Постанова

від 14.08.2012 по справі 5024/2077/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2012 р. Справа № 5024/2077/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кочерової Н.О., суддівМележик Н.І., Самусенко С.С., розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Херсонській області на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 р. у справі№ 5024/2077/2011 господарського суду Херсонської області за позовомДержавної екологічної інспекції у Херсонській області доСиваського госпрозрахункового комунального підприємства "Акваторія" простягнення 68 381, 63 грн. за участю представників сторін:

від позивачів: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

від Генеральної прокуратури: Томчук М.О.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року Державна екологічна інспекція в Херсонській області звернулась до господарського суду з позовом до Сиваського госпрозрахункового комунального підприємства "Акваторія" про стягнення 68 381, 63 грн. шкоди, заподіяної державі порушенням вимог законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач, як водокористувач, в порушення вимог ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст. 44 Водного кодексу України протягом періоду з 01.07.2009 р. по 20.10.2009 р. здійснив видобування, використання та реалізацію 39200 куб.м. підземних прісних вод без дозволу на спеціальне водокористування. Внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів відповідач заподіяв державі збитки в розмірі 68 381, 63 грн., які відповідно до ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" мають бути ним відшкодовані.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 08.12.2011 р. (суддя: Ситюк В.Г.) позов задоволено.

Стягнуто з Сиваського госпрозрахункового комунального підприємства "Акваторія" на користь держави в особі Державної екологічної інспекції в Херсонській області до державного фонду охорони навколишнього природного середовища Сиваської селищної ради 68 381, 63 грн. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу самовільним водокористуванням та стягнуто в дохід державного бюджету України судові витрати.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване доведеністю наявними в матеріалах справи доказами факту самовільного видобування та використання відповідачем водних ресурсів. При цьому, суд виходив з того, що по-перше: дані про кількість забраної води, на підставі яких позивачем здійснено розрахунок, є достовірними, оскільки визначені на підставі даних самого відповідача та відповідають даним, наданим відповідачем до суду; по-друге: застосування позивачем при визначенні розміру шкоди Методик розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів (затверджених наказами Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 37 від 18.05.1995 р. та № 389 від 20.07.2009р.) є правомірним, оскільки такі Методики затверджені Міністерством охорони навколишнього природного середовища України та зареєстровані Міністерством юстиції України, не скасовані в установленому порядку та встановлюють порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, що обумовлені самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування.

Крім того, суд відхилив посилання відповідача на своєчасне звернення за одержанням дозволу, оскільки це не впливає на оцінку факту самовільного водокористування.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 р. (судді: Мишкіна М.А. - головуючий, Бєляновський В.В., Будишевська Л.О.) рішення місцевого господарського суду скасовано. У задоволенні позову відмовлено повністю.

При цьому, суд апеляційної інстанції, керуючись ст. 55, ч. 2 ст. 56 Водного кодексу України, п. 9 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. № 321, виходив з того, що вина відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу у зв'язку із здійсненням спеціального водокористування без відповідного на те дозволу відсутня, оскільки по-перше, рішення про припинення права на спеціальне водокористування, надане відповідачу дозволом зі строком дії до 01.07.2009 р., органом, що видав такий дозвіл, не приймалось; по-друге, відповідач вчасно звернувся до компетентних органів з питання отримання дозволу на новий термін, однак новий дозвіл на спеціальне водокористування видано місцевим управлінням охорони навколишнього природного середовища з порушенням місячного терміну, встановленого законодавством для видачі таких дозволів, а припинення водокористування відповідачем припинило б надання послуг з водопостачання та водовідведення населенню.

Крім того, застосування позивачем при проведенні розрахунку розміру збитків, заподіяних відповідачем державі самовільним водокористуванням за період з 25.08.2009 р. по 20.10.2009 р., Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації", затвердженої наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001 р. № 290, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 18.01.2002 р. за № 44/6332 (в редакції чинній до внесення змін наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011 р. №220) є неправомірним, оскільки відповідно до п. 9.1. зазначена Методика не застосовується у випадках використання прісних підземних вод глибиною більше 20 м., однак забір води відповідачем здійснювався з артезіанської свердловини глибиною 80 м, що не узгоджується з п. 9.1. Методики.

В касаційній скарзі заступник прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Херсонській області просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права.

Заслухавши пояснення представника прокуратури, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 21.07.2011 р. Державною екологічною інспекцією в Херсонській області проведено перевірку дотримання Сиваським госпрозрахунковим комунальним підприємством "Акваторія" вимог природоохоронного законодавства України, за результатами якої складено акт № 04-11/273, в якому зафіксовано факт порушення відповідачем вимог п. 9 ст. 44 Водного кодексу України, а саме: самовільного, без одержання дозволу на спеціальне водокористування, використання підземних вод із артезіанських свердловин № № 15-194, 15-205, 15-206, 15-207, 15-209, які перебувають на балансі відповідача з 04.05.2003 р. Крім того, також встановлено, що виданий 08.07.2003 р. Державним управлінням екології та природних ресурсів в Херсонській області дозвіл на спеціальне водокористування № УКР 2608-ХРС, закінчив свою дію 01.07.2009р., а новий дозвіл на спеціальне водокористування № Укр5962-ХРС видано лише 20.10.2009р. з терміном дії до 01.10.2011 р.

Зазначений акт був підписаний директором Сиваського ГКП "Акваторія" Огінською Г.А. без зауважень і заперечень.

Відповідно до довідок Сиваського ГКП "Акваторія" № 46 від 29.08.2011 р., підприємство протягом періоду з 01.07.2009 р. по 20.10.2009 р. використало 39 200 м 3 води. При цьому, згідно довідки № 49 від 02.09.2011 р. та довідки № 56 від 07.12.2011 р. відповідачем за період з 01.07.2009 р. по 24.08.2009 р. забрано 28,5 тис. метрів кубічних води, за період з 25.08.09 р. по 20.10.09 р. - 10,7 тис. метрів кубічних води.

Розрахунок розміру збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів Сиваським ГКП "Акваторія" зроблено:

- за період з 01.07.2009 р. по 24.08.2009 р. на підставі Методики розрахунку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 15.08.1995 р. № 37 (надалі -Методика № 37);

- за період з 25.08.2009 р. по 20.10.2009 р. на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. № 389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 14.08.2009 р. за № 767/16783 (надалі -Методика № 389).

Згідно з проведеними Державною екологічної інспекцією у Херсонській області розрахунками, загальний розмір збитків, заподіяних відповідачем державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів, склав 68 381, 63 грн. та є предметом позову у даній справі.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Так, зокрема, водні відносини в Україні регулюються Водним кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства (ч. 2 ст.2 Водного кодексу України).

Статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Відповідно до ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Відповідно до ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.

Згідно зі ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається: державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення; Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за погодженням з державними органами охорони навколишнього природного середовища - у разі використання води водних об'єктів місцевого значення.

Частиною1 статті 50 цього Кодексу встановлено, що строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 01.07.2003 р. Державним управлінням екології та природних ресурсів в Херсонській області видано відповідачу дозвіл на спеціальне водокористування № УКР-2608-ХРС з терміном дії до 01.07.2009 р.

Підстави для припинення права спеціального водокористування встановлені статтею 55 Водного кодексу України, відповідно до п. 2 якої право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється, зокрема, у разі закінчення строку спеціального водокористування.

При цьому, порядок припинення права спеціального водокористування визначається згідно з положеннями ст. 56 Водного кодексу України, згідно якої припинення права спеціального водокористування здійснюється, зокрема, за рішенням органу, що видав дозвіл на спеціальне водокористування, у випадку, передбаченому пунктом 2 ст. 55 цього Кодексу.

Припинення права на спеціальне водокористування в усіх випадках здійснюється органом, що видав дозвіл на спеціальне водокористування (ч. 2 ст. 56 Водного кодексу України).

Процедуру погодження та видачі юридичним та фізичним особам дозволів на спеціальне водокористування визначає Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 р. № 321, пунктом 9 якого також передбачено, що припинення права спеціального водокористування в усіх випадках здійснюється органом, що видав дозвіл на спеціальне водокористування.

Відтак, виходячи з аналізу наведених вимог чинного законодавства, право спеціального водокористування, що виникло у відповідача на підставі дозволу на спеціальне водокористування № УКР 2608-ХРС зі строком дії до 01.07.2009 р., повинно було припинитись шляхом прийняття органом, що видав дозвіл, відповідного рішення, про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції.

Однак, взявши до уваги відсутність в матеріалах справи рішення компетентного органу про припинення права спеціального водокористування Сиваського ГКП "Акваторія", суд апеляційної інстанцій цілком вірно зробив висновок, що таке право відповідача не було припинено у встановленому законодавством порядку.

Крім того, судом апеляційної інстанцій також встановлено, що 24.06.2009 р., тобто до спливу терміну дії дозволу № УКР 2608-ХРС від 01.07.2003 р., відповідач звернувся із заявкою до Новотроїцької СЕС 24.06.2009 р. для проведення аналізу води артезіанських свердловин в кількості 5 одиниць №№ 15-206, 15-194, 15-207, 15-205, 15-209, а також до Херсонської Південно-Української геологорозвідувальної експедиції з проханням видати дозвіл на спеціальне водокористування.

Згідно з п.4 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002р. №321, дозволи на спеціальне водокористування видаються в місячний термін з дня подання в установленому порядку клопотання. Клопотання водокористувачів на отримання дозволу розглядаються у місячний термін.

Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, новий дозвіл на спеціальне водокористування № Укр 5962 -ХРС видано Державним управління охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області відповідачу лише 20.10.2009 р. з терміном дії до 01.10.2011 р.

Відтак, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про те, що вина відповідача у невчасному отриманні дозволу на спеціальне водокористування відсутня, оскільки він вжив необхідних заходів для його отримання, а згідно Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, відповідач не міг зупинити здійснення водопостачання населенню смт. Сиваське, Новотроїцького району, Херсонської області, оскільки державна політика у сфері питної води та питного водопостачання будується на принципах гарантованого першочергового забезпечення питною водою населення для забезпечення питних, фізіологічних, санітарно-гігієничних та побутових потреб (ч.1 ст.6 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання").

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, заявлена позивачем до стягнення сума збитків у розмірі 68 381, 63 грн., заподіяних відповідачем державі самовільним водокористуванням, розрахована:

- за період з 01.07.2009 р. по 24.08.2009 р. на підставі Методики розрахунку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 15.08.1995 р. № 37 та складає 1774, 13 грн.;

- за період з 25.08.2009 р. по 20.10.2009 р. на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. № 389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 14.08.2009 р. за № 767/16783 (надалі -Методика № 389) та складає 66 607, 50 грн.

Відтак, більша частина заявлених до стягнення з відповідача збитків розрахована позивачем відповідно до п. 9.1. Методики № 389.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що апеляційний господарський суд зробив цілком правильний висновок про непоширення на спірні правовідносини дії Методики № 389 (в редакції чинній в період з 25.08.2009 р. по 20.10.2009 р., за який проводився розрахунок розміру збитків) з огляду на наступне.

Відповідно до п. 9.1. Методики № 389 розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушення умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування за наведеною у зазначеному пункті формулою не здійснюється у разі водокористування підземними водами, що знаходяться на глибині більше 20 метрів.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідач використовував п'ять артезіанських свердловин, глибина яких відповідно до їх паспортів перевищує 20 м, а саме: свердловину № 15-194, глибиною 82 м; свердловину № 15-205, глибиною 80 м; свердловину № 15-206, глибиною 85 м; свердловину № 15-207, глибиною 80 м; свердловину № 15-209, глибиною 80м.

За таких обставин, при розрахунку розміру збитків за період з 25.08.2009 р. по 20.10.2009 р. Методика № 389 (в редакції чинній до внесення змін наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011 р. № 220) не підлягає застосуванню, оскільки пунктом 9.1. Методики передбачено виняток для застосування формули розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування, а саме: в разі забору прісних підземних вод з глибини більше 20м., а із встановлених судами обставин справи вбачається, що відповідач використовував артезіанські свердловини, глибина яких відповідно до їх паспортів перевищує 20 м.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що оскаржувана відповідачем постанова прийнята з дотриманням норм матеріального права, підстави для її скасування відсутні.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 р. у справі № 5024/2077/2011 без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді Н. Мележик

С. Самусенко