Постанова

від 16.08.2012 по справі 5006/14/14пд/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.08.2012 р. справа №5006/14/14пд/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Шевкової Т.А. суддівСтойка О.В., Чернота Л.Ф. за участю представників сторін: від позивача: Лукін М.В. дов. № 41 від 30.05.2012 року від відповідача:Капустін А.Б. дов. № 440 від 19.04.2012 року розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" м.Попасна Луганської області на рішення господарського суду Донецької області від 26.06.2012 року у справі№ 5006/14/14пд/2012 (головуючий суддя Левшина Г.В.; судді Захарченко Г.В., Демідова П.В.) за позовомТовариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" м.Попасна Луганської області доТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укртранс»м. Донецьк провизнання недійсним договору поставки

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод»м.Попасна Луганська області звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укртранс»м.Донецьк про визнання договору №ТДВ/БМЗ/08028/Ю від 18.03.2008 року недійсним, зважаючи на те, що договір підписано з боку позивача та відповідача особами, які не мали належних повноважень на його укладання, при неузгодженні сторонами всіх істотних умов договору.

Господарський суд Донецької області рішенням від 26.06.2012р. у справі №5006/14/14пд/2012 відмовив Товариству з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" у задоволенні позовних вимог, посилаючись на недоведеність підстав позову.

Товариство з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" м.Попасна Луганської області, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 26.06.2012р. у справі №5006/14/14пд/2012 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заявник скарги вважає, що господарський суд дійшов до помилкового висновку про можливість делегування заступнику генерального директора Тоцену Л.А., якій діяв на підставі довіреності, більш ширших повноважень ніжу генерального директора, якій діяв на підставі Статуту, що суперечить приписам ч.1 ст.238 ЦК України.

Крім того, на думку заявника скарги, господарським судом, в порушення приписів ст.77 ГПК України, залишено без задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача вважає рішення господарського суду Донецької області від 26.06.2012 року у справі № 5006/14/14пд/2012 законним та обґрунтованим, тому просить залишити його без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Відповідно до статей 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснено фіксацію процесу технічними засобами та складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до статті 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) 18.03.2008р. укладено договір №ТДВ/БМЗ/08028/Ю, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію (товар), відповідно до специфікацій, а покупець зобов'язується в відповідності з умовами даного договору прийняти цю продукцію (товар) та оплатити її на умовах даного договору.

Відповідно до п.п.1.2, 1.3 договору №ТДВ/БМЗ/08028/Ю від 18.03.2008р. сторонами було узгоджено найменування товару: візок та визначено виробника товару -ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод».

При цьому, якість товару, що постачається повинна відповідати технічним вимогам креслення та ГОСТу , що вказуються в специфікаціях (п.2.1 договору). Кількість кожної партії товару передбачається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п.3.1).

Згідно п.6.1 договору №ТДВ/БМЗ/08028/Ю від 18.03.2008р. ціна визначена у специфікаціях до договору.

В п.16.2 договору №ТДВ/БМЗ/08028/Ю від 18.03.2008р. (з урахуванням додаткової угоди №3 від 25.12.2008р.), сторонами вказано, що цей договір діє до 31.12.2009р.

У специфікаціях №1 від 18.03.2008р., №2 від 23.04.2008р., №3 від 02.07.2008р., №4 від 30.09.2008р. до договору №ТДВ/БМЗ/08028/Ю від 18.03.2008р., сторони визначили найменування товару, модель, ГОСТ, кількість та ціну, умови постачання товару, порядок проведення розрахунків.

Таким чином, укладаючи договір, сторони узгодили найменування товару, модель, ГОСТ, кількість та ціну, умови постачання товару, порядок проведення розрахунків.

Договір №ТДВ/БМЗ/08028/Ю від 18.03.2008р. від імені ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод»підписаний заступником генерального директора Тоцена Л.А., який діяв на підставі довіреності від 19.11.2007р., без розбіжностей та заперечень в частині визначення істотних умов договору, завірений печатками сторін.

Позивач, вважаючи даний договір таким, що не відповідає вимогам ст.ст.203, 215 ЦК України, ст.180 ГК України, в частині не узгодження істотних умов договору, та підписання договору з його боку не уповноваженою особою, звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору №ТДВ/БМЗ/08028/Ю від 18.03.2008року.

Предмет та підстави позову позивачем не змінювались.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору, сторонами підписані специфікації №1 від 18.03.2008р., №2 від 23.04.2008р., №3 від 02.07.2008р., №4 від 30.09.2008р., в яких сторонами узгоджено найменування товару, модель, ГОСТ, кількість, ціну, умови постачання товару, порядок проведення розрахунків.

У відповідності до статті 11 Цивільного Кодексу України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 509 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення , в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Майново-господарські зобов'язання, у відповідності до ст. 179 Господарського Кодексу України, які виникають на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 179 Господарського Кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ГК України, з врахуванням особливостей, передбачених господарським законодавством.

Приписами статей 627, 628 Цивільного Кодексу України передбачено, що сторони є вільними при укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. При цьому зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У главі 20 Господарського Кодексу України встановлений загальний порядок укладення господарських договорів, згідно якого за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором, після чого сторони погоджують розбіжності, які виникли та договір підписується на взаємоузгоджених умовах.

З аналізу умов спірного договору вбачається, що сторонами в договорі узгоджені такі істотні умови договору як предмет, ціна, строк дії договору.

Сторонами відповідно до вимог п.4 ст.180 ГПК України узгоджено предмет договору, а саме, визначено найменування, асортимент, кількість, ціна товару та технічні стандарти - ГОСТ, яким повинен відповідати товар, що підтверджується підписами та печатками обох сторін, які містяться на вказаних документах.

Таким чином, наявність вказаних відомостей у специфікаціях, складених у виконання договору №ТДВ/БМЗ/08028/Ю від 18.03.2008 року спростовує твердження позивача щодо неузгодженості сторонами істотних умов договору.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не направляв на адресу відповідача протокол розбіжностей, стосовно свого непогодження із визначеним у договорі вимог щодо якості продукції, що поставляється.

Тобто, в матеріалах справи відсутні докази, підтверджуючи незгоду позивача з умовами договору, які визначені сторонами.

Наведене дає підстави вважати, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, підписання спірного договору за викладеними в ньому умовами здійснювалося за вільним вибором сторін.

У відповідності до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного Кодексу України.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину , а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин , повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналізуючи умови спірного договору, колегія суддів встановила, що зміст договору не суперечить вимогам чинного законодавства, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним та відповідало їх волі, умови договору націлені на реальне настання наслідків, обумовлених вказаним договором, тому підстав для визнання недійсним договору поставки №15/163 від 02.02.2010 року за наведеними позивачем в позовній заяві підставами немає.

Крім того, позивач посилався на те, що договір №ТДВ/БМЗ/08028/Ю від 18.03.2008р. підписаний з боку позивача без попередньої згоди органу управління ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод»- ради ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод».

Як встановлено судом, договір №ТДВ/БМЗ/08028/Ю від 18.03.2008р. від імені ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод»підписаний заступником генерального директора Тоцена Л.А., який діяв на підставі довіреності від 19.11.2007р.

Згідно частин 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин , повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Цивільна дієздатність юридичної особи визначена статтею 92 цього Кодексу. За змістом частини 3 вказаної статті орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Статтею 244 ЦК України встановлено, що представництво за довіреністю може ґрунтуватись на акті органу юридичної особи.

Відповідно до статті 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Згідно із ст.4 Закону України "Про господарські товариства", ст.82 Господарського кодексу України, ст.143 Цивільного кодексу України товариство створюється і діє на підставі статуту.

Статут товариства з додатковою відповідальністю повинен містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, а також відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.

Відповідно до п.15.12.7 статуту Товариства з додатковою відповідальністю «Попаснянський вагоноремонтний завод»(в редакції, яка діяла на момент укладання договору №ТДВ/БМЗ/08028/Ю від 18.03.2008р.) до компетенції ради ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод»відноситься надання попередньої згоди на укладання договорів від імені товариства на суму понад 500000,00 грн.

Одночасно, згідно п.16.1 статуту товариства його виконавчим органом є генеральний директор, який керує поточною діяльністю товариства. Генеральний директор дії від імені товариства в межах чинного законодавства і статуту, без довіреності укладає будь-які угоди і здійснює інші правочини (п.16.4 статуту).

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, слід визнати, що Л.А.Тоцен , який діяв на підставі довіреності, був уповноважений на підписання договору №ТДВ/БМЗ/08028/Ю від 18.03.2008р. та діяв від імені ТДВ «Попаснянський вагоноремонтний завод», про що господарський суд дійшов обґрунтованого висновку.

Доводи заявника скарги про безпідставне залишення без задоволення його клопотання від 25.06.2012р. №898-Ю про відкладення розгляду справи не є підставою для скасування рішення господарського суду виходячи з наступного.

Так, слід зазначити, що за приписами ГПК України відкладення розгляду справи є правом, а не обов'язком суду.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), тоді як позивачем не надано таких доказів.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 26.06.2012р. у справі №5006/14/14пд/2012 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Попаснянський вагоноремонтний завод" м.Попасна Луганської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 26.06.2012р. у справі №5006/14/14пд/2012 залишити без змін.

Головуючий Т.А. Шевкова

Судді О.В. Стойка

Л.Ф. Чернота

Надруковано 5 прим:

1 -позивачу

2 -відповідачу

3 -до справи

4 -гос. суду Донецької області 5 - ДАГС