Ухвала

від 09.08.2012 по справі 2а-12535/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12535/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.І.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Ганечко О.М.,

суддів - Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Роквул України»до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання дій протиправними та скасування рішення в частині -

ВСТАНОВИВ:

Позивач-Товариство з обмеженою відповідальністю «Роквул України»звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання дій протиправними та скасування рішення в частині.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2011 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Роквул України»- задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач, Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів, відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Роквул Україна»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 31.03.2011 р., за результатами якої складено акт від 02.08.2011 р. за №262\23-205-30757290.

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п. 1.3 ст.1, п. 1.31, п. 1.32 ст.1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1, п.п.5.3.2 п. 5.3, п.п.5.4.4 п. 5.4 ст. 5, п.п. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7, п.п. 8.1.2, п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, п.п.11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження позивачем зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1 000 773,0 грн. в тому числі по періодам : 9 місяців 2008 рік -45 157,0 грн. (III кв. 2009 - 45 157,0.грн), 2008 рік - 103 336,0 (IV кв. 2008 - 58 179,0 грн.). 1 квартал 2009 - 449 592,0 грн., 1 півр. 2009 - 646 873,0 грн.. (II кв. 2009 - 197 281,0 грн.), 9 місяців 2009 - 1 126 044,0 грн. (III кв. 2009 - 479 171,0 грн.). 2009 р. -897 437,0грн., а також завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на загальну суму 48 916,00грн., в тому числі по періодам: 1 квартал 2011р. на суму 48 916,00грн.

У зв'язку із встановленням допущення зазначених вище порушень, Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва 18.08.11р. винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0000702320, від 18.08. 2011 р., яким за позивачем визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 1 250 966,00 грн., у тому числі за основним платежем -1 000773,00 грн., та за штрафні санкції у розмірі 250 193,00 грн.;

- №0000712320, від 18.08.11р., яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств в сумі 48 916,00 грн. та накладено штрафні санкції у розмірі 1 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 18.08.11р. за №0000702320 за позивачем визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі за основним платежем 897 437,00грн., у зв'язку із висновками податкового органу щодо безпідставного віднесення позивачем до валових витрат курсову різницю на загальну суму 4 494 311,00грн.

Зокрема, як вбачається з акту перевірки та наявних матеріалів справи, позивач у період, що перевірявся здійснював імпорт мінераловатної теплоізоляції від нерезидента Компанії «Роквул Полска»(Польща) на підставі контракту № UA-RW-UA/2008 від 01.01.2008р. За поставлені товари товариство розраховується в іноземній валюті вже після їх отримання.

Як встановлено судом першої інстанції, у сторін немає розбіжностей щодо розрахунків сплачених сум по вказаному контракту, а також щодо виплати позивачем нерезиденту коштів за отриманий товар.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії Контракту № UA-RW-UA/2008 від 01.01.2008р., укладеного між позивачем та Компанією «Роквул Полска»(Польща), оплата за поставлений товар здійснюється Покупцем на протязі 20 днів від дати виставлення інвойсу за товар.

З наявних матеріалів справи та пояснень учасників судового розгляду судом першої інстанції встановлено, що позивачем вже після отримання товару придбавалась іноземна валюта для здійснення розрахунку з нерезидентом, та, на час її придбання було визначено балансову вартість такої, відповідно до курсу Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) такого доходу, та в подальшому не корегувалась.

Відповідно до пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що стосується визначення сум валових витрат при купівлі товарів за іноземну валюту, датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами, є дата оприбуткування платником податків товарів.

Пп. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 вищезазначеного Закону передбачено, що витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями пп. 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 ст. 7 Закону і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Пп. 7.3.1 Закону визначено, що доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду. Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абз. пп. 7.3.1 п. 7.3. ст.7 Закону.

Тобто, балансова вартість іноземної валюти для визначення валових витрат, понесених платником податку в іноземній валюті, розраховується шляхом перерахування в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату отримання (нарахування) таких товарів.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведене свідчить, що позивачем в повній мірі дотримано вимоги законодавства щодо визначення балансової вартості іноземної валюти у періоді, що перевірявся, та правомірно віднесено до валових витрат курсову різницю на загальну суму 4 494 311,00грн.

За таких обставин податкове повідомлення-рішення від 18.08.11р. за №0000702320 в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі за основним платежем 897 437,00грн., та, відповідно штрафних санкцій в сумі 224 359,00грн. підлягає скасуванню, в іншій же частині вказане податкове повідомлення-рішення позивачем не заперечується.

Крім того, позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств податковим повідомленням-рішенням №0000712320 від 18.08.11р., у зв'язку із віднесенням позивачем у періоді, що перевірявся, до валових витрат в 1-му кварталі 2011 року коштів в сумі 181 996,00грн., сплачених на рекламні витрати, в тому числі по періодам: 1-й квартал 2010 р. - 12 326,0 грн., І півріччя 2010 р. - 28 576,0 грн. (II квартал 2010 р. - 16 250,0 грн.), 9 місяців 2010 р. - 89 423,0 грн. (III квартал 2010 р. - 60 847,0 грн.), 2010 рік - 89 423,0 грн. (IV квартал 2010 р. - 0,0 грн.), 1-й квартал 2011р. - 92 573,0 грн.

Податковим органом зроблено висновки щодо можливості включення зазначених вище витрат до валових в лімітованих розмірах, а саме не більше 2% від оподаткованого прибутку за попередній звітний рік, як це встановлено п.п. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 закону України «Про податок на прибуток підприємств».

Судом першої інстанції встановлено, що в результаті укладених договорів з TOB «Видавництво», ПП «Нестор Дизайн», ПП «Майстер Принт», позивачем у вказаному вище періоді було придбано рекламні буклети, брошури та листівки з нанесенням логотипу торгового знаку » та назви TOB з II «Ровкул Україна»на загальну суму 91 648,50грн.

Згідно пп. 5.4.4 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про податок на прибуток підприємств»до складу валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку

Разом з тим, відповідачем не заперечується придбання на вказану суму саме рекламних буклетів, брошур та листівок, однак у зв'язку із нанесенням на такі поруч з логотипами торгових марок назви замовника даної продукції.

Також, судом першої інстанції встановлено правомірність доводів позивача з приводу помилкового подвійного включення податковим органом до складу валових витрат витрати понесені позивачем у зв'язку із придбанням у ПП «Майстер Принт» брошур.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії акту перевірки, зокрема таблиці на ст. 16 акту (а.с.28) відповідачем у рядках 5 та 7 двічі включено суму витрат на придбання у ПП«Майстер Принт» брошур на суму 23 750,00грн., при цьому як первинну документацію вказано видаткову накладну № РН-0000082 від 09.03.11р.(рядок 5) та видаткову накладну № РН -0000075 від 21.03.11р.

Як вбачається з матеріалів справи, дійсно, мало місце складання видаткової накладної № РН-0000075 від 21.03.11р. на суму 23 750,00грн. за товар - «брошури - 6000шт.», однак визначена податковим органом як видаткова накладна за № РН-0000082 від 09.03.11р. в дійсності являється Договором-рахунком на товар, придбаний позивачем у ПП«Майстер Принт» на суму 23 750,00грн. - «брошури - 6000шт.».

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо необхідності задоволення позову ТОВ «Роквул Україна»в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 41,160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 листопада 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.