Постанова

від 25.07.2012 по справі 23/58

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2012 р. Справа № 23/58

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Остапенка М.І., суддів :Гончарука П.А., Стратієнко Л.В. розглянувши касаційну скаргу ПАТ "АК "Київводоканал" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.05.2012 року у справі за позовомПАТ "АК "Київводоканал" до КП по утриманню та експлуатації житлового фонду "Липкижитлосервіс" простягнення коштів

В С Т А Н О В И В:

у липні 2009 року ПАТ "АК "Київводоканал" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з КП по утриманню та експлуатації житлового фонду "Липкижитлосервіс" 220 657,13 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов договору № 03970/2-06 від 13.03.2004 року щодо оплати вартості питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.02.2012 року у задоволенні позову відмовлено.

За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2012 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постановлені у справі судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 11.07.2012 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою позивача, у якій він посилається на порушення судами матеріальних та процесуальних норм, і просить судові рішення скасувати, прийнявши нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарги, зокрема і після оголошення в судовому засіданні перерви до 25.07.2012 року, судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Постановляючи про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції та апеляційний господарський суд виходили з того, що у відповідача відсутні боргові зобов'язань перед позивачем за спірним договором № 03970/2-06 від 13.03.2004 року, оскільки постачання питної води для підігріву умовами спірного договору не передбачено, вартість використаної для підігріву води є складовою частиною вартості послуг з постачання гарячої води, які надаються іншою особою, а не позивачем, тому заявлені останнім вимоги є безпідставні.

Проте повністю погодитись з наведеним судами обох інстанцій обґрунтуванням відмови у позові не можна.

Пунктом 1.1. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 встановлено, що ці Правила

визначають порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Відповідно до п. 3.13 зазначених правил, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Надаючи письмові пояснення на касаційну скаргу у даній справі відповідач послався на зазначений нормативний акт та пояснив, що у спірний період з 01.10.2008 року по 31.01.2009 року на його балансі перебувало 43 бойлери до яких позивачем було поставлено 90 650 метрів кубічних води на загальну суму 70 671,90 грн., яка ним визнається заборгованістю перед позивачем.

Наведені вище обставини не були предметом судового розгляду, а тому визнати що судові рішення відповідають дійсним обставинам справи, які повно та всебічно встановленні судом не можна.

При такому положенні, судові рішення не можуть залишатись без змін і підлягають скасуванню з направленням матеріалів справи на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно врахувати наведене, повно та всебічно з'ясувати дійсні обставини справи, дати їм належну правову оцінку, і у залежності від встановленого, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду м. Києва від 28.02.2012 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2012 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції у іншому складі суддів.

Головуючий М.І. Остапенко

Судді П.А. Гончарук

Л.В. Стратієнко