Постанова

від 15.08.2012 по справі 2а-1670/2562/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/2562/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

при секретарі - Ємець Я.М.,

за участю:

представника позивача - Шаповал А.О.,

представника відповідача - Чала О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунального підприємства "Полтавське підрядне шляхове ремонтно-будівельне управління" Полтавської міської ради до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

25 квітня 2012 року Комунальне підприємство "Полтавське підрядне шляхове ремонтно-будівельне управління" Полтавської міської ради (далі по тексту - КП "ППШРБУ" ПМР) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі по тексту - ДПІ у м. Полтаві) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0002222305 від 23.12.2011 року та № 0002212305 від 23.12.2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову виїзну документальну перевірку КП "ППШРБУ" ПМР з питань правомірності декларування сум податкових зобов'язань за серпень 2011 року, за результатами якої складено акт від 07.12.2011 року № 9102/23-6/03331938 (надалі по тексту - Акт). Перевіркою встановлені та зафіксовані в Акті порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого податковим органом зроблено висновки про завищення платником суми від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 100 211 грн., та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 112 935 грн. На підставі Акту перевірки податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення № 0002212305 від 23.12.2011 року, яким КП "ППШРБУ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 141 168,75 грн., з них за основним платежем - 112 935 грн., 28 233,75 - штрафні (фінансові) санкції; та № 000222305 від 23.12.2011 року, яким КП "ППШРБУ" ПМР зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 100 211 грн.

Позивач вказував, що дані податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням чинного законодавства, оскільки обґрунтовані висновками про порушення ним податкового законодавства, що зроблені на підставі суб'єктивних припущень податкового органу та в ході неповного дослідження відповідних бухгалтерських та податкових документів. Так, податковий орган виявив начебто порушення, пов'язані із оподаткування господарських операцій КП "ППШРБУ" з контрагентом - Приватне підприємство "Торговий дім Мегаполіс ХХІ" (далі по тексту - ПП "ТД Мегаполіс ХХІ"). Позивач вказував, що вказані господарські взаємини підтверджені податковими накладними та іншими первинними документами, оформленими з дотриманням вимог чинного законодавства, що є достатніми підставами на включення сум ПДВ за даними господарськими операціями до податкового кредиту. У позивача наявні всі документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують фактичне здійснення і виконання господарських операцій, отримання товарів від ПП "ТД Мегаполіс ХХІ", їх оплату та використання в господарській діяльності КП "ППШРБУ". Позивач зазначав, що на момент вчинення правочину між КП "ППШРБУ" та зазначеним контрагентом обидві сторони правочину були належним чином зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали статус платників ПДВ та здійснювали свою діяльність згідно вимог чинного законодавства. Позивач вважав, що податковий орган протиправно ставить йому у вину формування податкового кредиту на підставі документів, виданих ПП "ТД Мегаполіс ХХІ», яке, як на думку відповідача, має ознаки фіктивності. Позивач також вказув, що діючим законодавством не передбачено обов'язку платника податків перевіряти на предмет фіктивності свого контрагента та нести відповідальність за несплату ним податків. Заперечував проти тверджень, допущених в Акті, про нечинність відповідних правочинів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Надав пояснення, у якому конкретизував суть фінансово-господарських операцій підприємства із посиланням на первинні бухгалтерські документи, копії яких були надані у ході судового засідання.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що ДПІ у м. Полтаві правомірно та на підставі закону КП "ППШРБУ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 141 168,75 грн., з них за основним платежем - 112 935 грн. 28 233,75 - штрафні (фінансові) санкції, та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 100 211 грн. за серпень 2011 року, з підстав формування його за рахунок, зокрема, сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару, придбаного в ПП "ТД Мегаполіс ХХІ". Податковий орган зазначив, що господарські операції є фіктивними, не підтверджені належними первинними бухгалтерськими документами, проведені на підставі нікчемного правочину. Також вказував на відсутність у позивача під час перевірки всіх товарно-супровідних документів визначених договором, які підтверджували б перевезення та отримання товару (довіреностей, сертифікатів якості, перевізних документів). Тому позивачем неправомірно завищено суму від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 100 211 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 112 935 грн. за серпень 2011 року. Таким чином відповідач наполягав на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими та прийнятими на підставі закону.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Комунальне підприємство "Полтавське підрядне шляхове ремонтно-будівельне управління" Полтавської міської ради зареєстроване Полтавською міською радою народних депутатів 31.05.1993 року, ідентифікаційний код юридичної особи -33457758.

Позивач взятий на податковий облік як платник податків ДПІ у м. Полтаві.

ДПІ у м. Полтаві в період з 10.11.2011 року по 30.11.2011 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку КП "ППШРБУ" з питань правомірності декларування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2011 року.

За результатами даної перевірки ДПІ у м. Полтаві складений Акт, у висновках якого відповідачем зазначено про порушення КП "ППШРБУ" вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 та статі 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 100 211 грн., та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в розмірі 112 935 грн. (а.с. 10-32).

Згідно змісту Акту, до висновку про такі порушення з боку платника працівники податкового органу дійшли у ході дослідження фінансово-господарських операцій КП «ППШРБУ» з ПП «ТД Мегаполіс -ХХІ»у серпні 2011 року. Згідно досліджених первинних документів, ПП «Мегаполіс -ХХІ»протягом серпня 2011 року на підставі договору від 20.07.2011 року поставляло в адресу КП «ППШРБУ»бітум нафтодорожній та надавав автопослуги.

При цьому податковий орган зазначає в Акті, що платником надані для перевірки податкові та видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт, тощо (а.с. 14).

Однак як порушення, згідно змісту Акту, податковий орган трактує те, що між постачальником бітуму, ПП «Мегаполіс-ХХІ», та його контрагентом, ТОВ «Унісістем», який поставляв асфальтнодорожній бітум в адресу ПП «Мегаполіс -ХХІ», існує розбіжність згідно даних Системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання в розрізі контрагентів за період серпня 2011 року.

Згідно цієї ж Системи, постачальником ТОВ «Унісістем»є ТОВ «Майстер-АВІА», місцезнаходження якого податковим органам не вдалося встановити (а.с. 19).

При цьому податковим органом не призначалися та не проводилися зустрічні перевірки контрагентів ПП «Мегаполіс -ХХІ», натомість податковий орган посилається на акт перевірки Кременчуцької ОДПІ № 7893/23-209/33672324 від 21.11.2011 року (а.с.18).

Замість наведення в Акті доказів порушення платником податкового законодавства, податковий орган наводить витяг з акту перевірки Кременчуцької ОДПІ, згаданого вище (а.с. 18-29). З огляду на відомості, наведені в акті Кременчуцької ОДПІ, перевіряючі роблять висновок про формування в серпні 2011 року КП «ППШРБУ» податкового кредиту від сумнівного постачальника та недоведеність використання придбаного у «сумнівного» постачальника товару у господарській діяльності, а відтак -висновок про недійсність даних щодо відповідної суми податкового кредиту платника.

При цьому податковий орган з-поміж іншого обгрунтовує такі висновки твердженням про те, що ПДВ -непрямий податок і надходить до бюджету опосередковано через продавця. Тому обов'язковою підставою включення відповідних сум до складу податкового кредиту є сплата податку до бюджету кінцевим постачальником, а відсутність підтвердження податкових зобов'язань одним із учасників цього процесу виключає висновок про сплату податку до бюджету (а.с. 30-31).

У зв'язку зі встановленими в ході проведення перевірки порушення вимог податкового законодавства ДПІ у м. Полтаві були винесені податкові повідомлення-рішення № 0002212305 від 23.12.2011 року, яким КП "ППШРБУ" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 141 168,75 грн., з них за основним платежем - 112 935 грн. 28 233,75 - штрафні (фінансові) санкції; та № 000222305 від 23.12.2011 року, яким КП "ППШРБУ" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 100 211 грн. (а.с. 8, 9).

Вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному або судовому порядку не оскаржувалися.

З вимогою про визнання нечинними вищезазначених податкових повідомлень-рішень позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Полтаві № 0002212305 від 23.12.2011 року, № 000222305 від 23.12.2011 року та перевіряючи їх на предмет відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про їх необґрунтованість, а відповідно -протиправність, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржувані рішення, відповідач виходив зі встановленого, як на його твердження, порушення платником пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 та статті 201 Податкового Кодексу України.

Суд не погоджується із наявністю в діях платника порушень вказаних норм податкового законодавства, чинного на час існування відповідних правовідносин.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України, кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правовідносини щодо формування податкового кредиту, що склалися в даному випадку внормовані нижченаведеними положеннями Податкового кодексу України, про порушення яких одночасно стверджував відповідач.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до ст. 44.1 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Вище наведено та проаналізовано висновки податкового органу щодо господарських взаємовідносин між КП "ППШРБУ" та ПП "ТД Мегаполіс ХХІ", від операцій з яким позивач формував податковий кредит за перевіряємий період.

Твердження податкового органу про те, що ПДВ -непрямий податок і надходить до бюджету опосередковано через продавця, тому обов'язковою підставою включення відповідних сум до складу податкового кредиту є сплата податку до бюджету кінцевим постачальником, а відсутність підтвердження податкових зобов'язань одним із учасників цього процесу виключає висновок про сплату податку до бюджету суд вважає таким,що не ґрунтується на законі. Більше того -прямо йому протирічить.

Жодною нормою чинного законодавства не передбачено обов'язку платника податку контролювати дотримання закону його контрагентами та здійснення ними свої податкових зобов'язань, а також відповідати за можливе порушення ними приписів законодавства.

Так само суд вказує на те, що податкове законодавство не містить визначення «сумнівної»операції чи «сумнівного»контрагенту, як і критеріїв віднесення до таких категорій, а тому висновки про неправомірність формування податкового кредиту платником, оскільки такий податковий кредит сформований від «сумнівного»контрагенту, знову ж таки -не ґрунтуються на законі.

Суд не погоджується з твердженнями податкового органу щодо порушення платником податку при проведенні операцій з ПП "ТД Мегаполіс ХХІ" норм податкового в частині непідтвердженості товарності та реальності відповідних операцій первинними бухгалтерськими і податковими документами.

Як уже зазначалося, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до вимог ст. 4 цього ж Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась, не може бути об'єктом оподаткування.

Судом встановлено, що між КП "ППШРБУ" (замовник) та ПП "ТД Мегаполіс ХХІ" (постачальник) було укладено договір № 26/11-Б про закупівлю товару за державні кошти від 20.07.2011 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2011 році виконати поставку товару, зазначеного в конкурсній пропозиції, в кількості, асортименті і в строки, зазначені у договорі, а замовник зобов'язується оплатити і прийняти товар (бітум нафтовий в кількості 5000 тон) на умовах, визначених цим договором.

На підтвердження реальності проведених на виконання вказаного договору операцій позивачем суду було надано відповідні первинні документи.

Зокрема, отримання товару підтверджено рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними. (том 1 а.с. 133, 134, 137, 144, 145, 148, 154, 155, 157, 163, 164, 167, 168).

На підтвердження транспортування придбаного у ПП "ТД Мегаполіс ХХІ" товару надано товарно-транспортні накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання автопослуг), які підтверджують шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення та конкретизацію видів товару, який перевозився. ( том 1 а.с. 136, 138-140, 147. 149, 150, 156, 158-160, 166, 169, 170).

Оплата товару підтверджується платіжними дорученнями (том 1 а.с. 122-132).

Оприбуткування товару підтверджується прибутковими накладними (том 1 а.с. 190-205).

Крім того, суд враховує наявність інших доказів реального отримання бітуму від ПП «Мегаполіс-ХХІ»- це внутрішня документація КП «ППШРБУ»щодо переміщення товарів по складу, щодо використання товару у господарській діяльності (описано нижче).

З огляду на викладене, суд знаходить доведеним твердження позивача про реальність та товарність господарських операцій позивача зі вказаним контрагентом, що є однією з умов для формування КП "ППШРБУ" податкового кредиту від їх здійснення.

Крім того, необхідною умовою для віднесення до складу податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В ході судового розгляду справи представником позивача надано пояснення стосовно використання купленого у ПП "ТД Мегаполіс ХХІ" товару у своїй господарській діяльності. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем бітум, що поставлений ПП «Мегаполіс -ХХІ», був використаний у господарській діяльності шляхом виготовлення похідної продукції - асфальтобетону, для виконання робіт з капітального ремонту дорожнього покриття. Даний факт підтверджується наявними у матеріалах справи відомостями приходу та витрат бітуму, відомостями про витрату матеріалів при виготовленні асфальтобетонної суміші, актами про списання товарів, накладними на переміщення, накладними на передачу готової продукції, договорами про закупівлю робіт з капітального ремонту дорожнього покриття за державні кошти актами приймання виконаних будівельних робіт, та інше. (том 1 а.с. 179, 182-189, 206-222, том 2 а.с. 1-180).

Отже, враховуючи наявність у позивача документів, які достовірно засвідчують фактичне отримання позивачем вищевказаних товарів, товарно-транспортних накладних, які свідчать про фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей до місця поставки, та доказів подальшого використання товару КП "ППШРБУ" у своїй господарській діяльності, суд дійшов висновку про підтвердження реальності проведення господарських операцій.

Доказів невідповідності наданих позивачем первинних документів існуючим вимогам податковий орган не надав та не навів, так само як не навів і обґрунтованих підстав не прийняти їх до уваги.

Таким чином, позивачем податковий кредит сформований за господарськими операціями, фактичне виконання яких підтверджено доказами; товар, в ціні якого КП "ППШРБУ" сплачені суми податку на додану вартість, використаний в його господарській діяльності і отриманий від контрагента, що зареєстрований на дату вчинення господарських операцій платником податку на додану вартість в порядку, визначеному чинним законодавством. Документи, що підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по придбанню товару від ПП "ТД Мегаполіс ХХІ" та подальше використання в господарській діяльності позивача оформлені у відповідності до вимог Податкового Кодексу України , Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необґрунтованість та протиправність висновків податкового органу, наведених в Акті, а відтак -оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд не вважає за можливе застосувати спосіб захисту права, обраний позивачем, у вигляді встановлення нечинності оскаржуваного рішення, оскільки предметом позову є акт індивідуальної дії, який за змістом норм КАС України, підлягає скасуванню, будучи визнаним протиправним.

Тому, зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії та згідно частини другої статті 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно частини другої статті 11 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати необхідний у даному разі спосіб захисту права, визнавши податкові повідомлення-рішення №0002222305 від 23.12.2011 року, №0002212305 від 23.12.2011 року протиправними і скасувавши.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним рішень, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому податкові повідомлення-рішення № 0002222305 від 23.12.2011 року та № 0002212305 від 23.12.2011 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно до частини першої статі 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0002222305 від 23.12.2011 року та № 0002212305 від 23.12.2011 року визнати протиправними та скасувати.

Повернути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Полтавське підрядне шляхове ремонтно-будівельне управління" Полтавської міської ради судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2 188,00 грн. (дві тисячі сто вісімдесят вісім). Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 20 серпня 2012 року.

Суддя І.С. Шевяков