Ухвала

від 08.08.2012 по справі 2а-5393/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5393/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Чаку Є.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Маслія В.І., Файдюка В.В.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дельмарсс»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дельмарсс»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

12 квітня 2011 товариство з обмеженою відповідальністю «Дельмарсс»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо визнання правочинів, укладених TOB «Дельмарсс»з контрагентами такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені з метою ухилення від сплати податків третіх осіб та такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону; визнання протиправним дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо зменшення наведених позивачем у деклараціях з податку на додану вартість за серпень 2009 року - березень 2010 року сум податкових зобов'язань та сум податкового кредиту до 0 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва своєю ухвалою від 21.06.2011 року закрив провадження у справі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те , що фактично позивач просить визнати протиправними дії відповідача по зазначенню висновків в акті перевірки.

Частина перша статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Акт перевірки та висновки акта перевірки, які в них викладені, а також дії посадових осіб стосовно зазначення в акті перевірки тих чи інших висновків, не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, не спричиняють виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, лише фіксують виявлені перевіркою порушення, а отже, не породжують правовідносин, що можуть бути предметом спору.

При цьому, право прийняття за наслідками акта перевірки рішення органом державної податкової служби відповідних правових актів індивідуальної дії - податкових повідомлень-рішень, належить до його дискреційних (виключних) повноважень, в т. ч. може бути не реалізовано.

Також, колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до ст. 204 ЦК України , правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Хоча положення чинного Податкового кодексу України безпосередньо не містять повноважень податкових органів звертатися до суду за наявності відповідних підстав із позовами про визнання недійсними правочинів (господарських зобов'язань) платників податків і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, проте, залишається чинною стаття 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» , зокрема, її пункт 11, відповідно до якого до функцій державних податкових інспекцій віднесено подання до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Органи державної податкової служби можуть у судовому порядку на підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань), що, на їх думку, укладені платниками податку з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства і полягає в ухиленні від оподаткування.

Разом із тим, колегія суддів зазначає, що позовна вимога щодо визнання угод нікчемними між позивачем та контрагентами, оскільки вони порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави та суспільства, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності встановлює Господарський кодекс України .

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до рекомендацій Вищого адміністративного суду України, висловленими в пункті 13 інформаційного листа від 30 листопада 2009 року № 1619/10/13-09 зазначається, що якщо предметом позову є скасування акта перевірки суб'єкта владних повноважень, то судам слід закривати відкрите провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції -без змін.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дельмарсс»-залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Маслій В.І.

Файдюк В.В.