Постанова

від 13.08.2012 по справі 17/5007/23/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2012 р. Справа № 17/5007/23/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Савченко Г.І. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" на рішення господарського суду Житомирської області від 28.05.12 р. у справі № 17/5007/23/12

за позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

до Комунального підприємства "Топільнянське"

про стягнення в сумі 122 585,25 грн.

за участю представників:

позивача - Куляша О.І.,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", звернулось з позовом до Комунального підприємства "Топільнянське" про стягнення 122585,25 грн..

Рішенням господарського суду Житомирської області від 28.05.2012 року (суддя Шніт А.В.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" 103989,11 грн. заборгованості по лізингових платежах, 4182,33 грн. пені, 311,94 грн. інфляційних нарахувань, 809,58грн. 3% річних, 2185,86 грн. витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення 13292,29 грн. збитків в позові відмовлено.

У обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав на порушення відповідачем положень укладеного з позивачем договору лізингу в частині виконання зобов'язань по внесенню лізингових платежів, а також дійшов висновку про порушення лізингоодержувачем положень п. 8.4, п. 8.9 договору лізингу ч. 1 ст.651 ЦК України щодо недопустимості одностороннього розірвання договору та повернення предмету лізингу без згоди лізингодавця. У зв'язку із порушенням зобов'язань по оплаті, суд на підставі п. 7.1. договору та ст.546 ЦК України дійшов висновку про наявність підстав для стягнення пені та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України стягнув з відповідача 3% річних та інфляційні за прострочення виконання грошового зобов'язання. Окрім того, судом відмовлено в позові в частині стягнення збитків з підстав відсутності в діях відповідача складу цивільного правопорушення (причинного зв'язку між збитками, які виникли у позивача та протиправними діями відповідача).

Позивач з прийнятим рішенням господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить зазначене рішення в частині відмови в стягненні збитків скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача збитки в сумі 13292,29 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи, що призвело до прийняття незаконного рішення. Апелянт зокрема вказує, що судом не прийнято до уваги за п. 5.3. договору лізингу, з моменту укладення акту приймання-передачі предмету лізингу ризик випадкового знищення чи випадкового пошкодження предмету лізингу переходить до лізингоодержувача. Обов'язок належного користування, утримання, експлуатації, технічного обслуговування та ремонту предмету лізингу передбачено п.3.4.2 договору, а п. 2.4.8 договору передбачена майнова відповідальність лізингоодержувача за його втрату, знищення або пошкодження. Станом на день вилучення комбайну його залишкова вартість згідно погодженого сторонами в додатку до договору розрахунку становила 758492,29 грн., проте актом огляду транспортного засобу було встановлено його пошкодження, у зв'язку з чим було проведено експертну оцінку предмета лізингу, й встановлено, що ринкова вартість комбайну становить 745200 грн., у зв'язку з чим сума заподіяних позивачу збитків становить 13292,29 грн..

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

Представник позивача в судовому засіданні з указаних підстав підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач своїм правом надати відзив на апеляційну скаргу не скористався, участь повноважного представника в суді апеляційної інстанції не забезпечив, хоча про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений завчасно у встановленому законом порядку.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Апеляційним судом встановлено, що у відповідності до ч. 1 ст. 806 ЦК України 26.11.2010 року між ВАТ "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", правонаступником якого є Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (лізингодавець) та Комунальним підприємством "Топільнянське" Топільнянської сільської ради - (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №6-10-574стз-пл/995, згідно з п.1 якого, позивач передає відповідачу у користування на визначений договором строк предмет лізингу, який набувається ним у власність у постачальника та визначений у додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмета лізингу", що є специфікацією предмету лізингу, а відповідач сплачує за це лізингові платежі на умовах договору.

Додатком №1 до договору фінансового лізингу (а.с. 15) визначеного його предмет (зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 "Славутич"), постачальником якого є - ТОВ НВП "Херсонський машинобудівний завод", вартістю 996000грн., який згідно з актом приймання-передачі сільськогосподарської техніки №16 від 15.12.2010р. (а.с. 16) було передано лізингоодержувачу.

В пункті 8.1 договору сторони встановили, що договір набуває чинності від дати надходження суми попереднього платежу, сплаченого на підставі виставленого позивачем рахунку згідно п.4.2 договору, на рахунок позивача і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до договору "Найменування, кількість, ціна і вартість предмету лізингу", та виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором.

Пунктом 4.3 договору фінансового лізингу встановлено, що з моменту підписання акту відповідач за користування предметом лізингу сплачує позивачу чергові лізингові платежі, що включають: відшкодування вартості предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі, визначеному пунктом 4.1. даного договору. Черговість сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна трьом місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через три місяці з дати підписання акту, подальші платежі - через кожні три місяці.

Згідно п. 4.4 договору фінансового лізингу, розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до договору "Графік сплати лізингових платежів".

Сторонами було погоджено склад лізингових платежів за користування предметом лізингу, які включають : попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 10% його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховуються лізинговий платіж в частині одноразової комісії за організацію поставки предмета лізингу; відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу; комісію за супроводження договору в розмірі 7% річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість; одноразову комісію за організацію поставки предмета лізингу в розмірі 7% (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості предмету лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість. (п.4.1. договору).

Як слідує із змісту додатку №2 до договору фінансового лізингу (а.с. 17), відповідач зобов'язався перераховувати лізингові платежі в загальній сумі 1223461,50 грн. (28 платежів за 7 років).

Проте, в порушення вимог п.8.4, п. 8.9 договору лізингу, положення ч. 1 ст.651 ЦК України за відсутності погоджених сторонами у п. 8.2. договору лізингу умов щодо дострокового припинення дії договору, не маючи згоди позивача на повернення предмету лізингу, 24.10.2011 року відповідач звернувся з листом до позивача з пропозицією про зупинення дії договору фінансового лізингу з поверненням предмету лізингу лізингодавцеві (а.с. 63), а 12.01.2012 року повернув позивачу зернозбиральний комбайн КЗС-9-1 "Славутич", про що сторонами складено акт приймання-передачі сільськогосподарської техніки (а.с. 23).

За період користування технікою з 15.12.2010 року по 12.01.2012 року відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу 201431,44 грн., проте в порушення наведених умов договору свої зобов'язання належним чином не виконав.

Проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку що, вирішуючи спір, суд першої інстанції вірно враховував положення ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 527 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення відповідачем та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання, у зв'язку з чим суд вірно стягнув з відповідача борг по лізингових платежах в сумі 103989,11 грн., та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України 311,94грн. - інфляційних нарахувань та 809,58 грн.- 3% річних.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено, зокрема, пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Згідно п.7.1 договору фінансового лізингу, за порушення строків сплати лізингових платежів відповідач за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня. При цьому, судом першої інстанції вірно прийнято до уваги розрахунок суми пені, зроблений позивачем за період з 16.09.2011 року по 13.02.2012 року, що становить 4182,33грн., що узгоджується з наведеними нормативними положеннями законів та тягне за собою покладення на відповідача відповідальності за порушення виконання договірних зобов'язань у вказаному розмірі.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції в частині стягнення заборгованості по лізингових платежах, пені, відсотків річних та інфляційних втрат повно з'ясував обставини справи, й в цій частині дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому рішення в зазначеній частині підлягає залишенню без змін.

Поряд з тим, колегія суддів не може погодитись із висновком господарського суду Житомирської області щодо відмови в позові в частині стягнення з відповідача збитків в сумі 13292,29 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до п.3.4.2. договору, лізингоотримувач зобов'язаний належним чином користуватися предметом лізингу, утримувати його відповідно до погоджених сторонами умов договору, норм і правил експлуатації, технічного обслуговування і ремонту, встановлених законодавством і інструкціями виробника.

Обов'язок лізингоодержувача щодо своєчасно та у повному обсязі виконання зобов'язання щодо утримання предмету лізингу, підтримання його у справному стані відповідно до умов договору, визначено також у п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до п. 7 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг», у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу -лізингоодержувач зобов'язаний повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором .

Згідно з п. 3.4.8 договору лізингоотримувач зобов'язаний забезпечувати збереження предмету лізингу та нести повну майнову відповідальність за його втрату, знищення або пошкодження.

Пунктом 8.6. договору визначено, що в разі невідповідності нормальному ступеню спрацювання предмету лізингу або його некомплектності, лізингодавець проводить експертну оцінку предмету лізингу за рахунок лізингоодержувача. У разі, якщо вартість предмету лізингу, визначеної експертним шляхом, менша ніж залишкова вартість, розрахована за графіком, різницю між залишковою вартістю техніки та вартістю техніки за експертною оцінкою відшкодовує лізингоодержувач, який користувався технікою.

Відповідно до акту звірки розрахунків предмет лізингу повернено по ринковій вартості, яка визначена оцінювачем та становить 745200 грн., при цьому залишкова вартість об'єкта лізингу розрахована за графіком склала 758492,29 грн., у зв'язку з чим в результаті використання майна зменшення вартості предмету лізингу внаслідок його неналежного використання, експлуатації чи зберігання становить 13292,29грн..

Згідно зі ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна , а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

1)протиправної поведінки;

2)шкоди;

3)причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;

4)вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму ВГСУ №6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", відхиляючи будь - які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Відмовляючи в задоволення позову в частині стягнення збитків, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність складу цивільного правопорушення, зокрема -причинного зв'язку між збитками, які виникли у позивача та протиправними діями відповідача. При цьому, судом, в порушення вимог ч. 1 ст. 43, п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України в рішенні не було зазначено доводи, за якими судом було відхилено надані позивачем у підтвердження наявності збитків докази, не було наведено жодних мотивів та обґрунтування в підтвердження наведеного висновку.

Проте, колегія суддів, на підставі встановлених обставин спору, дійшла висновку про наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення, а саме : а) протиправності дій та вини відповідача, як лізингоодержувача, що виразились у порушенні вимог п.3.4.2, п. 3.4.8 договору та вимог п. 2 ч. 2 ст. 11, п. 7 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг", щодо недотримання обов'язку забезпечення збереження предмету лізингу та повернення його у стані, обумовленому договором під загрозою несення повної майнової відповідальності за його знищення або пошкодження; б) шкоди, що виразилась у зменшенні ринкової вартості предмету лізингу в порівнянні із погодженою сторонами в договорі його залишковою вартістю, розрахованою за графіком; в) причинного зв'язку між зазначеними елементами складу цивільного правопорушення, оскільки шкода була заподіяна саме внаслідок порушення лізингоодержувачем зобов'язань за договором щодо незабезпечення збереження предмету лізингу у стані, що був погоджений сторонами договору в період його знаходження у користуванні відповідача.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем у забезпечення виконання свого обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 1166 ЦК України не було надано суду жодного доказу у підтвердження заподіяння шкоди не з його вини.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду в частині висновку суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову щодо стягнення збитків, вважає, що такий висновок не відповідає обставинам справи, встановленим судом, а тому рішення в зазначеній частині підлягає скасуванню із винесенням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" задоволити.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 28.05.2012 р. у справі № 17/5007/23/12 в частині відмови в стягненні збитків скасувати та в цій частині прийняти нове рішення.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Топільнянське" Топільнянської сільської ради (Житомирська область, Лугинський район, с. Топільня, вул. Центральна, 34, код 36128022) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, код 30401456) 13292,29 грн. збитків, 265,85 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. В решті рішення залишити без змін.

5. Стягнути з Комунального підприємства "Топільнянське" Топільнянської сільської ради (Житомирська область, Лугинський район, с. Топільня, вул. Центральна, 34, код 36128022) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (м. Київ, вул. Мечникова, 16-а, код 30401456) 804,75 грн. витрат по оплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Місцевому господарському суду видати відповідні судові накази.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Грязнов В.В.