Постанова

від 16.08.2012 по справі 2а-2719/11/1070

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2719/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"16" серпня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Літвіної Н.М.

суддів: Хрімлі О.Г.

Коротких А.Ю.

при секретарі: Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гросс»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гросс»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про скасування податкових-повідомлень рішень ,-

В С Т А Н О В И В :

В червні 2011 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про скасування податкових-повідомлень рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 лютого 2011 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ТОВ «Гросс», звернувся з апеляційною скаргою та просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, працівниками Державної податкової адміністрації в Київській області була проведена перевірка ТОВ «Гросс»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Інфікс плюс», ТОВ «Юніком Трейдінг»за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за результатами якої складено Акт.

Перевіркою встановлено порушення п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7., п. п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7, п. п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7, п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму - 2 467 503, 00 грн., в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2 467 503, 00 грн., в т.ч. за квітень 2009 року - 313 333, 00 грн.; за травень 2009 року 316 667, 00 грн.; за червень 2009 року 152 500, 00 грн.; за липень 2009 року 391 671, 00 грн.; за серпень 2009 року 1 050 000, 00 грн.; за грудень 2009 року - 243 332, 00 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000013500/0 від 10 листопада 2010 року яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 3 701 255, 00 грн., в т.ч. 2 467 503, 00 грн. за основним платежем та 1 233 752, 00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його у адміністративному порядку. Однак, його скарги були залишені без задоволення та винесено податкове повідомлення-рішення №0000013500/1 від 28 грудня 2010 року.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що діяльністю ТОВ «Інфокс плюс»та ТОВ «Юніком-Трейдінг»були створені без відповідної ініціативи та волевиявлення засновників здійснювати господарську діяльність, оскільки засновники не мають до вказаного підприємства ніякого відношення.

Між тим, суд першої інстанції зазначає, що відсутність за місцем реєстрації, підписання податкових накладних невстановленими особами, тощо саме по собі не тягне за собою протиправності віднесення сплачених сум ПДВ до складу податкового кредиту, за умови реального здійснення господарських операцій платником податку.

Водночас податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути лише фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Однак, позивачем вказаних доказів надано не було.

Колегія суддів з даними висновками не погоджується, виходячи з наступних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 квітня 2009 року ТОВ «Гросс»отримало від ТОВ «Інфокс плюс»товари (побутова техніка) на загальну суму 1 880 000, 00 грн. з метою подальшої реалізації своїм контрагентам, за результатами цієї операції позивачем було сформовано податковий кредит з ПДВ на суму 313 333, 33 грн. 20 травня 2009 року цей товар у повному обсязі за тією ж ціною було повернуто ТОВ «Інфокс плюс»у зв'язку з неможливістю його реалізації, в результаті чого ТОВ «Гросс»було сформовано податкове зобов'язання з ПДВ на суму 313 333, 33 грн..

29 травня 2009 року ТОВ «Гросс»отримало від ТОВ «Інфокс плюс»мастила та авторідину на суму 1 900 000, 00 грн. з метою подальшої реалізації своїм контрагентам. За результатами цієї операції позивачем було сформовано податковий кредит з ПДВ на суму 316 666, 67 грн.

У зв'язку з неможливістю реалізації даного товару, 15 червня 2009 року його було повернуто ТОВ «Інфокс плюс»за тією ж ціною, в результаті чого ТОВ «Гросс»було сформовано податкове зобов'язання з ПДВ на суму 316 666, 67 грн.

02 квітня 2009 року ТОВ «Гросс»отримало від ТОВ «Інфокс плюс»свіжоморожену рибу на загальну суму 1 898 000, 46 грн., за результатами вказаної операції позивачем було сформовано податковий кредит з ПДВ на суму 316 333, 41 грн.

15 серпня 2009 року ТОВ «Гросс»отримало від ТОВ «Інфокс плюс»свіжоморожену рибу на загальну суму 1 101 999, 54 грн., за результатами вказаної операції ТОВ «Гросс»було сформовано податковий кредит з ПДВ на суму 183 666, 59 грн.

02 січня 2009 року між ТОВ «Гросс»(орендар) та ТОВ «Юніком-Трейдінг»(орендодавець) укладено договір оренди майна б/н, на підставі якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування індивідуально-визначене майно - три комплекти будівельних риштувань. Вартість послуг за 1 місяць становить 92 261, 90 грн.

За результатами надання вказаних послуг за період 7 місяців 31 липня 2009 року представниками сторін складено акт здачі-прийняття робіт на суму 1 937 500, 00 грн., ПДВ 387 500, 00 грн., а ТОВ «Гросс»сформовано податковий кредит на суму 387 500, 00 грн.

04 червня 2009 року ТОВ «Гросс»отримало від ТОВ «Юніком-Трейдінг»мастила та авторідину на суму 915 000, 00 грн. з метою подальшої реалізації своїм контрагентам, за результатами цієї операції позивачем було сформовано податковий кредит з ПДВ на суму 152 500, 00 грн.

У зв'язку з неможливістю реалізації даного товару, 06 липня 2009 року його було повернуто ТОВ «Юніком-Трейдінг»за тією ж ціною, в результаті чого ТОВ «Гросс»було сформовано податкове зобов'язання з ПДВ на суму 152 500, 00 грн.

17 серпня 2009 року ТОВ «Гросс»отримало від ТОВ «Юніком-Трейдінг»свіжоморожену рибу на загальну суму 1 700 000, 00 грн., за результатами цієї операції позивачем було сформовано податковий кредит з ПДВ на суму 283 333, 33 грн.

01 грудня 2009 року ТОВ «Гросс»отримало від ТОВ «Юніком-Трейдінг»свіжоморожену рибу на загальну суму 1 460 000, 00 грн., за результатами цієї операції ТОВ «Гросс»було сформовано податковий кредит з ПДВ на суму 243 332, 21 грн.

Станом на кінець періоду, що перевірявся, кредиторська заборгованість ТОВ «Гросс»перед ТОВ «Інфокс плюс» становила 1 299 999, 54 грн., кредиторська заборгованість перед ТОВ «Юніком-Трейдінг»у розмірі 3 680 000, 00 грн., яка була погашена шляхом передачі векселя на вказану суму.

ТОВ «Інфокс плюс»було видано ТОВ «Гросс»податкові накладні на суму ПДВ у розмірі 1 130 000, 00 грн. На підставі зазначених податкових накладних позивачем було включено ПДВ у сумі 1 130 000, 00 грн. до складу податкового кредиту з ПДВ.

ТОВ «Юніком-Трейдінг» було видано ТОВ «Гросс»податкові накладні на суму ПДВ у розмірі 1 337 503, 21 грн. На підставі зазначених податкових накладних ТОВ «Гросс»було включено ПДВ у сумі 1 337 503, 21 грн. до складу податкового кредиту з ПДВ.

Згідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 3акону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації .

Відповідно до абз. 4 п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно до п. п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 3акону України «Про податок на додану вартість»- не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт ( послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт( послуг).

Зі змісту п. п. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що податкова накладна (первинний документ у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом і має містити зазначені окремими рядками відомості, визначені п. п. 7.2.1 Закону України «Про податку на додану вартість», зокрема ставку податку, відповідну суму податку в цифровому значенні та загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до ст. 203 ЦК України - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно до ст. 215 ЦК України - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 207 ГК України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону -це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо. При цьому посилання податкового органу чи суду на нікчемність правочину не є обов'язковою необхідною передумовою для розгляду господарських операцій як таких, що вчинені з порушенням вимог податкового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, в матеріалах справи наявні документи на підтвердження господарських операцій (взаємовідносин) між позивачем та ТОВ «Інфокс плюс»та ТОВ «Юніком-Трейдінг», зокрема, Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові накладні, видаткові накладні, договори купівлі-продажу тощо.

Вказане підтверджує, що всі роботи (послуги) були виконані, що підтверджується підписаними актами виконаних робіт (надання послуг).

Також встановлено, що податкові накладні, виписані у відповідності до вимог чинного законодавства, що свідчить про фактичне здійснення господарських операцій та фактичне отримання послуг контрагентів.

Крім того, відповідно до ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»- єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно до ст. 17 Закону - відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

В Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості щодо юридичної особи, зокрема, прізвище, ім'я, по батькові, дата обрання (призначення) та реєстраційні номери облікових карток платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Відповідно до ст. 18 Закону - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення господарських операцій та в період їх виконання відомості в Єдиному державному реєстрі з приводу реєстрації ТОВ «Інфікс плюс»та ТОВ «Юніком Трейдінг»та його керівництва були чинні. Крім того, ТОВ «Інфікс плюс»та ТОВ «Юніком Трейдінг»були зареєстровані платником податку на додану вартість.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивач правомірно вважав, що він укладає угоди з належними керівниками підприємства.

Доказів того, що позивач знав або міг знати про те, що керівники контрагентів фактично ними не являються в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано.

Щодо не надання суду додаткових доказів, які б свідчили про реальність виконання угод між TOB «Інфокс плюс»та TOB «Юніком Трейдінг», а саме товарно-транспортних накладних, документів складського обліку, інших доказів, то колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта з приводу того, що вони не можуть бути фактично надані, оскільки як встановлено вище, товари за договорами купівлі-продажу спочатку були отримані, а згодом повернуті від TOB «Інфокс плюс»та TOB «Юніком Трейдінг»в зв»язку з чим зі складських приміщень зазначених контрагентів не вивозились.

Відповідно до ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність нарахування зобов»язань зі сплати податку на додану вартість, а тому рішення суду підлягає скасуванню.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, постанова суду першої інстанції винесена з неповним з»ясуванням обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гросс»-задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року -скасувати.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гросс»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про скасування податкових-повідомлень рішень - задовольнити.

Дії Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області стосовно винесення нею податкових повідомлень-рішень №0000013500/0 від 10 листопада 2010 року та №0000013500/1 від 28 грудня 2010 року - визнати неправомірними.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області №0000013500/0 від 10 листопада 2010 року та №0000013500/1 від 28 грудня 2010 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 23 серпня 2012 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.

Повний текст постанови виготовлений 22 серпня 2012 року.