Рішення

від 08.06.2007 по справі 2-123/2007

МИКИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ГОРЛІВКИ

Справа № 2-123/2007

Справа №

2-123/2007

РІШЕННЯ

Іменем   України

Мотивоване

8 червня

2007 року Микитівський районний суд м. 

Горлівки Донецької області в складі: головуючого - судді Наумик

О.О.,  при секретарі Кобзар Т.А.,  розглянув у відкритому судовому засіданні в

м.  Горлівка цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до Державного підприємства "Артемвугілля",  Відділення Виконавчої дирекції Фонду

соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних

захворювань України в Центрально-Міському районі м.  Горлівки про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач,  який звернувся до суду з позовом по

спору,  що виник до ДП

"Артемвугілля",  Відділення ВД

ФССНВ України в Ц-Міському районі м. 

Горлівки,  з приводу відшкодування

шкоди,  в судовому засіданні підтимав позов,  уточнивши первісно заявлені позовні вимоги

(заява про уточнення позовних вимог від 11.05.2007 p.):

просить в рахунок відшкодування шкоди, 

що була спричинена йому внаслідок ушкодження здоров'я у зв'язку з

виконанням трудового обов'язку,

стягнути

з відповідача - ДП "Артемвугілля" на його користь недораховані суми

втраченого заробітку в розмірі 3.418, 93 грн., 

недораховану суму одноразової допомоги в розмірі 11.184, 50 грн.,

встановити

розмір щомісячної страхової виплати,  що

повинен йому відшкодовувати з 1.04.2001 року відповідач - Відділення ВД ФССНВ

України в Ц-Міському районі м. 

Горлівки,  в сумі 287, 85

грн.,  зобов'язавши відповідача провести

з зазначеного часу донарахування страхової виплати з урахуванням всіх

коригуючих коефіцієнтів згідно Закону України "Про загальнообов'язкове

державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та

професійного захворювання,  які

спричинили втрату працездатності",

пославшись на

наступне:

В період

роботи з 1982 року по 1998 рік на шахті ім. 

В.І. Леніна ДП "Артемвугілля" він ушкодив здоров'я: за

висновком МСЕК від 14.08.1998 року йому було встановлено 50% втрати професійної

працездатності у зв'язку з професійним захворюванням радикулітом.  При подальших переоглядах ступінь втрати ним

професійної працезадтності за тих самих підстав підтверджувалась та за

висновком МСЕК від 20.02.2003 року встановлена безстроково.

Суми в

рахунок відшкодування йому шкоди було нараховано,  виходячи з середньомісячного заробітку за

його професією по шахті,  з чим він не

згоден.

Так

згідно п.22 Правил відшкодування шкоди... середній заробіток для нарахування сумм відшкодування

шкоди повинен був бути визначеним з його особистого заробітку за 12 або 3

останніх повністю відпрацьованих місяців його роботи до встановлення стійкої

втрати професійної працездатності. Вважає, 

що середній заробіток слід визначити в сумі 575, 69 грн. за 3 останніх

повністю відпрацьованих місяців його роботи, 

якими є 05.1998 p.- 07.1998 p.

Через

неправильне визначення середнього заробітку йому було занижено суму втраченого

заробітку,  одноразової допомоги і як

наслідок - щомісячної страхової виплати.

Представник

позивача за дорученням ОСОБА_2  в судовому засіданні позов свого довірителя підтримав за

наведених вище підстав.

Представник

відповідача - Відділення ВД ФССНВ України в Ц-Міському районі м.  Горлівки за довіреністю ОСОБА_3 в судовому

засіданні позов не визнав,  пославшись на

наступне:

Розрахунок

середнього заробітку,  наведений

позивачем,  суперечить п.22 Правил

відшкодування шкоди... та Роз'ясненням Міністерства Праці України від

22.03.1995 p.,  згідно яким

середньомісячний

заробіток для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку

визначається за бажанням потерпілого за 12 або 3 останні повні місяці

роботи,  що передували при професійному

захворюванні стійкій втраті професійної працездатності.

У

разі,  коли за час роботи на підприємстві

працівник не має трьох повних календарних місяців роботи,  то середньомісячний заробіток для обчислення

розміру відшкодування потрепілому втраченого заробітку береться за 3 останні

календарні місяці роботи,  що передували

встановленню стійкої втрати професійної працездатності.

Заробітна

плата за цей період ділиться на кількість відпрацьованих днів і одержана сума

множиться на кількість робочих днів на місяць, 

обчислену в середньому за рік. Таким чином,  для розрахунку сум відшкодування шкоди

необхідно брати лише заробітну плату потерпілого на виробництві.

Виходячі

з того,  що за довідкою підприємства від

24.05.2006 року позивачем у травні 1998 року відпрацьовано 18 днів,  в червні 1998 року та в липні 1998 року

позивач не мав відпрацьованих днів,  для

розрахунку сум відшкодування, 

вважає,  необхідно взяти заробітну

плату перед встановленням стійкої втрати професійної працездатності ОСОБА_1 за

травень 1998 року у сумі 316, 67 грн. Розрахунок середньомісячного заробітку

наступний: 316, 67 грн. / 18 виходів = 17, 59 грн. * 21, 2 робочих днів за

місяць,  обчислене в середньому за рік =

372, 91 грн.

Крім того,  вважає,  що позивач пропустив строк звернення до

суду,  передбачений  ст. 

ст.  256,  257 ЦК України,  який складає 3 роки,  стосовно вимог до Відділення ВД ФССНС,  і строк строк звернення до суду,  передбачений 

ст. 233 КЗпП України,  який

складає 3 місяці,  стосовно вимог до

підприємства.

Представник

відповідача - ДП "Артемвугілля" за довіреністю ОСОБА_4 в судовому

засіданні позов не визнала за підстав, 

аналогічних наведеним в судовому засіданні представником відповідача

-Відділення ВД ФССНВ України в Ц-Міському районі м.  Горлівки.

Заслухавши

сторони,  дослідивши надані сторонами

докази по справі,  суд вважає

встановленим порушення права позивача на відшкодування шкоди в належному

розмірі,  виходячи з наступного:

При

дослідженні копій трудової книжки позивача, 

довідок МСЕК (від 14.08.1998 p.,  29.09.1999

p.,  31.05.2001 p.,  20.02.2003

p.),  наказів відповідачів про нарахування позивачу сум в

рахунок відшкодування шкоди,  судом

встановлено,  що при роботі на шахті

ім.  В.І. Леніна (з 06.09.1982 року по

14.09.1998 року) в якості ГРОЗ позивач ушкодив здоров'я:

Згідно

довідок МСЕК позивачу вперше з 14.08.1998 р. було встановлено 50% втрати

професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням хронічним п/к

радикулітом.  При подальших переоглядах

втрата позивачем професійної працездатності в тому ж ступені та за тих самих

підстав підтверджена і з 31.10.2002 р. встановлена на безсроковий термін.

Право позивача

на відшкодування шкоди відповідачами не оспорюється.

Як

вбачається з копій Наказів по шахті від 08.1998 p., 

29.09.1999 p.,  суми в

рахунок відшкодування спричиненої позивачу у зв'язку з ушкодженням здоров'я

шкоди - втрачений заробіток,  одноразова

допомога,  - були визначені,  виходячи з середньомісячного заробітка (без

вказівки особистого чи за професією по підприємству) за правилами п.12.17 Соглашения по тарифам,  трудовым

и социальным гарантиям между Госуглепромом и отраслевыми профсоюзами от 10.09.92

года.

Проте

згідно до вимог ч.1 п.22

Правил відшкодування власником підприємства,  установи і організації або уповноваженим ним

органом шкоди,  заподіяної працівникові

ушкодженням здоров'я,  пов'язаним з

виконанням ним трудових обов'язків, 

затв. постановою KM України від 23.06.1993 року № 472 з послідуючими змінами

і доповненнями,  що діяли під час

виникнення спірних правовідносин, 

середньомісячний заробіток для розрахунку розміру відшкодування

потерпілому втраченого заробітку (або відповідної його частини) визначається за

бажанням потерпілого за 12 або 3 останніх повних календарних місяців

роботи,  що передували при професійному

захворюванні стійкій втраті професійної працездатності.

Розрахунок,  наведений позивачем,  та визначений за 3 останніх повних

календарних місяці роботи,  що передували

стійкій втраті позивачем професійної працездатності,  за думкою суду,  найбільшим чином відповідає принципу

соціальної захищенності позивача.

При

цьому суд не приймає до уваги доводи відповідачів відносно того,  що позивач не мав 3-х повних календарних

місяців роботи,  виходячи з наступного:

Офіційного тлумачення того,  які

місяці роботи слід розуміти як повні календарні,  не існувало.

Проте

пунктом 23 Правил відшкодування шкоди... було передбачено при визначені

середньомісячної заробітної плати враховувати види оплати труда,  передбачені законодавством про пенсійне

забезпечення. Статтею 66 чинного на той час Закону України "Про пенсійне

забезпечення" передбачалось при визначенні середньомісячної заробітної

плати враховувати не тільки всі види оплати праці,  на які нараховуються внески на соціальне

страхування,  але й допомогу по тимчасовій

непрацездатності. Оскільки при визначенні середньомісячного заробітку

враховувались певні виплати,  мали

враховуватися і відповідні ним періоди. Крім того,  оскільки п.23 Правил відшкодування шкоди...

містив посилання на Закон України "Про пенсійне забезпечення",  поняття повних календарних місяців роботи

слід розуміти в тлумаченні  ст. 65

вказаного Закону,  згідно якого під

календарними місяцями роботи розумілися місяці, 

протягом яких робітник знаходився в трудових правовідносинах,  що підтверджується записом в трудовій книжці.

Як місяці з неповним робочим днем розумілися лише такі місяці,  протягом яких робітник не відпрацював всі

робочі дні у зв'язку з прийняттям на роботу або звільненням.  Календарними місяцями роботи,  протягом яких робітник знаходився в трудових

правовідносинах,  але в які зараховуються

дні,  коли фактично робітник не працював

(хвороба,  відпустка,  тощо), 

за думкою суду,  слід вважати як

повні календарні місяці роботи.

За

довідкою підприємства відповідача трьома останніми повними календарними

місяцями роботи,  що передували стійкій

втраті ОСОБА_1 професійної працездатності, 

є 05.-07.1998 року.

Таким

чином середньомісячний заробіток для розрахунку розміру відшкодування позивачу

втраченого заробітку встановлюється судом в розмірі 575, 69 грн.:

394, 87

грн. (05.1998 р.) + 453, 99 грн. (06.1998 р.) + 878, 21 грн. (07.1998 р.) =

1727, 07 грн. / 3 = 575, 69 грн.

Виходячи

зі встановленого середньомісячного заробітку, 

розмір втраченого позивачем заробітку з 14.08.1998 р. - часу втрати ним

професійної працездатності складатимиме 287, 85 грн. = 575, 69 грн.* 50%.

Таким

чином за період з 14.08.1998 р. - часу встановлення позивачу стійкої втрати

професійної працездатності по 1.04.2001 р. підприємство,  винне у спричиненні шкоди,  повинно було нарахувати та сплатити позивачу

загалом 9090, 49 грн.: 287, 85 грн. * 31 міс. 

18 дн. = 287, 85 грн. * 31 міс.  +

287, 85 грн. / 31 дн. * 18 дн. = 8923, 35 грн. + 167, 14 грн. = 9090, 49 грн.

За

довідкою підприємства відповідача фактично було нараховано та сплачено позивачу

6247, 26 грн.,  і таким чином

недораховано в рахунок втраченого заробітку 2843, 23 грн. = 9090, 49 грн.

-6247, 26 грн.

Невірне

визначення середньомісячного заробітку потягло за собою невірний розрахунок

суми одноразової допомоги позивачу.

Так

пунктом 24 Правил відшкодування шкоди... визначено,  що середньомісячний заробіток,  розрахований в порядку,  передбаченому п.п.22 та 23 Правил,  приймається для визначення розміру

одноразової допомоги потерпілому.

Тож

розмір одноразової допомоги позивачу на підставі п.10 Правил відшкодування

шкоди... повинен був скласти 28.784, 50 грн. = 575, 69 грн. * 50.

Фактично

за відомостями підприємства відповідача (за Наказом №767 від 28.08.98 р. та

довідкою про сплачені суми відшкодування шкоди) позивачу було нараховано та

сплачено 17.600 грн.

Таким

чином недорахована та несплачена сума одноразової допомоги складає 11.184, 50

грн. = 28.784, 50 грн.-17.600 грн.

Вирішуючи

питання стосовно вимог про покладення обов'язку по відшкодуванню недорахованих

сум на відповідача - ДП "Артемвугілля",  суд дістає висновку про необхідність

стягнення встановлених судом сум недонарахування на користь позивача,  та про часткове задоволення позову,  виходячи з вимог п.43 Правил відшкодування

шкоди...,  яким передбачено,  що "якщо потерпілому <...> з вини

власника своєчасно не визначено або не виплачено суми відшкодування шкоди,  то ця сума виплачується без обмеження

протягом будь-якого терміну

З огляду

на цю вимогу закону суд не приймає до уваги посилання відповідачів на необхідність

дотримання строків,  передбачених  ст. 233 КЗпП України.

Також

суд вважає такими,  що підлягають

задоволенню вимоги до відповідача - Відділення ВД ФССНВ України в Ц-Міському

районі м.  Горлівки,  не приймая до уваги доводи відповідачів

стосовно необхідності дотримання строків, 

передбачених  ст. 256, 257 ЦК України,  оскільки за п.5 ч.1  ст. 268 ЦК

України  позовна давність не

поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про

здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

На

підставі Закону України "Про охорону праці",  Правил відшкодування власником

підприємства,  установи і організації або

уповноваженим ним органом шкоди, 

заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я,  пов'язаним з виконанням ним трудових

обов'язків,  затв. постановою KM України

від 23.06.1993 року № 472 з послідуючими змінами і доповненнями,  Закону України "Про загальнообов'язкове

державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та

професійного захворювання,  які

спричинили втрату працездатності", 

керуючись  ст.  ст. 209, 214, 215 ЦПК України,  суд

ВИРІШИВ:

Позов

задовольнити частково,  стягнувши з

Державного підприємства "Артемвугілля"

на користь ОСОБА_1 недораховану суму втраченого заробітку в розмірі 2843 грн.

23 коп.,  одноразової допомоги в розмірі

11.184 грн. 50 коп.,  а також судовий

збір на користь держави в розмірі 140 грн. 28 коп.

Встановити

розмір щомісячної страхової виплати,  яка

належить відшкодуванню ОСОБА_1 Відділенням Виконавчої дирекції Фонду

соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних

захворювань України в Центрально-Міському районі м.  Горлівки з 1.04.2001 року в розмірі 287 грн.

85 коп.3 послідуючим коригуванням згідно діючому законодавству на час

встановлення стійкої втрати професійної працездатності.

Про

апеляційне оскарження рішення може бути подано заяву до Микитівського районного

суду м.  Горлівки протягом десяти днів з

дня його проголошення,  а також

апеляційну скаргу на ім'я Апеляційного суду Донецької області через Микитівський

районний суд м.  Горлівки протягом

двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.