Постанова

від 28.02.2013 по справі 21/5005/5703/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2013 р. Справа № 21/5005/5703/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяПершиков Є.В., суддіДанилова Т.Б., Яценко О.В. розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Алмазінструмент" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 року у справі№ 21/5005/5703/2012 господарського судуДніпропетровської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства матеріально-технічного постачання "ПРОМСНАБ" до 1. Приватного підприємства "Алмазінструмент", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський інструментальний завод "Пилан" простягнення 102 132, 08 грн. в судове засідання представники сторін не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю підприємство матеріально-технічного постачання "ПРОМСНАБ" (далі за текстом - ТОВ ПМТС "ПРОМСНАБ") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до приватного підприємства "Алмазінстрмент" (далі за текстом - ПТ "Алмазінстрмент") та товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровський інструментальний завод "Пилан" (далі за текстом - ТОВ "Дніпропетровський інструментальний завод "Пилан") про стягнення з ПП "Алмазінструмент" грошову суму за дилерським договором № 25101/10 від 05.03.2010 року у розмірі 101 962,08 грн., та з ТОВ "Дніпропетровський інструментальний завод "Пилан" грошову суму за договором № 1/11П поруки від 06.03.2010 року у розмірі 170, 00 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2012 року у справі № 21/5005/5703/2012 позовні вимоги ТОВ ПМТС "ПРОМСНАБ" задоволено частково: стягнуто з ПП "Алмазінструмент" на користь ТОВ ПМТС "ПРОМСНАБ" основного боргу у розмірі 92 106, 86 грн., пеню у розмірі 7 136, 28 грн., інфляційних витрат у розмірі 367, 99 грн., 3 % річних у розмірі - 2 013,64 грн. адвокатські послуги у розмірі 2 242, 57 грн. В частині стягнення 47, 97 грн. - пені, 277, 95 грн. - інфляційних витрат та 11, 39 грн. 3% річних - відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Дніпропетровський інструментальний завод "Пилан " на користь ТОВ ПМТС "ПРОМСНАБ" грошову суму в розмірі 170, 00 грн., адвокатських послуг у розмірі 2 242, 57 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ПП "Алмазінструмент" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення місцевого господарського суду від 15.08.2012 року повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ ПМТС "ПРОМСНАБ" до ПП "Алмазінструмент" відмовити у повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 року апеляційну скаргу ПП "Алмазінструмент" у справі № 21/5005/5703/2012 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2012 року - без змін.

Не погоджуючись з вищевказаними судовими актами, ПП "Алмазінструмент" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.08.2012 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 року у справі № 21/5005/5703/2012 скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ ПМТС "ПРОМСНАБ" до ПП "Алмазінструмент" відмовити у повному обсязі, аргументуючи порушенням норм процесуального та матеріального права.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 25.02.2013 року № 03-05/88 для перегляду в касаційному порядку справи № 21/5005/5703/2012 у зв'язку із перебуванням судді Ходаківської І.П. на лікарняному сформовано колегію суддів у складі: головуючий - Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Яценко О.В.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.03.2010 року між ПП "Алмазінструмент" (Торговий представник) та ТОВ ПМТП "ПРОМСНАБ" (Дилер) був укладений дилерський договір № 25101/10, за умовами якого відповідач, як торговий представник заводів Bison, надав позивачу право на реалізацію продукції вказаних заводів в межах Дніпропетровської області та зобов'язався забезпечувати останнього інформацією щодо даної продукції і своєчасно виконувати замовлення позивача, а позивач зобов'язався придбавати продукцію Bison тільки через відповідача, мати мінімальний постійний асортимент даної продукції на складі, постійно поповнювати його та починаючи з 2011 року виконувати узгоджений план продажу.

Пунктом 5.1. вказаного Договору сторонами погоджено форму оплати продукції, яка здійснюється шляхом передплати у розмірі 100 % вартості замовлення.

Положеннями п. 9.1. Договору сторонами погоджено строк дії договору до 31.12.2011 року.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що на виконання договору протягом березня-вересня 2011 року, на підставі рахунків відповідача-1, позивачем було сплачено 92 276, 86 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Проте, як встановлено попередніми судовими інстанціями, поставка продукції в рахунок проведеної передплати ПП "Алмазінструмент" здійснена не була.

З матеріалів справи вбачається, що 30.09.2011 року ТОВ ПМТП "ПРОМСНАБ" звернулось до ПП "Алмазінструмент" з листом № 12-3 з вимогою про виконання зобов'язань з поставки продукції за Договором на суму 92 106, 86 грн. протягом 7 календарних днів з моменту отримання вимоги, яка відповідачем 1 залишена без належного реагування.

22.10.2011 року ТОВ ПМТП "ПРОМСНАБ" звернулось повторно до ПП "Алмазінструмент" з вимогою № 22/10 про повернення грошових коштів в розмірі 92 276, 86 грн. на рахунок позивача, яка, також, залишена без виконання.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України закріплено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України закріплено, що в разі коли продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що а ні строки оплати товару, а ні строки поставки товару ні договором, ні сторонами в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України визначені не були.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, з якими кореспондуються положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено правило припинення зобов'язання виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи невиконання відповідачем 1 зобов'язань за дилерським договором, погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій про стягнення попередньої оплати товару на користь позивача.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач 1, у зв'язку з неналежним виконання умов дилерського договору, прострочив виконання зобов'язань за Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачано, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Пунктом п. 6.1. Договору сторони погодили, що за несвоєчасне виконання замовлення Продукції Торговий представник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком попередніх інстанцій про стягнення з відповідача 1 розміру пені, 3 % річних та інфляційних витрат згідно здійсненого судами розрахунку.

Крім того, місцевим господарським судом встановлено що 06.03.2010 року в забезпечення виконання зобов'язань за Дилерським договором № 25101/10 від 05.03.2010 року, між ТОВ "Дніпропетровський інструментальний завод "Пилан" та позивачем укладено договір поруки № 1/11П, згідно п. п. 1.1., 3.1. якого відповідач 2 поручився перед позивачем за виконання відповідачем 1 свого зобов'язання щодо виконання замовлень з поставки продукції за умови оплати поставленої за Дилерським договором № 25101/10 від 05.03.2010 року, а також за відшкодування позивачу збитків та сплату штрафних санкцій, в межах суми, що не перевищує 10 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 170, 00 грн.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи положення ст. ст. 553, 554 Цивільного кодексу України ст. ст. 44, 48, 49 ГПК України та п. 1.1. договору поруки, погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 2 грошової суми в розмірі 170, 00 грн. та з відповідачів порівну витрати на оплату послуг адвоката в сумі 4 485, 14 грн. та судових витрат - 2 035, 90 грн., пропорційно стягненої суми.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи місцевим та апеляційним господарськими судами фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарськими судами вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі судових актів.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Алмазінструмент" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 року у справі № 21/5005/5703/2012 залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.11.2012 року у справі № 21/5005/5703/2012 залишити без змін.

Головуючий суддяЄ.В. Першиков СуддіТ.Б. Данилова О.В. Яценко