Постанова

від 16.08.2012 по справі 15/032-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2012 р. Справа № 15/032-10 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого суддіПершикова Є.В., суддівДанилової Т.Б., Ходаківської І.П.(доповідач), розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Пакет" на постанову від 13.06.2012 Київського апеляційного господарського суду у справі№15/032-10 господарського суду Київської області за позовомПриватного акціонерного товариства "Пакет" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мона" простягнення 384 061,29 грн. За участю представників сторін:

Від позивача- Вишневецька В.М.(дов. від 15.05.12)

Від відповідача- Басовська К.О.(дов. від 26.04.12)

Відповідно до розпорядження Секретаря Другої судової палати від 15.08.2012 справа слухається колегією суддів у складі: головуючий Першиков Є.В., судді: Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ "Пакет" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Мона" про стягнення 340 783,30 грн. Позовні вимоги були мотивовані тим, що позивач будучи власником нерухомого майна, яке розташоване на земельних ділянках за адресами: м. Київ, пров. Фізкультури, 2 та вул. Боженко 2, уклав з Київською міською радою договір оренди земельної ділянки від 04.05.2001 року. В подальшому нерухоме майно, яке розміщене на орендованих ділянках було відчужене позивачем ВАТ "Українські пухові вироби", яке в свою чергу за договором купівлі-продажу від 14.11.2006 продало вищезазначене майно відповідачу. В період з грудня 2006 по листопад 2009 позивачем сплачено орендну плату за договором оренди від 04.05.2001 у розмірі 300 379,13 грн. Позивач, посилаючись на ст. 120 Земельного кодексу України, вважає, що до відповідача перейшло право користування орендованими земельними ділянками з моменту підписання договору купівлі-продажу від 14.11.2006, а тому відповідач безпідставно зберіг 300 379,13 грн. і на підставі ст. 1212 ЦК України відповідач повинен повернути позивачу вищезазначену суму. Крім того, позивач, посилаючись на ст. 1214 ЦК України, просив стягнути з відповідача проценти за користування грошовими коштами у розмірі 40 404,17 грн.

09.04.2010 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 335 495,85 грн. безпідставно збережених коштів та 48 565,44 грн. процентів за користування грошовими коштами.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.03.2012 (суддя Рябцева О.О.) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Мона" на користь ПАТ "Пакет" 335495,85 грн. безпідставно збережених коштів. В частині позовних вимог про стягнення 48565,44 грн. процентів провадження у справі припинено.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2012 у складі: Тищенко О.В., Смірнової Л.Г., Чорної Л.В. рішення господарського суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

ПАТ "Пакет" у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст.120, 125, 206 Земельного кодексу України, ст.ст.377, 397, 1212 Цивільного кодексу України, ст.2 Закону України "Про плату за землю", ст.7 Закону України "Про оренду землі".

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.05.2001 між Київською міською радою (Орендодавець) та ЗАТ "Пакет"(Орендар), яке на підставі рішення загальних зборів акціонерів, оформленого протоколом № 1 від 16.11.2011, змінило найменування на ПАТ "Пакет", було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у оренду на 10 років земельні ділянки, місце розташування яких пров. Фізкультури, 2 у Залізничному районі м. Києва, загальним розміром 0,4752 га в тому числі 0,1033 га в межах проектних (червоних) ліній для експлуатації та обслуговування виробничої бази по заготівельних роботах для паперо-білових товарів у межах, які перенесені в натуру і зазначені на плані, що є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 2.1. договору від 04.05.2001 за оренду земельних ділянок Орендар сплачує орендодавцеві орендну плату у грошовій формі, незалежно від результатів своєї діяльності. Річна орендна плата за земельні ділянки встановлюється у розмірі 1,5 відсотка від їх грошової оцінки.

В пункті 3 договору зазначено, що згідно з довідкою Київського міського управління земельних ресурсів від 28.03.2001 за № 1000 на час укладення цього договору грошова оцінка земельної ділянки розміром 0,1066 га становить 513741,55 грн.; згідно з довідкою Київського міського управління земельних ресурсів від 28.03.2001 за № 1001 на час укладення цього договору грошова оцінка земельної ділянки розміром 0,3686 га становить 1776408,39 грн. Договір посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 979 та зареєстрований Київським міським управлінням земельних ресурсів, про що зроблено запис від 18 січня 2002 року за № 72-6-00033 у книзі записів державної реєстрації договорів.

На час укладення договору оренди землі на зазначених орендованих земельних ділянках було розташоване нерухоме майно позивача, яке в подальшому позивачем було відчужене ВАТ "Українські пухові вироби" за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу від 03.03.2006, зареєстрованими в реєстрі за № у-227 та № у-229.

Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу від 03.03.2006 предметом договору є виробнича база за адресою: м. Київ, пров. Фізкультури, 2, загальною площею 2220,50 кв.м., розташована на земельній ділянці розміром 0,4752 га згідно договору оренди земельної ділянки від 04.05.2001. Згідно з п. 1.6 договору купівлі-продажу від 03.03.2006 він є підставою для оформлення покупцем права користування земельною ділянкою, на якій розташоване відчужуване нерухоме майно.

14.11.2006 між ВАТ "Українські пухові вироби" (продавець) та ТОВ "Мона" (покупець) були укладені договори купівлі-продажу, за якими ТОВ "Мона" придбало нерухоме майно, що знаходиться на орендованих позивачем земельних ділянках.

Зазначені договори купівлі продажу нотаріально посвідчені, зареєстровані в реєстрі за №у1366 та № у1364, зареєстровані комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації" та проведена реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна на праві приватної власності за ТОВ "Мона" 01.12.2006.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що позивач листами № 01/02-15 від 22.01.2007 та № 01/02-277 від 13.11.2007 звернувся до голови Київської міської ради, в яких у зв`язку з продажем нерухомого майна, розташованого на орендованій позивачем за договором від 04.05.2001 земельній ділянці, просив розірвати договір оренди від 04.05.2001, укладений між позивачем та Київською міською радою, та направляв примірник додаткової угоди про розірвання договору.

21.07.2009 позивач направив відповідачу лист № 01/02-111, в якому позивач повідомляв відповідача про те, що він сплачує кожного місяця орендну плату за договором оренди від 04.05.2001 та просив надати копію договору оренди на земельні ділянки по пров. Фізкультури, 2 (кадастрові № 72216004; № 72216021), якщо такий є, та доказ сплати орендної плати за період з 15.11.2006 по липень 2009, або ж відшкодувати збитки, понесені позивачем в якості орендних платежів за земельні ділянки, якими користується ТОВ "Мона".

ЗАТ "Пакет" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської ради про припинення дії договору оренди земельної ділянки, укладеного між ЗАТ "Пакет" та Київською міською радою 04.05.2001, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за № 979.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.04.2010 у справі № 36/113 за позовом ЗАТ "Пакет" до Київської міської ради, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ТОВ "Мона", про припинення договору оренди позов задоволено повністю; припинено дію договору оренди земельної ділянки, укладеного між ЗАТ "Пакет" та Київською міською радою 04.05.2001, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., зареєстрований в реєстрі за № 979. Постановою Вищого господарського суду України від 03.11.2010 у справі № 36/113 рішення господарського суду м. Києва від 28.04.2010 залишено без змін.

Судова колегія зазначає, що за наведених підстав дія договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем і Київською міською радою від 04.05.2001, припинена з моменту набрання чинності рішення господарського суду м.Києва від 28.04.2010 у справі №36/113, оскільки інше в рішенні суду не зазначено. Орендна плата за земельну ділянку здійснювалась позивачем на підставі діючого договору оренди.

Позивач зазначивши, що при переході права власності на будівлі та споруди до набувача переходить і право користування відповідною частиною земельної ділянки, а отже і обов'язок зі здійснення плати за користування земельною ділянкою, незалежно від оформлення або реєстрації прав на землю, звернувся до суду з даним позовом.

Згідно ч. 1 пункту 1 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти.

Відповідно до пункту 2 статті 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічні положення містяться у ст. 377 ЦК України, відповідно до яких до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Аналіз положень ст. 377 ЦК України та ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України дає підстави для висновку, що вони диспозитивно унормовують перехід при відчуженні нерухомості до її набувача права користування землею, яке виникло у продавця нерухомого майна на підставі договору оренди землі з її власником і не встановлюють автоматичного переходу права на оренду, оскільки таке право, на відміну від права власності або постійного користування, не може бути передане за цивільно-правовими угодами одночасно з об'єктом нерухомості, а визначається згідно з договором оренди.

В законі не передбачено автоматичний перехід до набувача майна права користування земельною ділянкою на умовах оренди від відчужувача майна, так як виникнення такого права у набувача можливе лише за рішенням власника землі, що перебуває у державній або комунальній власності, яким є Київська міська рада.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у частині другій статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на житловий будинок (будівлю, споруду), що знаходяться на земельній ділянці, наданій у користування, до набувача переходить право користування відповідною земельною ділянкою в тому ж обсязі, що був у попереднього землекористувача. Отже, якщо попередній власник житлового будинку (будівлі, споруди) користувався земельною ділянкою, на якій розміщено відповідне нерухоме майно на підставі договору оренди, новий власник може вимагати переоформлення права користування земельною ділянкою на своє ім'я шляхом укладення договору оренди.

Таким чином правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, водночас є підставою для переходу права на землю; оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції на момент придбання відповідачем відповідних об'єктів) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, а право на оренду земельної ділянки виникало після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про плату за землю" (чинного в спірний період) використання землі в Україні є платним. При цьому плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Стаття 13 даного Закону передбачає, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п.3 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються до вимог про, зокрема:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З урахуванням відсутності факту безпідставного набуття майна або збереження його відповідачем за рахунок іншої особи -позивача -суд апеляційної інстанції правомірно дійшов висновку про відмову в задоволенні позову про стягнення орендної плати, сплаченої позивачем.

З урахуванням наведеного, постанова апеляційного господарського суду відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Пакет" залишити без задоволення.

Постанову від 13.06.2012 Київського апеляційного господарського суду у справі №15/032-10 господарського суду Київської області залишити без змін.

Головуючий суддя Є.Першиков

Судді Т.Данилова

І.Ходаківська