Рішення

від 15.08.2012 по справі 21/5005/5703/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.08.12р. Справа № 21/5005/5703/2012 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства матеріально-технічного постачання "ПРОМСНАБ", м. Дніпропетровськ

до Відповідача-1: Приватного підприємства "Алмазінструмент", м. Київ

Відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський інструментальний завод "Пилан", м. Дніпропетровськ

про стягнення 102 132,08 грн. за Дилерським договором № 25101/10 від 05.03.10р.

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

від позивача - Хорунженко В.С., дов. б/н від 20.07.12р.;

від відповідача-1 - не з'явився;

від відповідача-2 - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом у якому просить стягнути з Відповідача-1 грошову суму за дилерським договором № 25101/10 від 05.03.2010р. у розмірі 101 962,08 грн., в тому числі: 92 106,86 грн. - основного боргу, 7 184,25 грн. - пені, 645,94 грн. - інфляційних втрат, 2 025,03 грн. - 3% річних та з Відповідача-2 грошову суму за договором № 1/11П поруки від 06.03.2010р. у розмірі 170,00 грн.

Представник позивача у судовому засідання підтримав позовні вимоги викладенні у позовній заяві.

Відповідач-2 проти задоволення позовних вимог не заперечив, письмовий відзив на позов суду не надав.

У зв'язку з тим, що до суду не повернулося поштове повідомлення про отримання Відповідачем-1 ухвали про порушення та призначення справи до розгляду, з метою повного та всебічного розгляду справи суд на підставі ст. 77 ГПК України 25.07.12р. розгляд справи відклав на 08.08.12р.

Відповідач-1 заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався. Про дату, час та місце судового засідання відповідача судом повідомлено належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше 3 днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про дату, час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як вбачається із Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 05.07.2012р., тобто станом на час розгляду справи в суді, місцезнаходженням Приватного підприємства "Алмазінструмент" співпадає з адресою, зазначеною у позові.

Таким чином, відповідні процесуальні документи надіслані судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи щодо повідомлення Відповідача-1 про дату, місце і час розгляд справи.

В судове засідання не з'явився відповідач-2, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі.

В судове засідання 15.08.12р. відповідач-1 надіслав до суду телеграму про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою директора та просив направити йому копії позовної заяви з додатками.

По електронній пошті 15.08.12р. відповідач-1 на адресу суду надіслав лист згідно якого повідомляє про отримання ним ухвали господарського суду лише 14.08.12р.

Однак, господарський суд Дніпропетровської області телефонограмою від 08.08.12р. повідомив відпоідача-1 про дату наступного судового засідання (а.с. 77).

Крім того, згідно листа відповідача-1 від 02.08.12р. № 1090/12 ПП "Алмазінструмент"бувобізнаний про розгляд справи в суді.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в жодне з 3-х судових засідань відповідач-1 свого представника не направив, доказів в підтвердження неможливості участі в судових засіданнях не надав, відзив на позов не надав, суд вважає, що відповідач-1 не скористався своїм правом на захист.

Крім того, слід зазначити, що до обов'язків суду не входить надіслання сторонам копій позовів с додатками, а матеріалаи справи свідчать про направлення зазначених документів на адресу відповідача-1 (а.с. 9).

Позивач 10.07.2012р. надав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову від 06.07.2012 р. № 06/07/1.

Розглянувши заяву Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд відмовляє у її задоволенні.

Згідно із ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача-2, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

05 березня 2010р. між Приватним підприємством "Алмазінструмент" (далі - Торговий представник, Відповідач-1) і Товариством з обмеженою відповідальністю підприємством матеріально-технічного постачання "ПРОМСНАБ" (далі - Дилер, Позивач) укладено дилерський договір № 25101/10 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, предметом цього договору є надання Виробником Дилеру права реалізації продукції, вироблене заводами »згідно офіційного каталогу "Bison" (далі - Продукція).

Договір відповідно до п. 9.1. вступає в силу з дати підписання обома сторонами і діє до 31.12.2011 року.

Перелік продукції, запропонований Дилеру, вказаній у прас-листі (п.1.2. Договору).

В пункті 1.3. Договору зазначено, що права на реалізацію, надані Торговим представником Дилеру на підставі цього Договору, розповсюджується на Дніпропетровській області, є виключеними і обмежують торгового представника у відношеннях з третіми особами.

За вказаним Договором, Відповідач-1 взяв на себе обов'язки по виконанню замовлень Позивача щодо постачання йому продукції підприємства-виробника ison-Biai S.A/ FPiU».

Пунктом 5.1. Договору встановлена форма оплати продукції шляхом передплати у розмірі 100% вартості замовлення.

Днем оплати вважається день вступу оплати на рахунок виробника (п.5.2. Договору).

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Протягом 2011 року, на підставі замовлень Позивача, Відповідачем-1 були виставлені Позивачу наступні рахунки-фактури:

- рахунок-фактура № СФ-0000405 від 02.03.11 р.;

- рахунок-фактура № СФ-0000415 від 15.03.11 р.;

- рахунок-фактура № СФ-0000491 від 29.05.11 р.;

- рахунок-фактура № СФ-0000530 від 03.08.11 р.;

- рахунок-фактура № СФ-0000534 від 10.08.11 р.;

- рахунок-фактура № СФ-0000556 від 15.09.11 р.

Позивачем на підставі зазначених рахунків було перераховано на користь Відповідача-1 грошові кошти у розмірі 92 276,86 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями:

- платіжне доручення № 19 від 09.03.11 р.;

- платіжне доручення № 100 від 24.03.11 р.;

- платіжне доручення № 223 від 06.06.11 р.;

- платіжне доручення № 345 від 04.08.11 р.;

- платіжне доручення № 357 від 12.08.11 р.;

- платіжне доручення № 427 від 08.09.11 р.;

- платіжне доручення № 176 від 21.09.11 р.;

- платіжне доручення № 178 від 22.09.11 р.

Як свідчать умови Договору, між сторонами склались правовідносини щодо поставки продукції підприємства-виробника Biai S.A/ FPiU».

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Однак, зобов'язання щодо поставки продукції Відповідач-1 не здійснив.

Нормами ст. 693 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

30.09.2011 р. Позивач направив Відповідачу-1 відповідну письмову вимогу № 12-3 про виконання останнім грошового зобов'язання з поставки оплаченої продукції на суму 92 276,86 грн., що підтверджується поштовим описом вкладення з календарним штемпелем.

Однак, зазначена вимога Відповідачем-1 виконана не була, а грошові кошти перераховані в рахунок передоплати продукції в розмірі 92 106,86 грн. не повернув.

У зв'язку з чим, сума заборгованості відповідача-1 перед позивачем, на час звернення з позовом до суду, становить 92 106,86 грн.

Факт наявності у Відпоідача-1 заборгованості в розмірі 92 106,86 грн. підтверджується матеріалами господарської справи та ним не спростовано.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, оскільки Відповідач-1, на час розгляду справи в суді, не надав суду доказів поставки товару на суму 92 106,86 грн. на виконання умов договору, суд вважає, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача 92 106,86 грн. передоплати за поставку продукції доведена, обґрунтована, підтверджена доданими документами та підлягає в цій частині задоволенню.

Крім основного боргу Позивач просить стягнути з Відповідача-1 пеню за порушення строку поставки продукції за договором у розмірі 7 184,25 грн., інфляційних втрат - 645,94 грн., 3% річних - 2 025,03 грн.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). А у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У частині четвертій статті 231 ГК України зазначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, зазначений вид забезпечення виконання зобов'язань є спеціальним заходом майнового характеру, який стимулює належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом п. 6.1. Договору передбачено, що за несвоєчасне виконання замовлення Продукції Торговий представник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що в договорі за взаємною згодою сторін передбачено стягнення пені за весь термін прострочення та перевіривши розрахунки Позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що пеня за період з 10.10.11р. по 10.04.12р. становить 7 136,28 грн.

В частині стягнення пені у розмірі 47,97 грн. слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки Позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що інфляційні втрати та 3% річних нараховано не вірно.

Інфляційні втрати за період з жовтня 2011 року по червень 2012 року включно становить 367,99 грн., 3% річних за період з 10.10.11р. по 02.07.12р. включно становлять 2 013,64 грн.

В частині стягнення 277,95 грн. інфляційних втрат та 11,39 грн. 3% річних слід відмовити.

В забезпечення виконання зобов'язань по Дилерському договору № 25101/10 від 05.03.2010р., між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський інструментальний завод "Пилан" (далі - Поручитель, Відповідач-2) та Позивачем (Кредитором) був укладений Договір поруки № 1/11П від 06.03.2010р., згідно п. 1.1. якого Відповідач-2 поручився перед Позивачем за виконання Відповідачем-1 свого зобов'язання щодо виконання замовлень з поставки продукції за оплати поставленої за Дилерським договором № 25101/10 від 05.03.2010 р., а також за відшкодування Позивачу збитків та сплату штрафних санкцій, в межах суми, що не перевищує 10 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян -170,00 грн. (п.6.1. Договору поруки).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідач-2 проти задоволення позовних вимог викладених у позовній заяві не заперечив, доказів виконання Відповідачем-1 своїх зобов'язань відповідно до умов договору не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

На підставі вище викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягненням з Відповідача-1 основного боргу у розмірі 92 106,86 грн., пені - 7 136,28 грн., інфляційних втрат - 367,99 грн. та 3% річних - 2 013,64 грн.. та з Відповідача-2 - 170,00 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір має бути відшкодований Відповідачами Позивачу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки ні відповідач-1, ні відповідач-2 своїх обов'язків по договорах не виконали, суд вважає за доцільне покласти на них судові витрати порівну в наступному розмірі: на Відповідача-1 - 1 017,95 грн. та на Відповідача-2 - 1 017,95 грн.

Щодо відшкодування витрат на оплату послуг адвоката суд встановив наступне.

В обґрунтування даної вимоги Позивач надав до позовної заяви договір № 5/12-4 від 29.05.2012 року про надання адвокатських послуг, укладений між ТОВ "Адвокатська компанія "Лекс Фортіс" та ТОВ ПМТП "Промснаб".

Із договору про надання юридичних послуг, вбачається, що Адвокатська компанія зобов'язався надати Клієнтам юридичні (адвокатські) послуги становлять у розмірі 4 500,00 грн.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише у тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Згідно ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Згідно п. 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.98. N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (в редакції роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.02. N 04-5/609 "Про внесення змін і доповнень і про визнання такими, що втратили чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України") зазначається, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

У п. 12 зазначеного вище роз'яснення зазначається, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним.

Факт оплати Позивачем вартості послуг адвоката підтверджується платіжним дорученням № 83 від 14.06.2012р. на суму 4 500,00 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне частково задовольнити дану вимогу Позивача та стягнути з Відповідача-1 та Відповідача-2 витрати на оплату послуг адвоката в сумі 4 485,14 грн. пропорційно стягненої суми, з яких: з Відповідача-1 - 2 242,57 грн. та з Відповідача-2 - 2 242,57 грн.

Крім того, Позивачем через канцелярію господарського суду 10.07.2012р. була подана заява про забезпечення позову, в даній заяві Позивач просить накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно та грошові суми належні ПП "Алмазінструмент" в межах заявленої суми позовних вимог в розмірі 101 962,08 грн.

Розглянувши заяву Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд відмовляє у її задоволенні з наступних підстав.

У відповідність ст. ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, яка подала позов, або за своєю ініціативою має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже вимога про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення ускладнень у виконанні судового рішення.

Разом з тим, як вбачається з вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову, суд вважає, що позивачем не доведено наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування вищевказаних заходів.

Відповідно до змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України, у вирішенні питання про забезпечення позову суд з'ясовує обсяг позовних вимог, здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів - з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у разі невжиття таких заходів, а також з огляду на те, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців - учасників судового процесу.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, відповідних доводів в обґрунтування вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме та рухоме майно та грошові суми Відповідача, Позивач не наводить.

Більш того, у розумінні положень розділу 10 Господарського процесуального кодексу України "Забезпечення позову", розглядаючи вимогу про забезпечення позову суд оцінює, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимога Позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, змістом якої є накладення арешту на все нерухоме та рухоме майно та грошові суми Відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 553, 554 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 4, 15, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 66, 67, 75, 78, 82-85, 87, 116 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Алмазінструмент" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 114, кв. 204, код ЄДРПОУ 32304409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного постачання "ПРОМСНАБ" (49130, м. Дніпропетровськ, вул. Усенка, б. 7, кв. 27, код ЄДРПОУ31371255) основного боргу у розмірі 92 106, 86 грн. (дев'яносто дві тисячі двісті сімдесят шість грн. 86 коп.), пеню у розмірі 7 136, 28 грн. (сім тисяч сто тридцять шість грн. 28 коп.), інфляційних втрат у розмірі 367,99 грн. (триста шістдесят сім грн. 99 коп.), 3 % річних у розмірі 2 013,64 грн., витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 017,95 грн. (одна тисяча сімнадцять грн. 95 коп.), адвокатських послуг у розмірі 2 242,57 грн. (дві тисячі двісті сорок дві грн. 57 коп.), про що видати наказ.

В частині стягнення 47,97 грн. - пені, 277,95 грн. - інфляційних втрат та 11,39 грн. 3% річних - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський інструментальний завод "Пилан" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Ю. Савченка, 1А/84, код ЄДРПОУ 19153060) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного постачання "ПРОМСНАБ" (49130, м. Дніпропетровськ, вул. Усенка, б. 7, кв. 27, код ЄДРПОУ 31371255) грошову суму в розмірі 170,00 грн. (сто сімдесят грн. 00 коп.), витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 017,95 грн. (одна тисяча сімнадцять грн. 95 коп.), адвокатських послуг у розмірі 2 242,57 грн. (дві тисячі двісті сорок дві грн. 57 коп.), про що видати наказ.

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного постачання "ПРОМСНАБ" про вжиття заходів забезпечення позову.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 16.08.2012р.