Постанова

від 07.08.2012 по справі 5008/218/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.12 Справа № 5008/218/2012

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Марко Р.І.

суддів Бойко С.М.

Бонк Т.Б.

при секретарі судового засідання Самолюк У.

за участю представників :

від позивача - з'явився

від відповідача -з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 від 27.04.2012р. б/н

на рішення господарського суду Закарпатської області від 18.04.2012р.

у справі №5008/218/2012 (суддя Ремецькі О.Ф.)

за позовом Приватного підприємства "Фішт", м. Ужгород

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, с.Сільце Іршавського району Закарпатської області

про визнання недійсним одностороннього правочину,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 18.04.12 року позов задоволено повністю. Визнано недійсним односторонній правочин про припинення зобов'язань за договором №021/07 Фшк від 03.12.2007р. шляхом зарахування однорідних грошових вимог, оформлений заявою фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 від 13.01.2012 року. Стягнуто з фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 на користь приватного підприємства „Фішт" 1 073 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що односторонній правочин ФОП ОСОБА_2 про припинення зобов'язань за договором №021/07 Фшк від 03.12.2007 року є таким, що не відповідає вимогам Закону та суперечить інтересам держави та суспільства, а тому підлягає визнанню недійсним

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення господарського суду Закарпатської області від 18.04.11 р. та прийняти нове, яким у позові відмовити. В обґрунтування апеляційних вимог, посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що ФОП ОСОБА_2 здійснив зарахування суми боргу в розмірі 227 498,88 грн. в рахунок погашення боргу перед ПП «Фішт»в розмірі 227 498,88 грн., яка встановлена рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.02.11 р. у справі №11/77 та була першочергово обумовлена договірними правовідносинами за договором №021/07 Фшк.. У свою чергу, заборгованість ПП «Фішт»перед ФОП ОСОБА_2 у розмірі 231 217, 26 грн. встановлена постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.11 р. у справі №9/112. Також, апелянт зазначив, що через тривале перебування представника відповідача на лікарняному, останнім було подано клопотання про відкладення розгляду справи на більш пізній строк, проте судом безпідставно відмовлено у задоволенні даного клопотання і розглянуто справу по суті.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить рішення господарського суду Закарпатської області від 18.04.11 р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що на виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 14.02.11 р. у справі №11/77 видано наказ від 30.08.11 про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ПП «Фішт»227 498,88 грн., виконання зобов'язання щодо сплати коштів за наказом суду не було добровільним виконанням, оскільки стягнення грошових коштів, як спосіб виконання рішення суду, що фактично полягає в списанні цих коштів з одного рахунку (боржника) та зарахування їх на інший рахунок (стягувача). Отже, будь-які дії сторін, в тому числі і залік зустрічних однорідних вимог на стадії виконавчого провадження, може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку визначеному ГПК України та Законом України «Про виконавче провадження». На думку позивача, судом першої інстанції вірно встановлено, що зарахування сум судових витрат не допускається, оскільки в силу ст..1 ЦК України до таких відносин не може бути застосовано цивільне законодавство, зокрема і ст..601 ЦК України про припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних вимог.

В судовому засіданні, представник апелянта додатково заявила, що висновок господарського суду про безгрошовий характер розрахунку у випадку проведення зарахування зустрічних однорідних вимог є не обгрунтовним , оскільки відповідно до платіжних доручень ФОП ОСОБА_2 сплатив на користь ПП «Фішт»грошові кошти у загальному розмірі 349 938,35 грн., з яких 122 370, 59 грн. - оплата за договором від 05.11.07 р. №018/07 Фшк., решта суми - отримана підприємством як переплата, без достатньо правової підстави.

Заслухавши доводи та заперечення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з наступних підстав:

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами ( ст. 202 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.ст. 202, 203 Господарського кодексу України, зобов'язання припиняється зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої на зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви одніс сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 601 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги є одностороннім правочином, який оформляється заявою однієї сторони.

Як встановлено судом, в січні 2012 р. позивачем отримано заяву ФОП ОСОБА_2 б/н від 13.01.12 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог. Вказаною заявою ФОП ОСОБА_2 посилаючись на ст..ст.202,203 Господарського кодексу України та ст..601 ЦК України, зарахував заборгованість за договором №021/07 Фшк від 03.12.07 р., яка підтверджена рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.02.11 р. по справі №11/77 ( яке набрало законної сили) в розмірі 227 498,88 грн. в рахунок сплати ПП «Фішт»заборгованості, що встановлена постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.11.11 р. у справі №9/112.

Судом першої інстанції по даній справі встановлено, що односторонній правочин ФОП ОСОБА_2 про припинення зобов'язань за договором №021/07 Фшк від 03.12.07 р., оформлений заявою ФОП ОСОБА_2 про зарахування однорідних вимог від 13.01.12 р. є таким, що не відповідає вимогам закону та суперечить інтересам держави і суспільства, а тому підлягає визнання недійсним.

Однак, судова колегія з вищевказаним висновком не погоджується, з огляду на наступне.

Як вбачається із заяви б/н від 13.01.12 р. про зарахування зустрічних однорідних вимог, ФОП ОСОБА_2 здійснив зарахування суми боргу в розмірі 227 498,88 грн. в рахунок погашення боргу перед ПП «Фішт», яка встановлена рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.02.11 р. у справі №11/77 та була першочергово обумовлена договірними правовідносинами за договором №021/07 Фшк..

Слід зазначити, що судовими інстанціями по справі № 11/77 встановлено, що одержання коштів ПП «ФІШТ» відбулося поза підставою (без юридичного факту), передбаченою, зокрема договором. З позадоговірного характеру зобов'язань слідує, що кошти, надміру сплачені ФОП ОСОБА_2 на користь ПП «ФІШТ»не у зв'язку з передачею останнім товару, виконанням роботи чи наданням послуги. Отже, зобов'язання ПП «Фішт»щодо повернення коштів на користь ФОП ОСОБА_2 не випливало через обов'язок ПП «Фішт»оплатити отримані товар, роботи чи послуги.

Відповідно до п. 291.6 ст. 291 Податкового кодексу України, платники єдиного податку повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій). Аналогічні нормативні положення містяться також у п.1 Указу Президента України №727/98 від 03.07.1998р. «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва».

Відповідно до п.1.4. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. №221 в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів.

В порушення вищезазначених норм матеріального права, суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою той факт, що грошові кошти перераховувались ФОП ОСОБА_2 на користь ПП «ФІШТ»відповідно до платіжних доручень у безготівковій формі.

В оскаржуваному рішенні (абз.7 арк.5) суд першої інстанції посилається на п. 2 Узагальнюючого податкового роз'яснення щодо окремих питань застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності зі сплатою єдиного податку суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами», затвердженого наказом Державної податкової служби України №224 від 07.04.2010р., яким встановлено заборону на здійснення платниками єдиного податку розрахунків шляхом бартерних операцій, які передбачають проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі іншій, ніж грошова.

Відповідно до пп. 14.1.10 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, бартерна (товарообмінна) операція - господарська операція яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у не грошовій формі в рамках одного договору. В даному ж випадку мова не може йти про бартерну операцію, оскільки мала місце транзакція грошових коштів, отримувачем яких виступило ПП «ФІШТ».

З огляду на вище досліджене, висновок господарського суду Закарпатської області про безгрошовий характер розрахунку у випадку проведення зарахування зустрічних однорідних вимог є не обгрунтованим, оскільки відповідно до платіжних доручень, ФОП ОСОБА_2 сплатив на користь ПП «ФІШІ»грошові кошти у загальному розмірі 349 938,35 грн., з яких 122 370,59 гри. - оплата за договором від 05.11.2007р. №018\07 Фшк., решта суми - отримана підприємством як переплата, без достатньої правової підстави і не здійснював проведення розрахунку за товари, роботи чи послуги в контексті положень ст. 291 Податкового кодексу України. Зараховане грошове зобов'язання ПП «Фішт»не було обумовлено отриманням останнім товарів, робіт чи послуг.

Щодо відхилення судом першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, то слід зазначити, що відхилення даного клопотання унеможливило захист прав та інтересів відповідача, що спричинило порушення судом п.1ч.1 ст..77 ГПК України.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вище досліджене та керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2, задоволити.

Рішення господарського суду Закарпатської області від 28.04.2012 року

у справі №5008/271/2012, скасувати. Прийняти нове рішення. В позові відмовити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «Фішт»(код ЄДРПОУ 35045815, п/р 26001180080980 в ЗРУ АТ Банк «Фінанси та Кредит»код банку 325923, 88005, м. Ужгород, пр. Свободи,50/83) на користь ФОП ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, НОМЕР_2 в ЗРУ ПАТ КБ «Приватбанк»код банку 312378) судового збору у розмірі 547 грн. за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Закарпатської області видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки передбачені статтями 109-110 ГПК України.

Матеріали справи скерувати до місцевого господарського суду.

Повна постанова виготовлена 10.08.12

Головуючий Р. Марко

Суддя С. Бойко

Суддя Т. Бонк