Постанова

від 09.08.2012 по справі 5023/8930/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2012 р. Справа № 5023/8930/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Барбашова С.В. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Китаєв А.В.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу КПОЗ "Міжлікарняна аптека №271", м. Харків (вх. № 1978Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 14.05.12 р. у справі № 5023/8930/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек", м. Харків

до КП охорони здоров`я "Міжлікарняна аптека № 271", м. Харків

про стягнення 39981,63 грн.

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Фіто-Лек" м. Харків (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - КПОЗ "Міжлікарняна аптека № 271", м. Харків про стягнення 33080,14 грн. основного боргу та 6901,49 грн. штрафу. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього обов'язків за договором №100 від 02.01.2009 року. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.05.2012 року по справі №5023/8930/11 (суддя Калініченко Н.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з КПОЗ "Міжлікарняна аптека №271" на користь ТОВ "Фіто-Лек" 33080,14 грн. боргу, 6616,03 грн. штрафу, 396,96 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Відповідач не погодився з рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує на те, що оскаржуване рішення не відповідає фактичним обставинам справи та нормам законодавства, оскільки всупереч висновку суду щодо виникнення заборгованості відповідача за договором №100 від 02.01.2009 року та неоплаченими накладними, які додані до позовної заяви, матеріали справи не містять відповідних заявок або інших письмових погоджень відповідача на придбання товару у позивача (за умовами п. 5.1 вищезазначеного договору, поставка відбувається після письмового узгодження асортименту, цін та якості товару, що поставляється.) Крім того, матеріали справи не містять і довіреностей відповідача на одержання товару за накладними, складеними позивачем. Надані ж суду накладні не містять посилань на довіреність, згідно якої вони виписані, відсутні також прізвища матеріально-відповідальних осіб відповідача.

Відповідач також посилається на те, що судом першої інстанції не взято до уваги висновок судово-бухгалтерської експертизи №1336, згідно якого наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 33080,14 грн. за укладеним договором №100 від 02.01.2009 року документально не підтверджується.

За вказаних обставин, відповідач просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14.05.2012 року по справі №5023/8930/11 та відмовити в задоволенні позову повністю.

Відповідач свого представника у судове засідання не направив. Про причини своєї неявки суд не повідомив.

Судовою колегією виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому судова колегія вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, судова колегія згідно зі статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

До початку засідання судової колегії від відповідача надійшло клопотання про розстрочку виконання рішення суду першої інстанції від 14.05.2012 року з посиланням на тяжкий фінансовий стан та на порушення кримінальної справи Дзержинською районною прокуратурою м. Харкова відносно колишнього директора ОСОБА_2 стосовно зловживання своїми службовими обов'язками, у тому числі і при укладанні та виконанні умов спірного договору №100 від 02.01.2009 року, що призвело до завдання матеріальної шкоди відповідачу.

Представник позивача проти заявленого клопотання про розстрочку виконання рішення суду першої інстанції від 14.05.2012 року заперечує, посилаючись на те, що відповідач впродовж тривалого терміну не виконував своїх зобов'язань щодо сплати боргу за отриманий товар відповідно до укладеного договору.

Розглянувши клопотання відповідача судова колегія вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки таке клопотання не подавалось до суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться і згідно п.1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Крім того, порушення кримінальної справи проти колишнього директора ОСОБА_2 стосовно зловживання своїми службовими обов'язками не може бути підставою для надання розстрочки виконання рішення суду першої інстанції від 14.05.2012 року, а також не позбавляє відповідача звернутись з відповідною заявою про визнання його цивільним позивачем по порушеній кримінальній справі про стягнення завданих збитків.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст.101 Господарського процесуального кодексу України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 02 січня 2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 100, відповідно до умов якого позивач зобов'язується передати (поставити), у власність відповідача протягом дії договору товар в асортименті і кількості, вказаній в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а відповідач зобов'язується прийняти товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.2.1., 1.2.2., 1.2.3. договору, предметом поставки є: лікарські засоби, предмети медичного призначення, інші продовольчі і непродовольчі товари, у тому числі біодобавки.

Згідно п.п. 1.З., 1.4. укладеного між сторонами договору, поставка товару здійснюється за взаємною згодою сторін. Накладні є документом, який замінює специфікацію і протокол узгодження цін, і є невід'ємною частиною договору.

У пунктах 3.2., 3.3., 3.4. договору вказано, що постачання здійснюється окремими партіями, оформленими відповідними видатковими накладними, ціни на товар зазначаються в рахунку-фактурі або в кожній видатковій накладній, що є додатком до даного договору. Загальна сума договору складає суму вартості товарів згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, і відвантажених протягом дії даного договору.

Пунктами 3.5, 3.6 договору передбачено, що розрахунки за товар здійснюються по сумам, вказаним у видаткових накладних, шляхом відстрочення платежу протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару відповідачем.

Датою поставки вважається дата отримання товару відповідачем, про що останнім робиться відмітка у видатковій накладній, Якщо дата отримання товару не вказана відповідачем у видатковій накладній, датою отримання товару вважається дата виписки видаткової накладної. Оплата поставлених товарів проводиться відповідачем шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача.

Відповідно до п. 5.7 договору товар вважається переданим у власність відповідача по кількості і асортименту після підписання уповноваженими особами позивача та відповідача видаткових накладних, оформлених належних чином. При отриманні товару уповноважена особа зобов'язана надати належним чином оформлену довіреність, у випадку, якщо немає можливості оформити довіреність на отримання товару, відповідач підтверджує факт отримання товару шляхом поставлення печатки юридичної особи або фізичної особи на видатковій накладній позивача.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару; договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі ст. 694 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Таким чином, дослідивши умови спірного договору, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що договір № 100 від 02 січня 2009 року за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу з розстрочкою платежу.

Як свідчать матеріали справи, позивач за накладними за період з серпня по грудень 2010 р., передав відповідачу товар на загальну суму 34507,45 грн., відповідач товар отримав, про що свідчить його підпис та печатка на вищевказаних накладних, проте оплату товару провів лише частково, несплаченим залишився борг у сумі 33080,14 грн., що й стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції правомірно визнав, що позивач надав належні докази для підтвердження своїх вимог стосовно основної суми заборгованості в розмірі 33080,14 грн.

На підставі наведеного, суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги позивача в сумі 33080,14 грн. обґрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Суд першої інстанції також правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача на положення Інструкції Мінфіну України № 99 від 16.05.96 р. "Про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей", оскільки пунктом 5.7 договору № 100 від 02.01.2009 р., укладеного між сторонами, було передбачено, що у випадку, якщо немає можливості оформити довіреність на отримання товару, відповідач підтверджує факт отримання товару шляхом поставлення печатки юридичної особи або фізичної особи на видатковій накладній позивача.

Також, суд першої інстанції правомірно не прийняв як доказ висновок судово-економічної експертизи, оскільки при її призначенні, беручи до уваги заперечення відповідача щодо отримання товару від позивача у зв'язку із відсутністю замовлень та доручень, з метою з'ясування питання щодо наявності боргу у відповідача перед позивачем судом на розгляд експерта було поставлено питання: "Чи підтверджується документально на час проведення експертного дослідження наявність заборгованості Комунального підприємства охорони здоров'я "Міжлікарняна аптека № 271" (код ЗКПО 03293646) перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Фіто-Лек" (код ЗКПО 21194014) у розмірі 33080,14 грн. за укладеним між вказаними особами договором № 100 від 02 січня 2009 року. Однак висновок експерта за № 1336 від 04.04.2012 р. ґрунтується на відсутності доручень на отримання товару із посиланням на Інструкцію про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, і як наслідок відсутності доручень -непідтвердженість (відсутність) заборгованості.

Відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Господарський суд за приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Крім того, позивачем до стягнення заявлено 6901,49 грн. штрафу.

Відповідно до п. 7.2. договору, за прострочення платежу понад 30 календарних днів з моменту виникнення простроченого зобов'язання, відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 20% від вартості одержаного товару, за яким допущено прострочення платежу.

За вказаних обставин, суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги позивача щодо стягнення на його користь з відповідача 6616,03 грн. штрафу обґрунтованими та підлягаючими задоволенню. В решті вимог щодо штрафу суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у зв'язку з безпідставним пред'явленням до стягнення.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду першої інстанції відповідають вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оскаржуються, не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 6, 509, 526, 530, 652, 655, 692, 694 Цивільного кодексу України, ст.ст., 33, 34, 42, 49, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 14.05.2012 року по справі №5023/8930/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 09.08.2012 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Плужник О.В.