Постанова

від 31.07.2012 по справі 2а-344/10/13/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 липня 2012 р. Справа №2а-344/10/13/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Ольшанської Т.С., при секретарі Ківа А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим"

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000812301/0 від 14.12.2009 та № 0000822301/0 від 14.12.2009,

за участю представників:

позивача- Гриднєв В.В., виписка з наказу №1-"К",

відповідача- Маслікова Л.Г., довіреність №2198/10-0/10 від 18.04.2012.

Суть спору: Приватне підприємство "Продовольча компанія "Агрокрим" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000812301/0 від 14.12.2009 та № 0000822301/0 від 14.12.2009.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 06.01.2010 відкрито провадження по справі та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.07.2010 призначено у справі судово-бухгалтерську експертизу та зупинено провадження у справі.

02.06.2011 поновлено провадження у справі, у зв'язку з поверненням матеріалів справи на підставі неможливості дати висновок експерта.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.06.2011 призначено у справі судову експертизу та зупинено провадження у справі.

29.09.2011 поновлено провадження у справі, у зв'язку з поверненням матеріалів справи на підставі неможливості дати висновок експерта.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.10.2011 скасовані ухвали Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.06.2011 та від 29.07.2011 про призначення експертизи, призначено по справі судово-економічну експертизу та зупинено провадження у справі.

19.01.2012 поновлено провадження у справі, у зв'язку з поверненням матеріалів справи на підставі неможливості дати висновок експерта.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 07.02.2012 призначено по справі судову експертизу та зупинено провадження у справі.

07.06.2012 поновлено провадження у справі, у зв'язку з поверненням матеріалів справи на підставі неможливості дати висновок експерта.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.06.2012 провадження у справі № 2а-344/10/13/0170 зупинено до 18.07.2012.

18.07.2012 провадження у справі поновлено.

У судовому засіданні, яке відбулось 31.07.2012 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у адміністративному позові.

Представник відповідача заперечував проти позову.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 30933340, перебуває на податковому обліку в Красноперекопської ОДПІ АР Крим

Як встановлено судом, з 02.11.2009 по 27.11.2009 Красноперекопською ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка приватного підприємства "Продовольча компанія "Агрокрим"з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2006 по 30.06.2009. За результатами перевірки відповідачем 30.11.2009 складений акт №1541/23-0/30933340, у якому зроблений висновок про порушення позивачем пунктів 4.1.1., 11.3.1., 5.1., 5.3.2., 7.3.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»

- підприємство не включило до складу валового доходу 4 кварталу 2007 року та 1 кварталу 2009 року, півріччя 2009 року суму реалізації товару та безоплатно надані послуги (по сплаті послуг а електроенергію) всього у сумі 30153,20 грн., у тому числі за 4 квартал 2007 року у сумі 2000,00 грн., 1 квартал 2009 року у сумі 26076,70 грн., за 2 квартал 2009 року у сумі 2076,50 грн.;

Підприємством завищена сума валових витрат у розмірі 771317,56 грн., у тому числі за 2 квартал 2007 року - 107250,00 грн., за 3 квартал 2007 року - 12000,00 грн., за 4 квартал 2007 року - 368268,30 грн., за 1 квартал 2008 року - 106414,82 грн., 2 квартал 2008 року - 11234,32 грн., 3 квартал 2008 року - 70018,20 грн., 4 квартал 2008 року - 96131,92 грн.;

Підприємством завищена сума валових витрат, пов'язаних з придбанням основних засобів у розмірі 900000,00 грн.;

Підприємством завищена сума валових витрат у розмірі 84895,40 грн.

В результаті чого занижено податок на прибуток в періоди, що перевірялися на загальну суму 460625,00 грн., у тому числі за півріччя 2007 року - на 29872,00 грн., 9 місяців 2007 року - 32872,00 грн., 2007 рік - 152499,00 грн., 1 квартал 2008 року - 26604,00 грн., півріччя 2008 року - 29241,00 грн., 9 місяців 2008 року - 47024,00 грн., 2008 рік - 85773,00 грн., 1 квартал 2009 - 257648,00 грн., півріччя 2009 року - 222352,00 грн.

Та зменшення суми задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування за 1 квартал та півріччя 2009 року у сумі 307206,00 грн.

На підставі вказаного акту 14.12.2009 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000812301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 708585,00 грн., у тому числі за основний платежем 460625,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 247960,00 грн.

Крім того відповідачем встановлено порушення пунктів 2, 3, 4 Інструкції про порядок обчислення та справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища, введеної постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 №303, в частині заниження суми збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 27,63 грн.

За результатами чого винесено податкове повідомлення-рішення від 14.12.2009 №0000822301/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 537,63 грн., у тому числі 27,63 грн. основного платежу, 510,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Надаючи оцінку доводам позивача, покладеним в основу позовних вимог суд зазначає таке.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до Закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина 2 статті 5 КАС України). На момент проведення господарської діяльності позивачем. Який був предметом податкової перевірки, та прийняття податкових повідомлень-рішень, що є предметом судового оскарження, діяв Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 №283/97-ВР (далі Закон про прибуток), Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі - Закон про ПДВ), Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-Ш. Зазначені Закону підлягають застосуванню під час розгляду зазначеної справи.

Відповідно до статей 104-106 КАС України провадження по адміністративній справі проводиться на підставі позову поданого до суду, в якому позивачем викладається зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Під час розгляду справи по суті відповідачем надані письмові пояснення від 27.07.2012, з яких встановлено, що за порушення пунктів 4.1.1., 11.3.1 Закону про прибуток, а саме не включення до складу валового доходу 4 кварталу 2007 року та 1 кварталу 2009 року, півріччя 2009 року суму реалізації товару та безоплатно надані послуги (по сплаті послуг а електроенергію) всього у сумі 30153,20 грн., у тому числі за 4 квартал 2007 року у сумі 2000,00 грн., 1 квартал 2009 року у сумі 26076,70 грн., за 2 квартал 2009 року у сумі 2076,50 грн., податкове зобов'язання платнику податків не визначалось, штрафні санкції не нараховувалися.

Позивачем оскаржується податкове повідомлення-рішення від 14.12.2009 в частині визначення податкового зобов'язання та штрафних санкцій у зв'язку з завищенням суми валових витрат у розмірі 771317,56 грн., у тому числі за 2 квартал 2007 року - 107250,00 грн., за 3 квартал 2007 року - 12000,00 грн., за 4 квартал 2007 року - 368268,30 грн., за 1 квартал 2008 року - 106414,82 грн., 2 квартал 2008 року - 11234,32 грн., 3 квартал 2008 року - 70018,20 грн., 4 квартал 2008 року - 96131,92 грн.;

пов'язаних з придбанням основних засобів у розмірі 900000,00 грн.;

та у розмірі 84895,40 грн.

Таким чином суд надходить висновку, що саме зазначені обставини є предметом судового дослідження.

Перевіркою встановлено, що позивачем в порушення приписів пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону про прибуток, віднесено до складу валових витрат 771317,56 грн., оплати інформаційних послуг по договору від 10.04.2007 з приватним підприємцем ОСОБА_2 як таких, що не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Як передбачено приписами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону про прибуток не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що згідно статуту та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 30.09.2008 видами діяльності ПП «Продовольча компанія «Агрокрим» є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, неспеціалізована торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами та інши.

За умовами договору від 10.04.2007, укладеного між позивачем та ПП ОСОБА_2, останній здійснює пошук покупців на продукцію замовника на умовах, визначених договором. Виконавець інформує замовника щодо найменувань та повних реквізитів майбутніх покупів, інформування має нормативне обґрунтування у вигляді листа.

На підтвердження факту надання послуг між сторонами щомісячно складаються відповідні акти.

Позивач повинен сплати виконавцю плату у розмірі 12% від суми зарахованої на його розрахунковий рахунок протягом 30 календарних днів з моменту зарахування.

Актом перевірки встановлено, що сторонами складалися акти виконаних робіт за період дії договору, які містять дату, номер, місце складання акту, підписи замовника та виконавця, найменування послуги, одиниця виміру, ціну та суму, позначення ПДВ - 0%, позначення, що послуги надані у повному обсязі.

Копії відповідних актів долучені до матеріалів справи.

Таким чином суд зазначає, що акти прийому-передачі виконаних робіт за цим договором, які будучи первинними документами та підставою формування валових витрат у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, відповідають вимогам пункту 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", складені з дотриманням приписів пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, містять дані щодо обсягів наданих послуг, змісту наданих послуг, вартість, посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а тому визнає їх належними доказами по справі.

В бухгалтерському обліку підприємства проведені операції відображені проводкою Дт.92 Кт.685.2.

До матеріалів справи позивачем додані листи ПП ОСОБА_2:

Від 20.02.2007 з пропозицією укласти договір постачання крупи рисової в Республіку Азербайджан, з підприємством ЛТД «Хакарі» м.Баку. В листі зазначені реквізити підприємства, банківські рахунки, реквізити залізної дороги, засоби зв'язку.

Сторонами не заперечується, та актом перевірки підтверджується, що 20.02.2007 між позивачем та ЛТД «Хакарі» був укладений договір №1-ВЕД на суму 1000000,00 доларів США. В оплату поставленого товару позивачем було отримано 16507,24 дол.США.

21.09.2007 ПП ОСОБА_2 спрямував на адресу позивача лист з пропозицією укласти договір з приватним торговим універсальним підприємством «Еколайнбел» Республіка Беларусь, Мінська область, м.Фаніполь, на постачання крупи рисової.

Сторонами не заперечується, та актом перевірки підтверджується, що 27.09.2007 між позивачем та ПТУП «Еколайнбел» був укладений договір №2-ВЕД на суму 1000000,00 доларів США. В оплату поставленого товару позивачем було отримано 2459044,98 грн.

05.10.2007 ПП ОСОБА_2 запропонував позивачу укласти договір з ВАТ «Брестська обласна база «Бакалєя» Республіка Беларусь, м.Брест.

Сторонами не заперечується, та актом перевірки підтверджується, що 10.10.2007 між позивачем та ВАТ «Брестська обласна база «Бакалєя» був укладений договір №3-ВЕД на суму 100000,00 доларів США. В оплату поставленого товару позивачем було отримано 172558,50 грн.

25.10.2007 з боку ПП ОСОБА_2 позивачу було запропоновано укласти договір з фірмою «Бабек» Республіка Азербайджан, м.Баку з постачання крупи рисової.

Договір з зазначеною фірмою був укладений позивачем 01.11.2007 (№4-ВЕД) на суму 500000,00 доларів США. Отримання коштів підтверджується у сумі 362933,40 грн.

26.11.2007 позивачу було запропоновано здійсніти постачання крупи рисової крупи рисової дрібної у Республіку Азербайджан - ММС «Янар-Даг», Масалінський район, с.Самидхан.

01.12.2007 між сторонами був укладений зовнішньоекономічний договір №5-ВЕД на суму 500000,00 доларів США. Кошти в оплату товару надійшли у грудні 2007 та січні 2008 року у сумі 393748,50 грн.

08.01.2008 позивачу надійшла пропозиція ПП ОСОБА_2 про укладення договору з КМ «Палід-2», Республіка Азербайджан, м.Баку на постачання крупи перлової.

18.01.2008 між зазначеними сторонами був укладений договір №6-ВЕД, на загальну суму 500000,00 грн. Кошти за договором надійшли у січні та лютому 2008 року в загальній сумі 338966,10 грн.

На підставі листа ПП ОСОБА_2 від 26.05.2008, позивачем був укладений договір з ПТУП «Еколайнбел», Республіка Беларусь, від 28.05.2008 №7-ВЕД на постачання гороху колотого, крупи ячмінної на загальну суму 1000000,00 дол. США. В оплату постачання товарів було отримано 28195 доларів США.

Виконуючи умови договору від 10.04.2007 ПП ОСОБА_2 запропонував позивачу укласти договір постачання гороху колотого в республіку Узбекістан ТОВ «Діпноі трейдінг», м.Ташкент. Договір за вказаною пропозицією був укладений 07.07.2008 №8-ВЕД на суму 1000000,00 доларів США. Оплата надійшла у липні 2008 року у сумі 37125,00 грн.

На підставі наданої ПП Череповим пропозиції від 18.08.2008, позивачем був укладений договір з ТОВ «Азия Агро Фуд Експорт» від 29.08.2008 №9-ВЕД на загальну суму 2000000,00 доларів США, на підставі якого позивачу надійшли кошти у сумі 73224,00 грн. 09.09.2008.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону про прибуток валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України вже висловлювала правову позицію щодо застосування норм права при розгляді спорів цієї категорії. Зокрема, у постанові від 10 червня 2008 року (справа N 21-2044во07) було вказано, що до складу валових витрат належать лише витрати, які прямо передбачені Законом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства.

Із системного аналізу чинного податкового законодавства та визначення господарської діяльності, наведеного у пункті 1.32 статті 1 Закону про прибуток, вбачається, що це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Таким чином при вирішенні питання про включення витрат платника податків суд зазначає, що придбання інформаційних послуг в ПП ОСОБА_2 безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача - оптова торгівля зерном, насінням.

З огляду на встановлений в акті перевірки обсяг прибутку підприємства за перевіряє мий період у розмірі 297169,27 грн., суд не може погодитись з тим, що укладений договір не мав позитивної динаміки фінансового результату господарської діяльності позивача.

Пункт 5.3 статті 5 Закону про прибуток передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових. Серед таких обмежень послуги, які було виключено відповідачем зі складу валових витрат позивача, відсутні. Крім того, пункт 5.11 ст. 5 Закону про прибуток не дозволяє встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення до складу валових витрат платника податку, крім тих обмежень, що зазначені в цьому Законі.

За своїм змістом ця норма Закону передбачає як підставу для невключення до складу валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених документально.

Судом при розгляді справи встановлено належність витрат на оплату товарно-матеріальних цінностей до пов'язаних з веденням виробництва, оскільки вони підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Стаття 11 Закону про прибуток (Правила ведення податкового обліку) не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Суд вказує, що лише у тому разі, коли у пунктах 5.3-5.8 зазначеного вище Закону містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення можна вважати неправомірним.

Також суд відзначає, що нормами Закону про прибуток не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує пункт 5.10 статті 5 Закону про прибуток, яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Разом з тим суд зазначає, що стаття 545 Цивільного кодексу України містить важливі правила підтвердження виконання цивільно-правових зобов'язань. Загальне правило статті 545 говорить про обов'язкове письмове підтвердження одержання виконання кредитором. На підтвердження одержаного виконання частково або в повному обсязі кредитор має видати боржникові розписку. Коментована стаття не містить вимог до форми та змісту розписки (хоча зрозуміло, що виходячи із суті поняття "розписка" вона обов'язково має бути складена у письмовій формі). Змістом розписки має бути твердження, що боржник надав, а кредитор прийняв виконання зобов'язання в повному обсязі або частково із зазначенням обсягу (частки) виконання. Правило частини 1 статті 545 не є імперативним, оскільки ЦК зазначає, що розписка видається кредитором на вимогу боржника. Боржник може і не пред'являти вимогу про надання йому розписки, якщо виконання зобов'язання та його прийняття кредитором підтверджується іншими доказами (наприклад підписом на видатковій накладній в разі передачі товару, проведеним банком платіжним дорученням в разі сплати грошових коштів в безготівковому порядку, підписанням акту приймання-передачі наданих послуг або акту виконаних робіт тощо).

При цьому суд приймає до уваги той факт, що докази того, що вказані акти виконаних робіт не мають юридичної сили або визнані недійсними, в матеріалах справи відсутні.

На підставі наведеного суд вважає правомірним включення позивачем до складу валових витрат, сум, сплачених на користь ПП ОСОБА_2 протягом 2007 - 2008 років, а тому визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення Красноперекопської ОДПІ від 14.12.2009 в частині визначення позивачу основаного платежу у сумі 192828,00 грн.

Згідно пункту 7.3.1. статті 7 Закону про прибуток доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Судом встановлено, що у березні та липні 2008 року позивачем було отримано передоплату від ММС «Янар-Даг» у сумі 77970,00 доларів США.

У лютому 2009 року передоплата у сумі 246677,20 грн. була повернута.

На момент повернення курсова різниця на суму повернення склала 84895,40 грн., та була включена позивачем до валових витрат.

Згідно пункту 1.21 Закону про прибуток доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

У даному випадку відповідач невірно визначив належність суми курсових різниць до складу доходу платника податків, та, відповідно, застосував норму права, яку на його думку порушив позивач, що не підлягала для застосування.

Згідно пункту 6.1. статті 6 Закону 2181 у податковому повідомлені зазначаються підстава для такого нарахування, посилання на норму податкового Закону, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових зобов'язань, та інше.

Тому суд вважає, що визначення позивачеві податкового зобов'язання на підставі пункту 7.3.1. статті 7 Закону про прибуток, як про це зазначено у податковому повідомленні-рішенні від 14.12.2009, є протиправним, а тому скасовує податкове повідомлення-рішення в частині нарахування основного зобов'язання у сумі 14920,00 грн.

Судом встановлено, що 20.01.2009 між позивачем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 був укладений договір про надання брокерських послуг №1/1, відповідно до якого брокер був зобов'язаний здійснити на ТБ «Таврійська універсальна біржа» правочин з купівлі від імені ПП «ПК «Агрокрим» будівель, споруд та обладнання СТОВ «Агрофірма «Герої Сиваша» на загальну суму 6000000,00 грн. У випадку подання заявки про купівлю зазначеного товару позивач повинен був сплатити гарантійний внесок у сумі 900000,00 грн.

22.01.2009 вказаний внесок у сумі 900000,00 грн. був перерахований позивачем безготівковим шляхом, згідно платіжного доручення №494.

22.01.2009 позивач придбав через Таврійську універсальну біржу у СТОВ АФ «Герої Сіваша» комплекс будівель, споруд, зернотоку.

Згідно пункту 8.4.1. статті 8 Закону про прибуток у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Обмеження, щодо включення окремих витрат до складу валових містяться у підпункті 5.3.2 статті 5 Закону про прибуток. Придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

На підставі зазначеного суд робить висновок, що витрати платника податку, пов'язані з придбанням основних фондів виробничого призначення, відповідно до підпункту 8.4.1 статті 8 Закону про прибуток збільшують балансову вартість відповідної групи основних фондів як на суму вартості їх придбання, так і на суму витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням.

Суд погоджується з висновком податкового органу про безпідставність включення витрат, пов'язаних із сплатою гарантійного внеску з придбання нерухомості на товарній біржі, до складу валових витрат платника податків - ПП «ПК «Агрокрим», а тому відмовляє позивачу у задоволені позову в частині визнання протиправним та скасуванні податкового повідомлення рішення від 14.12.2009 у сумі основного платежу у розмірі 189705,00 грн.

Згідно Закону 2181 на платника податків накладаються штрафні санкції за порушення податкового законодавства у розмірі, визначеному статтею 17.

Згідно підпункту 17.1.3. статті 17 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

За податковим повідомленням-рішенням від 14.12.2009 №0000812301/0 розмір основного платежу - 460625,00 грн. П'ятдесят відсотків такої суми складає 230312,50 грн. Проте у рішенні розмір штрафних санкцій дорівнює 247960,00 грн., що не відповідає розміру, встановленому за законом.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частини 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Оскільки визначення розміру штрафних санкцій є виключним, дискреційним повноваженнями податкового органу, суд вважає неможливим на власний розсуд встановлювати розмір штрафних санкцій за порушення податкового законодавства, у випадку їх невірного визначення, а тому визнає протиправним та скасовує податкове повідомлення-рішення від 14.12.2009 в частині визначення позивачу штрафних санкцій у сумі 247960,00 грн.

На підставі наведеного суд задовольняє адміністративний позов частково, в частині визначення позивачу основного платежу у сумі 207748,00 грн. основного платежу та 247960,00 грн. штрафних санкцій, а всього у розмірі 455708,00 грн.

Щодо встановленого відповідачем порушення пунктів 2, 3, 4 Інструкції про порядок обчислення та справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища, введеної постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 №303, в частині заниження суми збору за забруднення навколишнього природного середовища у розмірі 27,63 грн., та нарахування штрафних санкцій у сумі 510,00 грн., у податковому повідомленні-рішенні від 14.12.2009 №0000822301/0, суд зазначає про таке.

Актом перевірки встановлено, що позивач здійснює реалізацію зерна. У 1 півріччі 2009 року підприємство використало у господарській діяльності бензин марки А-76, А-92, А-95, 1189,84 л., дизпалива 238,88 л..

Розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища не надавався. Збір не сплачувався.

Відповідно до статті 44 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 №1264-ХП (в редакції що діяла станом на перший квартал 2009 року) збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище.

Ліміти скидів забруднюючих речовин, крім утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками, в навколишнє природне середовище, утворення і розміщення відходів промислового, сільськогосподарського, будівельного й іншого виробництва та інші види шкідливого впливу в цілому по території Автономної Республіки Крим, областей, міст загальнодержавного значення або окремих регіонів встановлюються:

а) у випадках, коли це призводить до забруднення природних ресурсів республіканського значення, територій інших областей, - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів;

б) в інших випадках - в порядку, що встановлюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськими (міст загальнодержавного значення) Радами, за поданням органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів.

Порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Зазначений Порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999 №303, відповідно до якого збір за забруднення навколишнього природного середовища (далі - збір) справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі - викиди) стаціонарними та пересувними джерелами забруднення.

Згідно підпункту 4.4. пункту 4 Інструкції про порядок обчислення та справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої спільним наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, ДПА України 19.07.1999 №162/319, зареєстрованої у Мінюсті України 09.08.1999 за № 544/3837, нормативи збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, встановлюються в залежності від виду пального та транспорту відповідно до таблиць 1.4 - 1.6 додатка 1 до Порядку.

Під час перевірки та судового розгляду не встановлена наявність в позивача стаціонарних або пересувних джерел забруднення.

Відповідачем не доведено, що використання у господарський діяльності пального, призвело до викидів забруднюючих речовим пересувними або стаціонарними джерелами позивача.

Відповідно до статті 11 КАС України суд розглядає і вирішує справи на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд бере до уваги положення частини 2 статті 71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, не надав суду доказів, які свідчили б про правомірність податкового повідомлення-рішення від 14.12.2009 №0000822301/0 та необґрунтованість даного позову.

На підставі наведено суд визнає адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню у визначеній частині повністю.

Під час прийняття постанови суд, зокрема, вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати (стаття 161 КАС України).

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

З огляду на викладене та з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами суд вважає необхідним стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

В судовому засіданні 31.07.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до статті 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 07.08.2012.

Керуючись статтями 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК від 14.12.2009 №0000822301/0.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АРК від 14.12.2009 №0000812301/0 в частині визначення податкового зобов'язання у сумі 455708,00 грн., основного платежу у сумі 207748,00 грн. та 247960,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

4.Стягнути на користь позивача судові витрати із Державного бюджету України у сумі 1,70 грн. шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.

5.В задоволені іншої частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ольшанська Т.С.