Постанова
від 16.01.2012 по справі 2а-818/11/1070
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2012 року 16:57 818/11/1070

м. Київ

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Журавля В.О.,

при секретарі - Горбунової К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діана-Київ" до Київської обласної митниці Державної митної служби, Головного управління Державного казначейства України у Київській області за участю заступника прокурора Київської області про визнання протиправними та скасування рішень про визначення митної вартості, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення надмірно сплачених ввізного мита і податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Діана-Київ» (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Київської обласної митниці Державної митної служби України (далі-відповідач), Головного управління Державного казначейства України у Київській області (з урахуванням уточнення позовних вимог) про визнання протиправними та скасування рішень про визначення митної вартості товарів №125000006/2010/911474/1 від 04.08.2010; №125000006/2010/911476/1 від 04.08.2010; №125000006/2010/911477/1 від 04.08.2010; №125000006/2010/911478/1 від 04.08.2010; №125000006/2010/911479/1 від 04.08.2010; №125000006/2010/911480/1 від 04.08.2010; №125000006/2010/911483/1 від 05.08.2010; №125000006/2010/911484/1 від 05.08.2010; №125000006/2010/911548/1 від 09.08.2010; №125000006/2010/911571/1 від 11.08.2010; №125000006/2010/911573/1 від 11.08.2010; №125000006/2010/911578/1 від 11.08.2010; №125000006/2010/911579/1 від 11.08.2010; №125000006/2010/911627/1 від 18.08.2010; №125000006/2010/911628/1 від 18.08.2010; №125000006/2010/911629/1 від 18.08.2010; №125000006/2010/911631/1 від 18.08.2010; №125000006/2010/911640/1 від 19.08.2010; №125000006/2010/911641/1 від 19.08.2010; №125000006/2010/911642/1 від 19.08.2010; №125000006/2010/911643/1 від 19.08.2010; №125000006/2010/911644/1 від 19.08.2010; №125000006/2010/911669/1 від 26.08.2010; №125000006/2010/911670/1 від 26.08.2010; №125000006/2010/911671/1 від 26.08.2010; №125000006/2010/911672/1 від 26.08.2010; №125000006/2010/911673/1 від 26.08.2010; №125000006/2010/911674/1 від 26.08.2010; №125000006/2010/911675/1 від 26.08.2010; №125000006/2010/911676/1 від 26.08.2010; №125000006/2010/911679/1 від 26.08.2010; №125000006/2010/911680/1 від 26.08.2010; №125000006/2010/911727/1 від 01.09.2010; №125000006/2010/911728/1 від 01.09.2010, зобов'язання вчинити певні дії - застосувати митну вартість, заявлену ТОВ «Діана-Київ»та визначену за ціною договору у деклараціях митної вартості, а також про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита.

28.04.2011 ухвалою Київського окружного адміністративного суду в цій адміністративній справі №2а-818\11\1070 замінено неналежного другого відповідача - Головне управління Державного казначейства України в м. Києві - на належного другого відповідача - Головне управління Державного казначейства України у Київській області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваними рішеннями про визначення митної вартості товарів, на думку позивача, порушують його права як платника податків та не відповідають вимогам закону з огляду на те, що митним органом неправомірно прийняті рішення про визначення митної вартості товарів та неправомірно нараховані митні платежі. Відповідачем не враховано надані позивачем документи і помилково зроблено висновок про те, що позивач є представником іноземної фірми на території України, а тому вони є взаємопов'язаними особами. Неправомірні дії полягають в тому, що відповідачем під час прийняття рішень не було застосовано перший метод визначення митної вартості товарів, а натомість, застосовано шостий (резервний) метод.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача - митного органу - в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Заперечення аргументував тим, що при винесенні рішення про визначення митної вартості товарів посадові особи Київської обласної митниці діяли в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та чинним законодавством України. Вказав, що позивач відомий митному органу, оскільки упродовж тривалого часу здійснював митне оформлення товарів. У наданих у серпні 2010 р. позивачем для митного оформлення документах була наявна інформація про те, що позивач та іноземна фірма є взаємопов'язаними особами, хоча сам позивач при оформленні вантажних митних декларацій це заперечував. Пояснив, що факт взаємопов'язаності цих осіб підтверджується відомостями, зазначеними у витягу з Інтернет-сторінки позивача та його контрагента, сертифікатом офіційного дистриб'ютора OY»та договором на транспортно-експедиційне обслуговування товарів, що подавався позивачем до відповідача для здійснення митного оформлення товарів. Сумнів щодо перерахування коштів на адресу постачальника товару з Республіки Фінляндія полягав також в тому, що у зовнішньоекономічному договорі поставки №2 від 02.02.2000, укладеного з фірмою OY»містяться банківські реквізити: MERITA BANK LTD currency account 157152-27163. Однак, згідно наданих позивачем для митного оформлення інвойсів банківські реквізити зазначено наступні: NORDEA BANK PLC, AC 157130-36799 IBAN FI4915713000036799. У подальшому про взаємопов'язаність цих осіб повідомлено і листом митної адміністрації Республіки Фінляндія. Пояснив, що у разі потреби у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості товарів декларант зобов'язаний на вимогу митного органу надати йому необхідні для цього відомості. Документи, які вимагав надати митний орган, позивач не надав, що підтверджується записами на деклараціях митної вартості, а тому визначення митної вартості товарів за шостим (резервним) методом вважає таким, що здійснено з дотриманням відповідної процедури, згідно з вимогами чинного законодавства, а винесені рішення про визначення митної вартості товарів - правомірними та обґрунтованими.

Представник відповідача Головного управління Державного казначейства України у Київській області в судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності. З урахуванням цього суд розглядав справу за відсутності представника відповідача - Головного управління Державного казначейства України у Київській області.

У ході судового розгляду справи від заступника прокурора Київської області до суду надійшло повідомлення про вступ прокурора в цю справу. Прокурор підтримав заперечення відповідача на позовну заяву та просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

23.11.2011 у судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_2 - керівника ТОВ «Діана-Київ», який вказав, що позивачем у даному випадку надано для митного оформлення товарів всі необхідні документи, проте відповідачем протиправно зазначено додаткові вимоги про надання інших документів, які не було виконано. Підтвердив, що поставки таких же товарів здійснюються упродовж багатьох років і такі ж самі документи митним органом раніше визнавалися достатніми для митного оформлення товару. Підтвердив, що у сертифікаті офіційного дистриб'ютора фірми OY», у договорі транспортного перевезення вантажів, на Інтернет-сайті ТОВ «Діана-Київ»дійсно зазначалося про те, що ТОВ «Діана-Київ»є офіційним дистриб'ютором в Україні фірми OY», проте це фактично не відповідає дійсності, оскільки обидві ці фірми не є взаємопов'язаними, а таке зазначення здійснювалося позивачем з маркетинговою метою.

Заслухавши представників позивача, відповідача та прокурора, показання свідка, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діана-Київ»є юридичною особою, зареєстрованою Святошинською районною в м. Києві державною адміністрацією 14.07.1999, серія, номер та дата заміни свідоцтва у зв'язку із зміною місцезнаходження юридичної особи: А01 606175, 04.06.2009, ідентифікаційний код 30523120.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діана-Київ»відповідно до контракту поставки №2 від 02.02.2000, укладеного з фірмою «KATEPAL OY», на територію України здійснює ввезення продукції фірми OY»: товар за кодом 6807900090 («погонна»бітумна плитка); товар за кодом 6807900090 («конькова»бітумна плитка); товар за кодом 6807101029 (єндовий килим); товар за кодом 6807101029 (наплавляємий килим); товар за кодом 6807101029 (підкладочний килим).

На виконання умов зовнішньоекономічного договору поставки від 02.02.2000 №2, укладеного з фірмою OY», Фінляндія, позивачем у серпні 2010 р. до митного оформлення згідно з вантажними митними деклараціями (далі - ВМД) від 03.08.2010 №125000024/2010/158594, від 03.08.2010 №125000024/2010/158596, від 03.08.2010 №125000024/2010/158598, від 03.08.2010 №125000024/2010/158593, від 03.08.2010 №125000024/2010/158604, від 03.08.2010 №125000024/2010/158599, від 03.08.2010 №125000024/2010/158600, від 03.08.2010 №125000024/2010/158607, від 05.08.2010 №125000024/2010/158690, від 10.08.2010 №125000024/2010/158796, від 17.08.2010 №125000024/2010/159038, від 10.08.2010 №125000024/2010/158815, від 10.08.2010 №125000024/2010/158800, від 10.08.2010 №125000024/2010/158801, від 17.08.2010 №125000024/2010/159041, від 17.08.2010 №125000024/2010/159039, від 31.08.2010 №125000024/2010/159469, від 17.08.2010 №125000024/2010/158042, від 19.08.2010 №125000024/2010/159121, від 19.08.2010 №125000024/2010/159122, від 19.08.2010 №125000024/2010/159123, від 19.08.2010 №125000024/2010/159125, від 19.08.2010 №125000024/2010/159127, від 26.08.2010 №125000024/2010/159298, від 26.08.2010 №125000024/2010/159289, від 26.08.2010 №125000024/2010/159290, від 31.08.2010 №125000024/2010/159484, від 26.08.2010 №125000024/2010/159292, від 26.08.2010 №125000024/2010/159293, від 26.08.2010 №125000024/2010/159295, від 26.08.2010 №125000024/2010/159296, від 26.08.2010 №125000024/2010/159297, від 26.08.2010 №125000024/2010/159322, від 26.08.2010 №125000024/2010/159323 був заявлений в режимі імпорт-40 товар - погонна бітумна плитка.

У цих деклараціях особою, яка їх складала, здійснено позначення, що продавець та покупець не пов'язані між собою, заперечувалася взаємозалежність продавця і покупця, а у тексті бланку декларації надано визначення пов'язаних осіб.

Вищезазначені декларації митної вартості надавались представниками позивача разом з товаросупровідними документами, необхідними для здійснення митного контролю та митного оформлення, перелік яких зазначено в гр.44 ВМД, а саме: зовнішньоекономічний контракт №2 від 02.02.2000 з додатками (додаткова угода від 20.10.2002 б/н, додаткова угода від 30.12.2003 №4, додаткова угода від 02.12.2004 №6, додаткова угода від 22.06.2009 №10, додаткова угода від 01.06.2009 №11), інвойси, СMR, сертифікати походження товарів, довідки про транспортні витрати, рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг, договори на перевезення вантажу (від 01.01.2009 б/н, від 01.07.2009 №12, від 21.07.2010 б/н, від 23.08.2010 б/н, 04.06.2009 б/н), лист виробника про калькуляцію на продукцію від 25.05.2010 б/н, лист виробника про біржові ціни продукції від 25.05.2010 б/н, прайс-лист виробника від 01.05.2010 б/н, експертний висновок Київської торгово-промислової палати щодо якісних та вартісних характеристик товарів від 10.06.2010 №Ц-242, облікова картка № 12500/11/10 № 02454 від 08.07.2010.

Судом досліджено наданий позивачем до митного оформлення сертифікат офіційного дистриб'ютора KATEPAL (т.4 а.с. 104 та інші), у якому зазначено, що позивач уповноважений: на продаж продукції KATEPAL OY; на надання гарантії на продукцію KATEPAL OY від імені і на умовах компанії KATEPAL OY; на присвоєння дилерам статусу офіційного дилера продукції компанії KATEPAL OY. Суд вважає, що ця інформація підтверджує, що позивач і компанія КАТЕРАL ОY є партнерами у спільній підприємницькій діяльності.

Згідно з експертним висновком від 10.06.2010 №Ц-242 Київської торгово-промислової палати щодо якісних та вартісних характеристик товарів на дослідження експертам позивачем надано Сертифікат офіційного дистриб'ютора про те, що ТОВ «Діана-Київ», Україна, є офіційним ексклюзивним дистриб'ютором фірми OY», Фінляндія, на території України. У висновку визначено ціни на вказану у ньому продукцію. Зазначено також, що замовник, яким є позивач, одноосібно несе відповідальність за точність і адекватність всієї наданої експертові інформації, а також за всі юридично значимі рішення, прийняті ним у зв'язку з даним експертним висновком (т.2 а.с.81-83 та інші). Цей висновок позивачем надавався для здійснення митного оформлення.

У дослідженому судом договорі на перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 01.01.2009, укладеному між ТОВ «Трансфорт-експедиція»та ТОВ «Фірма Діана», правонаступником якої є ТОВ «Діана-Київ», при зазначенні відомостей щодо сторін вказано, що ТОВ «Фірма Діана»є представництвом фірми OY»в Україні (т.4 а.с.54-56 та інші). Цей договір позивачем надавався для здійснення митного оформлення (т.4 а.с.58).

Дослідженням судом зовнішньоекономічного контракту №2 від 02.02.2000, укладеного позивачем з фірмою PAL OY», установлено наступні банківські реквізити MERITA BANK LTD currency account 157152-27163.

Згідно з дослідженими судом інвойсами у них позивачем вказано наступний банк: NORDEA BANK PLC, AC 157130-36799 IBAN FI4915713000036799 (т.2 а.с.72-73 та інші).

Згідно з дослідженими судом прайс-листами фірми OY», Фінляндія, у них зазначено, що ці прайс-листи призначені для ТОВ «Діана-Київ», Україна (т.2 а.с.79-80 та інші).

Листом фірми OY», Фінляндія, від 25.05.2010 повідомлено відповідача - митний орган - про відмову у наданні йому інформації про ціни на сировину та енергоносії, постачальників, оскільки це є комерційною таємнице. Одночасно повідомлено про відсутність інформації про біржову вартість товарів (т.2 а.с.84).

Документи для здійснення митного оформлення подавались особою, уповноваженою на декларування - Козаковим О.В.

Відповідно до поданих декларантом декларацій митної вартості, митна вартість товарів визначена за ціною договору, зокрема: митна вартість товару за кодом 6807900090 ("погонна" бітумна плитка) визначена у розмірі від 0,42 EUR до 0,46 EUR за одиницю (кілограм); митна вартість товару за кодом 6807101029 (єндовий килим визначена у розмірі від 2,45 EUR до 2,53 EUR за одиницю (квадратний метр); митна вартість товару за кодом 6807101029 (наплавляємий килим) визначена у розмірі від 1,15 EUR до 1,24 EUR за одиницю (квадратний метр); митна вартість товару за кодом 6807101029 (підкладочний килим) визначена у розмірі від 1,28 EUR до 1,32 EUR за одиницю (квадратний метр).

З метою перевірки правильності визначення митної вартості товарів, заявлених декларантом до митного оформлення вантажу, відповідно до вимог наказу Державної митної служби України від 20.04.2005 № 314 «Про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 за № 439/10719 (далі - Порядок №314), а саме пункту 26 цього Порядку, посадовою особою відділу митного оформлення направлено запити до відділу контролю митної вартості Київської обласної митниці разом з наданими для митного оформлення документами.

У зв'язку з відсутністю достатньої інформації для визначення митної вартості при розгляді запитів, відділом контролю митної вартості було проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення, цінову інформацію ЄАІС Держмитслужби України на товари, що ввозились на митну територію України у період заявлення товарів до митного оформлення.

За результатами розгляду запитів, враховуючи приписи Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей про її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 №1766 (надалі - Порядок декларування митної вартості товарів), посадовою особою митного органу відповідно до вимог п.11 Порядку декларування митної вартості товарів було зроблено запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, а саме: договору з транспортною організацією, експортної ВМД країни відправника, калькуляції фірми-виробника, інформації зовнішньоторговельних організацій про вартість товарів та/або сировини, бухгалтерських документів (податкових, видаткових накладних), банківських платіжних документів, які підтверджують факт оплати попередніх поставок, дистриб'юторського договору, із складенням переліку, зазначенням дати та прізвища, поставленням підпису.

Ці вимоги зазначено у письмовому вигляді на зворотному боці на деклараціях митної вартості та з ними ознайомлено особу, уповноважену на декларування. Дослідженням у судовому засіданні декларацій митної вартості ДМВ-1 №125000024/0/158596, №125000024/0/159297, №125000024/0/158690, №125000024/0/158607, №125000024/0/158600, №125000024/0/159292, №125000024/0/159290, №125000024/0/159289, №125000024/0/15904, №125000024/0/159042, №125000024/0/159122, №125000024/0/159039, №125000024/0/159123, №125000024/0/159469, №125000024/0/159038, №125000024/0/159293, №125000024/0/159295, №125000024/0/159295, №125000024/0/159125, №125000024/0/159127, №125000024/0/158604, №125000024/0/159484, №125000024/0/159332, №125000024/0/159323, №125000024/0/159298, №125000024/0/158796, №125000024/0/158815, №125000024/0/158815, №125000024/0/158594, №125000024/0/158599, №125000024/0/158593 установлено, що в графі «Для відміток митниці»посадовою особою було зроблено запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів із складенням переліку, зазначенням дати та прізвища, поставленням підпису. Особа, уповноважена на декларування (Козаков О.В.), не надала відповідні документи, а лише вчинила запис на звороті ДМВ-1, що ознайомлена, а в окремих деклараціях - «додаткові документи на даний час надати не має можливості».

Оскільки позивач не надав відповідних документів, то відповідачем з урахуванням наданих до митного оформлення документів та наявної у митного органу інформації на момент здійснення митного оформлення товарів здійснено коригування митної вартості товарів (проведено оцінку товарів, що імпортуються) з використанням шостого (резервного) методу визначення митної вартості відповідно до статей 265 та 273 Митного кодексу України, оскільки застосування попередніх п'яти методів не надавалося можливим, за результатами чого винесено рішення про визначення митної вартості товарів: від №125000006/2010/911474/1 від 04.08.2010; №125000006/2010/911476/1 від 04.08.2010; №125000006/2010/911477/1 від 04.08.2010; №125000006/2010/911478/1 від 04.08.2010; №125000006/2010/911479/1 від 04.08.2010; №125000006/2010/911480/1 від 04.08.2010; №125000006/2010/911483/1 від 05.08.2010; №125000006/2010/911484/1 від 05.08.2010; №125000006/2010/911548/1 від 09.08.2010; №125000006/2010/911571/1 від 11.08.2010; №125000006/2010/911573/1 від 11.08.2010; №125000006/2010/911578/1 від 11.08.2010; №125000006/2010/911579/1 від 11.08.2010; №125000006/2010/911627/1 від 18.08.2010; №125000006/2010/911628/1 від 18.08.2010; №125000006/2010/911629/1 від 18.08.2010; №125000006/2010/911631/1 від 18.08.2010; №125000006/2010/911640/1 від 19.08.2010; №125000006/2010/911641/1 від 19.08.2010; №125000006/2010/911642/1 від 19.08.2010; №125000006/2010/911643/1 від 19.08.2010; №125000006/2010/911644/1 від 19.08.2010; №125000006/2010/911669/1 від 26.08.2010; №125000006/2010/911670/1 від 26.08.2010; №125000006/2010/911671/1 від 26.08.2010; №125000006/2010/911672/1 від 26.08.2010; №125000006/2010/911673/1 від 26.08.2010; №125000006/2010/911674/1 від 26.08.2010; №125000006/2010/911675/1 від 26.08.2010; №125000006/2010/911676/1 від 26.08.2010; №125000006/2010/911679/1 від 26.08.2010; №125000006/2010/911680/1 від 26.08.2010; №125000006/2010/911727/1 від 01.09.2010; №125000006/2010/911728/1 від 01.09.2010.

У вказаних рішеннях відповідачем визначено митну вартість товару за кодом 6807900090 ("погонна" бітумна плитка) у розмірі 0,54 EUR за одиницю (кілограм); митну вартість товару за кодом 6807101029 "єндовий килим" визначено у розмірі 3,78 EUR за одиницю (квадратний метр); митну вартість товару за кодом 6807101029 "наплавляємий килим" визначено у розмірі 1,79 EUR за одиницю (квадратний метр); митну вартість товару за кодом 6807101029 (підкладочний килим) визначено у розмірі 1,79 EUR за одиницю (квадратний метр).

Позивач оскаржив вищезазначені рішення про визначення митної вартості товарів до Державної митної служби України, проте зазначені рішення не було скасовано.

Не погоджуючись із спірними рішеннями про визначення митної вартості товарів, позивач оскаржив їх до суду.

Судом досліджено також листування із зазначеного питання між митними органами України та Фінляндії. Компетентний митний орган Республіки Фінляндія на запити Державної митної служби України від 14.08.2010 №11/2-10.16/8437 та від 03.11.2010 №20/0762 своїм листом від 15.11.2010 повідомив, що: проведено аудиторську перевірку фірми «КАТЕРАL ОY»FIN-37501 LЕМРААLА Р.О. ВОХ 33 Фінляндія. 19.10.2010 під час перевірки встановлено, що OY» здійснює поставку українській фірмі «Діана-Київ»бітумної плитки. ТОВ «Діана-Київ»є частиною експортної організації OY»та працює як дистриб'ютор товарів TEPAL OY»в Україні. Інформація в документах, яку перевірили по бухгалтерським книгам OY»співпадала з документами, які були надані митницею до запиту. Із пояснень представника TEPAL OY»ця фірма не видавала інвойси (рахунки) на російській мові та нічого спільного не має до інвойсів на російській мові. Під час перевірки встановлено, що на екземплярі контракту №22.02.2000 фірми «КАТЕРАL ОY»відсутні підпис та печатка позивача. Місце укладення зовнішньоекономічного контракту - м. Київ. Додатковий договір №2/20.10.02 фірма не знайшла, додатковий договір № 4/30.12.03 відповідав тому, який було надано митницею до запиту, додатковий договір №6/2.12.04 була копія того, де підпис та печатка представника фірми покупця - відсутня, додатковий договір №10/22.06.09 - де підпис та печатка представника фірми покупця - відсутня, додатковий договір №11/1.06.09 фірмою на російській мові не знайдено, а є лише на фінській мові, в додатковому договорі №12/1.07.09 підпис та печатка представника фірми покупця - відсутня. (т.2 а.с.59-62). Отже, цим листом підтверджено пов'язаність позивача та іноземної фірми-продавця.

Листом від 22.07.2011 за №06-13/827-5248 Головне управління Державного казначейства України у Київській області надало до суду підтвердження зарахування коштів до Державного бюджету відповідно до платіжних доручень позивача: №1091 від 09.08.2010 на суму 707592 грн. 19 коп.; №1122 від 13.08.2010 на суму 899558 грн. 15 коп.; №1129 від 16.08.2010 на суму 2034458 грн. 63 коп.; №1158 від 21.08.2010 на суму 1469984 грн. 81 коп.; №1165 від 25.08.2010 на суму 1744743 грн. 33 коп.; №1190 від 30.08.2010 на суму 2573813 грн. 91 коп.; №1213 від 03.09.2010 на суму 1284902 грн. 23 коп. за кодом бюджетної класифікації 15010100 «Мито на товари, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності», а платіжними дорученнями №1093 від 09.08.2010 на суму 13618929 грн. 47 коп.; №1124 від 13.08.2010 на суму 12356148 грн. 75 коп.; №1130 від 16.08.2010 на суму 21453882 грн. 17 коп.; №1160 від 21.08.2010 на суму 15168302 грн. 37 коп.; №1166 від 25.08.2010 на суму 15115433 грн. 86 коп.; №1191 від 30.08.2010 на суму 23155782 грн. 43 коп.; №1214 від 03.09.2010 на суму 10253502 грн. 92 коп. за кодом бюджетної класифікації 14010300 «Податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів», а платіжними дорученнями №1090 від 09.08.2010 на суму 22887 грн. 72 коп.; №1164 від 25.08.2010 на суму 132095 грн. 38 коп.; №1189 від 30.08.2010 на суму 38667 грн. 37 коп. за кодом бюджетної класифікації 22200000 «Плата за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для митних органів».

Згідно з реєстром податкових накладних та поданими звітами з ПДВ вищевказані ВМД враховані позивачем при формуванні податкового кредиту.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України передбачено Митним кодексом України та іншими нормативними актами.

Відповідно до статті 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Митними процедурами вважаються операції, пов'язані із здійсненням митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно із статтею 42 Митного кодексу України митні органи самостійно визначають форму та обсяг митного контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи при здійсненні митного оформлення товарів.

Статтею 45 Митного кодексу України встановлено, що особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові при декларуванні товарів і транспортних засобів.

Відповідно до ст. 70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів.

Митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню (стаття 72 Митного кодексу України).

Згідно зі статтею 81 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, визначається Кабінетом Міністрів України.

Декларування товарів і транспортних засобів здійснюється декларантами -юридичними чи фізичними особами, які в силу частини другої статті 88 Митного кодексу України зобов'язані здійснити декларування товарів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року №574 затверджено Положення про вантажну митну декларацію. Згідно з пунктом 2 цього Положення вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 259 Митного кодексу України є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Частиною першою статті 260 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.

Частиною першою статті 262 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості (частина третя статті 260 Митного кодексу України).

При цьому, положеннями статті 264 Митного кодексу України встановлено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що підлягають обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої декларантом митної вартості товарів декларант зобов'язаний на вимогу митного органу надати йому необхідні для цього відомості.

Митний орган, що проводить митне оформлення товарів, здійснює контроль за правильністю визначення декларантом їх митної вартості, у тому числі правильністю й можливістю застосування обраного декларантом методу визначення митної вартості, повнотою (комплектністю) поданих декларантом документів (обов'язкових і додаткових) та їх відповідністю встановленим вимогам.

В силу положень статті 265 Митного кодексу України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості товарів.

Якщо митний орган вважає, що певні конкретні елементи витрат, які формують частину вартості для митних цілей, понесені покупцем, але не включені до ціни, що фактично сплачено або підлягає сплаті за імпортовані товари, то митний орган має право відповідним чином коригувати заявлену митну вартість товарів.

Пунктом 14 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей про її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 р. №1766, визначено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Як зазначено відповідачем, під час здійснення посадовими особами митного органу контролю за правильністю визначення позивачем митної вартості товарів, які переміщувалися через митний кордон України на підставі вантажних митних декларацій, у посадових осіб виник сумнів стосовно заявленої позивачем митної вартості товарів, оскільки із наданих документів вбачалося, що позивач та інша сторона договору є взаємопов'язаними особами. Крім того, відомості щодо банківських реквізитів для оплати товару у наданих для митного оформлення документах не відповідали реквізитам, вказаним у контракті, згідно з яким вони посталялися. При цьому, як пояснив відповідач, відомості щодо зміни банку позивачем до митного органу не надавалися.

Дослідивши роздруківку з Інтернет-сайта позивача, сертифікат офіційного дистриб'ютора OY», лист компетентного митного органу Республіки Фінляндія та договір на транспортне перевезення товарів, у яких чітко і однозначно вказується що ТОВ «Діана-Київ»є представником в Україні та дистриб'ютором фірми TEPAL OY», суд погодився з тим, що у посадових осіб митного органу були підстави для сумнівів у тому, чи є позивач та інша сторона договору взаємопов'язаними особами.

Надаючи оцінку поясненням представника позивача та показанням свідка ОСОБА_2 щодо відсутності факту взаємної пов'язаності ТОВ «Діана-Київ»та фірми L OY»суд не бере їх до уваги, оскільки вони є голослівними і спростовуються вищевказаними документами.

Крім того, суд бере до уваги, що у зовнішньоекономічному контракті №2 від 02.02.2000, укладеного позивачем з фірмою L OY»Фінляндія (т.4 а.с.104-107) містяться реквізити відправника товару та його банківські реквізити: MERITA BANK LTD currency account 157152-27163. При цьому в наданих для митного оформлення інвойсах банківські реквізити зазначено інші: NORDEA BANK PLC, AC 157130-36799 IBAN FI4915713000036799.

Суд погоджується із твердженнями відповідача про те, що надані позивачем до митного оформлення прайс-листи фактично є комерційною пропозицією, яка за своїм змістом є домовленістю двох сторін. Так, прайс-лист виставляється виробником на загальних умовах для майбутніх покупців певного ринку даної продукції, а не для конкретного імпортера після укладання з ним зовнішньоекономічного контракту, бо така домовленість між двома сторонами може містити в собі зацікавленість кожної зі сторін, включаючи надання знижок або певних переваг на умовах інших видів взаєморозрахунків.

Відповідно до п. 4.2 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої Постановою Національного банку України від 24.03.1999 № 338/3631, банки зобов'язані у разі перерахування резидентом коштів на користь нерезидента, надходження від нерезидента коштів на користь резидента або, якщо резидент зазначений у реєстрі вивізних ВМД, вимагати від останнього (залежно від виду операції), копії: договору з нерезидентом, ВМД, актів та інших документів, що підтверджують здійснення експорту (імпорту) продукції, виконання робіт (надання або отримання послуг), здійснення експорту прав інтелектуальної власності, та інших документів, що необхідні банку для здійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними операціями його клієнтів. Копії цих документів підлягають збереженню у справі клієнта протягом строку, визначеного в Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 08.12.2004 №601.

Отже, головним документом щодо здійснення валютної операції є договір.

У деклараціях митної вартості позивачем було заявлено, що сторони контракту не є взаємопов'язаними особами. Однак, оскільки у відповідача були підстави вважати, що сторони договору є взаємопов'язаними особами, то він відповідно до вимог пункту 9 Порядку декларування митної вартості товарів для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою, витребував у декларанта калькуляцію фірми-виробника, експортну ВМД країни відправника, інформацію зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товарів та/або сировину, бухгалтерські документи (податкові, видаткові накладні), банківські платіжні документи, які підтверджують факт оплати попередніх поставок, дистриб'юторський договір.

Однак, особа, уповноважена на декларування, не надала митному органу у відповідності до п.9 Порядку декларування митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою, зазначені у вимозі представника митного органу документи, не скористалася правом підтвердження заявленої митної вартості товарів, про що зробила відповідні написи на поданих ВМД.

У зв'язку з відсутністю достатньої інформації для визначення митної вартості при розгляді товаросупровідних документів, посадовою особою митного органу було проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення, цінову інформацію ЄАІС Держмитслужби України на товари, що ввозились на митну територію України у період заявлення товару до митного оформлення. Використання ЄАІС ДМСУ передбачено наказами ДМСУ №257 від 17.05.2002 «Про затвердження структури, джерел та критеріїв формування бази середньо контрактних цін»та №74 від 31.01.2007 «Про затвердження Методичних рекомендацій із застосування окремих положень Митного кодексу України, що стосуються питань визначення митної вартості товарів, які імпортуються на митну територію України».

Суд зазначає, що пунктом 14 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей про її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 р. №1766, визначено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Таким чином, оскільки позивач не виконав вимогу митного органу про надання в повному обсязі документів та подав до митного органу суперечливі відомості щодо факту взаємопов'язаності осіб, митний орган самостійно визначив митну вартість товарів із застосуванням резервного (шостого) методу.

Відповідно до частини першої статті 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюються за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість товарів); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних ) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Згідно з частиною четвертою статті 266 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Згідно з приписами статті 267 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; 4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною сьомою статті 267 Митного кодексу України передбачено, що при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант доведе, що така вартість є максимально наближеною до вартості однієї з нижченаведених операцій, яка здійснювалася одночасно з оцінюваними товарами або майже в той же час: 1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну; 2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 271 цього Кодексу; 3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 272 цього Кодексу.

У разі застосування вимог частини сьомої цієї статті належним чином враховується наявна у митного органу та подана декларантом інформація щодо різниці в комерційних умовах продажу, кількісних показниках, елементах і витратах, зазначених у частині другій цієї статті, та витратах, які звичайно понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець не пов'язані між собою, і не понесені продавцем при продажу, коли продавець і покупець пов'язані між собою.

Пунктом 5 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 №1766, передбачено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1 (декларація форми ДМВ-1).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 1766, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пунктом 9 зазначеного Порядку встановлено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою, декларант подає за наявності митному органові: бухгалтерські та банківські документи покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; документи, що підтверджують участь продавця у здійсненні розподілу прибутку, одержаного від провадження діяльності покупцем, якщо продавець є власником акцій або частини статутного капіталу покупця; довідку про відсутність у покупця фінансових зобов'язань перед продавцем, які прямо чи опосередковано стосуються купівлі-продажу оцінюваних товарів; бухгалтерські документи виробника, що підтверджують вартість товарів; довідку про вартість у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам.

Згідно з приписами частини другої статті 265 цього Кодексу митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Відповідно до пункту 11 Порядку №1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці"декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис.

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Пунктом 13 Порядку №1766 передбачено, що декларант зобов'язаний подати додаткові документи, визначені у пункті 11 цього Порядку, протягом 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх подання. За вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

У разі відмови подати додаткові документи декларант робить відповідний запис із зазначенням дати, прізвища та проставлення свого підпису на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості.

Згідно з приписами пункту 14 цього Порядку у разі, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Як вже встановлено судом, з 03.08.2010 по 26.08.2010 позивачем подано до митного органу декларації митної вартості товару (№125000024/0/158596, №125000024/0/159297, №125000024/0/158690, №125000024/0/158607, №125000024/0/158600, №125000024/0/159292, №125000024/0/159290, №125000024/0/159289, №125000024/0/15904, №125000024/0/159042, №125000024/0/159122, №125000024/0/159039, №125000024/0/159123, №125000024/0/159469, №125000024/0/159038, №125000024/0/159293, №125000024/0/159295, №125000024/0/159295, №125000024/0/159125, №125000024/0/159127, №125000024/0/158604, №125000024/0/159484, №125000024/0/159332, №125000024/0/159323, №125000024/0/159298, №125000024/0/158796, №125000024/0/158815, №125000024/0/158815, №125000024/0/158594, №125000024/0/158599, №125000024/0/158593) за формою ДМВ-1.

Згідно з даними, наведеними у додатках до вказаних декларацій, позивачем самостійно надано документи, які свідчать про те, що він, як покупець товару, та KATEPAL OY як продавець, є пов`язаними між собою суб'єктами господарської діяльності.

Відтак, в силу приписів Митного кодексу України та Порядку №1766 декларант з метою застосування ним методу визначення митної вартості товарів за ціною договору, зобов`язаний підтвердити ту обставину, що взаємозалежність між ним та його контрагентом не вплинула на ціну товару.

Як встановлено судом, про необхідність подання визначених пунктом 11 Порядку №1766 додаткових документів позивач був обізнаний належним чином. Разом з тим, позивач відмовився від їх подання контролюючому органу. При цьому позивачем надано митному органу повідомлення продавця про неможливість надання додаткової інформації з підстав, що вона відноситься до комерційної таємниці або відсутня.

Ураховуючи, що в силу приписів Митного кодексу України доведення достовірності заявленої митної вартості товарів, що імпортуються на митну територію України, є безпосереднім обов'язком декларанта, зважаючи на те, що позивачем під час митного оформлення товару не надано митному органу жодних витребуваних ним документів на підтвердження вартості господарської операції, вчиненої взаємопов`язаними суб`єктами, висновок Київської обласної митниці про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору) та необхідність застосування інших методів визначення митної вартості товарів, суд вважає правомірним.

Стосовно обґрунтованості застосування відповідачем саме резервного методу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 266 Митного кодексу України, у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 269 (метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) цього Кодексу.

У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271 (метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості), або обчислена відповідно до вимог статті 272 (метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі ГАТТ).

Пунктом 2 (а) статті VII ГАТТ встановлено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Згідно з пунктом 2 (b) статті під «дійсною вартістю»повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Таким чином, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

Згідно зі статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ, ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання. Слід також зазначити, що відповідно до Угоди про застосування статті VII ГАТТ процедура консультацій не є обов'язковою, а відбувається, як правило, у разі необхідності.

Відповідно до статті 41 Митного кодексу України однією з форм митного контролю є перевірка митними органами системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України.

Отже, доведення достовірності заявленої митної вартості товарів, що імпортуються на митну територію України, є безпосереднім обов'язком особи, уповноваженої на декларування товарів, а перевірка наданих декларантом відомостей є правом митного органу.

Згідно зі статтею 117 Конституції України постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України є обов'язковими до виконання. Керуючись положеннями Митного кодексу України та Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.06 №1766, відділом контролю митної вартості було визначено митну вартість товару, використовуючи інформацію Центральної бази даних Держмитслужби України та на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

У зв'язку з невиконанням вимог митниці в наданні додаткових документів у повному обсязі та подання до митного органу зазначених неправдивих відомостей, митний орган не мав право застосувати метод за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (метод 1) згідно зі статтею 267 Митного кодексу України.

Метод 2 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) застосовується в разі ввезення товарів у відповідний період з однаковими ознаками, а саме: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження; виробник.

Оскільки інформація про фізичні характеристики ідентичних товарів відсутня, то використання даного методу згідно зі статтею 268 Митного кодексу України було неможливим.

Метод 3 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) застосовується в разі ввезення товарів у відповідний період, враховуючи такі ознаки: якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; країна походження; виробник.

Оскільки інформація, яка б відповідала вищезазначеним ознакам, відсутня, то використання даного методу згідно статтею 269 Митного кодексу України було неможливим.

Застосування методів 4, 5 згідно зі статтею 271-272 Митного кодексу України за відсутності інформації про вартість матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів, обсягу прибутку, загальних витрат при продажу в Україні також було неможливим.

Беручи до уваги надані до митного оформлення документи та наявну у митного органу інформацію на момент здійснення митного оформлення товарів, беручи до уваги повідомлення продавця про неможливість надання додаткової інформації з підстав, що вона відноситься до комерційної таємниці або відсутня, враховуючи неможливість визначення митної вартості товарів на основі методів, передбачених статтями 267-269, 271, 272 Митного кодексу України, відповідачем правомірно встановлено митну вартість товарів з використанням резервного методу, передбаченого статтею 273 Митного кодексу України.

Суд погоджується з твердженнями відповідача про неможливість застосування у спірних правовідносинах першого, другого, третього, четвертого та п'ятого методів визначення митної вартості товару, а тому визнає, що відповідачем обґрунтовано застосовано шостий (резервний) метод визначення митної вартості.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що відповідачем при визначенні митної вартості товарів не взято до уваги висновок Торгівельно-промислової палати, оскільки останній містить інформацію про ціну і не містить інформації про митну вартість, та, крім того, складений без урахування відомостей щодо пов'язаності осіб продавця та покупця.

Таким чином, позивач не довів задекларовану митну вартість товару, оскільки ним під час подання вантажної митної декларації не були надані до митного оформлення необхідні документи, у тому числі, відомості про митну вартість товарів у разі, коли продавець та покупець пов'язані між собою.

Проаналізувавши вищевикладені норми чинного митного законодавства, суд визнає, що виключно до компетенції митних органів належить визначення митної вартості товару.

Твердження позивача про те, що митницею не було доведено факт послідовного застосування методів визначення митної вартості товару, не проведено консультацій, судом не приймається, оскільки митницею надано суду письмові та усні пояснення щодо послідовного використання нею методів визначення митної вартості та вживалися заходи щодо отримання необхідної інформації та документів від позивача.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача було надано достатньо належних і допустимих доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.

Зважаючи на викладене, а також враховуючи, що відповідач прийняв спірні рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару в межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність належних правових підстав для визнання протиправними та скасування вказаних рішень Київської обласної митниці.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а саме стосовно визначення митної вартості та стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість та ввізного мита, то вони можуть застосовуватись лише за наявності протиправного рішення (нормативно-правового акта чи правового актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, тобто є похідними від вимог про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, а тому відмова у задоволення первинних вимог є підставою для відмови у задоволенні і похідних від них вимог.

Отже, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 99, 100, 157-163, 167, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Журавель В.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 21 січня 2012 р..

СудКиївський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення16.01.2012
Оприлюднено21.08.2012
Номер документу25659299
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-818/11/1070

Ухвала від 22.05.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Калашнікова О.В.

Ухвала від 29.05.2014

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Калашнікова О.В.

Ухвала від 21.08.2012

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Пилипенко О.Є.

Постанова від 16.01.2012

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Журавель В.О.

Ухвала від 16.02.2011

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Журавель В.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні