Рішення

від 10.08.2012 по справі 16/158

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2012 р.Справа № 16/158 Господарський суд Кіровоградської області у складі колегії суддів головуючого Коротченко Л.С., суддів Тимошевської В.В. та Кабакової В.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 16/158

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Олександрія Кіровоградської області

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Світловодськ Кіровоградської області

про виселення з приміщення та стягнення 349 400,10 грн.

Представники:

від позивача - участі не брали;

від відповідача - ОСОБА_3, довіреність № 1766 від 23.07.10 р.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, яка містить наступні вимоги:

- стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованість в сумі 349 400,10 грн., з яких 113011,30 грн. - заборгованість по орендній платі, 226 022,70 грн. - неустойка за час прострочення, 1 151,79 грн. - 3% річних та 9 214,30 грн. - пеня;

- виселити фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 з приміщення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

18.02.09 р. позивач подав до суду зміни позовних вимог, відповідно до змісту яких позивач просить суд:

- визнати припиненим договір оренди від 22.09.06 р. без застосування наслідків з 13.02.08 р.;

- розірвати договір оренди від 13.02.08 р.;

- стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 349 400,10 грн.;

- виселити відповідача з приміщення торгівельного комплексу "ОРІОН", що розташований за адресою: АДРЕСА_1, а саме: кімнати позначені на плані в технічному паспорті "1" - 144,5 кв.м.; "2" - 13,4 кв.м., "3" - 6 кв.м.; "4" - 6,5 кв.м.; "5" - 5,7 кв.м.; "6" - 16,5 кв.м.; "7" - 15,4 кв.м.; "І" - 3,2 кв.м., загальною площею 210,8 кв.м., розташовані на першому поверсі торгівельного комплексу (а.с. 112-115 том 1).

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній станом на 18.02.2009 р.) позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову.

Господарький суд враховує, що у наданих до суду змінах позовних вимог позивач фактично змінив підстави пред"явленого позову, вказуючи на те, що підставою для стягнення з відповідача заборгованості є укладений сторонами договір оренди від 13.02.2008 р., а порушення відповідачем зобов"язань за даним договором стало підставою для розірвання договору оренди приміщення від 13.02.2008 р.

Отже, господарський суд вважає, що позивач у відповідності до ч. 4 ст. 22 ГПК України (в редакції на день подання змін) вправі залишаючи той самий предмет, а саме, майнову вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 349 400,01 грн. та не майнову вимогу про виселення відповідача з орендованого приміщення, змінити підстави пред'явленого позову, у зв'язку з чим господарський суд приймає частково до розгляду подані позивачем зміни позовних вимог та розглядає вимоги в редакції позовної заяви, а також в редакції заяви, що подана до суду 18.02.2009 р., в частині вимог про стягнення заборгованості та виселення з приміщення (а.с. 4-5, 112-115 том 1).

Однак, в решті частині подані до суду позивачем 18.02.09 р. зміни позовних вимог не відповідають ст. 22 ГПК України, оскільки позивач фактично доповнив свої вимоги окремими новими вимогами немайнового характеру, а саме, про визнання договору оренди від 22.09.06 р. припиненим з 13.02.2008 р., без застосування наслідків та про розірвання договору оренди від 13.02.08 р., оскільки дані вимоги фактично містять як інші предмет позову, а також його підстави одночасно, що суперечить змісту ст. 22 ГПК України.

В наданому до суду 06.10.2011 р. відзиві позовні вимоги відповідач не визнав, просив вимоги позивача залишити без задоволення (а.с. 25-32 том 2).

В судовому засіданні 10.08.12 р. позивач участі не брав, однак належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями про отримання ухвали суду від 12.07.12 р. (а.с. 83, 86 том 2).

Представник відповідача 08.08.12 р. подав до суду додатковий відзив, в якому обґрунтував безпідставність вимог позивача, зокрема, стверджує, що орендоване ним приміщення було ним звільнено ще у жовтні 2010 року, у зв'язку з чим відповідач просить залишити позов без задоволення (а.с. 87-90 том 2).

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав поданий ним до суду додатковий відзив та просив позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, надані у справі докази, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд встановив наступне.

08.02.2008 р. між ОСОБА_4 (далі - продавець) та ОСОБА_1 (далі - покупець) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу торгівельного комплексу та земельної ділянки, згідно якого продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв в цілому торговельний комплекс нежитловою площею 798,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - договір від 08.02.08 р., а.с. 13-15 том 1).

Відповідно до п. 10 договору від 08.02.08 р. право власності на торговельний комплекс у покупця виникає з моменту державної реєстрації цього договору у Державному реєстрі правочинів.

Враховуючи наявність в Державному реєстрі правочинів відповідного запису ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі, торгівельного комплексу, площею 798,7 кв.м., що розташоване в АДРЕСА_1 (а.с. 16 том 1).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов"язки наймодавця; сторони можуть встановити у договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму припиняється.

Після набуття права власності за договором купівлі-продажу від 08.02.08 р. на майно торговельного комплексу нежитловою площею 798,7 кв.м., що знаходиться АДРЕСА_1 до фізичної особи ОСОБА_1 перейшли права та обов'язки наймодавця (орендодавця) за договором оренди майна від 22.09.2006 р.

Враховуючи зміни підстав пред'явленого позивачем позову, позивач, як власник приміщення, просить стягнути з відповідача суму заборгованості по орендній платі, нараховану ним згідно умов (п.п. 5.1., 5.7.) договору оренди від 13.02.2008 р., укладеного з відповідачем, в сумі 349 400,10 грн. за період з 08.02.08 р. по 06.02.2009 р. (а.с. 114 том 2), а також висилити фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 з приміщення, враховуючи той факт, що договір від 13.02.2008 р. є розірваним, у зв'язку з відмовою позивача (орендодавця) від договору.

Досліджуючи усі обставини справи, господарським судом встановлено, що 22.09.2006 р. між приватним підприємцем ОСОБА_4 (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець зобов'язався передати в тимчасове користування частину торгівельного комплексу, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, а саме: кімнати позначені на плані літ "1" - 144,5 кв.м; "4" - 6,5 кв.м; "5" - 5,7 кв.м; "6" - 16,5 кв.м; "7" - 15,4 кв.м; "І" - 3,2 кв.м; загальною площею 191,8 кв.м, а орендар зобов'язався оплачувати орендодавцю плату за користування (а.с.34-38 том 2).

18.10.2006 р. між орендодавцем орендодавець та орендарем було укладено договір про внесення змін (доповнень) до договору оренди нежитлового приміщення від 22.09.2006 р., в редакції якого орендодавець зобов'язався передати в тимчасове користування частину торгівельного комплексу, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, а саме: кімнати позначені на плані літ "1" - 144,5 кв.м; "2"-13,4 кв.м; "3"-6 кв.м; "4" - 6,5 кв.м; "5" - 5,7 кв.м; "6" - 16,5 кв.м; "7" - 15,4 кв.м; "І" - 3,2 кв.м; загальною площею 211,2 кв.м, а орендар зобов'язався оплачувати орендодавцю плату за користування (а.с. 40 том 2).

На виконання умов зазначених договорів орендодавець передав орендарю вказане приміщення, про що свідчать акти приймання-передачі від 22.09.2006 р., 18.10.2006 р. (а.с. 41, 42 том 2).

Отже, відповідач, до укладання позивачем договору купівлі-продажу торговельного комплексу та земельної ділянки від 08.02.2008р., тобто до набуття останнім права власності на нерухоме майно, набув права користування зазначеними приміщеннями.

Господарським судом встановлено, що за умовами договору оренди нерухомого майна від 22.09.2006р. не передбачено того, що у разі відчуження суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 майна, переданого в оренду суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2, такий договір припиняється, з чого слідує, що після набуття права власності за договором купівлі-продажу від 08.02.2008р. на майно торговельного комплексу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 перейшли права та обов'язки наймодавця (орендодавця) за договором оренди нерухомого майна від 22.09.2006 р.

Як стверджує в позові позивач, 13.02.2008р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди об'єкта нерухомості від 22.09.2006 р., згідно якого відповідачу передаються в тимчасове користування вищезазначені приміщення строком на 11 місяців з дати підписання зазначеного договору (далі - договір від 13.02.08 р., а.с. 116-120 том 1).

При цьому позивач також стверджує, що сторони в зазначеному договорі від 13.02.08 р. погоджено, що передача об'єкта оренди орендарю свідчить про повне узгодження умов орендного користування приміщенням виключно на умовах даного договору, що значить, що всі попередні листування, переговори, договори щодо умов оренди частини ТРЦ "ОРІОН" (за адресою АДРЕСА_1) втрачають свою силу з моменту підписання даного договору в тому числі втрачають свою силу і попередні договори оренди, що діють до моменту підписання даного договору, в тому числі договір оренди (включаючи всі додатки) укладений між попереднім власником торгівельного центру СПД ОСОБА_4 та СПД ОСОБА_2 від 22.10.2006 р. №2195 (п. 3.2. договору від 13.02.08 р., а.с. 112 том 1).

Посилаючись на невиконання відповідачем умов договору від 13.02.08 р., позивач стверджує про його фактичне розірвання, та просить застосувати наслідки розірвання договору, а також стягнути з відповідача заборгованість за вказаним договором, що утворилась більш як за 11 місяців 2008 р. (а.с. 113 том 1).

Однак, факт укладення між позивачем та відповідачем договору від 13.02.08 р. під час розгляду справи, свого підтвердження не знайшов.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень.

За приписами ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті саме сторони.

Так, згідно рішення господарського суду Кіровоградської області від 29.11.2011 р. у справі № 5013/1272/11 за позовом ФОП ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди, яке набрало чинності, господарський суд відмовляючи позивачу в позові встановив той факт, що передання майно, що є об"єктом оренди по договору оренди від 22.09.2006 р. (строк дії якого закінчився лише 22.09.2011 р.), одночасно в оренду по договору від 13.02.2008 р., не можливо.

Тобто, рішенням у справі № 5013/1272/11 господарським судом встановлено неможливість існування договору оренди від 13.02.2008 р., тоді як на неналежне виконання відповідачем саме цього договору посилається в позові позивач, як на підставу задоволення позовних вимог в частині підстав для виселення відповідача з приміщення.

Крім того, посилаючись на застосування ст. 35 ГПК України, господарський суд рішенням суду від 27.03.2012 р. у справі № 14/1(9-181), що набрало чинності та міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відмовив фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в задоволенні позову про зобов'язання ФОП ОСОБА_2 звільнити орендоване приміщення за адресою АДРЕСА_1. Вказаним рішенням суду, встановлено зокрема, що договір оренди від 13.02.2008 р. не існує (а.с. 96-100 том 2).

А отже, господарський суд суд вважає, що позивач у даній справі не довів належними доказами існування договору від 13.02.2008 р., що виключило можливість вважати наявною підставою як для стягнення заборгованості за даним договором, а також застосовуння наслідків його розірвання, саме про що в позові вимагає позивач.

Господарський суд також враховує, що за доводами відповідача у додатковому відзиві, а також поясненнями в судовому засіданні 10.08.2012 р. представника відповідача, ФОП ОСОБА_2 з жовтня 2010 року не займає приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 210,8 кв.м. На підтвердження даних обставин відповідачем до суду надано наказ № 243-к від 18.10.2010 р., а також лист від 14.10.10 р.

Доводів та доказів, які б спростовували наведені відповідачем заперечення позивачем до суду не надано, в матеріалах справи вони також відсутні.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача і не стягуються.

Керуючись ст.ст. 33-34, 49, 82-85, 87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Копію рішення направити рекомендованим листом з повідомленням, зокрема,

позивачу за адресами:

1) АДРЕСА_2;

2) АДРЕСА_3.

Повне рішення складено 15.08.2012 р.

Головуючий Л.С. Коротченко

Суддя В.В. Тимошевська

Суддя В.Г. Кабакова