Постанова

від 19.03.2012 по справі 6/514-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2012 р. Справа № 6/514-10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКота О.В. Кролевець О.А. Шевчук С.Р. розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 р. у справі № 6/514-10 за позовомПублічного акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "СІФАБ" в особі Приватного акціонерного товариства "Компанія з управління активами "Академія Інвестментс" доПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" простягнення 152 768,82 грн.

за участю представників:

позивача: Рудоквас Ю.А.

відповідача: Батюсь Т.В.

в с т а н о в и в :

Публічне акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "СІФАБ" (надалі -"ПАТ "СІФАБ") в особі Приватного акціонерного товариства "Компанія з управління активами "Академія Інвестментс" (надалі -"ПрАТ "Академія Інвестментс") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" (надалі - "Банк") про стягнення 152 768,82 грн. упущеної вигоди.

Позовні вимоги мотивовані нормами ст.ст. 22, 610, 611 ЦК України та обґрунтовані одностороннім розірванням відповідачем договору банківського вкладу і достроковим поверненням суми депозиту, внаслідок чого позивачем не отримано прибуток у вигляді відсотків, які підлягали нарахуванню позивачу Банком за користування грошовими коштами вкладнику.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011 р. (суддя Коваленко О.О.) позов задоволено; стягнуто з Банку 152 768,82 грн. збитків та судові витрати.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване встановленням вини відповідача у спричиненні позивачу збитків, що зумовлює необхідність їх відшкодування в порядку ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 р. (судді Науменко І.М., Голяшкін О.В., Мороз В.Ф.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Банк звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 р. як такі, що прийняті із порушенням ст. 43 ГПК України, і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволення позовних вимог в повному обсязі.

05.03.2012 р. Банком до Вищого господарського суду подано доповнення до касаційної скарги, згідно яких скаржник просив за результатами касаційного перегляду рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 р. скасувати, і залишити позов без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111 7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 09.10.2009 р. між Банком та Відкритим акціонерним товариством "Закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "СІФАБ" (Вкладник), від імені якого діє Закрите акціонерне товариство "Компанія з управління активами "Академія Інвестментс" укладено Договір банківського вкладу "Депозитна лінія" в національній валюті № 30.00.000045 (надалі -"Договір-1").

Відповідно до зазначеного правочину Банк відкриває Вкладнику вкладний рахунок № 26509000040004 на строк з 09.10.2009 р. по 10.10.2010 р., на якому обліковуються грошові кошти Вкладника в сумі вкладу -673 315,00 грн., за користування якими Банк нараховує і сплачує Вкладникові 19 відсотків річних (п.п. 1.1, 1.2.1, 1.3 Договору-1).

13.11.2009 р. між тими ж сторонами укладено Договір банківського вкладу "Депозитна лінія" в національній валюті № 30.00.000050 (надалі -"Договір-2"), відповідно до умов якого Банк відкриває Вкладнику вкладний рахунок № 26509000040005 на строк з 13.11.2009 р. по 14.11.2010 р., на якому обліковуються грошові кошти Вкладника в сумі вкладу -2 132 375,00 грн., за користування якими Банк нараховує і сплачує Вкладникові 19 % річних (п.п. 1.1, 1.2.1, 1.3 Договору-2).

Згідно пунктів 3.4. Договорів 1 та 2 нарахування процентів за вкладом проводиться за період розміщення грошових коштів, починаючи з дня, наступного за днем надходження коштів від вкладника на вкладний рахунок, який визначено в п. 1.1. цих договорів, та закінчується днем, який передує дню повернення коштів з вкладного рахунку.

Нарахування процентів за договорами здійснюється щомісяця в останній робочий день місяця з розрахунку фактичної кількості днів у місяці та році, в останній день дії договорів, згідно п. 1.1. цих договорів та в день дострокового розірвання договорів (п. 3.5. Договорів 1 та 2).

На виконання умов вищевказаних договорів позивач розмістив на вкладних рахунках вільні грошові кошти у сумах 673 315,00 грн. та 2 132 375,00 грн. відповідно, що підтверджується виписками з особового рахунку за 09.10.2009 р. та 13.11.2009 р.

Судами встановлено, що 23.07.2010 р. Банк достроково повернув вклади у сумі 673 315,00 грн. та 2 132 375,00грн., а також нараховані відсотки включно по липень 2010 року, перерахувавши їх на поточний рахунок позивача.

Посилаючись на те, що відповідач в односторонньому порядку розірвав Договір-1 та Договір-2, позивач просив стягнути з Банку збитки у розмірі 152 768,82 грн. як неодержаний дохід у вигляді процентів за банківським вкладом за період з 24.07.2010 р. по 10.10.2010 р. за Договором-1 та за період з 24.07.2010 р. по 14.11.2010 р. за Договором-2.

Як місцевий, так і апеляційний господарські суди визнали зазначені вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Втім, на думку колегії суддів даний висновок є передчасним з огляду на наступне.

Стаття 1 ГПК України визначає, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

В свою чергу, абз. 1 ч. 1 ст. 2 ГПК України закріплює, що господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Відповідно, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (ч. 2 ст. 21 ГПК України).

Поряд з цим, ст. 28 ГПК України встановлює, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (ч. 2 ст. 28 ГПК України).

Згідно ч. 3 ст. 28 ГПК України повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2010 р. порушено провадження у справі № 6/514-10 за позовом ПАТ "СІФАБ" в особі ПрАТ "Академія Інвестментс".

Стаття 54 ГПК України унормовує, що позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином -суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Позовна заява про стягнення з Банку на користь ПАТ "СІФАБ" збитків підписана директором ПрАТ "Академія Інвестментс".

Статтею 237 ЦК України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Матеріали справи містять копію Додаткової угоди № 3 до Договору про управління активами корпоративного інвестиційного фонду № 10-УА від 07.12.2005 р., положеннями якого врегульовано умови надання послуг ПрАТ "Академія Інвестментс" з управління активами ПАТ "СІФАБ" від імені, в інтересах і за рахунок останнього. Втім, з матеріалів справи та оскаржуваних судових актів не вбачається дослідження судами умов зазначеної Додаткової угоди на предмет наявності у ПрАТ "Академія Інвестментс" повноважень на представництво інтересів ПАТ "СІФАБ" у господарському суді. Не містять матеріали справи і підтвердження дослідження судами установчих документів позивача та ПрАТ "Академія Інвестментс", а також їх відповідність, зокрема, Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)". Без такого дослідження неможливо дійти висновку про врахування судами норм ст.ст. 2, 28 ГПК України при вирішення спору у даній справі та прийнятті рішення про стягнення збитків на рахунок ПАТ "СІФАБ".

Щодо вирішення судами спору по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Нормами ст. 623 ЦК України та ст. 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно ч. 3 ст. 612 та ст. 22 ЦК України для настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків, необхідною є наявність наступних умов: протиправної поведінки, наявності збитків, прямого причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками. При цьому мають існувати одночасно всі чотири умови.

Досліджуючи спірні правовідносини на предмет порушення Банком договірних зобов'язань, господарські суди зазначили про те, що дії відповідача суперечать умовам Договору-1 та Договору-2, ст.ст. 651, 1060 ЦК України, ст. 188 ГК України.

Так, сторонами у п. 3.7. Договору 1 та 2 врегульовано право дострокового розірвання договорів тільки за взаємною згодою з укладенням угоди про дострокове розірвання договору.

При цьому у день (дату) розірвання договору банк зобов'язується виплатити вкладнику суму вкладу і проценти з урахуванням п.п. 3.5 цих договорів. Всі зміни та доповнення до договорів, оформляються Додатковими угодами у письмовому вигляді, яка є невід'ємною частиною договорів.

Відповідачем до матеріалів справи надано направлений на адресу Банку лист від 23.07.2010 р., підписаний Директором ПрАТ "Академія Інвестментс" Філіпською І.В., з вимогою про дострокове припинення дії Договору-1 та Договору-2, і повернення 23.07.2010 р. грошових коштів, що знаходяться на вкладних рахунках № 26509000040004 та № 26509000040005.

Крім того, матеріали справи містять копії укладених 23.07.2010 р. Угод про дострокове розірвання Договору-1 та Договору-2.

З оскаржуваних судових актів вбачається, що зазначені докази не прийняті судами в якості належних з огляду не невиконання відповідачем вимог щодо надання оригіналів вказаних документів. Крім того, суд першої інстанції послався на письмову заяву Директора ПрАТ "Академія Інвестментс" Філіпської І.В., якою заперечується складання, підписання та скріплення печаткою даних листів.

Під час розгляду справи апеляційним господарським судом на підставі заяви ПрАТ "Академія Інвестментс" ухвалою від 04.05.2011 р. призначено у справі № 6/514-10 судово-технічну експертизу документів, проведення якої доручено експертам Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління МВС України в Дніпропетровській області.

Згідно висновку експерта від 05.07.2011 р. № 70/06-296 оригіналом для технічних зображень підписів від імені Філіпської І.В., в копіях листа від 23.07.2010 р. та угод від 23.07.2010 р. про дострокове розірвання договорів банківського вкладу № 30.00.000045 від 09.10.2009 р. та № 30.00.000050 від 13.11.2009 р. послужив один і той же підпис, або відтиски одного факсиміле, або відтиски двох факсиміле, виготовлених з одного й того ж підпису. Вирішити, що саме послужило оригіналом для даних зображень підписів (підпис, відтиски факсиміле або інше технічне зображення підпису) не виявляється можливим, оскільки електрографічний спосіб друку не передає ознак способу виготовлення оригіналу.

З посилання на зазначений висновок експерта № 70/06-296 суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що факт існування заяви про дострокове припинення договорів банківського вкладу та угоди про дострокове розірвання останніх відповідачем не доведений.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що судово-технічна експертиза проведена шляхом дослідження підпису від імені позивача, проставленого на копіях заяви та угод, а не на їх оригіналах.

Відповідно до п. 1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень (наказ Міністерства юстиції України № 53/5 від 08.10.1998 р.) у виняткових випадках, коли оригінали досліджуваних документів не можуть бути представленими експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями документа, приєднаними до справи у встановленому законом порядку. Про проведення експертизи за такими матеріалами має бути вказано у постанові (ухвалі) про її призначення.

Втім, матеріали справи не містять жодного судового акту про призначення судової експертизи на підставі фотокопій листа від 23.07.2010 р. та угод від 23.07.2010 р. про дострокове розірвання договорів банківського вкладу № 30.00.000045 від 09.10.2009 р. та № 30.00.000050 від 13.11.2009 р.

Слід звернути увагу і на те, що згідно ст. 41 ГПК України судова експертиза призначається господарським судом для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

При цьому, остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі (ч. 2 ст. 41 ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що перелік питань, по яких проведено експертне дослідження та складено висновок № 70/06-296, не відповідає переліку питань, поставлених на вирішення експертизи ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.05.2011 р. Ухвали суду, якою б господарський суд змінив вказаний перелік, матеріали справи не містять.

Статтею 42 ГПК України закріплено, що у випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу. При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту. Відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Поряд з цим, ч. 5 ст. 42 ГПК України унормовує, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

З тексту постанови апеляційного господарського суд не вбачається надання оцінки висновку експерта № 70/06-296 із дотриманням ст. 42 ГПК України.

Відповідно, колегія суддів оцінює висновок судів про наявність порушення відповідачем договірних зобов'язань як передчасний та такий, що потребує додаткового дослідження.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно визначення, яке містить ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

При цьому стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи -наслідком такої протиправної поведінки.

Втім, питання наявності безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками у вигляді упущеної вигоди, заподіяними позивачу, не було предметом дослідження господарськими судами, які обмежились посиланням на факт дострокового повернення грошових коштів.

Відповідно до ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Однак, господарськими судами питання вжиття позивачем заходів щодо одержання ним доходів взагалі не розглядалось, при цьому не було з'ясовано подальше використання позивачем повернутих з депозитного рахунку вільних грошових коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведене свідчить, що винесені судові акти підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами закону.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Конкорд" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 р. у справі № 6/514-10 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Головуючий суддяО. Кот СуддіО. Кролевець С. Шевчук