного господарського суду від 06.08.2012р., внесено зміни до складу колегії суддів у справі №12/5007/28/12 у зв'язку із неможливістю прийняти участь в судовому засіданні судді Саврія В.А. через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах, визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Мельник О.В., суддя Савченко Г.І.(арк.справи 147).

Відповідно до рішення господарського суду Житомирської області від 21.05.2012р. у справі №12/5007/28/12 (суддя Сікорська Н.А.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» (надалі в тексті -ТзОВ «Хліб Інвестбуд») задоволено частково: з Фермерського господарства «Суховець» (надалі в тексті -ФГ «Суховець») підлягає стягненню на користь ТзОВ «Хліб Інвестбуд» 1 043 610 грн. основного боргу; 208 722 грн. штрафу; 28 672 грн. 20 коп. судових витрат. В частині стягнення 345 301 грн. 62 коп. пені, 181 278 грн. штрафу та 6 906 грн. 04 коп. судового збору - відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в частині стягнення боргу і штрафу позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами, зобов'язання за контрактом щодо поставки зерна в погоджений строк (до 30.11.2011р.) Відповідач виконав лише частково. В результаті невиконання вказаного майнового зобов'язання у останнього виник борг на суму 1 043 610 грн., який Відповідачем визнано, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків, поясненнями представника Відповідача у судовому засіданні. Відповідачем не подано доказів погашення боргу. Відмовляючи в частині пені, місцевий суд виходив з того, що така може нараховуватись за невиконання грошового зобов'язання, а не майнового, яким є зобов'язання Відповідача.(арк.справи 107-109).

Не погоджуючись із рішенням в частині відмови у стягненні пені, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Житомирської області від 21.05. 2012р. у цій частині та прийняти нове рішення, яким задоволити вимогу про стягнення пені у повному обсязі.

Обґрунтовуючи скаргу Позивач зазначає, що приймаючи рішення господарський суд не застосував ч.2 ст.4, ст.ст. 216, 230, 231 ГК України, внаслідок чого дійшов хибного висновку, що зобов'язання боржника щодо сплати пені настає лише в разі несвоєчасного виконання грошового зобов'язання. Проте, Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Проте, частина 3 ст.549 ЦК України особливістю пені визначає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Вважає, що підставою відмови у задоволенні вимоги про стягнення пені не може бути те, що вона нарахована за прострочення іншого (а не лише грошового) зобов'язання, а відтак, це не може бути підставою і для висновку, що відповідна умова договору є недійсною. Коли обов'язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв'язку з порушенням зобов'язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч.1 ст.549 ЦК України, оскільки штраф і пеня є різновидами неустойки, що не вичерпує всього змісту поняття неустойки. (арк.справи 119-121).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №12/5007/28/12 від 19.06. 2012р. апеляційну скаргу Позивача прийнято до провадження, справу призначено до слухання. (арк.справи 116).

В судове засідання суду апеляційної інстанції 07.08.2012р. представник Позивача не з'явився, хоч про час та місце розгляду скарги сторону було повідомлено у встановленому порядку.

Оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №12/5007/28/ 12 від 19.06.2012р. явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу по суті.(арк.справи 116,145).

Представник Відповідача в судовому засіданні 07.08.2012р. повністю заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі, просив суд залишити оскаржуване рішення без змін, як законне і обґрунтоване.(арк.справи 156).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Відповідача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Хліб Інвестбуд»-покупець та ФГ «Суховець»-сільськогосподарський товаровиробник зерна, покупець 01.06.2011р. уклали контракт на поставку зерна майбутнього врожаю №КФ 0007 (надалі в тексті -Контракт), згідно п.п. 1.1, 1.2, 1.4, 1.5 якого, продавець у строк до 30.11.2011р. передає покупцеві у власність товар -кукурудзу в кількості 1 300,00 тонн загальною вартістю 1 950 000 грн., а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість (ціна за 1 тонну товару складає 1 500 грн.). Поставка вважається здійсненою в момент підписання акту приймання-передачі товару на базисі поставки: ВАТ «Брусилівське ХПП».(п.1.3.2. Контракту).

Сторони домовились, що покупець протягом 3-х робочих днів з моменту вступу в силу договору застави, укладення якого передбачено п.2.2 Контракту та за умови прийняття страховою компанією на страхування посівних площ продавця в повному обсязі, згідно п.4.5 Контракту, зобов'язується перерахувати продавцеві авансовий платіж в розмірі 50% від вартості Контракту, передбаченої у пункті 1.5.

Наступний платіж покупець здійснює у розмірі 20% від вартості Контракту, не раніше 1 місяця з моменту отримання продавцем першого авансованого платежу, на підставі отриманого листа-заявки останнього та позитивного звіту представника покупця про стан посівних площ. Платіж, передбачений п.3.2 Контракту здійснюється протягом 7-ми днів з моменту отримання покупцем всіх вищевказаних документів. Лист-заявка продавця повинен бути викладений у письмовій формі і надісланий на фактичну адресу покупця, указану в розділі 9 Контракту.(п.п. 3.2, 3.2.1, 3.2.2 Контракту).

Остаточний розрахунок у розмірі 30% від вартості поставленої партії товару здійснюється покупцем протягом 3-х робочих днів з моменту отримання Позивачем документів, передбачених в п.2.3 Контракту (договору складського зберігання зерна між зерновим (товарним) складом та покупцем; складських документів на зерно, виписаних покупцеві (за наявності відповідного базису поставки); акта приймання-передавання на весь обсяг товару; картки аналізу зерна або посвідчення про його якість, виданого державною хлібною інспекцією; видаткових накладних на товар; податкових накладних на залишок суми вартості зерна, неоплаченої за Контрактом).(п.3.4 Контракту).

Крім того, пунктом 5.3 Контракту сторони погодили, що у разі несвоєчасної передачі товару, з продавця стягується пеня у розмірі 0,2% вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів - додатково стягується штраф у розмірі 20% вартості цього Контракту.

Контракт діє до 31.12.2011р., його підписано головою ФГ «Суховець» та директором ТзОВ «Хліб Інвестбуд», скріплено відбитками печаток сторін.(арк.справи 8-11).

Вбачається, що на виконання п.2.2 Контракту ТзОВ «Хліб Інвестбуд»-заставодержатель та ФГ «Суховець»-заставодавець 01.06.2011р. уклали і нотаріально посвідчили договір застави майбутнього врожаю, а саме, зерна кукурудзи в кількості 1 300 тонн, який вирощується на загальній площі 700 га; вартість предмету застави сторони оцінили в 1 950 000 грн.(арк.справи 49).

Крім того, Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Провідна»-страховик та ФГ «Суховець»-страхувальник 01.06.2011р. уклали договір добровільного комплексного страхування майбутнього врожаю сільськогосподарської культури №11/1111425/0605/11.(арк.справи 30-48).

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Хліб Інвестбуд» платіжним дорученням №4838 від 06.06.2011р. перерахувало ФГ «Суховець» 975 000 грн., що становить 50% сумиі Контракту, а на підставі листа Відповідача №34 від 21.06.2011р. та Звіту про стан посівних площ від 04.07. 2011р. Позивач перерахував додатково 20% суми Контракту, що складає 390 000 грн. і стверджу-ється платіжним дорученням №3433 від 06.07.2011р.(арк.справи 12, 13, 52, 53).

Матеріалами справи стверджено, що зобов'язань за Контрактом у встановлений п.1.2 строк (до 30.11.2011р.) Відповідач не виконав.

Повідомлення про зупинення виконання обов'язків покупця з остаточної оплати товару (30% згідно п.3.4 Контракту) та пропозиція повернути (перерахувати) кошти, отримані за Контрактом, а саме - 1 365 000 грн. протягом 10 днів, які вбачаються з листа-вимоги №1763/12 від 28.12.2011р., врученого Відповідачеві 12.01.2012р. - залишені останнім без відповіді та задоволення.(арк.справи 17-20).

Натомість, Відповідач поставив для Позивача на ТзОВ «Бородянське ХПП» 214 260 кг кукурудзи на загальну суму 321 390,00 грн., що стверджується актом приймання-передачі №2 від 10.02.2012р та накладною №9 від 10.02.2012р.(арк.справи 14-16).

Сторони провели звірку розрахунків, за результатами якої склали Акт, з якого вбачається, що станом на 03.04.2012р. заборгованість ФГ «Суховець»перед ТзОВ «Хліб Інвестбуд»становить 1 043 610 грн. Акт звірки взаєморозрахунків підписано представниками сторін та скріпленого відбитками печаток сторін.(арк.справи 64).

Виходячи із суми Контракту, за непоставку товару, покликаючись на п.п.1.1, 3.1, 5.3 Контракту, Позивач нарахував 0,2% пені за період з 01.12.2011р. по 01.03.2012р., сума якої складає 345 301 грн. 62 коп. та штраф 20% від суми 1 950 000 грн., сума якого складає 390 000 грн.(арк. справи 3, 21).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні оскаржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду - частковій зміні з огляду на наступне:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно ст.509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 525, 526 ЦК України та ст.193 ГК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Як зазначалось вище, матеріалами справи стверджено, що Позивач своєчасно і в повному обсязі виконав взяті зобов'язання щодо проведення авансової оплати в розмірі 70% суми Контракту, проте, у встановлений Контрактом строк Відповідач товару на базис поставки ВАТ «Брусилівське ХПП» не поставив. Поставка Відповідачем на ТзОВ «Бородянське ХПП» 214 260 кг кукурудзи на загальну суму 321 390,00 грн. відбулась лише 10.02.2012р.

З огляду на це, судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що отримавши від Позивача 1 366 00 грн. попередньої оплати, Відповідач лише частково виконав зобов'язання поставити зерно кукурудзи в кількості 1 300 тонн на суму 1 950 000 грн., тому заявлена вимога про стягнення боргу в сумі 1 043 610 грн. є правомірною, стверджена належними і достатніми доказами і підлягає задоволенню на підставі ст.ст. 20, 173, 174, 193, 265-267 ГК України та ст.ст.11, 509, 526, 598, 610, 693, 712 ЦК України.

Виходячи зі змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, штрафом, пенею, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно зі ст.599 ЦК України і ч.1 ст.202 ГК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або зако-ном, зокрема, сплата неустойки.(п.3 ст.611 ЦК України).

Штрафними санкціями, згідно ч.1 ст.230 Господарського Кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зо бов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невико нання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Аналогічне визначення неустойки містить і ст.549 ЦК України.

Вирішуючи спір в частині стягнення штрафу, місцевий суд скористався правом зменшення штрафних санкцій, передбаченим ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, врахувавши ступінь виконання зобов'язання, розмір фактичної заборгованості та особливості діяльності сільськогосподарського товаровиробника. Разом з тим, відмовляючи у стягненні пені згідно п.5.3 Контракту, місцевий суд виходив з того, що зобов'язання з її сплати настає в разі невиконання грошового зобов'язання, а не майнового, яке згідно п.1.1 Контракту прийняв на себе Відповідач як продавець товару.

Проте, з останнім висновком місцевого суду колегія суддів не може погодитись зважаючи на таке:

Статтею 627 ЦК України, передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Так, укладаючи Контракт сторони погодили умови настання відповідальності в разі невиконання зобов'язання продавцем, тому, виходячи з принципу свободи договору і того, що встановлення відповідальності у вигляді неустойки за невиконання майнового зобов'язання відповідає приписам ст.230 ГК України та ч.2 ст.551 ЦК України. При цьому, враховуючи, що зобов'язання Відповідача носить майновий характер, колегія суддів, зауважує, що на розмір пені не розповсюджується обмеження її розміром подвійної облікової ставки Національного банку, як це встановлено ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Згідно з ч.1 ст.670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем своєчасно виконано всі умови Контракту в частині авансування плати за товар, однак Відповідачем поставлено лише частину товару, а тому Позивачем правомірно нараховано пеню та штраф, як це було передбачено сторонами в п.5.3 Контракту.

З поданого Позивачем розрахунку вбачається, що пеню в сумі 345 301 грн. 62 коп. нарахо-вано відповідно до умов п.5.3 Контракту та вимог ч.2 ст.551 ЦК України, ст.230 та п.6 ст.232 ГК в межах шестимісячного строку виходячи з розміру 0,2% на день та обсягу невиконаного зобов'язання за спірний період з 01.12.2011р. по 01.03.2012 року.

Вбачається, що непоставкою товару на суму 1 950 000 грн. Відповідач завдав Позивачеві майнових збитків. При цьому, доказів повернення суми попередньої оплати Відповідач суду не надав.

Із зазначених вище мотивів вимога про стягнення 345 301 грн. 62 коп. пені обґрунтована і підлягає задоволенню з підстав ст.33 ГПК України.

Заявлений позов підлягає частковому задоволенню в сумі 1 597 633 грн. 62 коп. В решті позову належить відмовити.

Разом з тим, неотримання Відповідачем урожаю кукурудзи через невідповідність якості ви-користаного насіння на посівних площах, про що останній зазначав під час вирішення спору у су-дах першої та апеляційної інстанцій -не звільняє його від відповідальності за невиконання зобов'-язання з поставки згідно Контракту.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на встановлені Рівненським апеляційним господарським судом обставини в сукупності, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, визнаються апеляційним судом такими, які згідно п.п. 3, 4 ч.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для зміни оскаржуваного рішення, оскільки ухвалюючи його, місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права та припустився невідповідності обставинам справи висновків, викладених у рішенні.

Зміна рішення зумовлює, згідно ст.49 ГПК України, перерозподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог.

В зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, понесені Відповідачем витрати із сплати судового збору на підставі частини другої ст.49 ГПК України, покладаються на Позивача.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд» на рішення господарського суду Житомирської області від 21.05.2012р. у справі №12/5007/28/12 - задоволити.

2. Рішення суду першої інстанції змінити, скасувавши в частині відмови у стягнення пені та розподілу судових витрат.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Фермерського господарства «Суховець», яке знаходиться у с.Вільшка Брусилівського району Житомирської області (код ЄДРПОУ 33337525) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хліб Інвестбуд», яке знаходиться у м.Київ, вул.Мельникова, 12 (код ЄДРПОУ 33307354) 345 301грн. 62коп. пені за період з 01.12.2011р. по 01.03.2012р. та 31 949грн. 25коп. судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

3. Витрати Позивача по судовому збору за подання апеляційної скарги покласти на Відповідача. Доручити суду першої інстанції видати відповідні накази.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касацій-ному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

5. Справу №12/5007/28/12 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Мельник О.В.