Постанова

від 14.08.2012 по справі 5023/1464/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2012 р. Справа № 5023/1464/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кочерової Н.О., суддів:Мележик Н.І., Самусенко С.С. розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Ю БІ СІ - ПРОМО" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 року у справі№ 5023/1464/12 господарського суду Харківської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Канатінвесттрейд" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Ю БІ СІ - ПРОМО" простягнення 152 960 грн. за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Канатінвесттрейд" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Ю Бі Сі-Промо" про стягнення заборгованості у розмірі 152 960, 00 грн. та судових витрат, що складаються з судового збору у розмірі 3 059, 20 грн. та витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 8 000, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення досягнутої між ними усної домовленості щодо купівлі-продажу канату не повністю розрахувався з ним за поставлений по видаткових накладних протягом листопада-січня 2011-2012 років товар.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.05.2012 р. (суддя Макаренко О.В.) позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Ю Бі Сі-Промо" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Канатінвесттрейд" 127 880, 00 грн. заборгованості, 3 059,20 грн. судового збору та 8000, 00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

В частині стягнення 25 080, 00 грн. основного боргу провадження у справі припинено.

Припиняючи провадження у справі на підставі пп. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, місцевий господарський суд послався на відсутність спору між сторонами в частині стягнення 25 080,00 грн. заборгованості, оскільки вказана сума боргу була погашена відповідачем 17.05.2012 р., тобто після звернення позивача до суду з позовом у даній справі. У зв'язку з цим, а також визнавши доведеними обставини, якими позивач обґрунтовував позовні вимоги, суд частково задовольнив позовні вимоги.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 р. (судді: Істоміна О.А. -головуючий, Барбашова С.В., Білецька А.М.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Ю Бі Сі-Промо" просить рішення місцевого господарського та постанову апеляційного господарського суду в частині стягнення з ТОВ "Науково-виробниче об'єднання "Ю Бі Сі-Промо" заборгованості в розмірі 127 880, 00 грн., судового збору в розмірі 3 059, 20 грн. та витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 8 000, 00 грн. скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Зі змісту ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, за усною домовленістю між сторонами у справі на підставі видаткових накладних № 11155 від 15.11.2011 р., № 11061 від 16.11.2011 р., № 12071 від 07.12.2011 р., № 01301 від 30.01.2012 р. позивач поставив відповідачу товар (канат) на загальну суму 162 960,00 грн.

Відповідач, у свою чергу, товар прийняв, однак оплату вартості товару провів лише частково на суму 10 000, 00 грн., у зв'язку з чим у позивача виникла заборгованість у сумі 152 960, 00 грн.

28.02.2012 р. позивач в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України надіслав відповідачу вимогу про сплату боргу за отриману продукцію, в якій просив у семиденний строк від дня пред'явлення цієї вимоги перерахувати на рахунок позивача заборгованість у розмірі 152 960,00 грн. Однак, відповідач, отримавши вимогу 06.03.2012 р., відповіді на неї не надав, заборгованість у вказаному розмірі не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договору.

Зважаючи на викладене, в даному випадку між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своїм змістом фактично є укладенням договору купівлі-продажу.

Відповідно абзацу другого ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивач протягом листопада-грудня 2011 року та січня 2012 року на підставі видаткових накладних поставив відповідачу товар на загальну суму 162 960, 00 грн.

Відповідачем поставлений товар був частково оплачений на суму 10 000, 00 грн. та на момент звернення позивача до суду з позовом у даній справі борг відповідача за поставлену йому продукцію складав 152 960, 00 грн.

Крім того, місцевим господарським судом також встановлено, що відповідач 17.05.2012 р., тобто після порушення провадження у даній справі та до винесення рішення у даній справі, здійснив оплату поставленого позивачем за видатковою накладною № 01301 від 30.01.2012 р. товару в сумі 25 080, 00 грн., що підтверджується банківською випискою № 61 від 17.05.2012 р.

Відповідно до пп. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, правомірно припинив провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 25 080,00 грн. заборгованості, з огляду на відсутність предмету спору в цій частині.

Відтак, сума боргу відповідача перед позивачем, з урахуванням погашених сум, складає 127 880, 00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судами встановлено, що 28.02.2012 р. позивач в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України звернувся до відповідача з вимогою сплатити у семиденний строк від дня пред'явлення цієї вимоги заборгованість у розмірі 152 960,00 грн. за отриманий товар. Однак, відповідач, отримавши вимогу 06.03.2012 р., відповіді на неї не надав, заборгованість у вказаному розмірі не сплатив.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в сумі 127 880, 00 грн., відповідач, вказує на те, що позивач не довів факту поставки товару відповідачу на вказану суму, оскільки не надав до матеріалів справи відповідних довіреностей на отримання товару за видатковими накладними № 11155 від 15.11.2011 р., № 11061 від 16.11.2011 р. та № 12071 від 07.12.2011 р. Відхиляючи такі доводи відповідача, суди попередніх інстанцій цілком вірно зазначили, що факт отримання відповідачем товару за вказаними видатковими накладними підтверджується по-перше, підписом представника відповідача на них, скріпленого печаткою відповідача; по-друге, діями самого відповідача: перерахувавши 15.12.2012 р. на користь позивача грошові коштів в сумі 10 000 грн. за отриманий товар відповідач тим самим підтвердив факт його отримання. По-третє, гарантійним листом відповідача від 26.01.2012 р. за підписом працівника відповідача -директора по закупівлям Патченської Т.Е., в якому відповідач визнав наявність у нього перед позивачем суми боргу в розмірі 127880,00 грн., існуючої на момент складання цього листа, та гарантував її погашення протягом лютого-квітня 2012 року.

При цьому, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, відсутність довіреностей відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей за видатковими накладними № 11155 від 15.11.2011 р., № 11061 від 16.11.2011 р. та № 12071 від 07.12.2011 р. в даному випадку не є доказом неотримання товару, а може свідчити лише про недотримання учасниками даних правовідносин вимог законодавства, яким врегульовано порядок здійснення бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Виходячи з того, що факт отримання відповідачем товару від позивача є доведеним, а оплата вказаного товару в повному обсязі відповідачем проведена не була, висновок судів про задоволення вимог позивача щодо стягнення суми заборгованості в розмірі 127 880, 00 грн. є вірним.

Крім того, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 8 000, 00 грн.

Статтею ст.44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката.

При цьому, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавалися, та їх сплата підтверджується відповідними документами, як то угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленою довіреністю, виданою стороною представникові її інтересів у суді, а також платіжним дорученням або іншим документом, який би підтверджував сплату відповідних послуг.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 14.03.2012 р. між ТОВ "Канатінвесттрейд" (замовник) та ОСОБА_1 (адвокат), яка має свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 23.05.2008 р., укладено договір № 62/12 про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого адвокат зобов'язався надати замовнику, а замовник зобов'язався оплатити адвокату консультаційні та юридичні послуги щодо стягнення заборгованості з відповідача за поставлений товар у розмірі 152 960,00 грн. шляхом складання та подання позовної заяви до господарського суду Харківської області і представництва інтересів позивача у господарському суді особисто або через фахівців.

19.03.2012 р. позивач платіжним доручення № 39 перерахував ФОП ОСОБА_1. грошові кошти в розмірі 8000, 00 грн. за договором про надання юридичних послуг № 62/12 від 14.03.2012 р.

Крім того, судом також встановлено, що подана до господарського суду Харківської області позовна заява по даній справі підписана саме представником позивача -адвокатом ОСОБА_1.

Відтак, взявши до уваги надані позивачем докази, місцевий господарський суд, з яким погодився в суд апеляційної інстанції, цілком вірно визнав доведеним факт того, що витрати позивача на оплату послуг адвоката ОСОБА_1. у розмірі 8000,00 грн. пов'язані з судовим розглядом даної справи та правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення про часткове задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятих судами попередніх інстанцій рішення та постанови не вбачається.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Ю БІ СІ - ПРОМО" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 р. у справі № 5023/1464/12 без змін.

Головуючий Н. Кочерова

Судді Н. Мележик

С. Самусенко