Ухвала

від 19.02.2013 по справі 2а-1670/2562/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"19" лютого 2013 р. м. Київ К/9991/76598/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Голубєвої Г.К.

Суддів Карася О.В.

Рибченка А.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства «Полтавське підрядне шляхове ремонтно-будівельне управління» на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 року по справі № 2а-1670/2562/12 за позовом Комунального підприємства «Полтавське підрядне шляхове ремонтно-будівельне управління» до Державної податкової інспекції у місті Полтаві про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Полтавське підрядне шляхове ремонтно-будівельне управління» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Полтаві про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 23.12.2011 року № 0002222305 про зменшення від'ємного значення суми ПДВ за серпень 2011 року на 100211,00 грн. та № 0002212305 про збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 112935,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 28233,75 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2012 року по справі № 2а-1670/2562/12 позов був задоволений в повному обсязі і оскаржені податкові повідомлення-рішення визнані протиправними та скасовані.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 року скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2012 року та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову з мотивів безпідставності заявлених вимог.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 року, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити без змін постанову суду першої інстанції, оскільки скаржник вважає її такою, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є висновки позапланової виїзної документальної перевірки підприємства позивача з питань правомірності декларування сум податкових зобов'язань та податкового кредиту за серпень 2011 року, під час якої зафіксовані порушення платником податків вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та ст.. 201 ПК України, які призвели до завищення від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 100211,00 грн. та заниження ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, в розмірі 112935,00 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з безпідставним включенням до податкового кредиту за серпень 2011 року сум ПДВ по операціям з ПП «ТД Мегаполіс-ХХІ», оскільки за інформацією, отриманою відповідачем від Кременчуцької ОДПІ Полтавської області Державної податкової служби, дане підприємство здійснило нікчемні правочини при придбання товарів у постачальника - ТОВ «Унісістем»з тих підстав, що згідно даних системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкового зобов'язання в розрізі контрагентів за серпень 2011 року існують розбіжності у визначенні податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що у позивача відсутні належні документи первинного бухгалтерського обліку по отриманню послуг по перевезенню, не доведене отримання бітуму саме від ПП «ТД Мегаполіс ХХІ»та його використання у власній господарській діяльності

Однак, з такими висновками апеляційного суду колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог податкового законодавства, що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період, а саме відповідні видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт (надання автопослуг), товарно-транспортні накладні, платіжні доручення та прибуткові накладні. Жодних доказів, які б підтверджували порушення з боку позивача при укладанні договорів публічного порядку, відповідачем не надано. На час укладання договору із позивачем, ПП «ТД Мегаполіс-ХХІ»було платником ПДВ згідно чинного законодавства та належним чином зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, тобто мало достатній об'єм правоздатності для укладення спірних угод.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем бітум, що поставлений ПП «ТД Мегаполіс-ХХІ», був використаний у господарській діяльності шляхом виготовлення похідної продукції - асфальтобетону, для виконання робіт з капітального ремонту дорожнього покриття. Даний факт підтверджується наявними у матеріалах справи відомостями приходу та витрат бітуму, відомостями про витрату матеріалів при виготовленні асфальтобетонної суміші, актами про списання товарів, накладними на переміщення, накладними на передачу готової продукції, договорами про закупівлю робіт з капітального ремонту дорожнього покриття за державні кошти актами приймання виконаних будівельних робіт.

Крім того, жодною нормою чинного законодавства не передбачено обов'язку платника податку контролювати дотримання податкової дисципліни його контрагентами, а також відповідати за можливе порушення ними приписів законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин місцевий адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на вказані обставини колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про скасування постанови апеляційного суду з підстав невідповідності її нормам матеріального та процесуального права, та залишенні в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Комунального підприємства «Полтавське підрядне шляхове ремонтно-будівельне управління»задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012 року скасувати та залишити в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2012 року по справі № 2а-1670/2562/12.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 -239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий Голубєва Г.К. Судді Карась О.В. Рибченко А.О.