Рішення

від 27.03.2012 по справі 18/186/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

27.03.2012р. Справа №18/186/12

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Аванхімікл", вул.Вокзальна, 62 Київська область, Рокитянський район, смт.Рокитне, 09600

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Калініна-2008", вул.Калініна, буд.2а, Гребінківський район, с.Корніївка, 37471

про стягнення 537000,38 грн.

Суддя Іваницький Олексій Тихонович

Скретар судового засідання Жадан Т.С.

Представники:

від позивача: Бушинський А.В. дов.№ 116 від 10.01.2012 року

від відповідача: Іванченко Ю.М. б/н від 16.03.2012 року

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення 537000,38 гривень, за поставлений товар згідно договору № 42 від 27.03.2009р., із яких основний борг - 396867,21 грн., пеня - 30841,48 грн., інфляційні нарахування - 82870,12 грн., 3% річних - 26421,57 грн., та судовий збір - 10740,01 грн., та заява про зменшення розміру позовних вимог (вхід. №4315д від 27.03.2012 року канцелярії суду) із яких: основний борг - 396867,21 грн., пеня - 30841,48 грн., інфляційні нарахування - 34788,78 грн., 3% річних - 12489,35 грн. В частині стягнення суми 62013,56 грн. відмовляється і провадження у справі в цій частині суми просить припинити /а.с. 78-80/.

Відповідач 01.03.2012р. наданими йому процесуальними правами, передбаченими статтею 22 ГПК України не скористався, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, поважності причин його неявки не повідомив, вимог п. 4 ухвали суду від 01.02.2012 року не виконав, витребуваних господарським судом документів та відзиву на позовну заяву не подав.

01.03.2012р. директор ТОВ "Аванхімікл" А.В. Винниченко за вхід. № 3143д канцелярії подав до суду заяву про залучення до матеріалів справи додаткових доказів: витяг з ЄДРПОУ серія АЄ № 573340 станом на 24.02.2012р.; світлокопію довідки АБ № 360511 з ЄДРПОУ від 05.01.2011р.; світлокопію реєстру отриманих та виданих податкових накладних № 10 за 10 місяців 2009 року; світлокопію оборотно-сальдової відомості по Ж/О 8 "розрахунки з покупцями" за жовтень 2009 року. Суд заяву з додатками прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

19.03.2012 року за вхідним № 3879д(канцелярії суду) представник відповідача надав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку хворобою директора Л.В. Бондаренко. Суд подану заяву прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи/а.с.28/.

19.03.2012 року за вхідним № 3880д(канцелярії суду) директора ТОВ " Калініна-2008" Л.В. Бондаренко подав заяву про застосування строку позовної давності згідно вимог ст. 232 ГК України та ст.. 267 ЦК України в частині нарахування штрафних санкцій за Договором № 42 від 27.03.2009 року. Суд подану заяву прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи /а.с. 32/.

20.03.2012 року за вхідним № 3948д(канцелярії суду) представник позивача за довіреністю Бушинський А.В. подав додаткові документи. Суд їх прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи /а.с. 33-72/.

20.03.2012 року за вхідним № 3976д(канцелярії суду) представник відповідача надав відзив на позовну заяву. В тексті відзиву відповідач позовні вимоги визнає частково та вказує що ніякої відстрочки по платежам йому не надавалось, що підтверджується видаткової накладної 42/1 від 06. 10. 2009 року та специфікацією. За змістом договір № 42 від 27.03.2009 року суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки в його тексті вбачаються ознаки договору купівлі-продажу і позики, які за своєю правовою природою є неподібними, а різними і регулюють різні види цивільних правовідносин. Передача коштів у позику є фінансовою послугою, яка може надаватися лише фінансовими установами (пункт 6 ст. 6 та ст..5 Закону України " Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг"). Позивач не має статусу фінансової установи, а тому не має права надавати позику зі сплатою процентів та вимагати їх сплати. Суд наданий відзив прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи/а.с.31/.

20.03.2012 року в судовому засіданні оголошувалася перерва до 11-00 год. - 27.03.2012 року, для надання можливості сторонам самостійно врегулювати предмет спору та подати додаткові докази по суті предмету спору.

27.03.2012 року за вхідним № 4315д(канцелярії суду) представник позивача надав заяву з додатками про зменшення розміру позовних вимог (вхід. №4315д від 27.03.2012 року канцелярії суду) із яких: основний борг - 396867,21 грн., пеня - 30841,48 грн., інфляційні нарахування - 34788,78 грн., 3% річних - 12489,35 грн. В частині стягнення суми 62013,56 грн. відмовляється і провадження у справі в цій частині просить припинити. Суд подану заяву з додатками прийняв до розгляду, задовольнив та долучив її до матеріалів справи /а.с. 78-80/.

З огляду на вищевикладене, та достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, подані представниками сторін додаткові докази, заслухавши пояснення представників сторін, та всебічно, повно і об'єктивно за своїм внутрішнім переконанням в судовому процесі оцінивши подані докази в їх сукупності керуючись законом, суд, встановив , що 27 березня 2009 року ТОВ " Аванхімікл", іменоване надалі ПРОДАВЕЦЬ в особі директора Винниченка А.Д., що діє на підставі статуту, з однієї сторони та ТОВ "Калініна -2008" іменоване надалі ПОКУПЕЦЬ в особі директора Сотченка С.П., що діє на підставі статуту уклали даний договір про наступне: Предмет договору -продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість засобів захисту рослин, іменованих в подальшому ТОВАР, відповідно до умов даного договору (додаткових угод та специфікацій до нього) - п.1.1 договору. Конкретний асортимент, кількість, ціна, строк поставки та умови оплати товару наведені в Специфікаціях до даного договору. Специфікації є невід'ємною частиною даного договору. Ціна товару встановлена по домовленості сторін, а сторони визначили грошовий еквівалент зобов'язання. В іноземній валюті-долар США. Оплата товару (виконання зобов'язання) передбачено у гривні, згідно розділу 4 даного договору /п.3.1/. Загальна сума договору складається із суми вартості товару по всіх специфікацій, підписаний в рамках цього договору, які є його невід'ємною частиною /п. 3.2/. Умови оплати товару, порядок та строки здійснення платежів зазначаються у специфікації (ях) до договору/п.4.1/.

Товарний кредит з відстрочкою платежу по даному договору надається на умовах сплати 0,1% річних за користування товарним кредитом, якщо інший розмір процентів не встановлений умовами оплати товару по специфікації до договору/п.4.2/. Нарахування процентів по договору здійснюється на суму товарного кредиту, тобто на суму вартості товару, що передавався на умовах товарного кредиту, за період з моменту фактичного відвантаження товару до моменту сплати покупцем суми вартості товару отриманого на умовах товарного кредиту. Нарахування процентів здійснюється щомісяця, в останній робочій день поточного місяця. Продавець виставляє рахунок-фактуру на суму нарахованих процентів, а також підписується Акт виконаних робіт між сторонами. Період нарахування процентів починається з дня фактичного надання товарного кредиту в перший період, а в наступному -з першого календарного дня поточного місяця, і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Момент фактичного відвантаження товару - дата вказана у видатковій накладній. Якщо буде мати місце факт, що передбачений п. 4.6,4.7 даного договору (курс гривні до іноземної валюти -долар США збільшиться більш ніж на 1% від курсу, що визначений у специфікації до договору), то відповідно і нарахування процентів за користування товарним кредитом здійснюється на уже проіндексовану суму вартості товару ( платежу у гривні) до договору, яка встановлюється згідно п.4.6,4.7 договору/п.4.3/. При розрахунку процентів день надання та погашення товарного кредиту вважається як один день, при цьому день надання товарного кредиту включається до розрахунку, а день погашення не включається. При розрахунку процентів кількість днів в місяці приймається за фактичну кількість днів, а в році-365. У випадку прострочення погашення товарного кредиту, проценти нараховуються на суму заборгованості за товарним кредитом і за весь період прострочення, до моменту погашення товарного кредиту. Моментом погашення вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця/п.4 договору/. Сплата нарахованих процентів здійснюється покупцем у строк, який визначається: датою погашення(сплати) товарного кредиту, що визначена умовами оплати і по дату фактичного погашення товарного кредиту (при наявності прострочки платежу); датою фактичного дострокового погашення товарного кредиту, у випадку дострокового погашення товарного кредиту; товар вважається оплаченим покупцем у момент надходження грошей на розрахунковий рахунок продавця /п.4.5/. Оплата вартості товару та нарахованих процентів проводиться в гривнях. Сторони домовились про зміну ціни на товар згідно наступного способу: якщо у періоди часу -з моменту підписання специфікації до відвантаження (поставки товару) та протягом всього періоду користування покупцем товарними кредитом, офіційний курс гривні до іноземної валюти - долар США збільшиться більше ніж на 1% від курсу, що визначений у специфікації до договору на момент її підписання, покупець зобов'язаний сплатити продавцю проіндексовану суму вартості товару у гривні по договору, як проданого на умовах товарного кредиту, так і в інших умовах. Проіндексована сума вартості товару у гривні встановлюється як (А1 -А0)х СП=ПСП ,де А1 -офіційний курс гривні до іноземної валюти-долара США на дату, коли мало місце збільшення офіційного курсу більш ніж на 1% від курсу, що визначений у специфікації; АО -курс гривні до іноземної валюти -долара США визначений у специфікації до договору; СП - сума вартості товару (платежу у гривні) визначена у специфікації на дату її підписання; ПСП -проіндексована сума вартості товару (платежу у гривні) по специфікації до договору /п. 4.6 договору/. Якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти -долар США (А1) існуючий на певну дату у періодах, про які йдеться мова у п.4.6 договору, буде величиною меншою, ніж існуюча на ту ж дату ставка міжбанківського валютного курсу гривні до долара США, підтвердженого ВАТ " Актабанк" чи/або ЗАТ " ПУМБ",чи/або ВАТ " Райффазен Банк Аваль " (банк обирається за вибором продавця), то продавець має право індексацію суми вартості товару у гривні (платежу), а покупець зобов'язаний сплатити продавцю уже проіндексовану суму вартості товару у гривні, з врахуванням ставки міжбанківського валютного курсу гривні до долара США, згідно наступної формули. Проіндексована сума вартості товару у гривні встановлюється як ( М1- АО)хСП= ПСП, де М1 - міжбанківський курс гривні до долара США на дату, коли мало місце його збільшення більш ніж на 1% від курсу, що визначений у специфікації; АО -курс гривні до іноземної валюти -долара США визначений у специфікації до договору ; СП -сума вартості товару (платежу у гривні) визначена у специфікації на дату її підписання; ПСП - проіндексована сума вартості товару(платежу у гривні) по специфікації до договору.

Міжбанківський курс долара США до гривні у комерційних банках на певну дату має діапазон величин курсу від меншого до більшого. Згідно підтверджених даних ВАТ " Актабанк " чи/або ЗАТ "ПУМБ", чи/або ВАТ " Райффазен Банк Аваль " (банк обирається за вибором продавця), за основу, як величина (М1) береться середня арифметична величина , яка = (курс мінімальний…+ курс максимальний) - на кількість величин курсу від меншого до більшого (п.4.7 договору).

З моменту підписання специфікації до відвантаження (поставки) товару покупцю, умова пунктів 4.6,4.7 договору щодо способу зміни ціни на товар стосується і поширює свою дію на визначення вартості товару, що оплачується на умовах попередньої оплати /п. 4.8 договору/.

Кількість разів при яких може бути задіяна індексація суми вартості товару у гривні (платежу) є необмеженою і прямо пропорційно залежить від кількості разів збільшення курсу гривні до долара США, згідно пунктів 4.6,4.7 договору, у періоди: починаючи з моменту підписання специфікації до відвантаження (поставки товару покупцю), та протягом всього періоду користування покупцем товарним кредитом/п.4.9/. За письмовою згодою продавця, оплата за товар може здійснюватися із застосуванням векселя /п. 4.10/. Продавець зобов'язаний здійснювати оплату за товар, вказувати у призначенні платежу конкретне зобов'язання, тобто №, дату договору купівлі-продажу в рамках якого здійснюється оплата та № специфікації до договору. Якщо покупець цього не дотримується, то продавець має право сам, на власний розсуд, визначити по якому договору купівлі-продажу та специфікації зарахувати оплату покупці/п. 4.11/.Продавець зобов'язаний надати покупцю наступні документи: рахунок; податкову накладну; накладну на передачу товару (видаткова); на вимогу покупця: товарно-транспортну накладну/п.4.12/. Покупець зобов'язаний надати продавцю доручення на право отримання товарно-матеріальних цінностей, для отримання товару /п.4.13/. Право власності на товар переходить до покупця в момент одержання ним товару, супровідних документів, та підписання накладних на передачу товару/п.5.1 договору/. Базис поставки товару -ЕХ.. склад продавця/згідно Інкотермс у редакції 2000 року/, якщо інші умови поставки не передбачені у специфікації/п.5.2/. За домовленістю сторін щодо окремої партії товару, продавець може здійснити доставку товару покупцю, в тому числі, при умові відповідального зберігання товару, після переходу права власності на товар. Доставка здійснюється за рахунок продавця і витрати на доставку товару включаються у вартість товару. Домовленість щодо доставки відображається у специфікації/ях/ згідно Інкотермс у редакції 2000 року /п. 5.3/. Пунктами 13.1-13.11 договору передбачено, що договір набирає сили з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2009 року, а частині розрахунків -до повного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим договором. Усі зміни і доповнення до даного договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані обома сторонами. Сторони погоджуються, що договором враховані всі істотні умови, і зобов'язуються надалі ніяких претензій одна до одної з цього приводу не мати. Сторони підтверджують, що даний договір підписаний при повному розумінні всіх його положень та були погоджені всі умови договору. Невідповідність окремих положень даного договору чинному законодавству України не може бути підставою для визнання договору недійсним в цілому. Продавець підтверджує повноваження представника ТОВ "Аванхімікл", якому за нотаріально посвідченою довіреністю делеговане (надано) право підпису специфікації /ій/ та умов оплати до неї (них) від імені ТОВ "Аванхімікл" . При наявності підпису повноважного представника та штампу ТОВ "Аванхімікл", специфікація та умови оплати до неї вважаються юридично чинною/п.13.11/. Вказані в пункті 3.1 договору вказано, що специфікації є невід'ємною частиною даного договору № 42 від 27 березня 2009 року суду, але в додатках до нього не подані. А подані лише специфікації № 1 від 06 жовтня 2009 року та № 2 від 07 жовтня 2009 року без визначення посади та прізвища і ініціалів посадової особи/повноважного представника/ та відтиском печатки товариства.

Оскільки за умовами договору пункт 4.2 надається товарний кредит з відстрочкою платежу , а в специфікаціях № 1 від 06 жовтня 2009 року та № 2 від 07 жовтня 2009 року до нього в розділі 1 "умови оплати товару" в и з н а ч е н о, що покупець повинен в строк до 01 жовтня 2009 року перерахувати на поточний рахунок продавця суму попередньої оплати у розмірі, вказаному у специфікації. На залишок заборгованості продавець надає покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу, з наступним графіком його сплати: залишок вартості всього товару по специфікації покупець має сплатити до "___" - - - - - 2009 року/див. а.с. 16-17/.

Таким чином сторони не досягли істотних умов господарського договору визначених статтею 638 ЦК України та статтею 180 ГК України.

Відповідач - ТОВ " Калина-2008 ", код ЄДРПОУ 35901780 на підставі довіреності 12ААА № 120653 від 06 жовтня 2009 року виданої Бондаренко Людмилі Вікторівні згідно рахунку-фактури № 42/2 від 07.10.2009р. та специфікацій №1 від 06 жовтня 2009р. і №2 від 07 жовтня 2009 року та видаткової накладної № 42/1 від 06 жовтня 2009 року отримав засоби захисту рослин : Раксіл Ультра -25 літрів по ціні 578,67 грн. на суму 17360,00 грн. в т.ч. ПДВ 20% - 2893,33 грн .; та Зеллек супер -100 л\кг по ціні 231,47 грн. вартістю 23146,67; річард -240 л/кг по ціні 94,61 грн. вартістю 22706,88 грн.; космік -640 л/кг по ціні 94,03 вартістю 60181,33 грн.; мілагро -375,00 л/кг по ціні - 248,39 грн. вартістю 93147,25 грн.; міладар - 65,00 л/кг по ціні -238,70 грн. вартістю 15515,50 грн.; анти пирій -120,00 л/кг по ціні -138,88 грн. вартістю 16665,60 грн.; деціс -2,00 л/кг по ціні 512,84 грн. вартістю 1025,69 грн.; рейтар - 180,00 л/кг по ціні 86,66 грн. вартістю 15597,96 грн.; Екстрем -400,00 л/кг по ціні 66,40 грн. вартістю 26560.80 грн.; нас. -840,00 л/кг по ціні 37,50 грн. вартістю 31500,00 грн.; нас.Октава 350 л/кг по ціні 29,17 грн. вартістю 10208,33 грн. всього одинадцять найменувань на загальну суму 379507,21 грн. в тому числі ПДВ 20% - 63251,20 грн. В специфікації № 1 від 06 жовтня 2009 р. та №2 від 07 жовтня 2009 року вказано 100% розмір попередньої оплати в сумі 17360,00 грн. та в сумі 379507,21 грн.

З матеріалів справи вбачається, позивач не подав суду видаткової накладної на 11 найменувань на суму 379507,21 грн. та рахунку фактури на суму 17360,00 грн. і на суму 379507,21 грн.

22 липня 2010 року директор ТОВ " Калініна -2008 " С.П. Сотченко за вих.. № 07 по факсокопії з номера телефону 91282 повідомив директора ТОВ " Аванхімікл" Виниченко А.В., що станом на 22.07.2010 року має борг перед ТОВ " Аванхімікл" в сумі 396 867,21 грн. В зв'язку з скрутним фінансовим становищем зобов'язується гасити заборгованість частками, а саме: 80 000,00 грн. до 15.08.2010р.; 110 000,00 грн. до 01.10.2010р.; 206 867,21 грн. до 01.11.2010р. (див. а.с. 71). Суд критично оцінює акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ "Аванхімікл " та ТОВ "Калініна-2008" станом на 01.03.11р. оскільки він є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами -договором, накладними, рахунками тощо. Акт звірки лише фіксує тотожність відображення певних господарських операцій у обліку сторін. Він не є первинним бухгалтерським документом (ст.. 1 Закону України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"), і відповідно до принципу допустимості сам по собі не може виконувати функцію доказу у господарському судочинстві . Таким чином акт звірки не може використовуватись, як письмова форма визнання боргу. Тим більш, що вищенаведений акт від ТОВ "Калініна-2008" підписаний невідомою особою, а не директором цього товариства Сотченко Сергієм Петровичем /див. а.с. 10-18/. Суд не приймає до уваги і доводи позивача в частині доведеності обставин наявності заявленої заборгованості.

Щодо стягнення пені то відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України "штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойки, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання ".

За приписами статей 549, 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею ) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до приписів статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежного виконання зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Таким чином штраф і пеня є різновидами одного і того ж виду юридичної відповідальності - сплати штрафних санкцій ( неустойки), що застосовуються до особи, що порушила своє зобов'язання.

У відповідності до статті 61 Конституції України, яка є законом прямої дії -ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

А тому пеня з 01.03.2011р. по 01.03.2012р. обчислена за формулою ( 7,75/365*2/100)*183* суму заборгованості, і разом по специфікації №1 та № 2 становить 30 841,48 грн. стягненню не підлягає у зв'язку з тим, що відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через ш і с т ь м і с я ц і в від д н я, коли зобов'язання мало бути виконано. Розділом 1 "умови оплати товару" специфікацій № 1 від 06 жовтня 2009 року та № 2 від 07 жовтня 2009 року до договору купівлі-продажу № 42 від 27 березня 2009 року в и з н а ч е н о, що покупець повинен в строк до 01 жовтня 2009 року перерахувати на поточний рахунок продавця суму попередньої оплати у розмірі, вказаному у специфікації . На залишок заборгованості продавець надає покупцю товарний кредит з відстрочкою платежу, з наступним графіком його сплати: залишок вартості всього товару по специфікації покупець має сплатити до "___" - - - - - 2009 року /див. а.с. 10,16-17/. Позовну заяву до господарського суду Полтавської області подано 31.01.2012р. за вхід. № 218/12 канцелярії суду / а.с. 3 /.

У відповідності та в межах норм цивільного і господарського законодавства України, відповідачу згідно із умовами Договору не надавалася відстрочка щодо оплати вартості товару, а за специфікаціями і видатковою накладною № 42/1 від 06 жовтня 2009 року розмір попередньої оплати (%) встановлювався 100 %, як сума попередньої оплати -17360,00 грн. та 3968667,21 грн.

З тексту договору не вбачається, що сторони досягли згоди, щодо строку сплати отриманого/переданого товару.

Позивачем також не виставлялись рахунки на оплату та не було заявлено відповідно до статті 530 ЦК України та статей 221-222 ГК України вимогу або претензії . Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк/термін/. Зобов'язання, строк/термін/ виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або активів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України). Боржник не вважається таким, що прострочив виконання, поки воно не може бути виконано внаслідок прострочення кредитора /ч.3 ст. 220 ГК України/. Кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов'язання, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не виконав дій, що передбачені законом, іншими правовими актами, або випливають із змісту зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого зобов'язання перед кредитором. Прострочення кредитора дає боржникові право на відшкодування завданих простроченням збитків, якщо кредитор не доведе, що прострочення не спричинено умисно або через необережність його самого або тих осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Після закінчення прострочення кредитора боржник відповідає за виконання на загальних підставах. У разі якщо кредитор не виконав дій, зазначених у частині першій цієї статті, за погодженням сторін допускається відстрочення виконання на строк прострочення кредитора/ ст.. 221 ГК України/. Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності встановлений статтею 222-223 ГК України.

Облік і звітність підприємства здійснюється відповідно до вимог статті 19 ГК України /ч. 1 ст. 71 ГК України/. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після ї закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складенні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійсненні. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Позивачем не подано на вимогу суду товарно - транспортні накладні по партіям поставок, не подано і бухгалтерських проводок та первинних бухгалтерських документів у відповідності до вимог статті 9 Закону України „ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність " від 16.07.1999 №996-ХІУ зі змінами та доповненнями. Цією статтею Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складенні під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після ї закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складенні. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійсненні. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображення у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 і зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995р. за № 168/704) і по тексту рішення ( надалі ПОЛОЖЕННЯ) встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями ( крім банків ) незалежно від форм власності ( надалі підприємства ), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету ( надалі установи). Пунктом 2.4 ПОЛОЖЕННЯ Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації ) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), код форми, дата і місце складення, зміст господарської операції та її вимірники ( у натуральному і вартісному виразі ), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України. Документування господарських операцій може здійснюватись з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні обов'язково містити реквізити типових або спеціалізованих форм ( п. 2.7 ПОЛОЖЕННЯ ). Суд встановив, що в порушення вимог положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 68 від 24.05.95р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995р. за № 168/704, закону України „ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІУ від 16.07.1999р. із змінами та доповненнями директор та посадові особи бухгалтерії товариства позивача не забезпечили ведення первинних документів ( на паперових і машинозчитуваних носіях інформації ) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа ( форми ), код форми, дата і місце складення, зміст господарської операції та її вимірники ( у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа окрім по кожному рахунку та договору ( кредиторам і дебіторам ) по даті їх здійснення.

Згідно матеріалів справи вбачається, що позивач на первинних бухгалтерських документах використовує печатки ТОВ "АВАНХІМІКЛ" з різними найменуваннями ідентифікаційного коду: на тексті договору та акту звірки взаємних розрахунків відтиск печатки № 24233121 № 1, а на документах якими засвідчуються світлокопії документів доданих до позовної заяви відтиск печатки ідентифікаційний код № 34233121 № 1/див. а.с. 5-19 /. По даному факту директор ТОВ "Аванхімікл" А.В. Виниченко подав господарському суду пояснення з додатками за вих.. № 12/ю від 26.03.2012р. Суд їх прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи (а.с. 94-98).

Відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" із змінами та доповненнями та визнання неконституційними окремих положень цього закону на підставі рішення Конституційного Суду України № 19-рп/2008 ( 019р710-08 ) від 02.10.2008) та офіційного тлумачення до Закону в рішенні Конституційного Суду України № 27-рп/2008 ( 027р710-08) від 03.12.2008) / надалі Закон / позивач не належить до юридичної особи, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг ( стаття 1 Закону ). Статтею 1 цього закону визначення терміни у такому значенні: Кредитна установа -фінансова установа, яка відповідно до закону має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик; Фінансовий кредит -кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент ; Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів; Ринки фінансових послуг -сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів; Учасники ринків фінансових послуг -юридичні особи та фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, та споживачі таких послуг; Уповноважений орган - спеціальний уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг. Умови надання фінансових послуг визначено статями 4-6 цього закону. Статтею 2 закону визначено що цей закон регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з наданням фінансових послуг. Статтею 5 цього закону визначено право на здійснення операцій з надання фінансових послуг. Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності. Виключне право або інші обмеження щодо надання окремих фінансових послуг встановлюються законами про діяльність відповідної фінансової установи та нормативно - правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг. Надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів має право на підставі відповідної ліцензії лише кредитна установа. Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції. Чинним законодавством не визначено, що до договору купівлі-продажу застосовуються положення про позику. В порушення статей 1046-1049 Цивільного кодексу України, якими врегульовано відносини позики. Позивач пунктами 4.2-4.9 договору купівлі-продажу № 42 від 27 березня 2009 року застосував на відміну від договору позики до відповідача обов'язок повернути суму коштів вказану в пунктах 3.1-3.2, 4.1,4.8 з процентами , нарахованими на суму позики (статті 1048, 1049 Цивільного кодексу України), за договором купівлі-продажу кошти повинні перераховуватися на розрахунковий рахунок позивача в рахунок оплати вартості придбаного товару. Таким чином, договори купівлі-продажу і позики є не подібними, а різними за своєю правовою природою та регулюють різні види цивільних правовідносин. Передача коштів у позику є фінансовою послугою, яка може надаватися лише фінансовими установами ( пункт 6 статті 4 та статті 5 Закону України " Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг ". Позивач, не маючи статусу фінансової установи, не має права надавати позику зі сплатою процентів та вимагати їх сплати. Відтак, в даному випадку існує невідповідність правовідносин позики та поставки товару за договором купівлі-продажу також в частині суб'єктивного складу таких правовідносин.

Абзацом першим ч.1 статті 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. За договором позики одна сторона (позиковадавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір п о з и к и є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей ( ст.ст. 1046-1047 ЦК України ). Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики в в а ж а є т ь с я безпроцентним, якщо: він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику ( грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником, протягом т р и д ц я т и д н і в від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ст.1049 ЦК України). Відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Підприємство має право реалізовувати самостійно всю продукцію на території України і за її межами, якщо інше не передбачено законом (ст.. 67 ГК України). Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона продажу (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч.1 ст. 656 ЦК України). Статтею 658 ЦК України визначено право продажу товару, а саме право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власнику товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. Продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар /ст. 659 ЦК України/. Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосується товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ст.. 662 ЦК України). Статтями 691,692,693,694 ЦК України визначено порядок встановлення ціни товару, оплату товару, попередню оплату товару та продаж товару в кредит. Відповідно до ч.1 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу /ст.. 1050 ЦК України/. Згідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином позивач правомірно вимагає стягнення інфляційних нарахування в сумі 34788,78 грн., та 3% річних - 12489,35 грн. Неприпустимим і не неправомірними та такими, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, приписам статей 29, 30, 31-33, 67, 207 Господарського кодексу України є пункти 3.1, 4.2-4.9 та 5.6-5.9 договору відповідно до яких визначено грошовий еквівалент зобов'язань в іноземній валюті-долар США, нарахування щомісячно процентів за товарний кредит з відстрочкою платежу - 0,1% річних на уже проіндексовану суму вартості товару за формулами вказаними в п.п. 4.6-4.7 при збільшенні більше ніж на 1% курсу долара США визначеному у специфікаціях, а також при відсутності товару на складі, продавець має право відмовити покупцю у поставці; продавцем не здійснюється повернення та обмін відвантаженого покупцю товару; претензії покупця розглядаються продавцем і можуть бути обґрунтованими тільки за умови дотримання покупцем умов дотримання умов пункту 5.4 і 5.5, а також вимог інструкцій виробника, нормативних документів по транспортуванню і застосуванню товару. Статтею 39 ГК України визначено порядок захисту прав с п о ж и в а ч і в. Споживачі, які перебувають на території України, під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) з метою задоволення своїх потреб мають право на: Державний захист своїх прав; гарантований рівень споживання; належну якість товарів (робіт, послуг); безпеку товарів (робіт, послуг); необхідну, доступну та достовірну інформацію про кількість , якість і асортимент товарів (робіт, послуг; відшкодування збитків, завданих товарами ( роботами, послугами) неналежної якості, а також шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я людей товарами (роботами, послугами), у випадках, передбачених законом; звернення до суду та інших уповноважених органів влади за захистом порушених прав або законних інтересів. Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них з них господарської компетенцією (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

Згідно із ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару .

Абзац 1 ч.1 статті 193 ГК України визначив, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 198 ГК України визначено, що платежі за грошовими зобов'язаннями які виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону. Відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Відповідно до статей 32-34,36 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду. Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. (із змінами і доповненнями) "Про судове рішення" у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом. Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті суд, дійшов висновку що позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36, 38 ГПК України було обґрунтовано обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень в зв'язку з чим, позовні вимоги підлягають задоволенню частково. Припинити провадження у справі в частині стягнення інфляційних та річних збитків на суму - 62013,56 грн. та зміною періоду їх нарахування, та поданою заявою (вх.№ 4315д від 27.03.2012 р.), відмовити в частині стягнення пені в сумі - 30841,48 грн. (у розмірі подвійної ставки НБУ, згідно п.7.1.Договору № 42 від 27.03.2009 року) в зв'язку з пропуском спеціального строку позовної давності. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Калініна-2008",( код ЄДРПОУ 35901780) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Аванхімікл", (код ЗКПО 34233121) основний борг - 396867,21 грн., інфляційні нарахування - 34788,78 грн., 3% річних- 12489,35 грн., а також судовий збір - 11209,68 грн.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено частково.

Враховуючи викладене, дослідивши та оцінивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, а також подані ним додаткові докази, всебічно повно та об'єктивно за своїм внутрішнім переконанням оцінивши всі обставин справи в їх сукупності, керуючись статтями 4, 4-3, 4-5,4-7, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 47 1 , 49, 75,77, 78, 81-1,82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд ,-

ВИ Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення інфляційних та річних збитків на суму - 62013,56 грн. і зміною періоду їх наврахування, та поданою заявою(вх.№ 4315д від 27.03.2012 р.)

3.Відмовити в частині стягнення пені в сумі - 30841,48 грн. (у розмірі подвійної ставки НБУ, згідно п.7.1.Договору № 42 від 27.03.2009 року) в з'язку з пропуском спеціального строку позовної давності.

4. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Калініна-2008", код ЄДРПОУ 35901780(вул.Калініна, буд.2а, Гребінківський район, с.Корніївка, 37471; р/р 2600597727 в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" м.Київ, МФО 380805) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Аванхімікл", код ЗКПО 34233121(вул.Вокзальна, 62 Київська область, Рокитянський район, смт. Рокитне, 09600; р/р 2600237352001 в ПАТ "Київська Русь", МФО 319092 ) основний борг - 396867,21 грн., інфляційні нарахування - 34788,78 грн., 3% річних - 12489,35 грн., а також судовий збір - 11209,68 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02 .04.2012 року.

Суддя Іваницький О.Т.