Рішення

від 07.08.2012 по справі 39/141

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.08.12 р. Справа № 39/141

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Морщагіної Н.С.,

суддів Говорун О.В., Колесник Р.М.

при секретарі судового засідання Чергинець І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабельелектропрофі» м.Луганськ

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м. Краматорськ

про стягнення заборгованості в сумі 137 063, 19 грн., інфляційних в сумі 15 762, 27 грн., 3% річних в сумі 5 202, 79 грн.

За участю представників сторін

від позивача: Культе Д.В. - за довіреністю б/н від 02.07.2012р.;

від відповідача не з'явився.

ВСТАНОВИВ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кабельелектропрофі» м.Луганськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м. Краматорськ, про стягнення заборгованості в сумі 137 063, 19 грн., інфляційних в сумі 15 762, 27 грн., 3% річних в сумі 5 202, 79 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №15/234 від 19.02.2010р.; специфікації №1 від 19.02.2010р., №2 від 19.05.2010р., №3 від 25.05.2010р. до договору поставки №15/234 від 19.02.2010р.; видаткові накладні №КЭ-0000066 від 05.03.2010р., №КЭ-0000241 від 26.05.2010р., №КЭ-0000217 від 13.05.2010р.; рахунки-фактури №КЭ- 0000137 від 04.03.2010р., №КЭ-0000428 від 19.05.2010р.; довіреності №447 від 04.03.2010р., №1093 від 21.05.2010р., №1012 від 13.05.2010р.; поштові квитанції №2814 від 01.12.2010р., №2606 від 19.01.2011р., №4034 від 28.01.2011р., №4277 від 16.03.2011р.; повідомлення про вручення поштових відправлень від 01.12.2010р., від 19.01.2011р., від 15.03.2011р.; листи №1130/1 від 30.11.2010р., №18/01 від 18.01.2011р., №26/01 від 26.01.2011р.; описи вкладення у цінний лист від 28.01.2011р., від 16.03.2011р.; акт б/н від 29.11.2010р.

Позивач в судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зазначив про порушення умов договору поставки №15/234 від 19.02.2010р. відповідачем в частині здійснення оплати вартості отриманого товару за таким договором.

Розгляд справи неодноразово відкладався, в тому числі за клопотаннями відповідача по справі.

Відповідач в жодне судове засідання не прибув, через канцелярію суду надав письмовий відзив на позов, згідно якого проти позовних вимог заперечив. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на той факт, що до теперішнього часу позивач не представив відповідачу рахунок на сплату отриманої продукції, що є порушенням п.6.1 договору №15/234 від 19.02.2010р.; в порушення п.5.2 договору №15/234 від 19.02.2010р., позивач не надав акт приймання-передачі спірного товару для його підписання. У зв'язку із викладеним, відповідач вважає недоведеним факт поставки товару на спірну суму.

В ході розгляду спору, відповідач також надав документи (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №608386 із датою його зміни від 28.04.2011р., довідка з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №378206 від 29.04.2011р., статут ПАТ «Енергомашспецсталь»), з яких вбачається здійснення пере найменування підприємства відповідача з Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (код ЄДРПОУ 00210602) на Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» (код ЄДРПОУ 00210602).

Зокрема, рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Енергомашспецсталь», оформленого протоколом № 1 від 21.04.2011р. затверджено нову редакцію Статуту Товариства, у зв'язку з проведеною зміною його найменування.

Згідно з п. 1.2 Статуту, Товариство змінило свою назву з Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» на Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь», у зв'язку з приведенням у відповідність з нормами Закону України «Про акціонерні товариства». У зв'язку з проведеними змінами Товариству зміно свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи, відповідні зміни внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч.1, 3 ст.90 ЦК України, юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про організаційно-правову форму. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до Єдиного державного реєстру.

Згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» зміни до установчих документів юридичної особи, а також зміна прізвища та/або імені, та/або по батькові (далі - імені) або місця проживання фізичної особи - підприємця підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за визначенням ч. 1 ст. 4 названого Закону, це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

В підтвердження факту внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру про зміну найменування відповідача по справі, в матеріалах справи містяться копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №608386 із датою його зміни від 28.04.2011р., довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №378206 від 29.04.2011р.

При цьому, суд приймає до уваги, що зміна найменування сторони не є правонаступництвом, оскільки підстави для зміни сторони її правонаступником, передбачені ст.25 Господарського процесуального кодексу України, відсутні.

Якщо після порушення провадження у справі найменування сторони змінилося і цю зміну зареєстровано в установленому порядку, сторона повинна у відповідності до вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України подати суду відповідні докази, які підтверджують зміну найменування юридичної особи. Суд, з урахуванням змісту наданих документів, зазначає про зміну найменування в рішення або в ухвалі.

Виходячи з викладеного, а також приймаючи до уваги зміст наданих відповідачем до матеріалів справи документів, суд дійшов висновку про необхідність зміни найменування Відкритого акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» на Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь».

Ухвалою суду від 08.09.2011р. на підставі ст.ст.60, 63 ГПК України, Відкритому акціонерному товариству «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ було повернуто зустрічну позовну заяву про визнання договору поставки №15/234 від 19.02.2011р. укладеного із Товариством з обмеженою відповідальністю «Кабельелектропрофі» м.Луганськ недійсним.

Ухвалою суду від 12.09.2011р. провадження у справі було зупинено на підставі ст.79 ГПК України, у зв'язку із направленням матеріалів даної господарської справи до Донецького апеляційного господарського суду.

Ухвалою суду від 02.02.2012р. провадження у справі поновлено в порядку ст.79 ГПК України.

Ухвалою суду від 19.03.2012р. провадження у справі було зупинено на підставі ст.79 ГПК України, до розгляду пов'язаної із цією господарської справи №5006/6/15пд/2012.

Ухвалою суду від 24.07.2012р. провадження у справі поновлено в порядку ст.79 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.

19.02.2010 р., між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір поставки №15/234, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Пунктом 13.2. Договору встановлено строк його дії - 31.12.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна поставка відбувалась в березні та травні 2010р. Отже, з огляду на умови Договору та матеріали справи, суд дійшов висновку, що в спірний період Договір був чинним.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що постачальник зобов'язався у встановлений строк передати у власність покупця продукцію (товар), а покупець зобов'язався у відповідності з умовами цього договору прийняти цю продукцію (товар) та оплатити її.

Найменування, номенклатура, кількість, якісні та інша характеристики продукції, її ціна та строки поставки зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 Договору).

У виконання умов Договору сторонами були підписані три специфікації до Договору:

- специфікація №1 від 19.02.2010р.;

- специфікація №2 від 19.05.2010р.;

- специфікація №3 від 25.05.2010р.

За вказаних специфікаціях сторони погодили поставку продукції на умовах СРТ м. Краматорськ (Інкотермс-2000) із зазначенням строків поставки товару, його найменування, кількості та якісних показників. Строком оплати у всіх трьох специфікаціях вказано «умови сплати - протягом 30 днів після факту поставки». Специфікації підписані обома сторонами без зауважень та скріплені печатками підприємств.

У відповідності до вказаних специфікацій, на виконання умов Договору, за видатковими накладними №КЭ-0000066 від 05.03.2010р., №КЭ-0000241 від 26.05.2010р., №КЭ-0000217 від 13.05.2010р., позивач поставив відповідачеві продукцію на загальну суму 256 621, 67 грн.

Поставлену згідно означених видаткових накладних продукцію на підставі довіреностей №447 від 04.03.2010р., №1093 від 21.05.2010р., №1012 від 13.05.2010р. з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаних накладних.

Відповідно до ч.1 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіна від 24.05.1995 №88 первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

З представлених та вищевказаних видаткових накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі видаткові накладні містять тотожні відомості, які б значились в акті прийому-передачі товару. Тобто, такі видаткові накладні №КЭ-0000066 від 05.03.2010р., №КЭ-0000241 від 26.05.2010р., №КЭ-0000217 від 13.05.2010р. фактично є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

У зв'язку із наведеним, заперечення відповідача щодо відсутності в матеріалах справи та не направлення позивачем акта приймання-передачі товару є безпідставними та необґрунтованими.

Стосовно заперечень відповідача про ненадання позивачем рахунку на сплату товару, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

При прийманні продукції, відповідачем жодних актів про некомплектність продукції та відсутність супровідних документів не складалося, в подальшому відповідач із відповідними претензіями на адресу позивача не звертався і іншого відповідачем не доведено. Означене свідчить про передання відповідачу останніх у повному обсязі.

Статтею 688 ЦК України на Покупця покладено обов'язок повідомити Продавця про порушення умов Договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

При отриманні товару Покупцем не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки Продукції.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, поставлені без згоди Покупця товари, від яких Покупець відмовився, повинні прийматися ним за відповідальне зберігання.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цієї Продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору поставки №15/234 від 19.02.2010р.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт передачі відповідачеві спірного товару за вищевказаними видатковими накладними, тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України та умов Договору.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 9.1. Договору оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в національній валюті України.

Відповідно до п.9.3 Договору, покупець здійснює оплату за поставленою продукцією протягом 10 календарних днів від дати поставки та отримання рахунку на сплату, якщо інше не передбачено специфікацією.

Як вже вказано вище, у всіх трьох специфікаціях до Договору встановлений строк оплати товару протягом 30 днів по факту поставки. При цьому, у специфікаціях не йдеться про обов'язок позивача виставляти відповідачу рахунки на сплату отриманого товару та обов'язок відповідача здійснювати оплату товару лише після отримання рахунків. Підставою для оплати, згідно вказаних специфікацій, є фактична поставка товару, яка доведена матеріалами справи.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В порушення наведених вище норм, а також умов Договору, відповідач оплатив отриманий частково, оплату вартості отриманої продукції в сумі 137 063, 19 грн. не здійснив, заявлені позовні вимоги в цій частині з допомогою належних та допустимих у розумінні ст. 34 ГПК України доказів не спростував.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу в розмірі 137 063, 19 грн. підтверджена матеріалами справи та відповідачем належними доказами не спростована, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

В силу ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеного вище, позивачем за прострочення виконання відповідачем грошового обов'язку з оплати вартості поставленої продукції, заявлені вимоги щодо стягнення з останнього 3% річних в сумі 5 202, 79 грн., нарахованих за період з 26.03.2010р. по 13.07.2011р. та інфляційних в сумі в сумі 15 762, 27 грн. за період з 01.08.2010р. по 30.06.2011р.

Розрахунок заявлених до стягнення сум перевірено господарським судом та такі суми відповідно складають:

3% річних складають 5 202, 79 грн.;

інфляційні складають 16 574, 74 грн., тоді як позивачем заявлено до стягнення 15 762, 27 грн., що не суперечить діючому законодавству.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 5 202, 79 грн. та інфляційних в сумі 15 762, 27 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

На підставі ст.ст. 525, 526, 614, 625 та 655-697 ЦК України, ст. ст. 173, 193 ГК України, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Змінити найменування відповідача по справі №39/141 з Відкритого акціонерного товариства «Еенергомашспецсталь» на Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь».

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабельелектропрофі» м.Луганськ - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ (84306, Донецька обл.., м.Краматорськ, вул..Радгоспна, 6, ЄДРПОУ 00210602, р/р 26005301510738 в філії «Відділення Промінвестбанку в м.Краматорську Донецької області», МФО 334141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабельелектропрофі» (91033, м.Луганськ, кВ.Шевченко, буд.27, кв.54, ЄДРПОУ 36901293, р/р 26000310050301 у філії АБ «Південний» м.Луганськ, МФО 304999) заборгованість в сумі 137 063, 19 грн., інфляційні в сумі 15 762, 27 грн., 3% річних в сумі 5 202, 79 грн., витрати за державним митом в сумі 1 580, 29 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236, 00 грн.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення підписано 10.08.2012 р.

Головуючий суддя Морщагіна Н.С.

Суддя Говорун О.В.

Суддя Колесник Р.М.